Форми поточного та підсумкового контролю

Згідно з методичними вимогами по курсу "Цивільний процес" впроваджується:

· проведення вхідного контролю з метою виявлення рівня підготовки студентів щодо їх знань, світогляду, поняття загальноправових термінів;

· проведення занять з елементами бесіди з тем, які мають найбільш важливе значення у розвитку суспільних явищ:

· виконання індивідуальних завдань з метою поглиблення у вивчені окремих проблем:

· проведення усних та письмових опитувань з тем, окремих питань;

· проведення підсумкової контрольної роботи з метою виявлення остаточних знань після вивчення курсу;

· встановлення конкретних завдань студентам під час проведення установчих лекцій, консультацій;

· підготовка письмових рефератів з окремих тем курсу.

Організація навчального процесу здійснюється на основі відповідних законів України, наказів МОН України, Положень, Статуту Університету, інших нормативних актів.

 

Форми організації навчання:

 

1. Лекція – форма аудиторного заняття студентів, що на проблемному рівні забезпечує доведення викладачем навчальної інформації до студента шляхом викладення загальних і особливих положень теми певного курсу.

Метою лекції є висвітлення лектором проблемних аспектів курсу, характеристика основних категорій, ретельний розгляд окремих особливостей тематики та визначення певних тенденцій. Лекційна форма аудиторних занять не орієнтована на дублювання підручників та навчальних посібників.

Завдання, що визначають напрям лекційних занять:

- характеристика загальної структури теми дослідження;

- розкриття змісту основних категорій;

- визначення функціональної значущості поняттєвого апарату;

- аналіз та класифікація принципів, що впливають на формування та функціонування загальних категорій;

- відображення змісту та напрямів застосування методології курсу і науки;

- висвітлення зв’язку теоретичних категорій з практичною формою їх втілення в життя.

Форми лекційних занять можуть різнитися у залежності від рівня підготовленості студентів, аудиторії та обсягу часу, що відводиться на викладання курсу. Поточні семестрові лекції, крім того, орієнтовані на доведення програмного матеріалу у відповідності до навчального плану. Серед різних форм лекційних занять можна виділити:

Проблемні лекції – тобто лекції, присвячені окремим складним проблемам курсу, що не досить повно та зрозуміло викладені у підручниках, або містять у собі суперечливі елементи, дискусійні категорії.

Оглядові лекції – форма лекції, що допомогає студентам за короткий термін часу отримати корисну інформацію про загальну структуру курсу, його найважливіші категорії, сучасну тенденцію викладення категорій. Особливо важливе значення такі лекції мають в процесі підготовки до іспитів та заліків наприклад, державних іспитів.

Завдання студентів на лекції. Перед початком лекції студенти дізнаються на кафедрі чи з цих методичних матеріалів про тематику лекції та рекомендовану літературу. Бажано до лекції ознайомитися з основними положеннями теми. Під час лекції студенти в окремому зошиті конспектують матеріал, який викладає лектор. Не варто дослівно записувати текст лекції, а фіксувати лише головне, залишаючи береги для внесення під час самостійної роботи доповнень та приміток. Лекційна форма аудиторних занять передбачає також вільну форму спілкування викладача з студентами та відповіді на їх запитання.

2. Семінарські заняття – форма аудиторних занять, що містить у собі різноманітні варіанти прояву студентами рівня засвоєння лекційного матеріалу, інформації, яка була здобута при опрацюванні наукової літератури, нормативних матеріалів та інших джерел.

Метою семінарських занять є, з одного боку, перевірка рівня засвоєння програмного матеріалу студентами (мета викладача), а з іншого – це форма активної участі студентів в процесі отримання знань та навичок у сфері професійної підготовки (мета студентів).

