Загальна характеристика страхування життя.

Змішане страхування життя.

Страхування ренти.

Страхування пенсій.

Мета вивчення теми:

· ознайомлення з основними видами страхування, що законодавче закріплені в

Україні;

· з'ясування особливостей здіснення страхування життя.

Після вивчення теми студент повинен знати:

· об'єкти страхування життя;

· умови здійснення страхуванняжиття;

· внутрішню класифікацію даного виду страхування;

· порядок здійснення розрахунків за кожним видом страхування;

· вміти:

· визначати доцільність передачі ризиків та їх частини на страхування відповідного

виду;

· розраховувати страхові виплати за кожним видом страхування.

Міні-лексикон:

страхування життя, застрахований, отримувач страхової суми, страхові випадки, змішане страхування життя, страхова сума, сплата страхових внесків, викупна сума, договір страхування життя, таблиці тривалості життя, умови припинення договору.

Загальна характеристика страхування життя

Про необхідність страхування життя багато говорять останніми роками, але в умовах нестабільної економічної ситуації, яка існує в нашій 'країні, зрозуміла й неможливість поки що здійснювати довгострокове страхування життя. Однак загальні правила страху­вання життя необхідно довести до всіх людей як потенційних страхувальників.

Страхування життя - особливий вид страхування, який водночас поєднує у собі функції захисту та нагромадження.

У цивілізованих країнах світу саме цей вид страхування добре розвинений; йому приділяється значна увага з боку держави, стра­хових компаній, банків. Уряди більшості країн Заходу надають велике значення страхуванню життя та пенсій, заохочують їх розвиток податковими пільгами.

Досвід економічно сталих країн свідчить, що успішний розвиток довгострокових видів страхування вимагає значних за розміром інвестицій у статутні фонди та інфраструктуру страховиків, впровадження сучасних технологій страхування, надійне розміщення страхових резервів, пільгової податкової політики держави для страхових

компаній.

Згадаємо, що Закон "Про страхування" поділив страхову діяльність на "життя" і „не життя” звернемося до визначення, яке надається цьому поняттю в нормативних документах.

Законодавча довідка.

"Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику, застрахованій особі (далі - застрахована особа), отримувачу страхової суми або іншим третім особам, які мають право на отримання страхової виплати за чинним законодавством, при настанні подій, що визначені умовами договору страхування."

Об'єктом страхування є майнові інтереси застрахованого, пов'язані з його життям.

Якщо розглянути загальні вимоги до умов укладання договорів страхування життя, то слід зазначити, що страхові виплати здійснюються у разі:

· смерті застрахованої особи;

· дожиття застрахованої особи до закінчення строку договору

страхування;

· настання події в житті застрахованої особи, яку обумовлено в договорі

страхування (укладення шлюбу, народження ди­тини, вступ до навчального

закладу, смерть близького родича застрахованої особи - дружини, чоловіка, дітей,

батьків);

· досягнення застрахованою особою пенсійного віку (стра­хування додаткової пенсії) або віку, який визначено у договорі страхування *;

Страхування життя передбачає відповідальність страховика щодо здійснення страхових виплат суворо визначеної в договорі страхування суми у випадку:

• смерті застрахованого внаслідок будь-якої причини;

• дожиття застрахованого до визначеного умовами договору строку.

Страхування життя, як і інші види страхування, здійснюється на підставі договору, яким регулюються права й обов'язки страхувальника та інших осіб, що можуть бути включені в договір страхування життя - застрахованого та отримувача страхової суми.

У більшості договорів зі страхування життя страхувальник і застрахований - одна й та сама особа. У тих випадках, коли ці особи не співпадають, застрахований повинен підписати поліс про стра­хування на випадок смерті, підтверджуючи письмово свою згоду на укладення договору про страхування його власного життя.

Страхувальник за письмовим погодженням застрахованого може призначити фізичну або юридичну особу (отримувача) для одержання страхових виплат. У випадку, якщо таку особу не призначено, отримувачем є один з спадкоємців застрахованого,

Характерним є те, що після закінчення терміну дії договору страховик зобов'язаний повернути всю накопичену суму клієнту, а у разі його смерті - нащадкам або отримувачу.

Таким чином, сплачуючи страхові внески, страхувальник створює для себе додатковий фонд, яким мають скористуватися або він сам або його родичі у випадку настання в його житті певних подій, зазначених у договорі.

При укладенні договору страхування життя обов'язковим є передбачення страхового ризику "смерть застрахованої особи".

