Економічна думка в Україні у XVІІ–XVІІІ ст.

У надрах козаччини сформувалися соціально-економічні традиції та певна економічна думка, що знайшли відображення в унікальному за змістом документі Конституції П. Орлика (1672–1742 рр.), який називався “Правовий уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького, укладені між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і генеральною старшиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорозьким, схвалені обома сторонами і скріплені найяснішим гетьманом на вільних виборах урочистою присягою року Божого 1710 квітня п’ятого дня у Бендерах”.

У цьому документі, по суті, сформульована національна модель ранньобуржуазного суспільства з елементами ринкового господарства. Земля зосереджувалася в руках селян, козаків та міщан. Основним типом господарства стало дрібне і середнє козацько-селянське та індивідуально-приватне, у якому використовувалася власна і частково наймана праця. Козацьке господарство втілювало потенційні тенденції капіталістичного фермерства. Кон­ституція гарантувала право приватної власності. Стаття 10 забороняла старшині забирати у рядових козаків землю або силою змушувати до її продажу. Державний скарб відокремлювався від гетьманського та передавався в розпорядження генерального підскарбія. На цю посаду могла бути обрана лише “людина значна й заслужена, маєтна і добросовісна”. Таким чином створювалися державні фінанси. Правила ярмаркової торгівлі регламентувалися звичаєвими нормами. На жаль, усі ці конституційні норми не було втілено в життя, але Конституція залишилася однією з найвидатніших пам’яток політичної та економічної думки.

Значний внесок у розвиток меркантилістичних ідей в Росії зробив Феофан Прокопович (1681–1736 рр.). Він був прихильником активного господарського і торговельного балансу, якого можна було досягти шляхом безперервного розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, засобів і шляхів сполучення. У стосунках з іншими країнами він закликав переслідувати інтереси власної країни.

У першій половині XVІІІ ст. власну економічну думку в Росії розвивав Іван Тихонович Посошков (1652–1726 рр.). Хоча за своїми поглядами оригінальний економіст-мислитель і був монархістом, він вважав, що для ліквідації злиденності та досягнення багатства у країні найважливішим є примусити всіх людей працювати сумлінно і продуктивно, знищити гультяйство у всіх його проявах, рішуче боротися з непродуктивними витратами, здійснювати жорстку економію у всьому. Особливого значення набував розвиток промисловості, за допомогою якої гроші повинні були зберігатися у країні. Посошков пропонував будувати заводи на державні кошти, а потім передавати їх у приватні руки, сприяти винахідництву, дбати про розвідку та охорону природних ресурсів.

Будучи ідеологом купецтва, Посошков висловлювався за “установлену ціну”, яка регулюється. Із-за кордону необхідно ввозити тільки те, що не виробляється всередині країни і без чого обійтися неможливо. Пропонував заборонити ввезення предметів розкоші, які вже вироблялися у країні. Для стимулювання власного виробництва потрібно зупинити вивезення із країни промислової сировини, а вивозити за кордон лише готові вироби.

З метою обмеження кріпосницького гніту надзвичайно радикальною та прогресивною для свого часу була пропозиція визначити законом розмір селянських повинностей відповідно до кількості землі та посівів, значно знизити розмір податків, що справлялися із селян, установити обов’язкове навчання писемності селянських дітей.

Основні терміни і поняття

Буржуазні революції – світовий процес реформації феодального суспільства, перша хвиля якого відбулася у XVІ–XVІІІ ст.

Кальвінізм – теологічна реформаційна течія першої половини XVІ ст., економічні та моральні засади якої лягли в основу буржуазної ідеології.

Меркантилізм – напрям економічної думки XVІ–XVІІІ ст., представники якого ототожнювали багатство країни з грішми (золотом, сріблом), розглядаючи гроші як найважливіший засіб економічного зростання, а джерело багатства бачили в зовнішній торгівлі з досягненням активного торговельного сальдо.

Мануфактура – підприємство приватновласницького характеру (як правило), засноване на ремісничій техніці і технології, використанні вільнонайманої робочої сили та зорієнтоване на забезпечення потреб ринку.

Протекціонізм – політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції через пряме або непряме обмеження імпорту товарів.

Первісне нагромадження капіталу – це історичний процес відокремлення дрібних виробників від засобів виробництва, примусового позбавлення їх приватної власності та перетворення у бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню.

Революція цін – самодевальвація грошових систем європейських країн та перерозподіл багатства у зв’язку із великими географічними відкриттями.

Фізіократія – течія у класичній політичні економії Франції другої половини XVІІІ ст., представники якої, гостро критикуючи меркантилізм, виходили з визначної ролі в економіці та створенні національного багатства – землі та сільськогосподарського виробництва.

Централізована мануфактура – підприємство (виробництво), замкнуте на певній території.