Призначення покарання як специфічний етап застосування кримінально-правових норм

1. Юридична природа призначення покарання (деякі загальнотеоретичні підходи)

2. Основний кримінально-правовий зміст призначення покарання

3. Призначення покарання в системі заходів кримінально-правового впливу

4. Призначення покарання як складова частина рішення по кримінальній справі

1. Література – у відповідності з робочою програмою спецкурсу (бажано ознайомитися з відповідними розділами (главами) монографії російського криміналіста Дядькіна; Непомнящая)

Призначення покарання за своїм загально-правовим змістом характеризується наступними особливостями:

А) воно здійснюється в межах особливої форми реалізації права - його застосування;

Б) відповідна оцінка певної ситуації пов’язана з прийняттям рішення – тому така юридична (правова) кваліфікація водночас передбачає певний «владний» елемент;

В) призначення покарання уособлює певний тип нормативного (правового) регулювання.

Конкретизуючи наведені вище особливості необхідно уточнити їх в межах так званих загально-правових (загальнотеоретичних) характеристик призначення покарання. Така конкретизація передбачає:

1. Призначення покарання є специфічним етапом застосування к-п норм; цей етап здійснюється завжди після кваліфікації злочину (злочинів), а суб’єктами цього етапу є лише суди; при цьому єдиною процесуальною формою (правозастосовним актом), в якому здійснюється призначення покарання є обвинувальний вирок суду (рішення, що приймаються судом апеляційної і касаційної інстанції щодо призначення покарання реалізуються у вигляді змін і доповнень до обвинувального вироку); щодо інших форм визначення покарання особі – див. пит.3 теми

2. В межах правової кваліфікації призначення покарання є особливим елементом такої кваліфікації; на відміну від кваліфікації злочинів, де нормативні орієнтири передбачають типові характеристики призначення покарання ґрунтується на орієнтирах, які максимально враховують індивідуальні особливості особи і конкретної ситуації; в цьому плані традиційне розуміння права як «застосування однакового масштабу до різних людей» на призначення покарання поширюється лише частково – оціночний елемент в цьому етапі застосування к-п норм набагато більший, ніж «формальний»

3. Відмічені характеристики у п.2 дозволяють визначити тип правового регулювання, який втілюється в призначенні покарання; на відміну від кваліфікації злочинів, яка є «уособленням» так званого нормативного типу правового регулювання, призначення покарання втілює так званий індивідуально-піднормативний тип правового регулювання, який передбачає прийняття конкретного рішення відповідним суб’єктом з максимальним врахуваннями індивідуальних особливостей конкретної ситуації і особи, яка в ній перебуває.

Зазначені вище особливості (характеристики) у їх поєднанні і відображають загально-правовий зміст призначення покарання як певного етапу застосування к-п норм.

2. основний к-п зміст призначення покарання включає наступні характеристики:

1. Суд призначає покарання, встановлюючи певну його міру; поняття «міра» покарання поширюється лише на конкретну ситуацію і не може вживатись в межах характеристики нормативних елементів (санкцій статей особливої частини КК, положень розділу Х ЗЧ КК, окремих положень інших розділів ЗЧ КК); саме про міру покарання, як про конкретну його характеристику стосовно окремої особи, йдеться у п.6 ч.1 ст. 324 КПК.

Як відносна, самостійна форма покарання що призначається конкретній особі, міра покарання включає обов’язковий елемент і факультативні елементи

Обов’язковим елементом міри покарання завжди є конкретний вид, а переважній більшості випадків конкретний вид і розмір так званого основного покарання, що призначається за вчинений нею злочин(злочини). Довічне – тільки вид.