Умови договору страхування життя можуть додатково передбачати обов'язок здійснити страхові виплати в разі:

· досягнення застрахованою особою пенсійного віку або віку, який визначений у договорі страхування;

· настання у житті застрахованої особи події, яку обумовлено в договорі страхування;

· хвороби застрахованої особи;

· тимчасової непрацездатності або стійкої непрацездатності (інвалідності) застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

 

Страхувальник, який вирішив укласти договір страхування життя, повинен написати заяву визначеної форми та підписати поліс, в якому закріплюються умови договору страхування.

Зверніть увагу!

Страховик повинен зберігати конфіденційність відомостей про страхувальника, застрахованого, отримувача та умови договору, за винятком випадків, передбачених законодавством. В останнє десятиліття на ринку страхування життя в Україні ефективно спрацьовує багаторівневий маркетинг (БРМ). Метод прямих продаж полісів страхування життя практично не діє. Як зазначалося у Програмі розвитку страхового ринку України на 2001 - 2004 pp., внаслідок нелегальної діяльності іноземних страховиків зі страхування життя Україна за оцінками експертів втрачає щороку 80-100 млн доларів США.

Згадаємо, що страхова компанія повинна ознайомити майбут­нього страхувальника з правилами страхування та умовами договору страхування. При укладенні договору не беруться на страхування особи:

 

• які знаходяться на інвалідності

• віком старші 65 років (на момент укладення договору)

• визнані судом недієздатними

Страхова компанія перед прийняттям рішення про укладення договору страхування життя в кожному конкретному випадку здійснює відбір ризиків. Тут основним фактором є стан здоров'я застрахованого, додатковими - професія, захоплення, моральні якості, умови його проживання. Часто застосовується анкета, яка містить докладні відповіді майбутнього застрахованого: про перене­сені інфекційні захворювання, оперативні хірургічні втручання, травми тощо. Аналізуючи ці дані, страховик може більш точно оцінити ризик і прийняти рішення про укладення договору страхування.

Попередній медичний огляд, як правило, проводиться до укладення договорів на великі страхові суми, а також у випадках, коли є серйозні підстави вважати, що майбутній страхувальник навмисно перекручує відомості про свій стан здоров'я при заповненні анкети, запропонованої страховиком.

Етичні норми західного страхового бізнесу загалом більш жорсткі, ніж етика бізнесу взагалі. Доцільно згадати, що у стра­хуванні не допускається приховування інформації про об'єкти страхування, а відносини між страховиком і страхувальником повинні будуватися на засадах взаємної довіри.

Вік страхувальника на момент укладення договору страхування життя не може перевищувати межі, зазначеної страховиком у правилах страхування (в основному, 60 - 65 років).

Договір страхування може укладатися як в індивідуальному порядку, так і з підприємствами, організаціями (незалежно від форм власності), які за рахунок власних коштів можуть страхувати своїх працівників.

Для визначення тарифів страхові компанії використовують таблиці тривалості життя населення - статистичні таблиці, в яких містяться розрахункові показники, що характеризують трива­лість життя населення у певному віці і дожиття при переході від одного віку до наступного. Таблиця показує, як сукупність тих, хто одночасно народився (умовно прийняте за 100 000) зі збільшенням віку поступово зменшується. Показники вимірюють частоту смертних випадків для кожного віку, тривалість життя тощо. Структура таблиці виглядає так: d x q x l x p x e x X

 

X	lх	dx	qx	Рx	Ex
			0,04060	0,09540	68,59
			0,00840	0,99160	70,48
			0,00161	0,99639	53,57
			0,00360	0,99640	35,65
			0, 00381	0, 99619	34,78
			0,01433	0,98567	19,30

де X - вікові групи населення;

l х - число тих, хто доживає до кожного даного віку з 100 000, хто народилися

одночасно;

d х - число тих, хто вмирає при переході від віку X до віку X +1; x+1)

qx = dx: lx (вірогідність померти у віці X, не доживши до віку

рх = (/x + l): lx;

Ex - середня тривалість життя, тобто кількість років, яку в середньому має прожити людина, з числа тих, хто дожив до цього віку.

Сучасні прийоми визначення тарифів зі страхування життя спираються на актуарні розрахунки, які здійснюються зазвичай за допомогою комп'ютерних програм.

Страхові тарифи розраховуються залежно від:

· обраного страхувальником варіанта страхування

· статі

· стану здоров'я

· строку дії договору

· встановленого порядку сплати внесків

· врахування норми дохідності від інвесту­вання страхових внесків.

