ободової кишки (flexura coli hepatica).
Поперечна ободова кишка (colon transversum)перетинає черевну порожнину(cavitas abdominis)
справа наліво. Вкрита очеревиною (peritoneum) з усіх боків (інтраперитонеально), дуже рухлива завдяки довгій брижі поперечної ободової кишки (mesocolon transversum).
На місці переходу її в низхідну ободову кишку (colon descendens) утворюється лівий згин
Ободової кишки (flexura coli sinistra),який прилягає до селезінки(splen)і називається селезінковим
згином ободової кишки (flexura coli splenica).
Низхідна ободова кишка (colon descendens)розміщена майже вертикально в лівій бічній черевній
ділянці, вкрита очеревиною (peritoneum) з трьох боків (мезоперитонеально).
Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum)розміщена в лівій клубовій ямці(fossa iliacasinistra), покрита очеревиною (peritoneum) з усіх боків (інтраперитонеально) і має довгу брижу
сигмоподібної ободової кишки (mesocolon sigmoideum).
Пряма кишка (rectum)відрізняється від усіх інших відділів товстої кишки відсутністю специфічних
ознак і є кінцевим відділом товстої кишки (intestinum crassum), який розміщений між сигмоподібною ободовою кишкою (colon sigmoideum) та відхідниковим каналом (canalis analis).
Вона утворює такі згини:
1 Верхній – крижовий згин (flexura sacralis), який відповідає увігнутості крижової кістки (os sacrum).
2 Нижній – відхідниково - прямокишковий згин (flexura anorectalis), або промежинний згин
(flexura perinealis), що розміщений в ділянці переходу прямої кишки (rectum) у відхідниковий канал
(canalis analis) вище місця проходження кишки через тазову діафрагму промежини.
Ці два згини розміщені у стріловій площині.
3 Бічний згин (flexuralateralis), який складається з:
- бічного верхньоправого згину (flexurasuperodextralateralis),або бічного верхнього згину
(flexura superior lateralis);
- бічного лівопроміжного згину (flexura intermediosinistra lateralis),або бічного проміжного згину
(flexura intermedia lateralis);
- бічного нижньоправого згин у(flexura inferodextra lateralis),або бічного нижнього згину(flexurainferior lateralis).
Найширша частина прямої кишки (rectum), що розміщена над відхідниковим каналом (canalis analis), називається ампулою прямої кишки (ampulla recti).
Стінка прямої кишки має такі оболонки:
- зовнішню оболонку, яка є адвентиційною оболонкою (tunica adventitia);
- середню оболонку, яка є м’язовою оболонкою (tunica muscularis), яка має:
- зовнішній поздовжній шар гладких м’язових волокон (stratum longitudinale externum fibrarum muscularium glabrarum);
- внутрішній циркулярний (коловий) шар (stratum circulare internum);
- внутрішню оболонку, яка є слизовою оболонкою (tunicamucosa) і завдяки підслизовій основі
утворює поперечні складки прямої кишки (plicaetransversaerecti) в ампулі прямої кишки (ampullarecti), яких є три:
- верхня складка (plica superior);
- середня складка (plica media);
- нижня складка (plica inferior), вона має складки гвинтоподібного напрямку.
Пряма кишка (rectum) вкрита очеревиною особливо:
- верхня третина вкрита з усіх боків (інтраперитонеально);
- середня третина вкрита з трьох боків (мезоперитонеально);
- нижня третина вкрита з одного боку (екстраперитонеально).
Відхідниковий канал (canalisanalis)є продовженням прямої кишки та кінцевим відділом травного
тракту і закінчується відхідником (anus).
Під шкірою (cutis) відхідникового каналу (canalisanalis) розміщений зовнішній м’яз - замикачвідхідника (m.sphincteraniexternus),який утворений поперечно-смугастими циркулярними м’язовимиволокнами (myofibraetransversostriatae). Цей м’яз належить до м’язів промежини (perineum) і є свідомим м’язом, вольовим.
Глибше міститься внутрішній м’яз - замикач відхідника (m. sphincteraniinternus), який є потовщенням колового шару м’язової оболонки відхідникового каналу (stratumcircularetunicaemusculariscanalisanalis), утворений з гладких м’язових волокон і є несвідомим (невольовим) м’язом.
Слизова оболонка відхідникового каналу (tunicamucosacanalisanalis) утворює 8-10 постійних поздовжніх складок – відхідникових стовпів (columnaeanales), між якими знаходяться відхідниковіпазухи (sinusanales).
Вони оточені знизу відхідниковими заслінками (valvulaeanales).
