Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсобливост≥ культури бароко 1 страница




 ультура бароко
¬игадливе поЇднанн€ деталей, л≥н≥й, прикрас ≤нтерес до людських почутт≥в та тгромадських вчинк≥в ”вага до символ≥в та алегор≥й “еатральн≥сть, парадн≥сть

 

Ќа украњнському ірунт≥ культура бароко набула особливих рис, що даЇ п≥дставу ученим-мистецтвознавц€м стверджувати про ≥снуванн€ Ђукрањнського (козацького) барокої.  р≥м того, культура цього пер≥оду почала швидко набувати св≥тських рис.

Ќа характер культури цього пер≥оду мали вплив ≥ зм≥ни в соц≥альн≥й структур≥ украњнського населенн€. ќсновну частину культурно розвинутого населенн€ складали вже не шл€хтич≥ й дух≥вництво, а козаки, козацька старшина, м≥щани. ÷е приводило до розширенн€ п≥дірунт€, на €кому розвивалас€ украњнська культура.

 

2. ќсв≥та ≥ друкарство.  иЇво-ћогил€нська академ≥€. Ќаприк≥нц≥ ’V≤≤ ст. осв≥тн≥й р≥вень населенн€ козацькоњ ”крањни залишавс€ в≥дносно високим. “ут д≥€ла велика к≥льк≥сть початкових шк≥л, у €ких учителювали д€ки, мандр≥вн≥ студенти  иЇво-ћогил€нського колег≥уму. ¬они навчали читати, писати, рахувати, сп≥вати. ѕоширеним було й домашнЇ навчанн€.

—аме в цей пер≥од на √етьманщин≥ виникла й набула поширенн€ форма навчанн€ й здобутт€ профес≥йних знань при канцел€р≥€х, де виконували р≥зн≥ дорученн€ й водночас навчалис€ веденн€ канцел€рських справ, складанн€ д≥лових папер≥в. ¬ ”крањн≥ характерною була профес≥йна п≥дготовка п≥дл≥тк≥в через систему учн≥вства в рем≥сничих цехах. “аку п≥дготовку здобували й козацьк≥ д≥ти у с≥чов≥й школ≥ на «апорожж≥. ¬она готувала канцел€рист≥в, кобзар≥в, сурмач≥в, скрипал≥в, цимбал≥ст≥в.

¬иникали нов≥ колег≥уми, €к≥ були середн≥ми навчальними закладами: „ерн≥г≥вський (1700 р.), ’арк≥вський (1727 р.), ѕере€славський (1738 р.). ќстанн≥й ц≥леспр€мовано займавс€ п≥дготовкою дух≥вництва дл€ православних параф≥й ѕравобережж€. «начним осв≥тн≥м центром став ’арк≥вський колег≥ум. ” ньому навчалос€ 800 учн≥в.  р≥м традиц≥йних предмет≥в, тут вивчалис€ також ≥нженерна справа, артилер≥€ ≥ геодез≥€.

’арк≥вський ≥ „ерн≥г≥вський колег≥уми

 

” колег≥умах вивчали старословТ€нську, украњнську, польську, н≥мецьку, французьку мови, п≥њтику, риторику, ф≥лософ≥ю, богословТ€, математику, ф≥зику, медицину, ≥стор≥ю, географ≥ю, астролог≥ю (астроном≥ю), музику.

Ќа ѕравобережж≥ та зах≥дноукрањнських земл€х д≥€ли переважно Їзуњтськ≥ колег≥уми Ч Ћуцький,  амТ€нецький, Ћьв≥вський, ѕеремишльський та ≥нш≥.

¬ища осв≥та на украњнських земл€х була представлена  иЇво-ћогил€нським колег≥умом (1632 р.) та Ћьв≥вським ун≥верситетом (1661 р.).

 иЇво-ћогил€нський колег≥ум за орган≥зац≥йною структурою в≥дпов≥дав вищим навчальним закладам «ах≥дноњ ™вропи. 1694 р. п≥сл€ тривалих клопотань колег≥ум одержав царську грамоту на самовр€дуванн€. «а грамотою ѕетра ≤ в≥д 1701 р. в≥н був перетворений на академ≥ю €к вищий навчальний заклад. ” 1709 р. тут навчалос€ близько 2 тис. студент≥в. ѕроте вже за дек≥лька рок≥в в силу обмежень ≥ занепаду академ≥њ њх к≥льк≥сть скоротилас€ до 165 ос≥б.

ѕоширенн€ грамотност≥ серед населенн€ спри€ло розвитку книгодрукуванн€. Ќайб≥льшою друкарнею в ”крањн≥ з 13 ≥снуючих була  иЇво-ѕечерська. —еред випущених нею книг в≥дома, зокрема, Ђ≤ф≥ка ≥Їропол≥тикаї (1712 р.), у €к≥й по€снювалис€ норми повед≥нки. ¬идавалис€ рел≥г≥йн≥ трактати, буквар≥ та ≥нш≥ книги.

Ќа зах≥дноукрањнських земл€х продовжувала д≥€ти Ћьв≥вська братська друкарн€. ¬она видавала буквар≥ та ≥нш≥ книжки. «начний внесок у розвиток книгодрукуванн€ зробили ѕочањвська та ”н≥вська друкарн≥.

ѕрикметною рисою книгодрукуванн€, попри заборони —иноду рос≥йськоњ православноњ церкви, стало зростанн€ друку св≥тськоњ л≥тератури. ј запроваджений за ѕетра ≤ гражданський шрифт зробив книжки б≥льш доступними дл€ широкого кола читач≥в.