 

Договором може бути передбачено пільговий період, протягом якого страхувальнику надається можливість сплатити черговий прострочений внесок. Тривалість пільгового періоду визначає страхо­вик і вказує його в договорі страхування.

Використання страхувальником цього періоду для сплати чергового внеску не звільняє його від обов'язку сплати наступних внесків у встановлені договором строки.

У випадку несплати чергового страхового внеску у встанов­лений договором строк (з врахуванням пільгового періоду) або плати його не в повному обсязі, договір вважається припиненим з моменту прострочення. При цьому сплачені страхувальником страхові внески повертаються частково через строк не менший, ніж три роки і за вирахуванням витрат страхової компанії на обслуго­вування цього договору.

Відповідальність страховика за договором відновлюється після сплати простроченого страхового внеску (внесків) і неустойки, розмір якої може знаходитися в межах 10% від простроченої суми.

Розмір страхової суми встановлюється за згодою сторін, з урахуванням бажання та можливостей страхувальника і зазначається у договорі страхування. На підставі цієї суми та встановленого тарифу (з урахуванням ряду факторів, які були розглянути вище), розраховується розмір страхової премії.

Страхова премія може бути сплачена готівковим або безготівковим способом, одноразовим платежем або систематично (щомісячно, щоквартально, що півроку, щорічно). Конкретні строки сплати зазначено в договорі.

Страхувальник за згодою страховика має право протягом дії договору страхування збільшити або зменшити розмір страхової суми. При цьому страховик робить перерахунок страхових внесків за договором страхування.

При збільшенні страхової суми страхувальник сплачує додат­ковий страховий внесок, при зменшенні страховик може:

• звільнити страхувальника (повністю чи частково) від сплати страхових внесків на певний період дії договору;

• виплатити йому викупну суму, яка визначається шляхом додавання

сплачених страхових внесків, зменшених на величину витрат страховика на ведення справ (навантаження, яке враховане у страховому тарифі) і доходу від їх інвестування за період дії договору страхування, виходячи з норми дохідності, теж передбаченої у страховому тарифі.

Страхувальник може також одержати викупну суму при припиненні дії договору страхування.

Про намір достроково припинити договір страхування сторони зобов'язані повідомити одна одну не менш, ніж за ЗО днів до передбаченої дати.

Зверніть увагу!

Страхові виплати здійснюються після одержання всіх необхідних документів за фактом страхового випадку.

 

Будь-які відомості, пов'язані із укладенням, виконанням, припиненням договірних відносин, страховик і страхувальник повинні направляти один одному тільки в письмовій формі за адресами, вказаними в договорі страхування.

У разі настання страхового випадку страховик повинен, на основі з умов договору страхування, виплатити страхову суму.

Для отримання страхового забезпечення по смерті отримувачу страхової суми необхідно надати такі документи:

1) поліс;

2) заяву встановленого зразка;

3) свідоцтво про смерть застрахованого або нотаріально посвідчену копію

свідоцтва;

4) документ, що підтверджує особу (одержувача страхової виплати).

Для отримання страхової виплати при страхуванні на дожиття застрахованому необхідно надати аналогічні документи, крім п. З.

Страхова виплата здійснюється незалежно від сум, які належать застрахованому (отримувачу, спадкоємцю) за іншими договорами страхування, а також за соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням. При цьому страхова виплата, яка належить отримувачу у випадку смерті застрахованого, до складу майнової спадщини не входить.

Якщо після смерті страхувальника, що настала в період дії договору страхування, наступила смерть отримувача страхової суми, який не встиг її одержати, то вона виплачується його нащадкам. Якщо стра­хувальником було призначено кілька отримувачів страхової суми, то вона їм виплачується у встановлених частках.

Історичний факт.

Російський мільйонер Сава Морозов помер за дуже загадкових обставин. Офіційна версія - самогубство. Однак відомо, що він був застрахований на 100 тисяч царських рублів, і страховий поліс передав актрисі Московського Художнього театру Марії Андрєєвій, яка після смерті Морозова отримала страхову суму. У самої Андрєєвої залишилось 10%, решта пішла до партійної каси - актриса була членом РСДРП.

 

Виплата страхової суми в сучасній страховій практиці прово­диться протягом певного строку, як правило, 10 банківських днів, але за умови одержання страховиком усіх необхідних документів.

У випадку необґрунтованої затримки виплати страхової суми страховик повинен сплатити неустойку відповідно до чинного законодавства.

