Обстеження дошкільнят починається з вивчення стану зв'язного мовлення дитини, яка може мати діалогічну або монологічну форму. Дотримуючись принципу від загального до конкретного і від простого до складного, дитині пропонуються (після 4,5 років) такі види завдань:
• складання описового оповідання по враженню (по пам'яті);
• складання описового оповідання з опорою на об'єкт або по картинці;
• складання оповідного розповіді по враженню;
• складання оповідного оповідання за сюжетною картинці;
• складання оповідного розповіді по серії сюжетних картинок.
Завдання повинні даватися в комунікативно значущою для дитини формі
Темою розповіді повинен стати емоційно значимий для дитини об'єкт чи подію. Так, описовий розповідь може бути присвячений опису домашньої тварини, якщо таке є у дитини вдома, або улюбленої іграшки, а оповідний текст - проведеним дня у дитячому садку, або поїздці у вихідні дні. Картинки, які використовуються в даному випадку повинні бути досить реалістичні і не викликати у дитини труднощів при впізнавання об'єктів, зображених на них. Інструкції пред'являються зацікавленим тоном голосу і можуть бути сформульовані наступним чином: «Розкажи мені, будь ласка...», «Давай порівняємо, який у тебе і мене є...», «Подивися, який у мене є ведмедик. У тебе такий же? Розкажи...»,«А як ти провів вихідні дні? Цікаво, ти добре запам'ятав, де ви були в неділю?»,«Розглянь уважно картинку і придумай розповідь. Що було спочатку, що сталося потім, чим все закінчиться. А тепер розкажи. Мені цікаво, який розповідь ти придумав!».
При цьому наголошується, якого характеру допомога була потрібна дітям:
• стимуляція активності - дитині потрібно, щоб його весь час підганяли («Це все? Що було далі? Розповідай трохи швидше» та ін.);
• навідні запитання («Що ще намальовано на картинці? Розкажи тепер про... Куди ви пішли після того, як пообідали?);
• організуюча допомога («Що було спочатку, а що потім? Ти мені описуєш свою кішку або сусідів? Не треба згадувати, що було минулого літа, розкажи про те, куди ви їздили в цьому році?»).
Крім обстеження самостійної зв'язного мовлення дитини, корисно обстежувати розуміння ним зв'язного мовлення на прикладі оповідань описового і розповідного характеру.
Види роботи:
• переказ описового тексту та / або відповіді на запитання;
• переказ розповідного тексту та / або відповіді на запитання;
• скорочення (компресія) тексту;
• співвіднесення тексту і картинки або об'єкта.
По ходу бесіди з дитиною та обстеження зв'язного мовлення логопед звертає увагу на рівень сформованості таких видів діяльності, як говоріння та аудіювання, а також на рівень сформованості тих мовних засобів, які забезпечують ці процеси:
• тексту як лінгвістичної структури;
• граматичного оформлення висловлювання (тип використовуваних пропозицій, їх структура, наявність засобів словозміни і словотворення, адекватність їх використання);
• словникового запасу (відповідність обсягу словника віковим нормам і потребам висловлювання, адекватність його використання, смислове наповнення лексики);
• відповідності звуковимови нормам російської мови в рамках місцевого діалекту і віковим нормативам;
• звукослогового і ритмічного наповнення лексики (акцентний контур слова);
• темпу говоріння;
• особливостей подачі голосу і голосоведения;
• паралінгвістіческіх засобів: виразності, паузаціі, інтонації.
66.
Рання діагностика.
Раннє діагностування має вел. значення для попередження важких форм мовленнєвих порушень.В першу чергу раннього діагностування потребують діти групи ризику. Під час обстеження дітей групи ризику виявляються ознаки у відставанні психомоторного розвитку, порушень сну, надмірна збудливість, соматична ослабленість. З метою попередження логопеду необхідно розробити рекомендації для батьків а також ознайомити з особливостями впливу емоційного спілкування з дитиною на станов. його мовлення крім того логопед і психолог надають рекомендації батькам з стимулюв. псих. розвитку дитини.
Мета діагностичного обстеження дітей полягає у вивченні складних за своєю будовою форм психічної діяльності: мовлення та мислення. Безумовно, важливе значення у логопедичній діагностиці дітей із психофізичними вадами має оцінка розвитку й інших вищих психічних функцій (рухових, слухових, зорових, мнестичних тощо). Необхідно зазначити, що при вивченні мовлення та мислення можуть бути отримаю деякі уявлення і про інші сторони психічного розпитку дитини. Аналіз мовленнєвих порушень передбачає розгляд мовленнєвої діяльності як складної багаторівневої функціональної системи, складові частини якої залежать одна від одної і взаємообумовлюють одна одну. Відомо, що недорозвинення одного з компонентів мовлення призводить до появи вторинних, третинних і т.д. дефектів мовленнєвої системи та немовленнєвих функцій. Психолого-педагогічний аналіз структури мовленнєвих дефектів дозволяє вивчити особливості взаємодії немовленнєвих і мовленнєвих відхилень у дітей.
Особлива увага приділяється питанню розвитку мовлення дітей в онтогенезі з метою ранньої діагностики мовленнєвих порушень. Саме тому грунтовно розглядається проблема з'ясування первинного дефекту і відокремлення мовленнєвих вад, що мають первинний характер від порушень мовлення при ускладнених дефектах розвитку. Таким чином, обстеження розвитку і стану мовлення дітей дошкільного і молодшого шкільного віку розглядається у контексті соціальної ситуації розвитку, ієрархії діяльностей, урахування психофізичних особливостей дітей, закономірностей онтогенезу в цілому.
Методи вивчення дітей з мовленнєвою патологією досить різноманітні, деякі з них співпадають з методами вивчення дітей із нормальним розвитком, але все ж таки мають свою специфіку. В практиці логопедичного обстеження широко застосовуються такі методи:
Біографічний, що передбачає вивчення документації з особової справи дитини. Основним завданням вивчення документації є збір анамнестичних даних з метою з'ясування причин аномального мовленнєвого розвитку;
Вивчення продукції діяльності дітей (малюнки, вироби, учнівські роботи);
Спостереження (пасивне, активне);
Бесіда (проводиться в двох напрямах: бесіда з батьками, а при необхідності з вихователями або вчителями з метою збору анамнезу; бесіда з дитиною з метою встановлення контакту та отримання уявлення про її загальний розвиток);
Експеримент (передбачає збір фактів у спеціально змодульованих умовах. Застосовується з метою вивчення різних видів діяльності дітей, виявлення особливостей розвитку особистості та спроможності до навчання. При проведенні експерименту дитині пропонується за певною інструкцією виконати завдання. Зміст завдання повинен бути зрозумілим доступним та цікавим).
Аналіз (кількісний і якісний) одержаних даних.
Специфіка використання методів під час логопедичного обстеження полягає в застосуванні індивідуального підходу з урахуванням вікових та особистісних особливостей дитини, створенні різних ситуацій мовленнєвого спілкування, використанні різноманітних спостережень за мовленням, дитини.