Формою семінарських занять можуть бути колоквіуми (заняття, що проходять у вигляді опитування всіх студентів групи за темою семінарського заняття викладачем), виконання контрольних письмових робіт, що виконуються на протязі заняття. Крім того, семінари відбуваються у формі заслуховування та обговорення (дискуссії) окремих питань чи доповідей студентів. Водночас ця форма аудиторного заняття використовується викладачем для більш детального розгляду окремих тем та категорій курсу. Це дає можливість, також, перевірити повноту засвоєння матеріалу, виявити недоліки, сприяти формуванню знань на проблемному рівні.

Підготовка до семінарського заняття відображається студентом у “робочому зошиті”. В цитатній, тезовій, схематичній та інших формах фіксується результат роботи з рекомендованою літературою по темі семінарського заняття. Такі матеріали використовуються для відповіді на аудиторних заняттях, а також для усної доповіді по окремій тематиці і обов’язково при відпрацюванні пропущених занять.

У обов’язковому порядку студенти спираються у підготовці на рекомендовану методичними посібниками і настановами викладачів літературу: підручники, навчальні посібники, монографії, наукові статті у періодичних виданнях. Особливо важливі нормативно-правові акти, що стосуються питань теми семінарського заняття.

У випадку пропуску студе нтами семінарських занять, необхідно відпрацювати їх у двотижневий термін під час індивідуальних консультацій.

Оцінка знань здійснюється за бальною системою, а також за рейтинговою системою (сумуються всі оцінки, окрім “незадовільно”, що виставлялися протягом вивчення курсу дисципліни, або її розділів за усну відповідь, письмові роботи (контрольні роботи, реферати, схеми та ін.), виступи-доповіді, систематичність та повноту ведення робочих зошитів, індивідуальне відпрацювання тем курсу). Рейтингова форма дає можливість визначити рівень та якість систематичності засвоєння матеріалу курсу.

 

3. Консультації – форма аудиторного або індивідуального заняття, яка сприяє більш глибокому і повному засвоєнню студентом матеріалу, який вивчався на лекціях та семінарських заняттях, в процесі самопідготовки.

Метою консультації є з’ясування окремих питань, або елементів теми, що не достатньо були засвоєні студентом, а також роз’яснення їх змісту, структури, особливостей розуміння для окремого студента, групи студентів, лекційного потоку.

Завданням консультування є забезпечення формування відповідного до загальних вимог рівня знань у студентів програмного матеріалу та навичок його викладення і використання.

Консультація по проблемам, окремим пробленим аспектам тем курсу - невід’ємна частина лекційної роботи, семінарських занять, а також проводиться як самостіне аудиторне заняття. Наприклад, консультування студентів по проблемам, що виникають у зв’язку з проведенням референдуму і таке ін.

Консультації з питань підготовки і оформлення курсових, контрольних робіт, рефератів, наукових доповідей проводяться у індивідуальному порядку під час чергових консультацій викладачами по кафедрі (один два рази на тиждень, не менше 2 годин), або у вигляді окремого заняття чи частини семінарського заняття. Наприклад, перше семінарське заняття.

Під час проведення чергових консультацій по кафедрі викладачами також приймаються студенти, що відпрацьовують (відповідають на запитання усно або письмово) пропущені семінарські заняття. Тут використовується можливість для консультування студента, який відпрацьовує пропуски, для подальшої його ретельної підготовки з курсу.

 

4. Індивідуальні завдання.

Реферат (від лат. refero – доповідаю, повідомляю), 1)стислий виклад у письмовому виді або у формі доповіді змісту наукової праці (праць), літератури по темі. 2)виклад сутності певного питання.

Реферат до семінарського заняття є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького характеру, який сприяє закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, одержаних студентами під час опанування ними відповідного інформаційного матеріалу щодо тем семінарів. Упродовж навчального року кожний студент залучається до планового, біжучого процесу написання рефератів та робить доповідь за змістом свого реферату на відповідному семінарському занятті. За обсягом реферат виконується на 8-10 аркушах формату А-4. Тема реферату визначається методичними матеріалами або викладачем, вона відповідає темі семінару, конкретизує окремі питання даної теми, її ключові поняття. Коли студентом пропущено семінар, його відпрацювання проводиться за умови представлення реферату з теми пропущеного семінару.