Вимоги про виплату страхової суми за договором страхування життя можуть бути пред'явлені страховику протягом трьох років з дня настання страхового випадку.

Ліцензію на проведення операцій зі страхування життя на початок 2001 р. мали 12 вітчизняних страховиків, хоча реально здійснюють це страхування лише шість. Наприклад, АТЗТ УАСК "Аска-Життя", ACT "АСТРО-ДНІПРО", "ОРАНТА-життя", страхове медичне AT "Надія", АТЗТ "АСК "ІНТЕР-ПОЛІС" та ін. (Для порів­няння: на ринку довгострокового страхування життя у Великій Британії працює понад 200 страхових компаній).

Змішане страхування життя

Умови змішаного страхування життя найчастіше передбачають в одному договорі (єдиному полісі) страхування на випадок дожиття та на випадок смерті.

Страховими випадками (ризиками) є такі події:

(1) Смерть застрахованого в період дії договору страхування з будь-якої причини, за винятком:

• навмисних дій застрахованого, що призвели до настання страхового випадку;

• смерті внаслідок алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння;

• самогубства;

• військових дій, громадянської війни, страйків;

• впливу ядерного вибуху, радіації, хімічного чи бактеріологіч­ного зараження.

 

(2) Дожиття застрахованого до закінчення терміну дії договору страхування.

За договором змішаного страхування життя розмір внесків встановлюється залежно від строку страхування, страхової суми та віку страхувальника, а за договором страхування дітей він залежить від віку дитини, страхової суми, строку страхування й тривалості сплати внесків.

Крім того, змішане страхування дає можливість:

• актуарно оцінити як кількість людей, котрі можуть вмерти протягом певного часу, так і кількість тих, хто може дожити до певного віку (на сьогоднішній день в Україні за участю Великобританії підготовлено необхідну кількість спеціалістів-актуаріїв);

• у випадку смерті застрахованого раніше закінчення строку дії поговору гарантувати отримання страхової суми;

• надати гарантовані права викупу, застави.

Зарубіжний досвід.

У західній страховій практиці застосовуються кілька видів змішаного страхування.

• страхування на фіксований строк - страховик зобов'язується виплатити страхову суму в момент закінчення строку дії стра­хування, не дивлячись на те, чи доживе застрахований до кінця цього строку, чи ні;

• страхування до одруження - страхування, при якому страхова сума застрахованій особі виплачується після закінчення строку, Що обумовлений як тривалість страхування. Страхувальниками є звичайно є батьки, а отримувачем — син або дочка;

• тимчасове, при якому ризиком є смерть застрахованого з будь-якої причини (хвороба, травма чи нещасний випадок). При тимчасовому страхуванні страхова сума виплачується отримувачу тільки у випадку смерті застрахованого впродовж дії договору.

У протилежному випадку, тобто якщо застрахований доживає до закінчення договору, страхова сума не виплачується, а сплачені внески залишаються у страховика.

 

Основними характеристиками тимчасового страхування є:

· значно нижча його вартість, що дозволяє укладати договори на більш високі страхові суми;

· укладення договору в основному при віці застрахованого до 65 років.

 

Страхування життя - найбільш слабке місце в українському страховому бізнесі. Це пояснюється існуванням об'єктивних причин, внаслідок яких найближчим часом, скоріш за все, не слід очікувати його швидкого піднесення, оскільки здійснення страхування життя ускладнюється:

· наявною економічною ситуацією в країні,

· недосконалим податковим законодавством,

· нерозвиненістю фондового ринку,

· обмеженнями для розміщення тимчасово вільних коштів страхових компаній.

 

Нині в Законі України "Про страхування" введено жорсткі норми щодо можливості сплати фізичними особами внесків у валюті. Як наслідок, населення України не зацікавлене у використанні валюти на страхування (зокрема страхування життя) і великі валютні кошти не працюють у народному господарстві.

Зважаючи на соціальну значущість розвитку довгострокових (накопичувальних) видів страхування, розглядається питання щодо здійснення страхових платежів і формування математичних резервів у вільноконвертованій валюті, що на сьогоднішній день не передбачено Законом України "Про страхування".

Страхування ренти

 

Шляхом укладення договору страхування ренти, яким передбачено здійснення регулярних виплат через певні проміжки часу — ренти, — звичайно прагнуть забезпечити виплату визначених сум у тих випадках, коли застрахований живе довше віку, зазначеного в договорі.

Страхування ренти передбачає регулярне одержання певних сум страхувальником або особою, на користь якої укладений договір, ля настання визначеного в договорі строку страхування.