–озвиток природничих наук. ” ’V≤≤Ч’V≤≤≤ ст. на украњнських земл€х, €к ≥ в ≥нших крањнах ™вропи, починаЇ швидко розвиватис€ наука. ќсоблив≥стю науки в ”крањн≥ було те, що на в≥дм≥ну в≥д ™вропи, де вона долала сильний оп≥р церкви, тут њњ представниками у своњй б≥льшост≥ були церковн≥ д≥€ч≥, ≥нод≥ вищ≥ ≥Їрархи. “ак, ‘еофан ѕрокопович нав≥ть виголосив спец≥альну промову Ђѕро заслуги ≥ користь ф≥зикиї перед студентами й викладачами  иЇво-ћогил€нськоњ академ≥њ.

“ому видатн≥ д≥€ч≥ того часу зосереджували увагу на складних питанн€х астроном≥њ, математики, медицини, географ≥њ. «окрема ≤. √ал€товський намагавс€ розкрити причини таких природних €вищ, €к сон€чне ≥ м≥с€чне затемненн€, хмарн≥сть, дощ, в≥тер, блискавка тощо. ™. —лавинецький зд≥йснив переклад словТ€нською мовою пос≥бника з астроном≥њ ¬езал≥€ Ђ осмограф≥€ї, €ку вивчали в медичних колег≥умах. ” 1707Ч1708 рр. ‘. ѕрокопович уклав курс лекц≥й з арифметики та геометр≥њ дл€  иЇво-ћогил€нськоњ академ≥њ.

‘. ѕрокопович

 

” ’V≤≤≤ ст. набувають поширенн€ медичн≥ знанн€. «Т€вилась низка л≥кар≥в≠украњнц≥в, €к≥ отримали вчений ступ≥нь доктора медицини: ≤. ѕолетика, ћ.  ружень, ѕ. ѕогорецький та ≥нш≥. ” 1707 р. у м. Ћубни в≥дкрилас€ перша в ”крањн≥ польова аптека.

 

4. –озвиток л≥тератури. ≤з другоњ половини ’V≤≤ ст. розпочавс€ пер≥од п≥днесенн€ л≥тературноњ творчост≥. ƒл€ л≥тератури цього пер≥оду характерними були так≥ риси:

Ч збер≥гавс€ звТ€зок л≥тератури з рел≥г≥йним св≥тогл€дом;

Ч мистецтво слова поступово ставало самост≥йною галуззю творчост≥;

усе виразн≥ше ви€вл€лис€ св≥тськ≥ й естетичн≥ функц≥њ л≥тератури, виробл€лис€ нов≥ форми ≥ способи художньо-словесного зображенн€;

Ч головна увага письменник≥в зосереджувалас€ на людин≥, а також њњ звТ€зку з Ѕогом, утверджувалис€ нов≥ жанри художньоњ л≥тератури.

ƒруга половина ’V≤≤ ст. Ч це пер≥од розкв≥ту украњнськоњ л≥тератури стилю бароко.

Ќайб≥льш €скраво бароков≥ риси про€вл€ютьс€ у поез≥њ. ѕоетичн≥ твори ц≥Їњ доби р≥зноман≥тн≥: в≥н громадсько-пол≥тичних до л≥ричних.

√ромадсько≠пол≥тична поез≥€ повТ€зана з Ќац≥онально≠визвольноњ в≥йною п≥д проводом Ѕ. ’мельницького та –уњною. ” цих творах змальовуютьс€ ≥сторичн≥ под≥њ, даЇтьс€ њх анал≥з, висловлюютьс€ р≥зноман≥тн≥ точки зору. ¬≥дом≥ так≥ твори: Ђ¬исипавс€ хм≥ль ≥з м≥хаї, Ђѕохвала в≥ршами ’мельницькому от народа малорос≥йськогої, Ђ„игиринї тощо.

“ворц€ми рел≥г≥йно≠ф≥лософськоњ поез≥њ були представники дух≥вництва Ч

Ћ. Ѕаранович, ¬. ясинський, ƒ. “уптало, —. яворський, ‘. ѕрокопович та ≥нш≥. ” творах цих автор≥в порушувалис€ морально-етичн≥ проблеми. ” поез≥њ цього напр€му найб≥льше про€вл€Їтьс€ стиль бароко Ч символ≥ка, алегор≥€, гра сл≥в, ускладнен≥ асоц≥ац≥њ, натурал≥стичн≥сть деталей. Ќайб≥льшу поему (23 тис. р€дк≥в) на рел≥г≥йну тематику склав ≤. ћаксимович ЂЅогородице ƒ≥вої.

” русл≥ бароко розвивалас€ ≥ панег≥рична поез≥€. Ќайв≥дом≥шими њњ представниками були ≤. ¬еличковський, Ћ. Ѕаранович.

¬еликою попул€рн≥стю користувалис€ еп≥грами. —еред найкращих еп≥граф≥ст≥в були Ћ. Ѕаранович, ≤. ¬еличковський, ƒ. Ѕратковський,  . «≥нов≥њв. ¬ еп≥грамах часто перепл≥талис€ рел≥г≥йно≠ф≥лософськ≥ та побутов≥ сюжети.