Тема реферату обирається студентом з переліку тем, затверджених на засіданні кафедри, а також запропонованих тем, які містяться у навчальних матеріалах.

До теми реферату потрібно скласти план, у якому повинні міститися питання, які розкривають суть теми, яка досліджується. Доцільно назву теми та план реферату обговорити з викладачем під час проведення консультації.

Після обрання теми реферату потрібно здійснити вивчення рекомендованих джерел, без знання яких неможливе висвітлення питань реферату. Слід мати на увазі, що крім рекомендованих кафедрою джерел необхідно ще використати також енциклопедичні та довідкові видання, зокрема таки, як “Юридична енциклопедія”, “Енциклопедія українознавства”, “Юридичний словник” тощо. При опрацюванні теми, пошуку необхідних матеріалів до написання реферату студенту доцільно буде звернутися до сторінок мережі “Internet”.

Основні вимоги щодо змісту реферату:

а)в основу реферату треба покласти певну суму фактичних і теоретичних даних, які треба викладати згідно існуючого плану.

б)особливу увагу треба приділити пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з’ясуванню основних понять і термінів з досліджуваної теми.

в)наприкінці роботи, підводячи підсумки, слід узагальнити увесь викладений матеріал та зробити власні висновки щодо проблеми, яка досліджується.

Вимоги до оформлення реферату.

Реферат слід писати на листах формату А4. Обсяг реферату не повинен перевищувати 20 сторінок. Текст реферату повинен бути написаний розбірливо, грамотно. Титульна сторінка реферату оформлюється згідно загальних вимог. На другій сторінки треба подати план реферату, в тексті роботи слід виділяти і озаглавлювати відповідні розділи плану, сторінки роботи треба пронумерувати. При використанні окремих джерел у тексті реферату слід робити посилання. Наприкінці роботи на окремому аркуші треба надати список використаної літератури.

Виконаний реферат потрібно подати на кафедру для перевірки до початку семінарських занять. Студенти, які не написали, чи написали реферат на незадовільну оцінку до заліку не допускаються.

Наукова доповідь студента.

Науково-дослідна робота студентів є ефективним заходом підвищення якості підготовки фахівців і повинна здійснюватись у взаємозв’язку з навчальним процесом.

Умовно науково-дослідну роботу студентів можна поділити на таку, яка включена до навчального процесу і таку, що виконується у вільний від занять час. Так, виконання курсових робіт, які містять елементи наукових досліджень, відносять до тієї категорії науково-дослідної роботи студентів, яка включена до навчального процесу. Виконання такої роботи регламентовано навчальними планами, програмами дисциплін.

У вільний від занять час виконується науково-дослідна робота студентів, яка організована у формі студентських наукових гуртків. Такі гуртки організуються на загальноуніверситетських та випускаючих кафедрах. В них студенти готують доповіді, з якими виступають на наукових студентських конференціях і семінарах або на засіданнях гуртків. Як правило, такі студенти включаються до числа виконавців науково-дослідної роботи, яка здійснюються кафедрами.

Тематика для наукових доповідей пропонується кафедрою. При вступі до наукового гуртка студент обирає тему свого дослідження. Його подальшу роботу організує викладач-керівник, який всебічно підтримує ініціативу і творчість студента.

Як правило, студент самостійно складає план роботи і підбирає необхідну літературу та інші матеріали при постійному спілкуванні з науковим керівником.

Наукова доповідь студента – це самостійне наукове дослідження. На відміну від курсової роботи автор не обмежується лише узагальненням і систематизацією матеріалів або обгрунтуванням вже знайомих тверджень. Головна мета наукової доповіді – внести щось нове щодо вивчення проблеми дослідження. З цих підстав початок наукового дослідження являє собою пошук необхідних джерел, роботу в бібліотеках і архівах. Основне завдання – знайти нові факти, запропонувати індивідуальне обгрунтування і рішення проблемних або недостатньо досліджених питань.