Укласти такий договір може як окремий громадянин, тобто фізична особа, так і юридичні особи - підприємства та організації з тою одержання певних грошових сум їхніми працівниками після виходу на пенсію.

Суттєва відмінність такого виду страхування порівняно зі страхуванням життя полягає в тому, що при страхуванні ренти страхова сума виплачується частками і починає здійснюватися тільки після строку, який визначено в договорі страхування.

Зверніть увагу!

Виплата страхових сум здійснюється за умови повної сплати обумовлених договором страхових платежів.

Фонд для виплат створюється тільки за рахунок власних коштів страхувальника. Тарифні ставки зі страхування ренти встановлюються в кожному конкретному випадку окремо, враховуючи вік і стать страхувальника, умови сплати внесків, різновид страхування ренти.

Внески можуть сплачуватися одноразово або частинами (на виплат). Періодичність сплати внесків (кожного місяця, щоквартально, щорічно) визначається за згодою сторін.

В одному договорі страхування ренти може комбінуватися із іншими видами: страхуванням на випадок втрати працездатності, тимчасовим або пожиттєвим страхуванням на випадок смерті.

Зазначимо деякі різновиди ренти.

При пожиттєвій ренті регулярний дохід виплачується застрахованому з нагромадженого фонду до кінця його життя. У зарубіжній практиці таке страхування має назву пожиттєвого ануїтету і застосовується як пожиттєва пенсія. Залежно від моменту, в якому починаються виплати, пожиттєва рента може бути:

 

негайною	· регулярні виплати доходу починаються з моменту оформлення договору страхування
відстроченою (уповільненою)	· виплати доходу починаються через певний проміжок часу

 

Негайна пожиттєва рента зручна для осіб похилого віку, котрі бажали б вкласти капітал для забезпечення решти свого життя.

Премії сплачуються до кінця певного періоду або до смерті застрахованого, якщо вона станеться раніше.

Страховик гарантує виплату постійної ренти безпосередньо самому застрахованому на період, який триває з моменту закінчення зазначеного в договорі строку до настання смерті.

Рента може виплачуватися щорічно, щоквартально, щопівроку, щомісячно.

 

Існують два різновиди уповільненої пожиттєвої ренти:

• без відшкодування премій;

• з відшкодуванням премій.

 

При страхуванні відстроченої ренти з відшкодуванням премій, якщо застрахований помре до закінчення визначеного строку, страховик повертає виплачені премії отримувачу страхової суми.

При страхуванні ренти без відшкодування премій, якщо застрахований вмирає до закінчення визначеного строку, страхування вважається анульованим, і премії залишаються в розпорядженні страховика.

Страхування з відстроченою виплатою ренти зручне для осіб, котрі хочуть мати додаткове пенсійне забезпечення. Воно є доповненням до соціального страхування. Страхові компанії використовують цей різновид страхування на випадок пенсії, хоча насправді це страхування з відстроченою виплатою капіталу чи ренти, з відшкодуванням премій або без нього у випадку смерті застрахованого.

Страхування ренти дозволяє страхувальнику забезпечити собі рівень життя, до якого він звик чи бажає мати, коли не буде можливості отримувати сталий та достатній заробіток. Страхування ренти особливо розповсюджено у Великій Британії, Франції, Голландії, Італії, США.

Для цього виду страхування характерні високі розміри тарифів та інтенсивне нарощування резерву страхових внесків.

Страхування пенсій

 

Серед багатьох різновидів страхування ренти переважає страхування пенсії, яке призначено для створення власного резерву грошових коштів з виплатами з нього після виходу на пенсію. Таке страхування має назву страхування додаткової пенсії, оскільки у кожній країні тою чи іншою мірою існує державне пенсійне страхування. У нашій країні таке страхування здійснює державний Пенсійний фонд, і до якого не мають відношення ані недержавні пенсійні фонди, ані страхові компанії.

Зверніть увагу!

Пенсійне страхування не замінює Державне пенсійне забезпечення.

 

Страхування додаткової пенсії спрямоване на збільшення розмірів пенсійного забезпечення після досягнення громадянами пенсійного віку. Обумовлена договором додаткова пенсія виплачується після закінчення строку страхування і виходу на пенсію, але можна визначити конкретний строк (як правило, перед датою виходу пенсію), з настанням якого страхова компанія буде здійснювати виплати.

Виплати за пенсійним страхуванням можуть також здійсню­ватися у випадку, якщо настає одна з таких подій:

· повна або часткова інвалідність;

· смерть.

