Характеристика римської лазні

На сьогоднішній день важко уявити собі людину, котра відправилася в лазню, щоб там пограти у м’яч або шах мати, помалювати або написати вірші. В Стародавньому Римі в лазню (терму) відвідували не тільки з гігієнічними і оздоровчими цілями. Римські терми були також і спортивними, суспільними, культурними закладами.

Римська лазня складалася з аподитріуму (кімнати для роздягання), тепі- даріуму (теплової кімнати), калі-даріуму (жаркої кімнати) і фіджі-даріуму (холодної кімнати) з басейнами для купання. Більше десяти водопроводів підводили до римських лазнь ключову воду. Купання супроводжувалося змазуванням тіла ароматними маслами і закінчувалися енергійним масажем.

При термах були масажні кімнати, площадки для фізичних вправ і змагань, для відпочинку і навіть для бібліотеки. Тут відбувалися театральні вистави, художні виставки, читання.

При розкопках в Афродісії – одному із грецько-римських міст – було знайдено величезні римські лазні обладнані складною центральною системою опалення. Імператорські римські лазні відрізняються неабиякою розкішшю, стіни були розписані знаменитими художниками, підлога покрита мозаїкою. Посередині залів стояли фонтани. Меблі були оздоблені золотом, сріблом та ін. В основному імператорські терми мали великі купальні ванни з теплою, прохолодною і холодною водами. Після відвідування калі-даріума римляни погружалися в басейн із теплою, прохолодною та холодною водою (контрастні ванни). В той час жоден народ не використовував таку велику кількість води: 550-600л кожен день на кожну особу.

Римська лазня нагрівається сухим гарячим повітрям. Його температура в теплому приміщенні - тепідарії- досягає 40-45 градусів, а в лаконі-куме (кальдарії) -60-70. Гаряче повітря підводиться до підлоги або через отвори в стінах. Обидва приміщення мають деревині лавки, які розташовані на різній висоті. Охолодження здійснюється в басейнах з різною температурою води: в альвеусе, який по периметру з конструйований східцями, біля 35 градусів, в писцине - біля 12 градусів.

 

 

Традиції східних лазнь

Відкриття античних вчених про користь водних процедур були запозичені східною медициною.

Лазні на Сході не були такими розкішними як в Греції чи Римі. Типові східні лазні збереглися на сьогоднішній день в Азії, наприклад в Бухарі. Коли зайдете у таку лазню, опиняєтися в просторому залі де залишається одежа. Потім спускаєтеся вниз метри на два по сходинках, потім ще 0,5м вниз по похилій площині. Звідси в мильне відділення веде вузький коридор. У круглому залі мильного відділення розташовані 4-5 ніш, в яких зручно митися і 3 вузьких проходи: один веде до парилки, 2 – прохолодне приміщення, 3 – в зал відпочинку. Джерелом пару в таких лазнях є величезний котел з водою, вбудований у стіну. Пара виходить постійно через отвір 0,5х0,5м. Котел розігрівають за допомогою дров, а зараз мазуту.

Турецька (арабська) лазня має приміщення з температурою повітря 50 і 40 градусів, а вологість повітря регулюється зігріванням води в котлах. Охолодження проводиться в спеціальному приміщенні шляхом обливання водою з поступовим зниженням температури або під час перебування в приміщенні з кімнатною температурою.

Ірландська лазня розповсюдилась в середній Європі завдячуючи зусиллям ірландського лікаря Бартером. Ця лазня з низькими насиченими водяними парами без утворення тумана, температура в парній близько 50-55 градусів. Охолодження здійснюється за допомогою душа або обливання. На даний час цей вид бані майже зник.

Фінська лазня (сауна) нагрівається гарячим повітрям температурою, якого досягає 100 градусів і відносно малою вологістю. Сауна має сходинки подібні лавки на різній висоті, чим досягається перепад температур від 65 до 90 градусів. Перед завершенням перебування в парній для механічного подразника шкіру обмахують віниками або іншими засобами. Охолодження проводять на повітрі або у воді.

З часом вони видозмінилися і сучасні дослідники розрізняють всього декілька типів лазнь. За Г.Клаусом вони поділяються на такі типи як:

· російська парна (дуже волога лазня);

· римська або турецька (дуже суха з різною температурою повітря у різних парильних приміщеннях)

· сауна (сухо повітряна, дуже жарка лазня).

Можна зустріти і інший поділ:

o лазня типу російської або фінської (з температурою до 120, вологість від 5-20)

o парова (сира) лазня з вологістю повітря від 75-100%, температура 60-70);

o водяна (або японська).

 

Російська лазня

У “Повісті временних лет” – є перші згадки про російську лазню. Про неї багато писали іноземці, мандрівники, письменники і поети. На Русі в лазню ходили всі. Її використовували також як засіб оздоровлення. Скажімо, Суворов був доволі хворобливим дитям і лише завдяки фізичним вправам та загартуванню виріс міцним і витривалим.

Без лазні не відбувалося і святкування.

На сьогоднішній день часто запитують, яка лазня є кращою. Існує багато видів і конструкцій бань. Основними є ті, які історично склалися: римська, східна, російська, фінська, японська, ірландська

На даний час існують такі типи лазень:

Російська лазня характеризується тим, що її простір заповнюється насиченою водяною парою, утворюючи при цьому туман, з температурою в межах 40-45 градусів за Цельсієм (максимум 50). Парна обставлена лавками, які розташовані на різних висотах, вибір яких залежить від індивідуальної переносимості тепла. Охолодження здійснюється різними способами: водою, на свіжому повітрі, снігом.