Підготовлена наукова доповідь узгоджується з науковим керівником і заслуховується на засіданні наукового гуртка, ця доповідь зараховується студенту як курсова робота.

Члени наукового гуртка не обмежують свою роботу підготовкою доповіді. Вони відвідують всі його засідання, беруть участь в обговореннях наукових доповідей, підготовлених іншими членами гуртка.

Студент, який пише наукову доповідь, звільняється від написання курсової роботи. Оцінка за зроблений науковий доклад ставиться у залікову книжку як оцінка за курсову роботу. Автори кращих наукових доповідей мають можливість повідомити про підсумки свого дослідження на загальноуніверситетській або міжвузівській науковій студентській конференції.

 

5. Самостійна робота студента є однією з основних форм організації навчання. Вона є найважливішим засобом оволодіння знаннями з певної дисципліни

Мета самостійної роботи: сприяти закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, одержаних студентами за час навчання, виробленню навичок їхнього застосування для вирішення конкретного завдання. Під час виконання такої роботи у студентів виробляються навички і вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, використовуючи сучасні інформаційні засоби і технології.

Зміст самостійної роботи визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями, вказівками і рекомендаціями викладача.

Забезпечення самостійної роботи здійснюється системою навчально-методичних засобів, які передбачені для вивчення певної навчальної дисципліни: підручники, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій, робочі зошити, рекомендована наукова та фахова монографічна і періодична література, історичні та нормативні матеріали.

На самостійну роботу студентам виділяється значна частина часу відведеного на вивчення відповідної дисципліни. Саме тому якість засвоєння матеріалу залежить від того в якій мірі розвинуто навички пошуку і опрацювання нової інформації, поглиблення та уточнення знань, отриманих раніше.

Особливості цієї форми організації навчання виявляються в тому, що вона передбачає самоорганізацію і виконання студентами багатьох дій спрямованих на один результат. Самостійно ознайомлюючись із новим матеріалом студент фактично виконує кілька супідрядних задач: визначає мету, виділяє невідоме, зосереджує увагу на головному, встановлює взаємозв’язки між комплексами знань.

На якість самостійної роботи впливають наступні фактори: 1)міцне, свідоме володіння знаннями, на яких ґрунтується новий матеріал; 2)можливість актуалізації опорних знань; 3)доступність, чіткість викладу матеріалу у використовуваних джерелах; 4)рівень сформованості вмінь працювати з літературою.

Самостійна робота передбачає формування у студента нових понять, встановлення зв’язку нового із засвоєним матеріалом, пошук суперечностей між опорними і новими знаннями, готовність студентів до самостійного пошуку матеріалу. Важливим елементом самостійної роботи є уміння узагальнювати. Воно визначає якісний рівень пізнання загалом.

Одна з особливостей самостійної роботи полягає в необхідності активного і творчого пошуку і засвоєння інформації на відміну від можливості її пасивного сприйняття на лекції. Пошук нових знань з певної теми змушує переглянути певну сукупність інформації, яка прямо не стосується заданої теми, однак дає можливість побудувати міцні асоціативні зв’язки і отримати системне уявлення про дане питання, уяснити місце цього питання серед усієї сукупності знань. Під час самостійної роботи з літературою студент фактично будує свою систему знань з певної теми, з певного предмету, пов’язуючи їх з іншими теоретичними та практичними знаннями та навичками.

При самостійній роботі найбільші затрати праці припадають на читання і конспектування першоджерел. Процес вивчення першоджерел, як, зокрема, і іншої літератури, здійснюється поетапно: сприйняття-усвідомлення-осмислення-запам’ятання-узагальнення. Розглянемо коротко ці етапи.

Сприйняття. При первісному ознайомленні з першоджерелом необхідно отримати загальне уявлення про нього (авторський замисел, основні ідеї, стиль викладення), навести окремі довідки, ознайомитись з примітками і вказівками до першоджерела. Все це є безумовно важливим для раціонального розподілу сил, можливостей і часу у процесі подальшої роботи.

