Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќауков≥ в≥дкритт€ епохи ¬≥дродженн




¬ епоху –енесансу зроблено ц≥лий р€д великих наукових в≥дкритт≥в,

пов'€заних з розвитком торг≥вл≥, мореплавства, буд≥вництва, в≥йськовоњ

техн≥ки. ¬насл≥док морських подорожей ’ристофора  олумба (1451-1506),

¬аско да √ами (1469-1524), ‘ернана ћагеллана (1480-1521) було в≥дкрито

американський континент, доведено, що «емл€ маЇ форму кул≥, встановлено

основн≥ контури мор≥в, океан≥в та суш≥. –еволюц≥йний переворот ставс€ в

астроном≥њ: польський астроном ћ≥колай  оперник (1473-1543) у прац≥ "ѕро

обертанн€ небесних сфер" (1543) обгрунтував гел≥оцентричну систему

¬сесв≥ту, поклавши початок зв≥льненню природознавства в≥д теолог≥њ.

Ќ≥мецький учений …оганн  еплер (1571-1630) в≥дкрив закони руху планет,

€к≥ п≥дтверджували ≥ розвивали систему ћ.  оперника.

Ѕули закладен≥ основи теоретичноњ х≥м≥њ, збагатилис€ науковими

дос€гненн€ми геолог≥€, ботан≥ка, медицина. ≤спанський медик ћ≥гель

—ервет (1509-1553) досл≥див мале коло кровооб≥гу, передбачив ≥снуванн€

невидимих кровоносних судин - кап≥л€р≥в. Ѕули розроблен≥ нов≥ методи

л≥куванн€ хвороб, що виходили з меж≥ христи€нських догмат≥в у по€сненн≥

б≥олог≥чноњ структури людини, закладен≥ принципи матер≥ал≥стичного

п≥дходу до сут≥ живих орган≥зм≥в.

ћатер≥альна культура епохи ¬≥дродженн€ була збагачена бурхливим

розвитком техн≥ки, зокрема г≥рничоњ справи, металург≥њ, суднобудуванн€.

Ђ√аргантюа ≥ ѕантагрюельї написаний у фольклорному стил≥, наповнений каламбурами, засобами

гротеску, гри на подв≥йн≥й жадоб≥ героњв - жадоб≥ вина ≥ знань. ѕодорож≥

велетн€ √аргантюа - це подорож≥ по життЇвому морю тогочасноњ реальност≥

з њњ радощами ≥ бол€ми, розумом ≥ глупотою, достоњнством ≥ н≥кчемн≥стю.

–оман ‘. –абле став справжньою енциклопед≥Їю французькоњ художньоњ

культури епохи ¬≥дродженн€.

ћ≥гель де —ервантес (15470-1616) - великий ≥спанський письменник, що

вв≥йшов у св≥тову культуру головним чином €к автор роману "ƒон  ≥хот".

—южет твору маЇ специф≥чний ≥спанський колорит: двоЇ благородних

романтик≥в - рицар ƒон  ≥хот та його зброЇносець —анчо ѕанса - вперто

намагаютьс€ протисто€ти пасивному соц≥альному оточенню, у зв'€зку з чим

пост≥йно потрапл€ють у ком≥чн≥ ситуац≥њ. ¬ роман≥ з великою художньою

силою показано траг≥ком≥зм ентуз≥азму благородноњ людськоњ особистост≥ в

умовах пануванн€ практичного м≥щанства та бездуховност≥. "ƒон  ≥хот" -

це сумний см≥х над романтизмом епохи, €ка вже в≥дходить у минуле. ¬

≥ншому план≥ роман розкриваЇ крах високого благородства помисл≥в людини

тод≥, коли вона прекраснодушно губить такт д≥йсност≥; у цьому

загальнолюдське значенн€ зм≥сту "ƒон  ≥хота".

‘ел≥кс Ћопе де ¬ега (1562-1635) - ≥спанський драматург, поет ≥ прозањк.

—еред його великоњ л≥тературноњ спадщини найб≥льшу в≥дом≥сть здобули

драматичн≥ твори "ќвеча криниц€", "—обака на с≥н≥", "ƒ≥вчина з

глечиком", "«акохана вит≥вниц€". ѕройн€т≥ антифеодальним пафосом,

глибоким демократизмом, життЇрад≥сн≥стю, гумором, вони пропагували

свободу почутт≥в, р≥вноправн≥сть ж≥нки в коханн≥ та шлюб≥. «авд€ки

такому спр€муванню творча спадщина Ћопе де ¬еги завжди була й

залишаЇтьс€ актуальною.

”њль€м Ўексп≥р (1564-1616) - англ≥йський драматург ≥ поет, чињ

драматичн≥ твори "–омео ≥ ƒжульЇтта", "Ѕагато галасу даремно", "√амлет",

"ќтелло", " ороль Ћ≥р", "ћакбет", "јнтон≥й ≥  леопатра", "«имова казка",

"–≥чард ≤≤≤" та ≥нш≥ стали загальновизнаною класикою. ’арактерна

особлив≥сть драматург≥њ Ўексп≥ра пол€гаЇ у концентрац≥њ багатьох

суперечностей житт€ у людських стосунках; зв≥дси зображенн€ людини у

вс≥й њњ багатогранност≥, значущост≥, велич≥, складност≥ та динам≥ц≥. ¬

його творах ум≥стивс€ ц≥лий св≥т людських пристрастей, бажань та

прагнень епохи ¬≥дродженн€. “ворча спадщина Ўексп≥ра справедливо

вважаЇтьс€ одн≥Їю з вершин св≥тового мистецтва.

