Способи та методи підвищення сталості функціонування промислових об'єктів

Основними способами підвищення сталості функціонування проми­слових об'єктів у надзвичайних ситуаціях є: забезпечення надійного за­хисту робітників і службовців (а також членів їх сімей) від впливу ура-жальних чинників найбільш вірогідних для даного об'єкта надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру; забезпечення надійного захисту основних виробничих фондів об'єкта від впливу уражальних чинників надзвичайних ситуацій; забезпе­чення стійкого постачання всім необхідним для виробництва запланованої продукції у період надзвичайних ситуацій; підвищення надійності й оперативності управління виробництвом і цивільним захис­том; завчасна підготовка до проведення невідкладних робіт в умовах найбільш вірогідних для даного об'єкта надзвичайних ситуацій, а також робіт з відновлення виробництва.

Основними методами реалізації зазначених способів є такі: укриття людей у захисних спорудах і найпростіших укриттях; проведення евакуаційних заходів; використання засобів індивідуального захисту; підвищення опороздатності будівель, споруд і конструкцій елементів об'єкта до впливу уражальних чинників найбільш вірогідних надзвичай­них ситуацій; захист технологічного обладнання, комунікацій, систем автоматизації, зв'язку та інших технічних засобів, які є матеріальною ос­новою виробничого процесу; підвищення ступеня захисту (та резерву­вання) комунально-енергетичних і технологічних мереж, транспортних комунікацій, джерел постачання, створення необхідних запасів палива, сировини, напівфабрикатів і комплектуючих виробів тощо; створення стійкої системи зв'язку і оповіщення; підвищення рівня підготовки управлінського складу підприємства і командно-начальницького складу цивільного захисту до виконання функціональних обов'язків в умовах надзвичайних ситуацій; завчасне планування проведення невідкладних робіт, робіт у зоні НС, а також робіт з відновлення виробництва за кількома варіантами (для кожної з вірогідних надзвичайних ситуацій); завчасна підготовка особового складу аварійно-рятувальних і аварійно- відновлювальних формувань, а також ремонтних бригад; створення та забезпечення надійного захисту необхідних запасів матеріалів, запасних деталей та обладнання, інструментів, приладів і засобів індивідуального захисту для успішного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, а також робіт з відновлення виробництва.

Підвищення надійності захисту робітників і службовців досягається: завчасним будівництвом захисних споруд для укриття персоналу найбільшої працюючої зміни; завчасним плануванням і підготовкою до проведення евакуації; розробленням режимів захисту робітників і службовців (режимів роботи підприємства) в умовах зараження (забруд­нення) місцевості шкідливими речовинами; навчанням осіб виробничого персоналу виконанню робіт з ліквідації осередків забруднення шкідливими речовинами; накопиченням (для забезпечення всіх робітників і службовців), ретельним зберіганням і підтриманням у готовності засобів особистого захисту; навчанням робітників, службовців і членів їх сімей діям у надзвичайних ситуаціях; організацією, обладнан­ням і підтриманням у постійній готовності систем оповіщення.

Доцільною межею підвищення опороздатності (тобто фізичної стійкості та механічної міцності) будівель і споруд до впливу уражальних чинників найбільш вірогідних надзвичайних ситуацій вважається та, при якій підприємство в цілому може одержати не більш ніж слабкі зруйну­вання або інші види відповідних пошкоджень, що забезпечить швидке відновлення виробництва.

Заходи з підвищення фізичної стійкості будівель і споруд передба­чаються при проектуванні нових підприємств, а на діючих — реалізуються при їх реконструкції та проведенні капітального ремонту. Основними з цих заходів є такі: проектування будівель і споруд з жорст­ким каркасом (металевим або залізобетонним), зі збільшеною площею світлових отворів, з полегшеним стіновим заповнювачем, з легким, надійним і вогнестійким дахом; збільшення фізичної стійкості будівель і споруд, що підлягають реконструкції, шляхом установлення додаткових зв'язків між несучими елементами, що підвищують їхні антисейсмічні якості, влаштування силових каркасів, рам, підкосів, контрфорсів, допоміжних опор для зменшення прольоту несучих конструкцій, а також за рахунок застосування більш міцних будівельних матеріалів; допоміжне кріплення повітряних ліній зв'язку, електропередач, трубопроводів на високих естакадах; встановлення пристроїв для забез­печення швидкої евакуації людей з висотних будівель; зведення насипів і дамб з метою захисту від повеней; зведення інженерних споруд з метою захисту від зсувів ґрунту, обвалів, осипів, селів, снігозаносів та ін.; підготовка об'їздів вузьких місць та важкопроїзних ділянок, а також роз'їздів на під'їзних і внутрішньооб'єктових дорогах; створення запасів збірно-розбірних покриттів для забезпечення руху в період бездоріжжя; влаштування з'єднувальних перемичок між паралельними дорогами; заготівля збірних елементів конструкцій для швидкого відновлення мостів, залізничних колій тощо; захист цистерн, резервуарів та інших по­судин для зберігання легкозаймистих рідин і небезпечних хімічних речо­вин від впливу вибухів, пожеж, стихійного лиха шляхом влаштування підземних сховищ, заглиблення їх у фунт або обвалування, встановлен­ня ребер жорсткості тощо.

Надійно захистити все технологічне устаткування вкрай важко. Завдання полягає у зведенні до мінімуму втрат найбільш цінного, унікального обладнання та пошкодження слабких елементів технологічної лінії. Основними способами підвищення надійності технологічного обладнання є такі: розміщення найбільш цінного і ударонестійкого обладнання в будівлях підвищеної міцності, а більш стійкого обладнання — в будівлях з легкими неспалимими конструкціями; захист пультів.