У результаті усвідомлення повинно бути сформоване загальне уявлення про зміст предмету, як системно-структурного цілого, чітке уявлення його провідної ідеї, розуміння його значення для теорії і практики. Результатом усвідомлення повинно виступати своєрідною підготовкою до безпосереднього процесу осмислення.

Осмислення. Процес осмислення представляє собою складний, багатоступеневий перехід від незнання до знання. Цей процес відбувається через застосування розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння тощо. Однак набуті знання потрібно закріпити і узагальнити.

Процес запам’ятання спирається на пам’ять, знання її законів. У цьому значним чином може допомогти використання “письмової пам’яті”. Однією з форм організації такої ”пам’яті” є робочий зошит, у якому оформлюються результати самостійної роботи студента.

Робочий зошит не можна плутати з конспектом лекцій. Якщо в конспекті лекцій фіксуються тези матеріалу поданого лектором, то в робочому зошиті – визначення, цитати, положення відібрані студентом під час самостійної роботи для розкриття питань семінару, ілюстрування тієї чи іншої точки зору, розв’язки задач, опорні схеми, порівняльні таблиці, плани, тези чи конспекти джерел. Робочий зошит за своєю сутністю є індивідуальним довідником знань студента з тієї чи іншої дисципліни. Він містить інформацію, яка може бути використана в подальшому при виконанні індивідуальних завдань: написанні рефератів, курсових робіт, наукових доповідей. вивчений матеріал тексту першоджерела – значить зуміти його опрацювати у своїй свідомості. Практично опрацювання тексту відбувається шляхом постановки самому собі контрольних запитань.

Робочий зошит повинен вестися охайно, у ньому обов’язково повинна вказуватися тема семінарського заняття, питання які опрацьовуються, використані джерела.

Протягом часу відведеного для вивчення даної дисципліни робочий зошит перевіряється і оцінюється викладачем. Систематичне ведення робочого зошита сприятиме закріпленню знань, допоможе при підготовці до іспиту або заліку з цієї дисципліни, чи з інших (у випадку, якщо при вивченні цих дисциплін зустрінеться тема пов’язана з раніше розглянутою в курсі), дасть навички конспектування літератури та роботи з нормативними матеріалами.

Узагальнення представляє собою мислене виділення основних властивостей, які належать певному класу предметів; перехід від одиничного до загального, в результаті чого у студентів складається загальна, повна картина теми (предмета), що вивчається.

Обсяг знань безперервно росте, їх необхідно систематизувати, тобто вистроювати їх в певну систему на основі вибраного принципу.

 

6. Контрольні заходи:

Контрольна робота є одним із видів індивідуальних завдань, котра виконує функцію біжучого, оперативного контролю з боку викладача за процесом засвоєння студентами знань з відповідних тем навчального курсу. Контрольні роботи студенти виконують по всім дисциплінам напередодні проміжної атестації двічі на семестр. Оцінка контрольної роботи є одним з орієнтирів для атестаційної оцінки та підсумкової оцінки роботи студента на семінарах упродовж семестру. На виконання контрольної роботи викладач відводить 15-20 хвилин семінару. Темою контрольної роботи, як правило, є тема одного з ключових, актуальніших семінарських занять даного семестру, котрий має, насамперед, прикладне значення. Тема включає декілька питань. За обсягом контрольна робота виконується на двох аркушах, стандарту А-4.

− включають поточний самоконтроль за допомогою контрольних питань з конкретної дисципліни;

− контроль який здійснює викладач під час проведення семінарських занять;

− семестрова атестація з кожної дисципліни;

− поточне та семестрове тестування в період проведення атестації;

− післясесійний контроль – співвідношення поточних, сесійних та післясесійних результатів знань з конкретної дисципліни.

Підсумковий контроль – у формі заліку (досесійні, сесійні у відповідності з навчальним планом) чи екзамену.

Перелік контрольних питань пропонується кафедрою та наводиться у методичному посібнику.