У підслизовому прошарку (telasubmucosa) в ділянці нижньої частини відхідникових стовпів
(columnaeanales) міститься добре розвинуте прямокишкове венозне сплетення (plexusvenosusrectalis), і ця ділянка називається гемороїдальною зоною (zonahaemorroidalis).
Кровопостачання товстої кишки забезпечують верхня та нижня брижові артерії, що відходять від черевної аорти (мал. 207).
До правого відділу ободової кишки йдуть гілки верхньої брижової артерії, до клубово-сліпокишкового кута — сліпокишкова артерія, яка віддає гілки до кінцеого відділу клубової кишки, сліпої кишки та червоподібного відростка. Артерія червоподібного відростка (a. appendicularis) проходить у його брижі. До висхідної ободової кишки прямує права ободова артерія (a. colicadextra). Вона поділяється на низхідну гілку, що сполучається з висхідною гілкою сліпокишкової артерії, та висхідну, яка з'єднується з правою гілкою середньої ободової артерії. Поперечна ободова артерія, що її постачає кров'ю середня ободова, поділяється на дві гілки та сполучається з лівою і правою ободовими артеріями відповідно.
Нижня брижова артерія постачає кров'ю товсту кишку від лівого згину до верхньої третини прямої кишки. Вона віддає до низхідної кишки ліву ободову артерію
(a. colica sinistra), яка поділяється на висхідну та низхідну гілки. Висхідна на рівні лівого згину сполучається з лівою гілкою середньої ободової артерії, низхідна — із сигмоподібними артеріями. Анастомоз між лівою гілкою середньої ободової артерії та висхідною гілкою лівої ободової артерії з'єднує басейни верхньої та нижньої брижових артерій і має назву дуга Ріолана.
До сигмоподібної кишки ідуть 2—4 гілки сигмоподібних артерій, які сполучаються між собою.
Верхня прямокишкова артерія (a. rectalis superior) є кінцевою гілкою нижньої брижової артерії та йде до ампули прямої кишки. Вона також пов'язана анастомозами з нижньою сигмоподібною та середньою прямокишковою артеріями.
Венозна кров від товстої кишки відтікає одноіменними з артеріями венами, що формують верхню та нижню брижові вени. Звідти кров надходить до ворітної вени. Від нижнього відділу сигмоподібної кишки кров може відтікати у ворітну вену або гілками прямокишкових вен до нижньої порожнистої вени. Таким чином утворюються внутрішньостінкові порто-кавальні анастомози.
Лімфа від товстої кишки відтікає в лімфатичні вузли, розташовані за ходом судин: вузли червоподібного відростка, передсліпокишкові, засліпокишкові, клубово-ободовокишкові, праві, середні, ліві ободовокишкові, навколоободовокишкові, сигмоподібнокишкові, верхні прямокишкові, а також верхні та нижні брижові вузли.
Іннервацію товстої кишки забезпечують гілки верхнього та нижнього брижових сплетень (симпатична іннервація) та гілки блукаючих нервів і тазові нутрощеві нерви (парасимпатична іннервація).
- Спинномозковий нерв, утворення, гілки. Передня і задня гілка, ділянки іннервації.
Спинномозковий нерв (nervusspinalis)проходить через міжхребцевий отвір(foramenintervertebrale) і розгалужується на такі гілки:
- передню гілку (ramusanterior, s. ventralis),яка є найбільшою гілкою і з’єднується з передніми
гілками сусідніх спинномозкових нервів (nervispinales), утворюючи нервові сплетення (plexusnervosum), за винятком передніх грудних нервів (nervithoracici), які не утворюють сплетень, а
продовжуються у міжреброві нерви (nn. intercostales). Ця гілка має рухові та чутливі волокна;
- задню гілку (ramusposterior, s. dorsalis),яка йде дозаду між поперечними відростками хребців
(processustransversivertebrarum) та іннервує шкіру і глибокі м’язи спини (cutisetmusculidorsiprofundi),
м’язи шиї та підпотиличні м’язи (musculicollі etmusculisuboccipitales).
Задні гілки крижових спинномозкових нервів (ramiposterioresnervorumspinaliumsacralium)
проходять через задні крижові отвори (foraminasacraliaposteriora). Ця гілка має рухові та чутливі
волокна, а задня гілка I шийного спинномозкового нерва виходить між потиличною кісткою (osoccipitale) і атлантом (atlas) та містить тілки рухові волокна;
- оболонну гілку;поворотну гілку(r. meningeus,s.recurrens),яка містить чутливі та симпатичнінервові волокна і заходить у хребтовий канал (canalisvertebralis) через міжхребцевий отвір (foramenintervertebrale) та іннервує оболони спинного мозку (meningesspinales);
- білу сполучну гілку (ramuscommunicansalbus),що містить вкриті мієліном передвузлові нервові
волокна (neurofibraepreganglionicae), які йдуть від ядра спинного мозку до найближчого симпатичного
вузла (ganglionsympathicum). Ця гілка відходить тільки від VIIІ шийного, всіх грудних та верхніх двох
поперекових спинномозкових нервів.
