Характеристики рекреації: предмет, завдання, засоби

Сучасний стан та перспективи розвитку рекреаційно-оздоровчої діяльності

 

План

Теорії походження рекреації

Характеристика рекреації: предмет, завдання, основні характеристики, засоби.

3. Функції рекреації у суспільстві.

4. Сучасний стан та перспективи розвитку РОД в Україні.

Література:

1. Організація та методика оздоровчої фізичної культури і рекреаційного туризму: Навчальний посібник / Жданова О.М., Тучак А.М., Поляковський В.І., Котова І.В. – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ “Вежа” Державного університету імені Лесі Українки, 2000. – С. 175-233.

2. Пасечный П.С. Путешествуйте на здоровье! – Москва: Знание, 1988. (Новое в жизни, науке, технике. Серия “Физкультура и спорт”, № 7).

3. Смирнов В.И. Зовут дороги дальние. – Москва: Знание, 1988. (Новое в жизни, науке, технике. Серия “Физкультура и спорт”, № 5).

4. Тімець О.Б. Краєзнавство і туризм. – К.: Знання, 1999. – 120 с.

1. Теорії походження рекреації

 

Історики, педагоги, суспільствознавці різних країн завжди цікавляться історичними коренями та причинами виникнення різноманітних явищ людського життя. Це стосується і рекреації. Саме тому, в літературі описані різні теорії її виникнення, що сформовані у різні хронологічні періоди.

Це такі теорії як:

Теорія надлишкової енергії.

Теорія виходу емоцій.

Теорія Стенлі Холса.

Теорія Карпа Гроса.

Теорія релаксації.

Теорія самовираження.

Вони доповнюють одна одну і роблять цілісним уявлення про фактори, що сприяли виникненню та розвитку рекреації, про причини появи та вивчення цього аспекту життя людини.

Характеристики рекреації: предмет, завдання, засоби

 

Поняття "рекреація " вживається досить давно і в залежності від сфери свого використання може мати дещо інший сенс. Різні точки зору на зміст рекреації, що можна зустріти у різних літературних джерелах, мають разом з тим багато спільного.

Рекреацією називають також діяльність людини, скеровану на відновлення своїх фізичних та психічних сил, розвиток особистості, що не пов'язана із виконанням трудових обов'язків та задоволенням побутових потреб.

Рекреацію, також трактують як всі форми дозвілля людини, що проводяться у закритих приміщеннях та просто неба, у природному та урбанізованому середовищі.

Окремі автори називають рекреацію відновленням та розвитком життєвих сил.

Українська енциклопедія також дає тлумачення поняття "рекреація". У ній пояснюється, що термін являє собою сукупність етимологічних значень:

• гесгtаtіо (лат.) - відновлення;

гесrеаtіоn (франц.) - розвага, відпочинок, відсутність трудової діяльності, включає простір, що призначений для зазначених дій.

Таким чином, важливо усвідомити, що поняття "рекреація" характеризує не тільки процес або заходи по відновленню сил людини, але й простір, у якому це відбувається.

У спеціальній літературі з проблем фізичної культури і спорту оперують здебільше поняттям "фізична рекреація".

Фізична рекреація - органічна частина фізичної культури, специфічним змістом якої є рухова діяльність, спрямована на задоволення потреб людини ^<1 в активному відпочинку з метою адаптації, відновлення, переключення, а також вдосконалення особистої конституції, як фізичної так і духовної (Г.І.Бердус, М.Г.Бердус -Алма-Ата, 1990).

На думку В.Н.Видріна (1986), фізична рекреація це процес використання фізичних вправ, ігор, розваг, а також природних факторів з метою активного відпочинку, переключення на інші види діяльності, відволікання від процесів, що спричиняють фізичну, психічну та інтелектуально втому, отримання задоволення, насолоди від занять фізичними вправами.

Таким чином, рекреація - оптимальна можливість розвитку індивіда, відродження спроможності до діяльності та творчого, духовного життя.

У спортивній літературі рекреацію визначають як одну із форм організації дозвілля, пов'язану, як правило, з перебуванням просто неба, заняттями спортом, іграми та туризмом.

