Податкова держава“ Йозефа Алоїза Шумпетера

У контексті економічної теоретичної науки (у перехідний та новий час) активного розвитку набуває вчення про податки. Це було зумовлено історичними факторами соціального й політичного характеру. Починаючи з першої хвилі буржуазних революцій, коли до влади приходила активна і підприємницька буржуазія, особливо інтенсивно відбувається теоретичне осмислення фінансових явищ та оновлення фіскального інструментарію. З другої половини ХІХ ст. західноєвропейська фіскальна думка переважає в розробці питань оподаткування з боку державних інтересів, у той час як американським ученим належить більшість наукових пріоритетів у інтерпретації оподаткування під кутом зору комерційних інтересів підприємницько-корпоративних структур. Найвагомішою щодо цього є праця видатного економіста і соціолога Йозефа Шумпетера (1883–1950) “Криза податкової держави”. Шумпетер був основоположником самої ідеї та поняття “податкова держава. За його визначенням, податки не лише допомогли створити державу, вони сприяли її оформленню. Податкова система стала тим органом, розвиток якого спричинив виникнення інших органів. За допомогою податкового законодавства держава підпорядкувала собі приватні господарства і забезпечила домінування над ними.

“Податок вносить дух грошей та розрахунку в усі щілини, де ним до того і не пахло, і таким чином стає творчим фактором самого державного організму, який створив податок.”

Шумпетер визначав “податкову державу” через зростання важливості оподаткування та нове значення державного боргу, що було викликано посиленням централізованої влади, розширенням урядових функцій, активністю зовнішньої політики, амбіціями національних еліт.

Криза податкової держави настає за умов:

– втрати державою здатності збирати податки та повністю контролювати податковий процес;

– одержавлення податкової системи;

– перебільшення розвитку фіскальних засад державності.

Отже, податкова держава повинна вимагати від платників не так багато, щоб вони не втрачали фінансовий інтерес до виробництва, щоб рівень оподаткування не паралізував енергію до господарювання, не зумовлював деморалізацію суспільства. В іншому випадку починається криза податкової держави, коли податки руйнівним чином позначаються у першу чергу на економіці, потім – на способі життя, а в кінцевому результаті – на культурному рівні.

Основні терміни і поняття

Дивіденд – прибуток від інвестицій, як правило, у формі готівки або акцій. Є частиною прибутку акціонерного товариства, яку щороку розподіляють між акціонерами за їхніми акціями і яка залежить від величини чистого прибутку і кількості акцій.

Електрична революція – процес упровадження електричної енергії в усі сфери господарського життя, який розпочався у к. ХІХ ст. у США та інших провідних країнах світу.

Індустріалізація – це світовий економічний процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства, який забезпечив перевагу промисловості над сільським господарством, важкої індустрії над легкою.

Імперіалізм – державно-монополістичний капіталізм.

Картель – це форма монополістичного об’єднання, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, вироблений продукт, мають виробничу та комерційну самостійність, але складають угоду про регулювання обсягів виробництва, умов збуту продукції (розподіляють ринок збуту) і найму робочої сили (як правило, у межах однієї галузі), визначають єдині монопольно високі ціни, умови обміну патентами на нову техніку з метою отримання монополістичного прибутку.

Концерн – це така форма монополістичного об’єднання, у якому формально самостійні підприємства різних галузей виробництва, транспорту, торгівлі, банків та страхових компаній підпорядковані повній фінансовій залежності від власників контрольного пакета акцій.

Конгломерат – це одна з форм монополістичного об’єднання, у якій під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, які функціонують у різних технологічно не пов’язаних між собою галузях.

Консорціум – це сучасна форма об’єднання монополій, які створюються для розмежування інтересів монополій, які конкурують у галузі виробництва та збуту певного товару.

Монополії – це великі господарські об’єднання, що перебувають у приватній власності (індивідуальній, акціонерній чи груповій) і здійснюють контроль за ринками за допомогою концентрації матеріальних та фінансових ресурсів, науково-технічного потенціалу з метою отримання монопольного прибутку.

Міжнародний поділ праці – це спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів для потреб світового ринку.

Рантьє – особа, яка живе за рахунок доходів від цінних паперів чи на відсотки від наданого у кредит капіталу.

Революція Мейдзі – започаткована 1868 р. імператором Мацухито; ряд соціально-політичних та економічних реформ, що сприяли розвитку капіталістичних відносин у Японії к. ХІХ ст.

Світове господарство – цесукупність національних господарств, зв’язки між якими здійснюються за допомогою зовнішньоекономічних відносин.

Синдикат – це така форма монополістичного об’єднання, учасники якого створюють спільну збутову контору або інший аналогічний орган з метою розподілу замовлень, придбання сировини та реалізації готової продукції.

Трест – це така форма монополістичного об’єднання, учасники якого втрачають не тільки комерційну, але й виробничу і навіть юридичну самостійність, підпорядковуючись єдиному контролю. Це повне об’єднання підприємств, які випускають однорідну продукцію з метою спільного виробництва та збуту.

Транспортна революція – поширення автомобільного та авіаційного транспорту на основі винайдення Отто та Дізелем різних типів двигунів внутрішнього згорання.

Розділ VІ (ЗМ 6)