До спинномозкових нервів підходять сірі сполучні гілки (ramicommunicantesgrisei), які містять
переважно завузлові нервові волокна (neurofibraepostganglionicae), що йдуть від усіх вузлів
симпатичного вузла (ganglionsympathicum) до всіх пар (31) спинномозкових нервів.
- Артерії і вени серця. Типи крововпостачання серця.
СУДИНИ СЕРЦЯ Кровопостачання серця
Виділяють такі типи кровопостачання серця:
- лівовінцевий тип,при якому кровопостачання більшої частини серця забезпечується гілками лівої
вінцевої артерії (arteria coronaria sinistra);
- правовінцевий тип,при якому кровопостачан-ня більшої частини серця забезпечується гілками правої
вінцевї артерії (arteria coronaria dextra);
- середній тип,при якому вінцеві артерії рівно-мірно забезпечують кровопостачання серця;
- проміжний тип,він може бути:
- середньоправим;
- середньолівим.
Кровопостачання серця забезпечується правою вінцевою артерією (a. coronaria dextra) та лівою він-цевою
артерією (a. coronaria sinistra), які почина-ються від цибулини аорти (bulbus aortae) у відповід-них пазухах аорти (sinus aortae).
Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) про-ходить вправо під праве вушко (auricula dextra), ля-гає в
праву частину вінцевої борозни (sulcus coronarius) і прямує по задній міжшлуночковій боро-зні (sulcus interventricularis posterior), де анастомо-зує з гілкою лівої вінцевої артерії (a. coronaria sinistra).
Гілки правої вінцевої артерії (rami arteriae coronariae dextrae) кровопостачають:
- стінку правого шлуночка (paries ventriculi dextri);
- стінку правого передсердя (pariesatriidextri);
- задню частину міжшлуночкової перегородки (pars posterior septi interventricularis);
- соскоподібні м’язи правого шлуночка (musculi papillares ventriculi dextri);
- вузли стимульного комплексу серця; вузли про-відної системи серця (nodi complexus stimulantis cordis; nodi systematis conducentis cordis).
Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra)прохо-дить вліво і під лівим вушком(auricula sinistra)роз-
галужується на дві гілки:
- передню міжшлуночкову гілку (r. interventricularis anterior),яка йде по однойменній борозні серця(sulcusinterventricularis anterior) до верхівки серця (apex cordis), де анастомозує з кін-цевим відділом правої
вінцевої артерії (a. coronaria dextra), утворюючи поздовжній артеріальний анас-томоз серця.;
- огинальну гілку (ramus cirxumflexus),яка огинає серце(cor)зліва,проходить у вінцевій борозні(sulcuscoronarius) і на діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) анастомозує з правою вінцевою артерією (a. coronaria dextra), утворюючи коловий анастомоз артеріальних судин серця.
Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra) крово-постачає:
- стінку лівого шлуночка (paries ventriculi sinistri);
- передню стінку правого шлуночка (paries anterior ventriculi dextri);
- стінку лівого передсердя (paries atrii sinistri);
- більшу частину міжшлуночкової перегородки (pars septi interventricularis).
Крововідтік від серця
Він здійснюється переважно у систему вінцевої пазухи (sinus coronarius), у яку впадають такі вени:
- велика серцева вена (v. cordismagna),яка скла-дається з:
- передньої міжшлуночкової вени (v. interventricularis anterior),
- лівої крайової вени (v. marginalis sinistra);
- мала серцева вена (v. cordisparva),в яку впада-ють:
- права крайова вена (v. marginalis dextra);
- передня (і) правошлуночкова (і) вена (и) – v.(vv.) ventriculi dextri anterior (es) (або вони ще назива-ютьсяпередніми серцевими венами – vv. cardiacae anteriores; vv. cordis anteriores);
- середня серцева вена;задня міжшлуночкова ве-на(v. cordis media; v. interventricularis posterior);
- задня (і) лівошлуночкова (і) вена (и) –v. (vv.) ventriculi sinistri posterior(es),або вона ще назива-лась як
задня вена лівого шлуночка – v. posterior ventriculi sinistri;
коса лівопередсердна вена,або коса вена лівого передсердя(v. obliquaatriisinistri);
білет 45
1. Кости лицевого черепа. Строение верхней и нижней челюсти.