Заліки та екзамени відбуваються в усній формі і проводяться за білетами, підготовленими зазделегідь та затвердженими на засіданні кафедри. Кожний екзаменаційний білет з конкретної дисципліни складається з трьох питань, які відображають різні розділи навчальної програми.

Результати складання заліків оцінюються за двобальною шкалою (“ зараховано ”, “ не зараховано ”), екзаменів за чотирибальною – (“ відмінно ”, “ добре ”, “ задовільно ”, “ незадовільно ”) і вносяться в екзаменаційну відомість та залікову книжку студента.

Студентам, які отримали під час сесії незадовільну оцінку дозволяється ліквідувати академзаборгованність до початку наступного семестру – перший раз екзаменатору, другий - екзаменаційній комісії.

Оцінка знань студентів за усну відповідь, виконання індивідуальних завдань при поточному контролі на семінарських заняттях, підсумковому контролі на заліку чи екзаменах повинна відповідати наступним вимогам:

Оцінка “ відмінно ” – коли студент глибоко та твердо засвоїв весь програмний матеріал, повністю системно, послідовно, грамотно і логічно його викладає, пов’язує теорію з практикою; може відповісти на будь-яке запитання при зміні його форми; показує знання монографічного матеріалу; правильно обгрунтовує, аргументує власні висновки; виявляє уміння самостійно узагальнювати та викладати матеріал, не допускаючи помилок.

Оцінка “ добре ” – коли студент твердо знає програмний матеріал, грамотно і по суті викладає його, не допускає суттєвих помилок у відповіді на питання, правильно використовує теоретичні положення і володіє необхідними навиками по узагальненню та систематизації матеріалу що вивчається.

Оцінка “ задовільно ” – коли студент засвоїв тільки основний матеріал, але не знає окремих деталей, допускає неточні відповіді, недостатньо чіткі формулювання, порушує послідовність у викладанні програмного матеріалу та має певні труднощі в узагальненні та систематизації матеріалу що вивчається.

Оцінка “ незадовільно ” – коли студент не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки, має значні труднощі при узагальненні вивчаємого матеріалу.

 

 

Структурно-логічні схеми курсу

Структурно-логічні схеми курсу покликані підвищити наочність матеріалу. У них дається змістовна характеристика основних поняттєвих конструкцій, механізмів, ідей, поглядів, структурних організацій, логічних процедур і т.п.

Структурно-логічні схеми повинні допомогти студентові сформувати в структурі власних думок власну концептуальну структурно-логічну схему курсу й основних його тем.

Питання для самоконтролю

Акцентують увагу студентів на ключових питаннях і положеннях досліджуваного курсу і дозволяють оцінити ступінь їх розкриття (розуміння, з'ясування). Питання для самоконтролю завершують вивчення фрагментів теоретичного курсу (тем, підтем).

Нормативні документи, що забезпечують вивчення курсу

Нормативні документи (закони, підзаконні акти, постанови органів влади, відомчі інструкції, розпорядження, накази і т.п.)

Всебічне вивчення (ознайомлення з ними) зв’язано з посиланням на нормативні документи у електронному підручнику, або через необхідність їх використання при рішенні практичних задач (виконання завдань), або безпосередньо шляхом вивчення нормативних документів, відібраних для даної теми (підтеми, курсу).

Тести перевірки знань і навичок (по темах і зведений тест за курсом)

Тести готуються для кожної теми і для всього курсу в цілому. Тести перевіряють як засвоєння теоретичних положень курсу, так і володіння практичними прийомами діяльності, накопичений досвід освоєння нормативної бази, коментарів до нормативних документів і т.п. Тести будуються у виді питань із варіантами відповідей, один із яких треба вибрати. Відповіді можуть бути підібрані таким чином, щоб поряд із правильною відповіддю зустрічалися не зовсім правильні, неправильні, зовсім неправильні. При такому підході програма зможе фіксувати не тільки факт, але й ступінь точності засвоєння положень курсу. Питання можуть бути оцінені різноманітними вагами, як і варіанти відповідей кожного питання.