Ќайкращ≥ в≥рш≥ л≥ричноњ поез≥њ написан≥ —.  лимковським, ≤. Ѕачинським, ƒ. Ћевицьким, ≤. ћазепою, Ћ. Ѕарановичем. ∆анрово ц€ поез≥€ дуже р≥зноман≥тна Ч це ≥ опис соц≥ально≠побутових €вищ, ≥ опис природи, ≥ любовн≥ елег≥њ. ¬она наповнена народними образами та символами. Ћюбовна поез≥€ т≥сно повТ€зана з п≥снею.

 

ƒ.“уптало

 

Ћ.Ѕаранович

 

«начноњ попул€рност≥ набула й сатирична в≥ршована л≥тература. ” рукописних зб≥рках поширювалис€ в≥рш≥  . «≥новТЇва (370 в≥рш≥в) та ≤. Ќекрашевича (Ђярмарокї, —пов≥дьї). ” них в≥дтворювалис€ колоритн≥ побутов≥ сцени, висм≥ювалис€ вади сусп≥льства, прославл€лас€ чесна прац€ хл≥бороба ≥ рем≥сника.

—еред прозовоњ л≥тератури найб≥льше значенн€ залишаЇтьс€ за полем≥чною богословською. —еред найвидатн≥ших полем≥чних твор≥в можна вид≥лити Ђ‘ундаментиї, ЂЅес≥даї ≤. √ал€товського, ЂЌова м≥ра староњ в≥риї Ћ. Ѕарановича, ЂЌав≥тиї анон≥много автора.

ƒо богословськоњ л≥тератури належать ≥ пропов≥д≥. ѓх автори використовують багато художн≥х прийом≥в, вдаютьс€ до пор≥вн€нн€, алегор≥й, метафор тощо. ” своњх пропов≥д€х вони викривають хвор≥ м≥сц€ сусп≥льства, засуджують аморальн≥ вчинки, дають настанови щодо правильного житт€. “ак, вони схвалювали в≥рн≥сть православТю, прагненн€ до миру, злагоди та спокою, засуджували заздр≥сть, п≥дступн≥сть, зрадлив≥сть, лицем≥рство, невд€чн≥сть, жадобу, моральну розпусту. Ќайвизначн≥шими його творами були Ђ¬ ≥стинн≥й в≥р≥ї, Ђћир з богом людин≥ї ≤. √≥зел€. “акож зб≥рки пропов≥дей видав ≥ Ћ. Ѕаранович Ђћеч духовнийї ≥ Ђ“руби словес пропов≥днихї.  р≥м того, пропов≥д€ми уславилис€ ƒ. “уптало, —. яворський, ‘. ѕрокопович та ≥нш≥.

ѕродовжуЇ розвиватис€ й аг≥ограф≥чний жанр (опис жит≥й св€тих). ѕереробл€ютьс€ жит≥€ попул€рних св€тих, виникають ориг≥нальн≥ бароковськ≥ переробки жит≥й кн€з≥в, використовуютьс€ давн≥ легенди Ђ иЇво-ѕечерського патерикаї. Ќайвидатн≥шою памТ€ткою цього жанру Ї чотиритомна зб≥рка жит≥й св€тих ƒ. “уптала.

¬≥д середини ’V≤≤ ст. у л≥тератур≥ набув поширенн€ жанр езоп≥вськоњ байки. ѓњ вивчали в школах, розповсюджували в рукописних зб≥рках. «годом ц≥ байки спри€ли формуванню новоњ украњнськоњ л≥тератури.

¬еликий пласт л≥тературного доробку складаЇ ≥сторична л≥тература. —еред нењ сл≥д вид≥лити Ђ—инопсисї Ч короткий нарис ≥стор≥њ ”крањни та ћосков≥њ в≥д найдавн≥ших час≥в до останньоњ чверт≥ ’V≤≤ ст. (автор нев≥домий).

” ’V≤≤≤ ст. в украњнському сусп≥льств≥ ≥снував великий ≥нтерес до под≥й Ќац≥онально≠визвольноњ в≥йни. ” 1702 р. зТ€вивс€ перший такий тв≥р Ч ЂЋ≥топис —амовидц€ї, створений одним ≥з д≥€ч≥в час≥в –уњни –. –акушка-–омановським. Ќайпопул€рн≥шими творами стали прац≥ —. ¬еличка ≥ √. √раб€нки. ” ’≤’ ст. њх твори називали л≥тописами, хоча насправд≥ це були типов≥ ≥сторичн≥ твори ’V≤≤≤ ст., написан≥ у барочному стил≥.

–укописна стор≥нка ЂЋ≥топису —амовидц€ї

 

” своњх творах Ђ—казанн€ про козацьку в≥йну з пол€камиї та Ђѕов≥сть л≥тописна про малорос≥йськ≥ та частково ≥нш≥ под≥њї —. ¬еличко докладно описав под≥њ украњнськоњ ≥стор≥њ з 1648 до 1700 р. ¬≥н наголошував на справедливост≥ Ќац≥онально≠визвольноњ в≥йни, гостро засуджував чвари ≥ м≥жусобиц≥, що мали м≥сце в роки –уњни.

” 1710 р. √. √рабТ€нка написав тв≥р Ђƒ≥йств≥€ през≥льноњ бран≥ї (Ђѕод≥њ визначноњ в≥йниї), у €кому основну увагу прид≥лив висв≥тленню под≥й Ќац≥онально≠визвольноњ в≥йни. ¬≥н мав велику попул€рн≥сть серед козацькоњ старшини ≥ поширювавс€ у рукописних списках. √. √рабТ€нка наголошував на вин€тковост≥ козацького стану ≥ доводив ≥сторичн≥сть права на власну державн≥сть.