Виплата пенсії, за бажанням страхувальника, може здійснюва­тися за кожний місяць наперед. Чергова пенсія перераховується на особовий рахунок в ощадному банку або поштовим переказом.

Страхувальниками можуть виступати громадяни віком: чоловіки - від 16 до 60 років, жінки - від 16 до 55 років.

У зарубіжній практиці найбільш розповсюдженим є страхування пенсії з пайовою участю коштів роботодавця та самих працівників.

Існує декілька варіантів такого страхування:

 

І.Для забезпечення пенсій працівників і службовців

ІІ. Для забезпечення пенсій управлінського персоналу та висококваліфікованих працівників

Підприємство кожного року “купує” для них пенсію, оплачуючи її.Потім цей внесок частково або повністб компенсується за рахунок профспілок чи заробітку працівника.При досягненні застрахованим пенсійного віку він одержує пожиттєву страхову ренту, яка дорівнює сумі пенсій, що “купувалися” для нього щорічно в страховій компанії.

Кожен страхувальник робить внески до пенсійного фонду в повному розмірі (у %% до заробітку), які акумулюються у фонді підприємства.Розмір самої пенсії наперед не визначається, а стає відомим під час виходу застрахованого на пенсію. У цьому випадку підприємство вилучає з фонду працівника гроші, додаючи від себе визначену суму і “купує” у страхової компанії для цього працівника пенсію.Така система має назву “депозитно-адміністративної”, оскільки, з одного боку, призначена для забезпечення пенсією адміністративних працівників підприємства, з іншого- базується на попередньому нагромадженні (депонуванні) коштів.

 

Обидва розглянуті варіанти застосовують при укладенні договорів колективного страхування. Найчастіше ці схеми застосову­ють промислові та торговельні підприємства.

Іноді має місце індивідуальне пенсійне страхування на підприємстві, якщо там створюються індивідуальні пенсійні рахунки і у ролі страховика виступає підприємство, акумулюючи кошти для виплати пенсій своїм працівникам. Умова забезпечення пенсією переважно включається до колективного договору робітників і службовців з роботодавцем.

Страхування пенсій на випадок інвалідності спрямоване на забезпечення страхового захисту як додаток до соціального пенсійного забезпечення за інвалідністю.

Як окремий вид це страхування, як правило, не здійснюється, а включається як вид відповідальності в різні договори особистого страхування, які укладаються з особами працездатного віку. Внески можуть сплачуватися за рахунок власних доходів громадян, коштів підприємств або поєднання цих двох джерел у певному співвідношенні.

Розмір пенсії за інвалідністю визначається умовами договору страхування.

У період дії договору страхувальник може збільшувати або зменшувати розмір додаткової пенсії. Він має також право у будь-який час до закінчення строку страхування припинити договір. Проте при поверненні йому сплачених внесків їхня сума буде зменшена на величину витрат страховика на здійснення страхування (як правило, утримується до 10% сплачених внесків).

Висновки

Страхування життя в українській страховій індустрії находиться на стадії становлення.

У цивілізованих країнах світу саме цей вид страхування добре розвинений; йому надається значна увага з боку держави, страхових компаній, банків.

Страхування життя водночас виконує функції захисту та накопичення, оскільки страхова сума буде виплачена у будь-якому випадку - і при дожитті до визначення строку, і при настанні смерті застрахованої особи.

Сторони договору страхування життя чітко визначають свої права й обов'язки щодо форм і регулярності сплати внесків і виплати страхової суми.

Страховик повинен аналізувати фактори, що впливають на визначення розмірів страхових платежів. Здійснення актуарних розрахунків проводять висококваліфіковані фахівці-актуарії.

Договір про страхування життя може укладатися для захисту від ризиків, пов'язаних як з однією особою, так і з групою осіб.

За договором змішаного страхування життя розмір внесків встановлюється залежно від строку страхування, страхової суми і віку страхувальника.

В Україні існують об'єктивні причини, внаслідок яких найближчим часом не слід очікувати швидкого розвитку цього виду страхування.

Розвиток страхування життя в Україні можливий за умови впровадження економічних стимулів і пільг, що сприятиме вирішенню ряду соціальних проблем.

Страхові резерви страховиків, які займаються страхуванням життя, слід розглядати як своєрідні інвестиції в економіку країни, які дозволять накопичувати значні обсяги грошових коштів; бути, як у багатьох країнах світу, значним джерелом ресурсів для інвестування довготермінових проектів.