Суттєвим фактором розвитку рекреації є бажання зменшити вплив на людину негативних наслідків науково-технічного прогресу, у першу чергу обумовлених інтенсивною урбанізацією.

Нервово-психічна втома, яка обумовлена умовами життя у великих містах і зв'язана не тільки з виробничою, але і побутовими сферами, не знижується так швидко, як фізична, навпаки постерігається її кумуляція. Тому важливе значення має не стільки тривалість рекреації, скільки її зміст, активний характер рекреаційних занять.

За кордоном під терміном "рекреація" розуміють діяльність, спрямовану на розвиток власної особи або відпочинок, розваги не пов'язані з службовими обов'язками. Сюди відносять фізичну культуру і спорт, художню самодіяльність, технічну творчість, колекціонування та інші аматорські заняття (хобі).

Таким чином, рекреація це:

•"життя після праці";

вираження внутрішньої природи людини;

частина соціальної системи суспільства;

особлива ланка системи освіти;

засіб розваги, відновлення;

вид ігрової діяльності;

специфічна форма діяльності на дозвіллі;

соціальне корисне дозвілля.

Рекреація переслідує мету збагачення життя, піднімає дух людини. Вона справляє позитивний вплив на внутрішній, емоційний стан людини, який виникає з відчуттям благополуччя і задоволеності, успіху, особистої гідності. Вона посилює позитивне сприйняття самого себе.

Характеризується рекреація кількістю часу, у межах якого відбувається відновлення сил людини, а також змістом діяльності.

В наш час рекреація стає також самостійним науковим напрямком, що формується на стику географії, економіки, соціології, медицини, фізіології, екології, курортології, теорії фізичного виховання, теорії містобудування та інших.

Основні її характеристики:

• діяльність на дозвіллі;

• добровільність участі;

• задоволення від участі;

• прийнятність, корисність для суспільства.

За періодичністю та територіальними ознаками рекреацію можна поділити на:

- короткочасну (з поверненням на ночівлю у місце постійного проживання, використанням внутрішніх міських та приміських зелених зон);

- довготривалу (з ночівлею поза місцем постійного проживання та територіальною необмеженістю).

За характером організації рекреаційну діяльність поділяють на:

-організовану;

-самодіяльну.

За правовим статусом - на відпочинок у своїй країні та за її межами.

Існує також поділ рекреації на активну і пасивну.

За кількістю учасників розрізняють індивідуальну (може бути сім’я) та групову.

 

Розрізняють такі форми рекреації:

- Дорожня – пересування рекреантів у лісі дорогами з твердим покриттям;

- Бездорожня – вільне переміщення лісом; завдається екологічна шкода. Використовується при прогулянка, походах, екскурсіях;

- Таборова – встановлення наметів, розпалювання вогнища та ін. завдання екологічної шкоди.

- Матеріальна – передбачає не промисловий збір грибів, ягід, плодів, полювання, рибальство;

- Транспортна – пересування за допомогою транспорту. Вважається найшкідливішою в рекреаційних зонах.

За типологією рекреацію поділяють на:

- Лікувальну;

- Оздоровчу;

- Спортивну;

- Пізнавальну.

Лікувально-курортна рекреація поділяється на 3 групи за основними природними факторами: кліматолікування, бальнеолікування, грязелікування. Зазначені групи можуть поєднуватися. Умови лікувально-курортної рекреації повинні відповідати медико-біологічним нормам.

Оздоровча і спортивна рекреації найбільш різноманітні і включає: купально-пляжний відпочинок, сонячні ванни прогулянки, рекреаційно-фізкультурні заняття, рекреаційний туризм (мисливський, рибацький, гірсько-лижний, альпінізм).

Пізнавальна рекреація включає відповідно пізнавальні заняття: огляд культурно-історичних пам’яток, ознайомлення з новими країнами та ін.

До основних засобів фізичної рекреації відносяться:

1. Туризм (турпоходи у вихідні дні, у період відпусток (з невеликим навантаженням, без довготривалої кумулятивної втоми).

1. Ігри, забави, розваги.

2. Екскурсії, прогулянки;

3. Самодіяльний спорт.

4. Танці.

5. Садівництво, городництво, збір ягід та плодів.

6. Мисливство, рибальство.