Для цього необхідно орієнтувати карту, розпізнати на ній декілька місцевих предметів, або деталей рельєфу, які видно на місцевості, і визначив на око відстані до них, відмітити приблизно точку стояння (рис. 4).
Визначення точки стояння спрощується, а точність підвищується, коли точка знаходиться біля чітко вираженого контуру, або яскраво вираженої форми рельєфу.
Приміром пройденої відстані
Даний спосіб використовується при русі по дорозі, або по іншій лінії місцевості, позначеній на карті (берег річки, просіка і т.п.), а також при русі по прямій у якому-небудь визначеному напрямку (на віддалений орієнтир по заданому азимуту). Точку стояння визначають, відклавши на карті по масштабу відстань, яку пройшла від початкової точки, або від іншого відомого пункту, надійно розпізнаного на місцевості і на карті (рис.5).
Спосіб засічок
Не вимагає вимірювання відстаней і найбільше використання знаходить на відкритій місцевості, в умовах гарної видимості.
Цей спосіб має декілька різновидів, які часто використовуються на практиці.
Визначення точки стояння по боковому орієнтиру використовується при знаходженні на дорозі, або на другому лінійному контурі і видимості хоч одного орієнтира, розташованого так, щоб кут засічки був не менш 20º.
Сутність способу:
- карта орієнтується по лінії місцевості;
- до відпрацьованого на карті орієнтиру прикладається лінійка і направляється визірування на орієнтир місцевості, при цьому положенні лінійки, прокреслюються прямо від орієнтира на себе до перетину з лінійним контуром, точка перетину і буде знайденою точкою (рис. 6).
Визначення точки стояння спрощується, коли вибраний орієнтир знаходиться на перпендикулярі до напрямку руху, або у стулці з яким-небудь орієнтиром, теж позначеним на карті і видимих з точки, яка визначається.
Спосіб зворотної засічки
Використовується при наявності (краще трьох) орієнтирів, призначених на карті і розташованих при спостереженні з точки стояння під кутом 30º-150º.
Сутність способу:
- прикласти лінійку (візирну) до одного з вибраних орієнтирів на карті, направити її на цей орієнтир на місцевості, прокреслити напрямок на себе;
- аналогічно поводяться з другим і третім орієнтирами;
- перетин ліній буде точкою стояння, яку ми визначали (рис. 7).
Спосіб, викладений вище, може бути вирішений за допомогою прозорого паперу (спосіб Болотова) у тому випадку, коли попереднє орієнтування карти неможливе.
Порядок дій:
- на аркуші прозорого паперу, покладеного горизонтально на жорстку основу, з точки наміченої довільно, но з урахуванням існуючих орієнтирів, прямим визіруванням прокреслити напрямок на вибрані на місцевості орієнтири;
- накласти прозорий папір на карті так, щоб усі три прокреслені напрямки пройшли через відповідні орієнтири на карті;
- перенести точку перетину напрямків на карту, і буде точка стояння, яка визначалася.