Додаткові матеріали за курсом (довідкова інформація, витримки з додаткової літератури, монографій, навчальних посібників…)

Додаткові матеріали за курсом (темі курсу) підібрані авторами курсу з метою дати більш широкий спектр інформації з досліджуваної теми (курсу).

 

Контрольні запитання

з дисципліни “Цивільний процес”

1. Поняття та предмет цивільного процесу та цивільного-процесуального права.

2. Учасники цивільного процесу та їх види.

3. Поняття доходів та судового доказування.

4. Стадії цивільного процесу та їх значення.

5. Складові судового засідання.

6. Термінове виконання судових рішень.

7. Підстави та строки виконання рішень суду та виконавчі документи.

8. Джерела та система цивільного-процесуального права.

9. Судове представництво, його підстави та види

10. Ознаки судових доказів

11. Поняття, сутність та види співучасті. Відокремити від неналежної сторони та додаткового відповідача.

12. Поняття експерта та експертизи. Види експертиз та їх значення.

13. Поняття та система принципів цивільного-процесуального права.

14. Елементи цивільно-процесуальних правовідносин.

15. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі.

16. Підстави, мета та форми участі у цивільному процесі органів державного управління, підприємств, установ, організацій, прокурора та громадян, які захищають права інших осіб.

17. Поняття, обчислювання та види цивільних процесуальних строків.

18. Судові штрафи та судові витрати.

19. Підвідомчість та підсудність цивільних справ.

20. Родова підсудність та її ознаки.

21. Підстави та порядок передачі справи до іншого суду.

22. Поняття, ознаки та види 3-х осіб.

23. Види продовжень у цивільних справах.

24. Поняття позову та порядок його пред’явлення.

25. Поняття та види постанов суду.

26. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.

27. Загальна характеристика справ, що виникають з адміністративних правовідносин.

28. Суть і значення окремого провадження.

29. Особливості окремого провадження та провадження у справах що виникають з адміністративних правовідносин.

30. Загальна характеристика апеляційного провадження.

31. Загальна характеристика касаційного провадження.

32. Строки пред’явлення рішень д о виконання та загальні правила виконання.

33. Заходи забезпечення виконання рішень суду та порядок їх здійснення.

34. Поворот виконання рішень.

35. Загальні правила виконання судових рішень.

36. Підстави, порядок та наслідки припинення провадження у цивільній справі.

37. Поняття, строки та значення підготовки цивільних справ до судового розгляду.

38. Речові та письмові докази.

39. Система і компетенція судів загальної юрисдикції.

40. Поняття, система і компетенція апеляційних судів.

41. Поняття і компетенція вищих спеціалізованих судів.

42. Поняття та порядок апеляційного провадження.

43. Суб’єкти, підстави та порядок порушення апеляційного провадження.

44. Терміни, підстави і суб’єкти апеляційного оскарження.

45. Порядок оскарження ухвали поняття суду I інстанції і рішення суду I інстанції.

46. Порядок подачі апеляції і суди, які їх розглядають.

47. Суб’єкти, порядок і терміни підготовки к апеляційному розгляданню справи.

48. Межі розглядання справи судам апеляційної і касаційної інстанції.

49. Порядок розглядання справи в порядку апеляції.

50. Повноваження суду апеляційної інстанції і її постанови.

51. Наслідки непояви особи, що приймає участь в справі, на судове засідання в суді апеляційної інстанції.

52. Суб’єкти і терміни касаційного оскарження.

53. Порядок подачі та зміст касаційної скарги, представлення.

54. Касаційне провадження.

55. Порядок підготовки касаційної скарги к розгляду.

56. Порядок розгляду справи судами касаційної інстанції.

57. Межі розглядання касаційної скарги і компетенція касаційної інстанції.

58. Причини для відміни рішення судам касаційної інстанції з поверненням справи на додаткове розглядання.

59. Причини перегляду справи по знов відкритим і виключним обставинам

60. Суди, які переглядають справи по знов відкритим і виключним обставинам та терміни подачі в них заяв.

 

П Л А Н И СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