Нематеріальні активи: їх види, оцінка, нарахування зносу

Нематеріальні активи - це довгострокові вкладення в придбання об’єктів інтелектуальної власності та інших аналогічних майнових прав, які визнаються об’єктом права власності конкретного підприємства і приносить йому дохід.

В поняття інтелектуальної власності входять три групи об’єктів (в залежності від форми охорони прав):

1. Об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки і товарні знаки). Вони захищаються патентним правом. Ціна товару з товарними знаками на світовому ринку на 25% більше ніж на немарковані.

2. Результати науково-дослідних робіт, комерційні таємниці, “ноу-хау” і гудвіли. До “ноу-хау” відносяться незапатентовані винаходи, методи, способи, навички які необхідні для проведення проектування, розрахунків та виготовлення виробів, склад та рецепти матеріалів, речовин, сплавів і оптимального рішення технологічних процесів.

Майнові права - це право користування земельними ділянками і природними ресурсами.

Гудвіл - це ціна фірми (її репутація) - це різниця між оцінкою майна, яке рахується на балансі купленого підприємства і фактичною ціною заплаченою за нього. Він визначається лише в процесі купівлі-продажу підприємства.

3. Твори науки, літератури і мистецтва.

Початкова вартість нематеріальних активів складається з ціни придбання, вартості юридичного оформлення документів і доведення нематеріальних активів до стану готовності для використання.

Нематеріальні активи які вносяться учасниками (акціонерами) в якості внесків у статутний фонд оприбутковуються за договірною ціною.

Норма зносу визначається щомісячно, виходячи з первісної вартості і строку корисного використання нематеріальних активів, який встановлюється в розрахунку на умовний період (не більше 10 років) але не більше як термін роботи підприємства.

Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів

Кількість продукції, що виробляється на підприємстві, залежить не тільки від забезпеченості основними засобами, але й від того, наскільки ефективно вони використовуються. Підвищення економічної ефективності використання основних фондів знаходить свій вираз у збільшенні обсягів виробництва продукції, підвищенні продуктивності праці і фондовіддачі. Покращання використання основних засобів є резервом підвищення ефективності виробництва в цілому, і це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язана з використанням основних засобів.

Наприклад, у собівартості продукції витрати на експлуатацію машин і обладнання становлять 30%, транспортні витрати 10%. Покращання використання основних засобів зменшує величину витрат по експлуатації цих фондів на одиницю продукції за рахунок скорочення їх умовно-постійної величини, тобто амортизаційних відрахувань. З іншого боку, покращання використання основних фондів зменшує потребу у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства.

Шляхи підвищення ефективності використання ОВФ

Розрізняють два шляхи покращання використання основних фондів:

екстенсивний - передбачає збільшення тривалості роботи основних засобів на протязі року. Здійснюється за рахунок збільшення змінності роботи машин і механізмів на протязі року, зменшення тривалості ремонтів, ліквідації сезонності виробництва, скорочення часу на перебазування машин з об’єкту на об’єкт тощо;

інтенсивний - передбачає підвищення продуктивності основних фондів за одиницю робочого часу. Здійснюється за рахунок підвищення кваліфікації робочих кадрів, впровадження нових технологій, нових форм організації та оплати праці, матеріального стимулювання за ефективне використання основних засобів.