До кісток лицевого черепа відносяться: нижня носова раковина, слізна кістка, носова кістка, леміш, вилична кістка, піднебінна кістка, верхня щелепа, нижня щелепа, під’язикова кістка.
Нижня носова раковина – парна самостійна кісткова пластинка, яка звисає в порожнину носа з бічної його стінки і складається з тіла та трьох відростків.
Слізна кістка – парна тонка і крихка пластинка чотирикутної форми, розташована на медіальній стінці очної ямки. Бере участь в утворенні носо-слізного каналу.
Носова кістка парна, має форму витягнутої у довжину чотирикутної пластинки. Утворює кісткову основу спинки носа.
Леміш – непарна кісткова пластинка трапецієподібної форми, яка бере участь в утворенні кісткової перегородки носової порожнини.
Піднебінна кістка – парна, складається з перпендикулярної і горизонтальної пластинок, які беруть участь в утворенні стінок носової та ротової порожнин, очної ямки та крилоподібно-піднебінної ямки.
Вилична кістка – з’єднує кістки мозкового і лицевого черепа (лобову, скроневу і верхню щелепу), укріплюючи лицевий череп. Вона має бічну, скроневу та очну поверхні і два відростки: лобовий і скроневий.
Верхня щелепа – парна кістка, має тіло і чотири відростки (лобовий, виличний, альвеолярний і піднебінний). В тілі знаходиться гайморова пазуха (її запалення має назву “гайморит”), яка через верхньощелепний розтвір сполучається з носовою порожниною. На тілі верхньої щелепи розрізняють очноямкову, передню, підскроневу та носову поверхні.
На очноямковій поверхні знаходяться підочноямковий край та підочноямковий канал; на передній поверхні – підочноямковий отвір, іклова ямка і носова вирізка; на підскроневій – альвеолярні отвори та канали і горб верхньої щелепи; на носовій поверхні – слізна борозна, верхньощелепний розтвір, велика піднебінна борозна.
На піднебінному відростку знаходиться різцевий канал. Альвеолярний відросток має альвеолярну дугу, зубні альвеоли (тут розташовуються зуби), які розмежовуються міжальвеолярними перегородками, а ближче до передньої поверхні тіла щелепи помітні альвеолярні підвищення.
Нижня щелепа – непарна, єдина кістка черепа, яка рухається. Вона має тіло і дві гілки. Кожна гілка закінчується вінцевим і виростковим відростками, між якими знаходиться вирізка. На останньому розташована головка нижньої щелепи. З внутрішньої поверхні гілок знаходиться канал нижньої щелепи, який відкривається підборідним отвором на зовнішній поверхні тіла кістки. Тіло несе альвеолярний відросток, де в комірках розташовуються зуби нижньої щелепи, між комірками знаходяться міжальвеолярні перегородки.
Тіло нижньої щелепи має основу, на зовнішній поверхні якої знаходяться підборідні виступ та отвір, коса лінія, а на внутрішній поверхні – двочеревцева ямка, підборідна ость, щелепно-під’язикова лінія, під’язикова та нижньощелепна ямки. В місці відходження гілки від тіла знаходиться кут нижньої щелепи. На його зовнішній поверхні розташована жувальна, а на внутрішній – крилоподібна горбистості, де прикріплюються одноіменні жувальні м’язи.
Під’язикова кістка знаходиться в передній ділянці шиї між нижньою щелепою та гортанню і складається з тіла та двох пар рогів – великих та малих.
2 внутрішні статеві ограни чоловіка
До внутрішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina interna) належать:
Яєчка(TESTIS,ORCHIS,DIDYMIS) (знад'яєчками)(EPIDIDYMIS)
сім'явиносніпротоки(DUCTUS DEFERENS), пухирчастізалози (сім'яніпухирець)GLANDULA VESICULOSA), сім'явипорскувальніпротоки(DUCTUS EJACULATORIUS), передміхуровазалоза(PROSTATA) цибулинно-сечівниковізалози(GLANDULA BULBOURETRALIS).
Яєчко має яйцеподібну ф о р м у. Яєчко — парний орган, маса його — 25г.
Топографія: яєчко знаходиться в калитці.
Зовнішня будова. Розрізняють 2 поверхні яєчка: медіальну і латеральну, 2 краї: передній (margo anterior) і задній(margo posterior), 2 кінці: верхній (extremitas superior) і нижній (extremitas inferior). На задньому краї яєчка розміщений придаток яєчка. До верхнього кінця яєчка підходить сім'яний канатик.