5. јрх≥тектура. Ќац≥онально≠визвольна в≥йна п≥д проводом Ѕ. ’мельницького, под≥њ –уњни, народн≥ повстанн€, в≥йни –ос≥њ, –еч≥ ѕосполитоњ з турками, татарами, шведами зумовили бурхливий розвиток фортиф≥кац≥йного буд≥вництва. Ќе було такого м≥ста, м≥стечка, €ке б не мало оборонних споруд ≥з вал≥в, ров≥в, деревТ€них або камТ€них ст≥н, ланцюгових мост≥в, башт. –озвиток артилер≥њ зумовив ≥ зм≥ни у фортиф≥кац≥њ. ƒом≥нуючими стають укр≥пленн€ баст≥онного типу, €к≥ звод€тьс€ нав≥ть навколо старих фортець ≥ замк≥в у  амТ€нц≥-ѕод≥льському, ’отин≥, Ћьвов≥, ”жгород≥ тощо.

« другоњ половини XVII ст. нове п≥днесенн€ переживаЇ монументальне буд≥вництво, €ке розвивалос€ на м≥цному ірунт≥ багатов≥ковоњ в≥тчизн€ноњ культури й ув≥брала кращ≥ дос€гненн€ Ївропейського мистецтва. Ќа украњнському ірунт≥ його поширенн€ в≥дбувалос€ двома напр€мками: украњн≥зац≥€ зах≥дноЇвропейського бароко ≥ барок≥зац≥€, наданн€ барокового вигл€ду украњнськ≥й арх≥тектурн≥й традиц≥њ. як насл≥док, мистецтвознавц≥ тверд€ть про ≥снуванн€ украњнського (козацького) бароко, що маЇ своњ специф≥чн≥ риси.

ƒл€ арх≥тектури бароко були характерн≥ риси урочистоњ п≥днесеност≥, гранд≥озност≥, схильност≥ до напружених, рухливих композиц≥й, декоративноњ насиченост≥ та вибагливост≥. ¬казан≥ риси забезпечувалис€ певними арх≥тектурними прийомами Ч протиставленн€м великих ≥ малих розм≥р≥в, св≥тла ≥ т≥н≥, поЇднанн€м контрастних матер≥ал≥в, фактур ≥ кольор≥в, набутт€м арх≥тектурним декором скульптурноњ виразност≥.

јрх≥тектура бароко в першу чергу вплинула на оздобленн€ старовинних храм≥в, €к≥, збер≥гаючи попередню структуру, отримали новий декор Ч вибаглив≥ декоративн≥ фронтони, обрамленн€ в≥кон ≥ дверей, мальовнич≥ багато€русн≥ грушопод≥бн≥ бан≥, ступ≥нчаст≥ дахи. ѕ≥сл€ реконструкц≥њ барочний вигл€д отримали —оф≥€  ињвська, ”спенський собор  иЇво-ѕечерськоњ лаври, ћихайл≥вський «олотоверхий собор, —паський ≥ Ѕорисогл≥бський собори в „ерн≥гов≥. ” такому бароковому вигл€д≥ ц≥ храми ≥снують ≥ сьогодн≥.

”спенський собор  иЇво-ѕечерськоњ лаври

ћихайл≥вський «олотоверхий собор

Ѕ≥льш≥сть барокових споруд в ”крањн≥ були збудован≥ за час≥в гетьманства ≤. ћазепи або його коштом. ƒо найкращих барочних ансамбл≥в культового призначенн€ належать ћиколањвський собор у Ќ≥жин≥ (1668), “роњцький собор √устинського монастир€ (1671), —пасо-ѕреображенський собор в ≤зюм≥ (1684), ѕреображенський собор ћгарського монастир€ п≥д Ћубнами (1684), ѕокровська церква у ’арков≥ (1689), “роњцький собор у „ерн≥гов≥ (1679Ч1695), ¬сесв€тська надбрамна церква  иЇво-ѕечерськоњ лаври (1696Ч1698), собори Ѕратського та ћиколањвського монастир≥в у  иЇв≥ (1690-т≥ роки), ёрТњвський собор ¬идубицького монастир€ у  иЇв≥ (1696Ч1701), церква  атерини в „ерн≥гов≥ (1716), ѕреображенська церква у ¬еликих —орочинц€≥х (1734), костьол дом≥н≥канц≥в у Ћьвов≥ (1745Ч1749) та ≥нш≥. ƒо цього перел≥ку можна в≥днести дзв≥ницю —оф≥њ  ињвськоњ.

 р≥м церковного буд≥вництва розгортаЇтьс€ ≥ св≥тське камТ€не буд≥вництво. Ѕудуютьс€ трапезн≥, колег≥уми, маг≥страти, в≥йськов≥ канцел€р≥њ, житлов≥ будинки. —еред цих споруд сл≥д в≥дзначити корпус  ињвськоњ академ≥њ, кел≥њ  иЇво-ѕечерськоњ лаври, “роњцького ≥ ™вецького монастир≥в „ерн≥гова, будинок  очубе€ в Ѕатурин≥.

ѕроте основним буд≥вельним матер≥алом залишаЇтьс€ дерево. ƒо наших дн≥в збереглос€ чимало деревТ€них храм≥в т≥Їњ доби, особливо у ѕрикарпатт≥, Ѕуковин≥ та «акарпатт≥.

