Страхування майна юридичних осіб

 

Умови страхування майна юридичних осіб можуть передбачати можливість страхового захисту не тільки майна, що належить підприємству, а й матеріальних цінностей, що одержані за договором майнового найму або прийнятих від інших організацій та населення для переробки, ремонту, перевезення, на збереження тощо.

Юридичними особами може бути застраховане майно: державне, власне, орендне, заставне, лізингове.

За бажанням клієнта можна застрахувати його офіс, меблі, оргтехніку, інше майно. Найчастіше страхується таке майно:

- будівлі (виробничі, адміністративні, соціально-культурного призначення);

- споруди (башти, агрегати, технологічні установки);

- інженерне та виробничо-технологічне обладнання;

- господарські будови (гаражі, сховища, склади, криті майданчики);

- окремі приміщення (цехи, лабораторії, кабінети);

- інвентар, технологічна оснастка;

- предмети інтер'єра, меблі;

- незавершене будівництво;

- товарно-матеріальні цінності (товари, сировина, матеріали).

 

Не підлягають страхуванню: гроші готівкою, акції, облігації та інші цінні папери; рукописи, креслярські та інші документи; бухгалтерські та ділові книги, дорогоцінні метали, технічні носії інформації (магнітні плівки, касети, диски), майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику; будівлі, споруди, що перебувають в аварійному стані чи знаходяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні явища.

Залежно від права власності на майно розрізняють такі види договорів майнового страхування:

За яким може бути застраховано:

Основний

Усе майно, що належить підприємству:

• будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного виробництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інше майно.

Додатковий

• майно, одержане підприємствами згідно з договором найму або прийняте від інших підприємств і населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію.

• майно на час проведення експериментальних або дослідних робіт, експонування на виставках.

 

За бажанням страхувальника може бути здійснено вибіркове страхування виду майна чи окремого об'єкта.

Майно вважається застрахованим тільки в тих приміщеннях (місце страхування), які зазначені в договорі страхування. Якщо застраховане майно вилучається з місця страхування, страховий захист припиняється. Майно юридичних осіб страхується на випадок знищення чи пошкодження як наслідок таких страхових подій:

· стихійного лиха (землетрусу, урагану, зливи, обвалу і т.п.)

· пожежі, у т.ч. внаслідок удару блискавки;

· вибухів газу, котлів, машин, апаратів;

· аварій опалювальної, протипожежної, водопровідної, каналізацій­ної систем;

· падіння літаючих об'єктів або їхніх уламків;

· проникнення води із сусідніх приміщень.

Найчастішою подією є пожежа.

Доцільно зазначити, що основними причинами пожеж На підприємствах є:

• необережне користування вогнем;

• зловмисні підпалення;

• порушення технологічної дисципліни;

• відхилення від проектної документації;

• експлуатація обладнання без запобіжних пристроїв;

• порушення правил техніки безпеки;

• експлуатація зношеного або несправного обладнання.

 

Розглянемо особливості укладення договору страхування майна.

Як відомо, договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника. Якщо умови страхування передбачають укладення договору з описом майна, то він додається до заяви і є невід'ємною частиною договору.

У свою чергу, страховик має право як до укладення договору, так і в період його дії перевіряти стан і вартість застрахованого майна, правильність повідомлених йому страхувальником відомостей.

Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі укладені договори страхування щодо об'єкта страхування. Цей обов'язок обумовлений Законом України "Про страхування". Страхувальнику надається можливість вибору ризиків, від яких він хоче застрахуватися. Вартість страхування залежить від страхової суми, міри ризику, страхового тарифу.

Страхова сума не може перевищувати дійсної вартості майна на момент укладення договору.

Дійсна (страхова) вартість майна визначається по-різному, залежно від його виду. Так, для основних засобів вона дорівнює відновлювальній вартості з урахуванням зносу. Для товарно-матеріальних цінностей виробника - витратам виробництва, що необхідні для їх виготовлення, але не вище ціни їх продажу.

Страхувальник має можливість укласти договір на повну дійсну вартість майна, або на певну частку (відсоток) його вартості. В останньому випадку всі об'єкти страхування, що відносяться до певної групи майна, вважаються застрахованими на ту ж частку (відсоток) їхньої вартості.

Важливим моментом при страхуванні майна є його оцінка, для визначення якої слід звернути увагу на кілька видів оцінки:

· ринкову,

· балансову,

· ліквідаційну,

· відновлену (або вартість заміщення).

 

Саме остання переважно цікавить страхову компанію, оскільки це й є необхідна сума фінансових коштів, яка потрібна для повторного будівництва ідентичного об'єкта у випадку знищення попереднього при настанні страхового випадку.

Неправильна оцінка суми заміщення може призвести до складної ситуації, а саме: якщо вона буде занадто мала, на неї не погодиться клієнт, а якщо занадто велика, то це небезпечно для страхової компанії, тому що в цьому випадку клієнтові стає вигідним настання страхового випадку. Виходячи з цього, страхові компанії часто звертаються в оціночну фірму, яка вже має досвід надання послуг з оцінки майна.

Визначення експертної оцінки дозволяє:

· значно зменшити ризики, пов'язані з похибкою при визначенні відновлюваної вартості споруди або будівельного комплексу;

· заручитися підтримкою оціночної фірми, а також офіційним експертним висновком при судових розглядах у випадках виникнення конфліктів з клієнтами;

· позбутися необхідності відволікання сил від основної діяльності на проведення вузькопрофільних робіт з вивчення стану споруд, документації, правового статусу, сортаменту обладнання (якщо підприємство промислове) та багатьох інших параметрів, з яких складається сучасне поняття експертної оцінки.