Яєчко вкрите білковою оболонкою (tunica albuginea), яка на задньому краї яєчка потовщується, утворюючи середостіння яєчка (mediastinum testis). Від середостіння йдуть перегородочки яєчка (septula testis), які розділяють яєчко на часточки. Кожна часточка складається з покручених сім'яних канальців (tubuli seminiferi contorti). Саме в цих канальцях відбувається продукція сім'я (сперматозоїдів, або сперма-тозоонів). З покручених канальців сім'я потрапляє у прямі сім'яні канальці (tubuli seminiferi recti),потім у сітку яєчка (rete testis), яка розміщена у середостінні яєчка. Далі сім'я виходить за межі яєчка по виносних проточках (ductuli efferentes), які формують придаток яєчка (epididymis).
Яєчко кровопостачається яєчковою артерією та артерією сім'явиносної протоки. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у пахвинні лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється яєчковим сплетенням, утвореним аксона-ми вісцеромотонейронів поперекових вузлів симпатичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбувається аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються
3 Провідні шляхи пропріоцептивної чутливості Tractus ganglio-bulbo-thalamo-corticalis
Провідний шляхи свідомих пропріоцептивних здійснень, що вперше з’явились в етапах філогенезу у вищих хребетних тварин, досягає найбільшого розвитку у людей. Являючись найбільш молодим, він призначений, в основному, для проведення свідомого м’язово-суглобового відчуття від пропріорецепторів апарату руху.
При випадіння глибокої (пропріорецепторної) чуттєвості порушується уява про положення тіла в просторі, відтворення положення, відчуття активних та пасивних рухів. Хворий з закритими очима не може визначити напрям руху в суглобах, положення, в якому знаходить кінцівка чи окремі її частини: порушується координація рухів (атаксія). Хода стає невпевненою, рухи не усвідомлювані. Втрачається спритність і узгоджуваність рухів.
Шлях свідомих пропріорецептивних імпульсів є висхідним, трьохнейронним. Він подразнюється на три послідовно розміщених тракти:
Перші нейрони представлені рецепторами (псевдоуніполярними) нервовими клітинами, тіла яких розміщені в спинномозкових вузлах. Єдиний відросток, що відходить від тіла такої клітини, пізніше поділяється на дві гілки – дендрит та нейрит (аксон). Дендрити направляються на периферію у складі спинно-мозкових нервів та закінчуються спеціальними сприймаючими приладами – пропріорецепторами в м’язах, сухожилках, зв’язках та капсулі суглобів, кістках та окістях.
Центральні відростки-аксони псевдоунітарних клітин в складі задніх корінців вступають посегментно в спинний мозок в ділянці задньої латеральної борозни і не входячи в сіру речовину, йдуть у висхідному напрямку у складі задніх канатиків спинного мозку, утворюючи медіально розташований тонкий пучок Голля та латерально-клиновидний пучок Бурдаха.
Пучок Голля проводить глибоке м’язово-суглобове відчуття від нижніх кінцівок та нижньої половини тіла відповідної сторони, включаючи волокна 19 нижніх спинно-мозкових вузликів (8 нижніх грудних, 5 спинних, 5 хрестоподібних та 1 куприкового), а пучок Бурдаха – від верхньої частини тіла, шиї та верхніх кінцівок, відповідаючих 12 верхнім спинно-мозковим вузлам (8 шийним та 4 верхнім грудним). В задніх канатиках спинного мозку волокна пучків Голля та Бурдаха, що походять з окремих вузлів, розміщуються пошарово, причому найбільш медіально, примикаючи до задньої серединної перегородки, прямують волокна крижових спинномозкових вузлів. По мірі руху в краніальному напрямку кожний спинномозковий корінець утворює новий, розміщений більш поверхнево, шар. При цьому довжина волокон зменшується відповідно рівню розміщення спинно-мозкових вузлів.
Аксони ІІ нейронів, тіла яких розміщені в тонкому і клиновидному ядрах довгастого мозку, йдуть на протилежну сторону, утворюючи внутрішні дугоподібні волокна, і, перетинаючи серединну площину, перехрещуються з такими ж волокнами протилежної сторони, утворюючи в довгастому мозку між оливами перехрест медіальної петлі, або верхній (чутливий) перехрест. Круто вигинаючись у вентральному напрямку, ці волокна повертають вгору та вперед і у вигляді медіальної петлі проходять в довгастому мозку дорсальніше пірамід між оливами. Потім через задню (дорсальну) частину моста і намет середнього мозку вони досягають вентро латеральних ядер таламуса, де переключаються на ІІІ нейрони. В мосту з медіальної петлі приєднується спинномозкова петля (шляхи шкіряної чутливості шиї, тулуба та кінцівок) і трійчасті петля, яка утворена волокнами трійчастого нерву, що проводять шкіряну та пропріоцептивну чутливість від обличчя. Весь шлях других нейронів від тонкого та клиновидного ядер до таламусу називається tractus bulbothalamicus.