6. ћистецтво. ¬≥д другоњ половини ’V≤≤ ст. украњнський живопис швидко в≥дходить в≥д церковних канон≥в, у ньому починаЇ переважати зображенн€ реальних людей, под≥й. ƒом≥нуючим у творчост≥ митц≥в цього пер≥оду був вплив мистецького стилю бароко.

” монументальному живопис≥ €скраво про€вл€лис€ народн≥ традиц≥њ. ќсобливо реал≥стично в≥дтворено образи людей з народу, краЇвиди в оздобленн≥ церкви —в. ёра в ƒрогобич≥, а також у розписах деревТ€них храм≥в на «акарпатт≥. ” —оф≥њ  ињвськ≥й створен≥ нов≥ розписи з використанн€м сюжет≥в, що показували боротьбу з татарами та пол€ками. ¬ ”спенському собор≥  иЇво-ѕечерськоњ лаври була намальована ц≥ла портретна галере€ украњнськоњ знат≥ ц≥Їњ доби. ” той же час кињвськ≥ майстри намагалис€ максимально зберегти старовинн≥ мозањчн≥ та фресков≥ композиц≥њ.

“ворч≥сть народних майстр≥в €скраво в≥дбилас€ в картинах Ђ—трашного —удуї. ¬изначним €вищем стало зверненн€ до образ≥в козака-бандуриста Ч захисника Ѕатьк≥вщини (Ђ озак ћамайї), а також сел€нина-повстанц€, борц€ проти соц≥ального ≥ нац≥онального поневоленн€.

Ђ озак ћамайї

 

Ќа замовленн€ магнат≥в монументальними розписами прикрашалис€ палати та замки, костьоли. “акими розписами прикрашений палац  онЇцпольського у ѕ≥дг≥рТ€х, палац —обеського у ∆овкв≥, костьол монастир€ Їзуњт≥в у Ћьвов≥. —еред украњнських монументальних живописц≥в того часу найб≥льш знаменитим був ё. —емигиновський.

ѕродовжував розвиватис€ ≥конопис. ѕроте на ≥конах пор€д ≥з б≥бл≥йними персонажами стали зображати реальних персонаж≥в Ч гетьман≥в, старшин, р€дових козак≥в, м≥щан на тл≥ реальних ≥нтерТЇр≥в т≥Їњ доби. “ак, на одн≥й з найв≥дом≥ших л≥вобережних ≥кон другоњ половини ’V≤≤ ст. Ч Ђ¬оздвиженн€ ’рестаї Ч зображен≥ не лише церковн≥ д≥€ч≥, а й м≥щани, козаки, студенти, сел€ни в невимушених життЇвих позах. Ќа ≥нш≥й в≥дом≥й ≥кон≥ Ђ«апорозькоњ покровиї зображен≥ запорожц≥, в≥йськов≥ клейноди, геральдика, збро€ тощо.

÷≥кавим €вищем украњнського мал€рського бароко стала д≥€льн≥сть художнього осередку в ∆овкв≥. —еред представник≥в ц≥Їњ школи можна назвати ≥мена ≤. –утковича (1667Ч1707) та ….  ондзелевича (1667Ч1740).

≤кони ….  ондзелевича

≤. –уткович традиц≥йн≥ сюжети ≥коностас≥в подавав €к нап≥всв≥тськ≥ картини з тонким колористичним вир≥шенн€м та реал≥стичним в≥дтворенн€м людських образ≥в. Ќайб≥льш в≥домими його творами Ї ≥коностаси храм≥в у ∆овкв≥, ¬ол≥-ƒеревл€нськ≥й, ¬ол≥-¬исоцк≥й, —квар€в≥-Ќов≥й. ….  ондзелевич в≥ддавав перевагу складним монументальним композиц≥€м, у €ких знаходили в≥дображенн€ под≥њ реального житт€ украњнського народу. Ќайб≥льш в≥дом≥ його роботи, створен≥ дл€ —кита ћин€вського (тепер експонуЇтьс€ у Ћьв≥вському нац≥ональному музењ), Ѕ≥лостоцького та «агородського монастир≥в.

ƒо пле€ди жовкв≥вських митц≥в належать також ё. Ўиманович, ћ. јльтамонте, ¬. ѕетрович. ѓхн€ творча спадщина представлена не лише творами сакрального мал€рства, а й св≥тськими портретами, батальними картинами.

Ќа зах≥дноукрањнських земл€х у галуз≥ ≥конопису працювали ≤. Ѕродлакович, ≤. ћал€р та —. ¬ишенський. ∆ивописн≥ роботи у льв≥вськ≥й церкв≥ св. ёра очолював вихованець в≥денськоњ школи Ћ. ¬олинський.

” цей пер≥од набув розвитку украњнський портретний живопис, особливо попул€рний у середовищ≥ шл€хти ≥ козацькоњ старшини. ѕортрет €к жанр св≥тського мистецтва мав нац≥ональну особлив≥сть. Ќаприк≥нц≥ ’V≤≤ Ч на початку ’V≤≤≤ ст. в≥н ще збер≥гав т≥сний звТ€зок з ≥конописом. Ѕули створен≥ монументальн≥ портрети Ѕ. ’мельницького ≥ в≥домих козацьких старшин. —в≥тськ≥ бароков≥ портрети надзвичайно пишно декорован≥, дуже часто постат≥ зображуваних на них людей виписан≥ в суц≥льному с€йв≥ кольорового мережива, р≥зн≥ орнаментальн≥ елементи виразно п≥дкреслюють майнове та соц≥альне походженн€ зображуваних. –озкв≥т портретного живопису припадаЇ вже на другу половину ’V≤≤≤ ст. ¬еликоњ попул€рност≥ за тих час≥в набув ктиторський портрет Ч зображенн€ засновник≥в ≥ покровител≥в храм≥в.

