Тлумачення основних понять в теорії рекреації

Література

1. Організація та методика оздоровчої фізичної культури і рекреаційного туризму: Навчальний посібник / Жданова О.М., Тучак А.М., Поляковський В.І., Котова І.В. – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ “Вежа” Державного університету імені Лесі Українки, 2000. –233 с.

2. Загальна Декларація прав людини (1948р.), Манільська декларація зі світового туризму (1980), “Хартія туризму” (1985р.), Програма “Порядок денний на 21-ше сторіччя” (1992р.), Конвенція з охорони біорізноманітності (1992р.), Закон України “Про туризм” (1995 р.),“Національна програма розвиткутуризму до 2005 року”, “Конституція України”, “Основи законодавства України про охорону здоров’я” (1992 року), Закон України “Про фізичну культуру і спорт” (1993 року), Земельний кодекс України (1995 р.), Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді України” (1993 р.), Закон “Про охорону навколишнього середовища” (1991 р.), Лісовий кодекс України (1994 р.), Закон “Про природно-заповідний фонд України” (1992 р.), “Правила проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України” (1999р.), “Правила проведення спортивних походів” та ін.

 

 

Тлумачення основних понять в теорії рекреації

Рекреаційно-оздоровча діяльність – це діяльність у вільний час, спрямована на відновлення та розвиток фізичних, психічних і духовних сил людини при умові отримання задоволення.

Суб’єктом і об’єктом РОД є людина, яка сама здійснює цю діяльність та перебуває під впливом інших людей (фахівців рекреаційної сфери).

Метою РОД є подальше вдосконалення фізичного розвитку, зміцнення здоров’я людини, підтримання працездатності, покращення трудової адаптації, зниження кількості захворювань й продовження активного довголіття населення.

Результат РОД – досягнення високого рівня фізичного стану, соціального і духовного здоров’я, необхідного для повноцінного життя.

Рекреаційний потенціал – це властивості природних і суспільних об'єктів, які можуть використовуватись або використовуються для цілей оздоровлення чи відновлення, поповнення, розширення, накопичення духовних і фізичних сил людини у вільний від основного виду діяльності час.

Рекреаційна галузь - галузь господарства, пов'язана із освоєнням рекреаційних ресурсів, створенням рекреаційних об'єктів, галузь невиробничої сфери щодо надання рекреаційних послуг.

Рекреаційна індустрія – сукупність готелів й інших засобів розміщення, засобів транспорту, об’єктів громадського харчування, об’єктів і засобів розваг, об’єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення, а також організацій, що надають екскурсійні послуги та послуги гідів-перекладачів.

Інфраструктура рекреаційної індустрії складається з таких установ та організацій:

- туристичні фірми та агенства;

- установи, які надають послуги, пов’язані з розміщенням;

- транспортні організації;

- інформаційні та рекламні служби;

- підприємства з виготовлення товарів, сувенірів;

- магазини та установи громадського харчування;

- страхові кампанії;

- установи атракції та розваг;

- об’єкти активного відпочинку (спортивні споруди, пункти прокату, спортивний інвентар, траси, стежки та ін.).

Рекреаційна індустрія має солідну матеріально-технічну базу, яка забезпечує зайнятість великої кількості людей і взаємодіє з багатьма галузями економічного комплексу.

Рекреаційні ресурси – все те, що необхідне для повноцінного функціонування і розвитку рекреаційної сфери (галузі). Є природні рекреаційні ресурси, історико-культурні та соціально-економічні.

До природних ресурсів відносять фактори, речовини, властивості компонентів природного середовища, які мають сприятливі кількісні та якісні параметри для організації краєзнавчо-туристичної діяльності й використовуються або можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування й оздоровлення. До них належать мальовничі ландшафти, лікувальні кліматичні властивості, ліси, поверхневі води, лікувальні речовини, а також рекреаційні властивості гірських, пердгірських та рівнинних ландшафтів, заповідних природоохоронних територій.

Природнi ресурси можна поділити за особливостями використання на дві групи:

- цiльові (виключно рекреацiйні);

- багатоцiльові.

З точки зору змiсту i характеру корисностi, згiдно природно-економiчною класифiкацiєю, яка розроблена А.А. Мiнцем, всi рекреаційні ресурси умовно подiляють на три групи:

- курортологiчнi або лікувальні (бальнеологічні, грязеві та кліматичні);

- загально-оздоровчi та рекреацiйнi (ресурси комплексного (клiматичнi, воднi) використання);

- духовно-культурологiчнi (ландшафти, памятки історії та культури. Це ресурси, освоєння яких в нерекреацiйних цiлях знижує або виключає можливiсть їх використання для вiдпочинку, туризму).

Рекреаційна діяльність - система заходів, явищ і відносин, яка повязана із наданням рекреаційних послуг.

Реалізація рекреаційних потреб - поведінка людей, спрямована на відтворення своїх сил, розвиток особистості.

Рекреаційний процес - процес відтворення, реабілітації, відпочинку, оздоровлення, розвитку рекреантів.

Рекреаційне районування – поділ території на певні одиниці, які відрізняються спеціалізацією рекреаційного обслуговування, структурою рекреаційних ресурсів і напрямами їх освоєння та охорони.

Рекреаційний регіон – територіальна рекреаційна система, до складу якої входять підсистеми тривалого та короткочасного відпочинку, санаторно-курортного лікування і туризму, управління, обслуговування, транспорту.

Дозвілля - синонім поняття "вільний час" - частина поза робочого часу, яка залишається у людини (групи, суспільства) після вирахування різних невід'ємних необхідних витрат. Цей час розподіляється людиною за власним бажанням.

Відпочинок – це сукупність дій, які забезпечують його ефективність за такими функціями: ліквідація відчуття втоми, можливість розважитись, покращення стану здоров’я, можливість духовного збагачення.

Потреба відпочинку визначається розвитком духовних і фізичних здібностей людини, відновленням її виробничо-кваліфікаційного та психофізіологічного потенціалів. Виробничо-кваліфікаційний потенціал характеризується об'ємом загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь працівника; психофізіологічний - здібностями працівника, станом його здоров'я, типом нервової системи, тривалістю та тому подібним; особистісний - соціальною зрілістю працівника, його інтересами..

Рекреанти - особи, що перебувають у рекреаційній сфері та споживають рекреаційно-оздоровчі послуги.

Рекреаційна стежка – прокладається в місцях, які приваблюють своїми живописам, природними пам’ятками. Приблизна довжина від 5 до 25 км. Призначаються для самостійних подорожей рекреантів. Забезпечуються стежки інформаційними засобами: вказівниками, плакатами чи буклетами з детальним описом маршруту.

Теренкур – метод лікування та оздоровлення дозованою ходьбою. Застосовується в курортології.