Частина волокон ІІ нейронів (задні зовнішні дугоподібні волокна) від клітин тонкого і клиноподібного ядер направляється через нижню мозочкову ніжку до кори півкуль мозочка тієї ж сторони, друга частина (передні зовнішні дугоподібні волокна) направляється до кори півкуль мозочку протилежної сторони; при цьому волокна огинають з вентральної сторони піраміду і оливу та вступають в нижню мозочкову ніжку протилежної сторони. Завдяки цим зв’язкам, мозочок приймає участь в механізмі координації рухів, отримуючи послідовні пропріоцептивні імпульси різними шляхами.
Аксони ІІІ нейронів, тіла яких розміщені в вентро-латеральних ядрах таламуса, направляються в складі tractus thalamocorticalis до перед-центральної звивини півкуль великого мозку, де закінчуються синапсами на клітинах кори (шар IV). При цьому, першочергово збираючись у вигляді компактного пучка, волокна проходять через середній відділ задньої ніжки внутрішньої капсули, а потім віялоподібно розсипаючись, вони продовжують свій шлях у складі променевого вінця.
Від нижньої кінцівки і однойменної половини тулубу свідомі пропріоцептивні імпульси надходять у верхню третину перед-центральної звивини, від верхньої кінцівки – в середню і голови – в нижню третину звивини. В ділянку довгастого мозку волокна свідомих пропріоцептивних імпульсів перехрещуються (перехрест медіальної петлі), тому правій половині тіла відповідає перед центральна звивина лівої півкулі великого мозку, а лівій – права.
4 Підключична артерія
(arteria subclavia)
Дуга аорти (arcus aorta) випуклістю обернена догори, йде позаду ручки груднини косо ліворуч та ззаду від хряща II ребра до лівої поверхні тіла TIV хребця, де переходить у низхідну частину аорти. Тут часто буває ледь помітне звуження — перешийок аорти (isthmus aorta). Від випуклої поверхні дуги аорти відходять три великих стовбури: плечово-головний стовбур, ліва загальна сонна та ліва підключична артерії. Від увігнутої поверхні дуги аорти відходять дрібні гілки до заг-руднинної залози, бронхів тощо.
Підключична артерія (a. subclavia) починається з правого боку від плечово-головного стовбура, з лівого — від дуги аорти. Піднімається догори вбік (розташовуючись глибше від підключичної вени) до верхнього отвору грудної клітки, дугоподібно огинає купол плеври, у міждрабинчастому просторі перекидається через І ребро і, проникаючи між ним і ключицею, переходить у пахвову артерію. Підключичну артерію поділяють на три відділи: до входу в міждрабин-частші простір; у межах міждрабинчасто-го простору; після виходу з нього.
Отже, підключична артерія є парною і починається:
- від дуги аорти (arcus aortae) відходить ліва підключична артерія (arteria subclavia sinistra);
- від плечо–головного стовбура (truncus brachiocephalicus) починається права підключична артерія (arteria subclavia dextra).
Ліва підключична артерія (arteria subclavia sinistra), починаючись від дуги аорти (arcus aortae), має грудну частину.
Права підключична артерія (arteria subclavia sinistra) починається від плечо–головного стовбура (truncus brachiocephalicus), не має грудної частини.
Ліва і права підключичні артерії (arteriaе subclaviaе sinistra et dextra) виходять з грудної порожнини (cavitas thoracis) через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior), утворюючи дещо опуклу догори дугу, яка справа і зліва огинає купол плеври (cupula pleurae) і верхівку легень (apex pulmonum), утворюючи на легенях невелике втиснення у вигляді борозни (sulcus arteriae subclaviae). Досягнувши I ребра, артерії заходять у лівий і правий міждрабинчасті простори (spatia interscalena sinistrum et dextrum).
Потім права і ліва підключичні артерії лягають під ключицями (claviculaе) в однойменні борозни перших ребер (sulcus arteriae subclaviae) і заходять у пахвові ямки (fossae axillares), де, починаючи від рівня зовнішніх країв перших ребер, вже називаються пахвовими артеріями (aа. axillarеs).
Підключична артерія (a. subclavia) умовно поділяється на три відділи:
- до входу в міждрабинчастий простір (spatium interscalenum) – присередній відділ;
- в міждрабинчастому просторі (spatium interscalenum) – середній відділ;
- за межами міждрабинчастого простору (spatium interscalenum) до рівня зовнішнього краю I ребра – бічний відділ.