 

У період дії договору страхувальник може збільшити розмір страхової суми в межах страхової оцінки застрахованого майна. У цьому випадку слід укласти додатковий договір на строк до закінчення дії основного договору зі сплатою додаткових страхових платежів.

У випадку збільшення дійсної вартості майна або виконанні страхувальником заходів щодо зменшення ризиків настання страхового випадку слід переукласти діючий договір.

 

При страхуванні майна страхові внески розраховуються за ставками, встановленими для окремих ризиків і диференційованими залежно від:

· виду виробництва та його технічного стану;

· ступеня страхового ризику;

· умов пожежної безпеки;

· виду майна та умов його збереження.

 

На розмір страхової премії, крім тарифу, впливає: вартість застрахованого майна, страхова сума, строк страхування, форма внесення страхових платежів.

Страхувальник зобов'язаний сплатити страхові внески або їх частину протягом обумовленого строку після одержання згоди від страховика на укладення договору. Днем сплати внесків прийнято вважати:

· при сплаті в безготівковому порядку - день списання коштів з рахунку страхувальника;

· при сплаті готівкою - день одержання коштів страховиком.

За майно, що вибуло в період дії договору, страхові внески, як правило, не повертаються.

Ступінь вірогідності загибелі чи пошкодження майна від різноманітних небезпек, передбачених в договорі страхування, дуже різна. Відповідно відрізняються й тарифи.

Наприклад, у зв'язку із підвищеною ймовірністю ризику пошкодження та крадіжки транспортні засоби страхуються за окремими ставками. Більш високі ставки застосовуються при страхуванні обладнання, приладів, технічних пристроїв під час дослідницьких, експериментальних робіт.

На величину премії впливають наявність сигналізації, здійснення охоронних заходів. Тарифи у таких випадках, як правило, передбачають знижки. Значення способу зберігання стає зрозумілим, якщо зазначити, що страховий платіж при простому запиранні може бути у 10 разів більшим, ніж при умові зберігання речей у сейфі.

Правила страхування можуть передбачати надання знижок з суми нарахованих внесків ще за:

· укладення договору з франшизою;

· безперервність страхування протягом кількох років (при відсутності страхових випадків);

· зберігання майна відповідно до вимог пожежної безпеки.

 

Переважно договори страхування майна укладають на період від одного місяця до одного року.

Послідовність визначення розміру збитку та страхового відшкодування:

· Встановлення факту страхового випадку.

· Складення акта про страховий випадок.

· Визначення розміру збитку й страхового відшкодування.

· Здійснення страхової виплати.

 

При настанні страхового випадку страхувальник повинен вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків і повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування. На практиці цей строк прийнятий у межах від однієї до трьох діб. Як правило, також передбачається:

· повідомити у відповідні органи, виходячи з їхньої компетенції (міліцію, аварійні служби, пожежну охорону), про настання події;

· подати страховику всі документи, необхідні для встановлення причин загибелі чи пошкодження майна і визначення розміру збитку, а також забезпечення йому можливості безперешкодного огляду пошкодженого майна; з'ясування причин, розмірів збитку та інших обставин настання страхової події;

· зберігати до прибуття страховика все майно, яке залишилося після стихійного лиха або аварії, як пошкоджене, так і не пошкоджене.

 

Чинне законодавство передбачає, що страхова виплата здійснюється страховиком відповідно до договору страхування на підставі заяви страхувальника і акта про страховий випадок, який складається страховиком або уповноваженою їм особою з обов'язковою участю представника страхувальника. Дані, зареєстровані в акті про страховий випадок, є підставою для розрахунку суми збитку, що спричинений страховим випадком.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку застрахованому майну.

 

Якщо майно було застраховано у кількох страховиків і загальна сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожен страховик здійснює виплату пропорційно розмірам страхової суми за укладеним договором страхування.

У майновому страхуванні не підлягають відшкодуванню збитки, завдані внаслідок:

• процесів, яких не можна уникнути в роботі або таких, що природно випливають з

них (корозії, гниття, природного зносу чи інших властивостей окремих

предметів);

• невжиття належних заходів для рятування майна, забезпечення його зберігання

та запобігання подальшому пошкодженню чи знищенню;

• викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими

правоохоронними органами;

• дефектів майна, які мали місце до укладення договору;

• військових дій, громадянських заворушень, конфіскації, арешту майна.

 

Крім того, страховик залишає за собою право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник не виконав обов'язків, передбачених договором страхування. Після прийняття рішення про відмову у страховій виплаті страховик повинен повідомити про це страхувальника в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Закон чітко регламентує підстави та порядок відмови в страховій виплаті, якими є:

1) навмисні дії страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку;

2) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт

страхування;

3) отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної в

їх заподіянні;

4) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового

випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Відмову страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Якщо страховик приймає рішення про страхову виплату, то вона повинна бути проведена у встановлений договором термін.

Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.

Страхова компанія повинна також відшкодувати витрати, здійснені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору.

На практиці страхове відшкодування може бути виплачено протягом 3-10 діб після встановлення страховиком всіх причин збитку та його розмірів.

Зверніть увагу!

Після виплати страхового відшкодування до страховика переходить у межах виплаченої їм суми право вимоги стосовно особи, відповідальної за нанесені збитки.