ѕом≥тного розвитку дос€гла у цей пер≥од граф≥ка. ѓњ розвиток був т≥сно повТ€заний з друкарством.  нижки ≥люструвалис€ гравюрами, що виконувалис€ на дерев≥ чи метал≥.

Ќайб≥льшу роль в розвитку граф≥чного мистецтва того часу в≥д≥грали брати “арасович≥. ќлександр створив портретну галерею визначних д≥€ч≥в ”крањни, Ћеонт≥й виконав цикл ≥люстрац≥й до Ђ иЇво-ѕечерського патерикаї та ЂЌового запов≥туї.

¬изначним майстром граф≥ки був ≤. ўирський. …ого гравюри складн≥ й вигадлив≥. –ослинн≥ орнаменти орган≥чно поЇднуютьс€ з античними сюжетами та реал≥стичними зображенн€ми. ÷≥кавим типом граф≥чного мистецтва стали велик≥ аф≥ш≥ Ч оголошенн€ про диспути в  иЇво-ћогил€нському колег≥ум≥ (академ≥њ), виконан≥ ћирським. ¬≥дзначивс€ митець ≥ в ще одному р≥зновид≥ граф≥ки Ч виготовленн≥ тез, серед €ких найб≥льш знаменитою Ї теза на честь префекта  иЇво-ћогил€нськоњ академ≥њ ѕ.  алачинського. ѕатр≥отичним зм≥стом пройн€та гравюра ћирського Ђ“еза ќб≥довськогої, на €к≥й зображен≥ еп≥зоди  римських поход≥в та велична панорама  иЇва з арх≥тектурними ансамбл€ми Ћаври, —оф≥њ, ѕодолу.

” друг≥й половин≥ ’V≤≤ ст. високого розвитку дос€гло декоративне й ужиткове мистецтво, зокрема р≥зьбленн€ по дереву. –≥зьблен≥ геометричн≥ або рослинн≥ орнаменти прикрашали мебл≥, ткацьк≥ верстати, вози тощо.

« ус≥х вид≥в народноњ художньоњ творчост≥ чи не найпоширен≥шими в ”крањн≥ були ткацтво та вишивка, повТ€зан≥ з художн≥м прикрашанн€м побуту, од€гу, житла. ÷≥ види народноњ творчост≥ були поширен≥ на територ≥њ ”крањни €к домашнЇ виробництво, а згодом €к ремесло.

 анони православноњ церкви, що заборон€ли в≥дтворенн€ зображень у вигл€д≥ статуй, досить довго стримували розвиток скульптури. Ќатом≥сть поширювалос€ декоративне л≥пленн€, €ким прикрашали фронтони ≥ портали, в≥конн≥ та дв≥рн≥ отвори, вкривали ст≥ни. Ќайб≥льш в≥домими Ї оздобленн€ ћиколањвського та Ѕратського собор≥в у  иЇв≥, соф≥њвськоњ дзв≥ниц≥, лаврськоњ дзв≥ниц≥ на ƒальн≥х печерах, церкви в —орочинц€х.  ращий зразок оздобленн€ керам≥кою представлений головною брамою —пасо-ѕреображенського монастир€ у Ќовгород≠—≥верському. ƒл€ оздобленн€ також використовувалос€ деревТ€не р≥зьбленн€.

7. ћузика ≥ театр. ” цей пер≥од завершуЇтьс€ формуванн€ основних рис народноњ музики, що ≥снують ≥ до сьогодн≥. Ќародн≥ думи та ≥сторичн≥ п≥сн≥ виконували кобзар≥, л≥рники, бандуристи. ”сталюЇтьс€ народна ≥нструментальна музика, що супроводжуЇ вс≥ св€та Ч троњст≥ музики. —вою назву вони отримали не за к≥льк≥стю ≥нструмент≥в в ансамбл≥, а за функц≥њ, €ку виконували музиканти: мелод≥€, ритм, темп.

ѕобутовий багатоголосий п≥сенний жанр Ч кант (псалма) набув нац≥ональних рис щодо поетики та зм≥сту музики. ” ньому посилюютьс€ св≥тськ≥ мотиви. ћелодика кант≥в служила джерелом ≥ дл€ культовоњ музики того часу. јвторами кант≥в були визначн≥ культурн≥ д≥€ч≥ т≥Їњ доби Ч Ћ. Ѕаранович, ƒ. “уптало та ≥нш≥.

ѕродовжував розвиватис€ хоровий сп≥в. Ќайб≥льш поширеним став партерний концерт. —п≥в в≥дбувавс€ без ≥нструментального супроводу. ¬≥н набув профес≥йних рис. ¬иступи колектив≥в в≥дбувалис€ в панських палацах та церквах. ¬≥дом≥ ≥мена таких визначних сп≥вак≥в, €к  .  оновський, …. «агвойський, ќ. Ћешковський та ≥нш≥.

ѕрофес≥йну музичну осв≥ту можна було отримати у  иЇво-ћогил€нськ≥й академ≥њ, музичних школах при маг≥стратах, духовних сем≥нар≥€х, оркестрах. ” 1738 р. у √лухов≥ була в≥дкрита спец≥альна музична школа.