До входу вміждрабинчастий простір (spatium interscalenum) від підключичної артерії (a. subclavia) відходять такі гілки:
- хребтова артерія (a. vertebralis);
Хребтова артерія* йде догори й назад до кута, утвореного початком переднього драбинчастого м'яза і довгим м'язом шиї, де проникає в for. transversarium СVIхребця. Звідси піднімається догори через поперечні отвори CV —СІ хребців, проникає через задню атланто-потиличну перетинку і великий отвір в задню черепну ямку. Лягає на clivus і, з'єднуючись з однойменною артерією протилежного боку, утворює основну артерію. Хребтова артерія в шийному відділі дає гілки, які через for. intervertebralia проходять до спинного мозку і його оболонок.
*У всіх хребетних, за винятком людини, основним джерелом кровопостачання головного мозку є хребтова артерія, а внутрішня сонна артерія — це додаткове (допоміжне) джерело.
У порожнині черепа відходять передня й задня спинномозкові та задня нижня мозочкові артерії.
Передня спинномозкова артерія (a. spinalis anterior) незабаром зливається з однойменною артерією протилежного боку, проходить у товщі м'якої оболони мозку вниз по серединнііі щілині спинного мозку, віддаючи йому численні гілки.
Задня спинномозкова артерія (a. spinalis posterior) спускається донизу в товщі м'якої оболони мозку по задній поверхні спинного мозку й віддає йому багато гілок.
Задня нижня мозочкова артерія (а. сеrebelli inferior posterior) разом з артеріями мозочка, що відходять від основної артерії, постачає кров'ю мозочок.
- внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna);
Внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna) відходить від нижнього півкола підключичної артерії напроти стовбура хребтової артерії, спускається по задній поверхні ребрових хрящів до нижнього краю хряща VII ребра, де ділиться на дві гілки: мязово-діафрагмову артерію (a. mus-culophrenica), що йде під плеврою по краю діафрагми, постачаючи кров'ю її, прилеглі міжреброві м'язи, ребра та шкіру, і верхню надчеревну артерію (a. epigastrica superior), яка, пройшовши через діафрагму, проникає в піхву прямого м'яза живота, де анастомозує з однойменною нижньою артерією. Внутрішня грудна артерія віддає бічні гілки до клітковини переднього середостіння, середостінної плеври, загруд-нннної залози, трахеї та бронхів (rr. mediastinals, thymici, tracheales, bronchioles), до передніх відділів шести верхніх міжребер'їв {rr. intercostales anteriores), молочної залози (rr. mammarii mediates), діафрагми, осердя (a. pericardiacophreпіса) і т. д.
- щито–шийний стовбур (truncus thyrocervicalis).
Щито-шийний стовбур (truncus thyro-cervicalis) починається на верхньому півколі підключичної артерії у вигляді товстої короткої судини, яка незабаром розпадається на гілки: нижню щитоподібну артерію (a. thyroidea inferior), що йде до нижнього краю щитоподібної залози, віддаючи гілки до гортані (a. laryngeainferior), глотки (rr. pharyngeals), шийних частин стравоходу (rr. csophagcales) і трахеї (rr. tracheales); висхідну шийну артерію (a. cervicalis ascendens), яка постачає кров'ю глибокі м'язи шиї; надлопаткову артерію (a. suprascapularis), що проникає над incisure scapulae в надостьову і підостьову ямки, несе кров до mm. supra- etinfaspinatus і плечового суглоба; поперечну артерію шиї (a. transversa colli) з непостійною поверхневою гілкою (r. superficialis).
Вміждрабинчастому просторі (spatium interscalenum) від підключичної артерії (a. subclavia) відходить така гілка:
- реброво-шийний стовбур (truncus costocervicalis.
Ця судина прямує назад догори і в межах шийки І ребра розпадається на гілки: глибоку шийну артерію (a. cervicalis profunda), що несе кров до глибоких м'язів потилиці (rr. dorsales) та спинного мозку (rr. spinales), і найвищу міжреброву артерію (а. іпtercostalis supremo), яка живить дорзальні ділянки двох верхніх міжребрових проміжків (аа. intercostales posteriores prima et secunda).
Повиході ізміждрабинчастого простору (spatium interscalenum) від підключичної артерії (a. subclavia) відходить така гілка:
- поперечна артерія шиї(a. transversa colli), що має значну варіабельність.