ќбразотворче мистецтво епохи ¬≥дродженн€ найб≥льшого розкв≥ту набуло в

≤тал≥њ. —аме тут творили Ћеонародо да ¬≥н≥ч≥, –афаель, ƒжорджоне,

“≥ц≥ан, ћ≥келанджело. ƒостатньо назвати лише ц≥ ≥мена, щоб стала

зрозум≥лою велич, художн€ ун≥кальн≥сть ≥тал≥йського мистецтва тих час≥в

та його значенн€ дл€ подальшого розвитку св≥товоњ культури.

Ћеонардо да ¬≥нч≥ (1452-1519) застосовував ≥з властивою лише йому

майстерн≥стю прийом накиданн€ таЇмничост≥ на зм≥ст своњх картин, чим

викликав враженн€ бездонност≥, невичерпност≥ того, що закладене у

природ≥ людини. ¬≥зьм≥мо, наприклад, фреску "“аЇмна вечер€". «а

трапезним столом сид€ть ≤сус ’ристос ≥ дванадц€ть його апостол≥в.

’ристос т≥льки що прор≥к: "ќдин з вас зрадить мене". ¬ражен≥ апостоли

реагують по-р≥зному - м≥м≥кою, рухами, жестами. Ћише ≤уда психолог≥чно

≥зольований одн≥Їю деталлю: в≥н в≥дкинувс€ назад, тод≥ €к ус≥ ≥нш≥

спр€мован≥ до свого вчител€. “емний проф≥ль ≤уди, рухи рук також видають

нечисту сов≥сть. “реба вдуматис€ у картину, щоб п≥знати всю глибину

цього вражаючого моменту. Ќев'€нуча слава "ћони Ћ≥зи" ("ƒжоконди") також

по€снюЇтьс€ майстерним застосуванн€м методу накиданн€ таЇмничост≥: у

вир≥з≥ обличч€ ж≥нки - велика глибина проникливого, в≥чно живого

людського ≥нтелекту, в €кому кожна епоха прагнутиме добачати своЇ.

ќзнаки часу в картин≥ не€сн≥ ≥ майже нев≥дчутн≥ на блакитно-зеленому,

"м≥с€чному" фон≥.

"—≥кстинська мадонна" –афаел€ (1483-1520) полонить у€ву, вражаючи

одухотворен≥стю образ≥в матер≥ ≥ дитини. ¬елич задуму ц≥Їњ картини

(заради спас≥нн€ людства мати в≥ддаЇ найдорожче, що в нењ Ї, - свою

дитину) поЇднана з витонченою майстерн≥стю художника: в обличч≥ й

погл€д≥ дитини, €к в≥дзначаЇ Ќ. ƒмитр≥Їва, Ї щось недит€че, прозорливе ≥

глибоке, а в образ≥ матер≥ - дит€ча чистота ≥ в≥ра.

ћ≥келанджело Ѕуонаррот≥ (1475-1564), €к ≥ Ћеонародо да ¬≥нч≥, був

ун≥версальною творчою особист≥стю - скульптором, арх≥тектором,

живописцем, поетом. Ќайб≥льш в≥дом≥ його твори: статуњ "ƒавид",

"ћойсей", статуњ вмираючого ≥ повсталого раб≥в, гробниц≥ ћед≥ч≥, розпис

стел≥ —≥кстинськоњ капели. ’арактерною рисою художньоњ творчост≥

ћ≥келанджело Ї обожненн€ людськоњ краси. …ому здавалос€, що людська

краса - останн≥й витв≥р природи, вершина, за €кою настають виснаженн€ ≥

загибель самоњ природи. ” ц≥й крас≥ в≥н вбачав щось гр≥зне, фатальне, на

меж≥ небутт€. "“ому насолода красою з'Їднана з перел€ком, €кий живить

дивною њжею великий до нењ пот€г. ≤ € не можу не сказати, н≥ подумати,

що при вигл€д≥ твого обличч€ так обт€жуЇ ≥ п≥дносить душу. „и Ї це

усв≥домленн€ к≥нц€ св≥ту, чи велике захопленн€", - писав на схил≥ рок≥в

ћ≥келанджело. Ћише через призму цього св≥тосприйн€тт€, в €кому

в≥дчуваЇтьс€ початок занепаду епохи ¬≥дродженн€, можна зрозум≥ти велич

та художню силу творчоњ спадщини ћ≥келанджело.

” ’V≤≤ ст. настаЇ криза ≥дей та культури ¬≥дродженн€, на зм≥ну йому

приходить епоха ѕросв≥тництва.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 388 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬елико ли, мало ли дело, его надо делать. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1596 - | 1265 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.