Ѕеручи до уваги зростаюче значенн€ профес≥йноњ музики, ще Ѕ. ’мельницький у 1652 р. видав ун≥версал про створенн€ цеху музики. «годом цехи виникли у —тародуб≥, Ќ≥жин≥, „ерн≥гов≥ та ≥нших м≥стах. ÷еховики обслуговували урочист≥ церемон≥њ, брали участь у воЇнних походах, виступали п≥д час розваг у великих маЇтках.

ѕродовжувало розвиватис€ й театральне мистецтво. Ќайб≥льш попул€рним, €к ≥ ран≥ше, був вертеп. ¬ертепн≥ вистави дуже ур≥зноман≥тнилис€ Ч нових персонаж≥в брали з казок, легенд, переказ≥в. «начно розширилас€ народно≠побутова частина вертепного д≥йства.

Ўк≥льний театр та шк≥льна драма найб≥льшого розвитку дос€гли в  иЇво-ћогил€нськ≥й академ≥њ, де написанн€ та роз≥груванн€ драм було обовТ€зковою складовою навчального процесу. ƒ≥йства шк≥льного театру розпод≥л€лис€ на р≥здв€н≥ та великодн≥. Ќайпопул€рн≥шими драмами були Ђ омед≥€ на день –ождества ’ристоваї ƒ. “уптала та Ђ—лово про збуренн€ пеклаї. Ўк≥льна драма поступово ускладнювалас€, виникали њњ р≥зноман≥тн≥ форми Ч повчальн≥ та ≥сторичн≥ драми тощо. ѕ≥д час вистав використовувалис€ декорац≥њ, бутафор≥њ, сцен≥чн≥ ефекти.

 

¬исновки

Ч ” друг≥й половин≥ ’V≤≤ Ч перш≥й половин≥ ’V≤≤≤ ст. украњнська культура набула небувалого розкв≥ту. ќсобливо це про€вилос€ в осв≥т≥, арх≥тектур≥ та мистецтв≥.

Ч ¬ украњнськ≥й культур≥ цього пер≥оду т≥сно повТ€зан≥ нац≥ональн≥ традиц≥њ ≥ зах≥дноЇвропейськ≥ впливи, що спричинило винкненн€ такого €вища, €к Ђукрањнське (козацьке) барокої.

Ч ѕеребуванн€ ”крањнськоњ козацькоњ держави у склад≥ –ос≥њ, що перетворювалас€ на ≥мпер≥ю, стало негативно впливати на украњнську культуру: заборони, вилученн€ пров≥дних д≥€ч≥в на службу ≥мпер≥њ, нищенн€ нац≥ональних ознак.

≈нциклопедична стор≥нка

1684Ч1685 рр. Ч в≥дновленн€ козацького устрою на ѕравобережж≥

1686 р. Ч Ђ¬≥чний мирї м≥ж ћосков≥Їю та –≥ччю ѕосполитою

1687 р. Ч перший  римський пох≥д

1687 р. Ч укладенн€  оломацьких статей, початок гетьмануванн€ ≤. ћазепи

1689 р. Ч другий  римський пох≥д

1692 р. Ч виступ антигетьманськоњ опозиц≥њ на чол≥ з ѕетриком

1695, 1696 рр. Ч јзовськ≥ походи

1699 р. Ч прийн€тт€ польським сеймом р≥шенн€ про л≥кв≥дац≥ю козацького в≥йська ≥ устрою на ѕравобережж≥

1700 р. Ч  онстантинопольський мир м≥ж –ос≥Їю ≥ “уреччиною

1700Ч1721 рр. Ч ѕ≥вн≥чна в≥йна м≥ж Ўвец≥Їю та –ос≥Їю

1701 р. Ч указ ѕетра ≤ про наданн€  иЇво-ћогил€нському колег≥уму статусу академ≥њ

1702Ч1704 рр. Ч повстанн€ п≥д проводом —. ѕал≥€

4 листопада 1708 р. Ч перех≥д гетьмана ≤. ћазепи на б≥к шведського корол€  арла ’≤≤

13 листопада 1708 р. Ч «руйнуванн€ рос≥йськими в≥йськами Ѕатурина

1708Ч1722 рр. Ч гетьманство ≤. —коропадського

25 травн€ 1709 р. Ч «руйнуванн€ рос≥йськими в≥йськами „ортомлицькоњ —≥ч≥

8 липн€ 1709 р. Ч ѕолтавська битва

16 кв≥тн€ 1710 р. Ч ќбранн€ гетьманом ѕ. ќрлика. ѕрийн€тт€ Ђѕакти ≥  онституц≥њ...ї

1711 р. Ч ѕрутський пох≥д ѕетра ≤. ѕрутський мир

1711, 1713 рр. Ч походи ѕ. ќрлика на ѕравобережж€

1713 р. Ч јдр≥анопольський догов≥р –ос≥њ з “уреччиною

1714 р. Ч мирний догов≥р м≥ж “уреччиною ≥ ѕольщею. ќстаточна л≥кв≥дац≥€ козацького устрою на ѕравобережж≥

1721 р. Ч встановленн€ контролю —иноду рос≥йськоњ православноњ церкви над украњнськими друкарн€ми. «аборона друкувати книжки украњнською мовою

1722Ч1727 рр. Ч ѕерша ћалорос≥йська колег≥€

1723 р. Ч  оломацька чолобитна

1727Ч1734 рр. Ч гетьманство ƒ. јпостола

1728 р. Ч наданн€ гетьману ƒ. јпостолу Ђ–≥шитЇльних пунктовї

1732Ч1734 рр. Ч спроби л≥кв≥дац≥њ козацького устрою на —лобожанщин≥

1734 р. Ч заснуванн€ Ќовоњ (ѕ≥дп≥льненськоњ) —≥ч≥

1734Ч1739 рр. Ч рос≥йсько-турецька в≥йна

1734Ч1750 рр. Ч Ђѕравл≥нн€ гетьманського ур€дуї

 

 

ќсновн≥ пон€тт€ ≥ терм≥ни теми: бароко, козацьке бароко, мазепинське бароко, академ≥€, колег≥уми, козацьк≥ л≥тописи, партесний сп≥в, шк≥льна драма, вертеп, ≥нтермед≥€, ≥нтерлюд≥€.