Найчастіше ця артерія йде дорзально, проникає крізь плечове сплетення, розгалужується у м'язах і шкірі та у вигляді глибокої гілки, або тильної артерії лопатки (a.dorsalis scapula), що проходить поблизу присереднього краю лопатки, досягає найширшого м'яза спини.
Пахвова артерія
(arteria axillaris)
Пахвова артерія (arteria axillaris) є безпосереднім продовженням підключичної артерії (a. subclavia), топографічно починається від рівня зовнішнього краю I ребра (margo externus costae primae [I]).
Вона проходить у глибині пахвової ямки (fossa axillaris) і оточена стовбурами плечового сплетення (trunci plexus brachialis).
Відповідно до топографії передньої стінки пахвової порожнини (paries anterior cavitatis axillaris), пахвову артерію (arteria axillaris) поділяють на три відділи:
- на рівні грудо–ключичного трикутника (trigonum clavipectorale);
- на рівні грудного трикутника (trigonum pectorale);
- на рівні підгрудного трикутника (trigonum subpectorale).
У грудо–ключичному трикутнику (trigonum clavipectorale) від пахвової артерії (arteria axillaris) відходять:
- верхня грудна артерія (a. thoracica superior), яка розгалужується в міжребрових м’язах (mm. intercostales) І–ІІ міжребрових просторів (spatia intercostalia);
- грудо–надплечова артерія (a. thoracoacromialis), яка кровопостачає:
- надплечовий відросток лопатки (acromion scapulae);
- надплечово–ключичний суглоб (art. acromioclavicularis);
- підключичний м’яз (m. subclavius);
- дельтоподібний м’яз (m. deltoideus);
- великий грудний м’яз (m. pectoralis major);
- малий грудний м’яз. (m.pectoralis minor).
У грудному трикутнику (trigonum pectorale) від пахвової артерії (a. axillaris) відходить:
- бічна грудна артерія (a. thoracica lateralis), яка кровопостачає передній зубчастий м’яз (m. serratus anterior) і віддає гілки до грудної залози (glandula mammaria).
У підгрудному трикутнику (trigonum subpectorale) від пахвової артерії відходять:
- підлопаткова артерія (a. subscapularis), яка розгалужується на:
- грудо–спинну артерію (a. thoracodorsalis), що кровопостачає:
- найширший м’яз спини (m. latissimus dorsi);
- великий круглий м’яз (m. teres major);
- огинальну артерію лопатки (a. circumflexa scapulae), що проходить через тристоронній отвір (foramen trilaterum) і кровопостачає:
- м’язи дорсальної поверхні лопатки (musculi faciei dorsalis scapulae);
- передня огинальна артерія плеча (a. circumflexa humeri anterior), що проходить попереду хірургічної шийки плечової кістки (collum chirurgicum humeri) і кровопостачає:
- плечовий суглоб (art.humeri);
- дельтоподібний м’яз (m.deltoideus);
- задня огинальна артерія плеча (a. circumflexa humeri posterior), що проходить через чотиристоронній отвір (foramen quadrilaterum) і, анастомозуючи з передньою огинальною артерією плеча (a. circumflexa humeri anterior), кровопостачає:
- плечовий суглоб (art.humeri);
- м’язи, що знаходяться навколо плечового суглоба (art. humeri).
Пахвові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei axillares) є основними ділянковими лімфатичними вузлами верхньої кінцівки (nodi lymphoidei membri superioris regionales). Вони розташовані у жировій тканині пахвової порожнини (cavitas axillaris) біля її стінок і вздовж судинно–нервового пучка, утворюючи такі групи лімфатичних вузлів:
- верхівкові вузли (nodi apicales);
- плечові вузли; бічні вузли (nodi humerales; nodi laterales);
- підлопаткові вузли; задні вузли (nodi subscapulares; nodi posteriores);
- грудні вузли; передні вузли (nodi pectorales; nodi anteriores);
- центральні вузли (nodi centrales).
Усі ці вузли з’єднані між собою численними лімфатичними судинами і збирають лімфу від приносних лімфатичних судин з верхньої кінцівки (membrum superius), груді (mamma), стінки порожнини грудної клітки (paries cavitatis thoracis) і частини спини (dorsum).
Виносні лімфатичні судини пахвових лімфатичних вузлів утворюють з кожного боку підключичний стовбур (truncus subclavius).
Правий лімфатичний стовбур (truncus subclavius dexter) впадає у праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter) або в одну із вен, що утворюють правий венозний кут (angulus venosus dexter).
Лівий підключичний стовбур (truncus subclavius sinister) впадає у шийну частину грудної протоки (pars cervicalis ductus thoracici) або в одну із вен, що утворює лівий венозний кут (angulus venosus sinister).