 

1. ѕер≥од ’V≤≤Ц’V≤≤≤ ст. став дл€ ”крањни часом небувалих зм≥н.  озацтво, що €к пол≥тична сила виходить на ≥сторичну арену, започаткувало цю епоху козацько-сел€нськими повстанн€ми. ¬извольна в≥йна п≥д проводом Ѕогдана ’мельницького привела до в≥дновленн€ ≥ утвердженн€ ”крањнськоњ держави Ц в≥йська «апор≥зького.

„етвертий пер≥од розвитку украњнськоњ культури проходив п≥д впли≠вом визвольноњ в≥йни п≥д проводом Ѕогдана ’мельницького.

 озацтво впродовж п≥втора стол≥тт€ вiдiгравало не т≥льки значну пол≥тичну роль доблесного захисника вол≥ й прав украњнського народу, а й сили, що €скраво ви€вила себе у культурн≥й розбудов≥ держави. —аме з козацького середовища вийшла нова пров≥дна верства, нова нац≥ональна аристократ≥€, нова iнтелiгенцi€, €ка вз€ла на себе й утвердженн€ власноњ державност≥ (вс€ гетьманщина ≥ особливо Ѕогдан ’мельницький), ≥ розвиток осв≥ти, спорудженн€ та реконструкц≥ю храм≥в, буд≥вництво громадських споруд, оп≥куванн€ мистецтвом тощо.

ѕрагненн€ надолужити втрачене ”крањною за роки колон≥ального ≥снуванн€ спонукало багатьох дi€чiв епохи до активност≥ в галуз≥ культури. „имало хто з козацькоњ старшини, наприклад, захопивс€ органiзацiЇю шк≥л ≥ майстерень при монастир€х. ѓх добробут швидко зростав завд€ки потужн≥й економiчнiй пiдтримцi козацтва.

—аме козацьк≥ часи в ≥стор≥њ ”крањни називають добою Ѕароко, маючи на уваз≥ не лише мистецький стиль, а значно ширше духовне пон€тт€: свiтовiдчутт€. ”крањнське Ѕароко ви€вилос€ сп≥взвучним ≥сторичному часов≥, що переживав народ, i тому так повно виразило i його фiлософiю, i психолог≥ю, й естетику. Ѕ≥льш того, нац≥ональний вар≥ант бароко в ”крањн≥ пр€мо називають Ђкозацькимї.

ƒол€ украњнськоњ культури в XVIII ст. складалас€ суперечливо.

ƒоба –уњни та √етьманщини призвела до занепаду ц≥Їњ державност≥ ≥ до под≥лу ”крањни спочатку м≥ж –ос≥Їю та ѕольщею, а згодом (п≥сл€ под≥л≥в ѕольщ≥) м≥ж –ос≥Їю та јвстр≥Їю. “ому культурний розвиток проходив значною м≥рою в неспри€тлив≥й атмосфер≥, продиктован≥й ≥мперськими амб≥ц≥€ми могутн≥х сус≥д≥в.

ѕевний руб≥ж м≥ж хаотичним станом –уњни та подальшою в≥дносною стаб≥л≥зац≥Їю поклало майже чвертьв≥кове правл≥нн€ гетьмана ≤вана ћазепи, меценатська д≥€льн≥сть €кого на благо украњнськоњ культури загальнов≥дома.

ѕ≥сл€ гетьмануванн€ ћазепи посиливс€ ≥мперський тиск на украњнську культуру ≥ в≥дносна стаб≥л≥зац≥€ настала т≥льки з в≥дновленн€м гетьманства (1727 р.), але ≥ тут розвиток украњнськоњ культури залежав в≥д неспод≥ваних зм≥н великодержавноњ пол≥тики.

”крањна поступово втрачала значенн€ культурного пров≥дника м≥ж –ос≥Їю й крањнами «ах≥дноњ ™вропи, €ке вона мала у XVII ст. –ос≥€ ж, зац≥кавлена у зм≥цненн≥ держави, прагнула обмежити, а в≥дтак ≥ знищити пол≥тичну самост≥йн≥сть ”крањни (в≥д скасуванн€ гетьманства в 1722 р. при ѕетр≥ ≤ до знищенн€ —≥ч≥ при  атерин≥ II у 1775 р.). ≤стотн≥ зм≥ни в≥дбулис€ й у соц≥альн≥й структур≥ украњнського сусп≥льства: з одного боку, поступове покр≥паченн€ сел€н за рос≥йським вз≥рцем, з ≥ншого Ц розшаруванн€ козацькоњ старшини, частина €коњ розчинилас€ в м≥щанств≥, сел€нств≥, а частина зберегла св≥й соц≥альний статус, п≥ддавшись неминуч≥й за таких ≥сторичних умов русиф≥кац≥њ.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 477 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

1499 - | 1368 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.062 с.