Складання схеми орієнтирів

До схем відносять графічні документи, топографічною основою яких є зображення місцевості, складене звичайно за картою або ае­рознімками. З карти переносять на схему тільки топографічні об'єкти, які необхідні для конкретної тактичної обстановки. У випад­ку необхідності, такі схеми уточнюють або доповнюють безпосе­редньо на місцевості. Схему звичайно орієнтують так, як і карту (північ - наверху, південь - унизу). Якщо орієнтировка схем в порів­нянні з картою змінена, то у вільній частині креслення поміщають стрілку південь-північ. У цьому випадку, усі надписи роблять па­ралельно до нижньої сторони схеми. Для прив'язки графічного доку­мента до карти, на кутах схеми роблять перехрещення кілометрових ліній з позначкою підписів кілометрів. Наверху підписують номенк­латуру листа карти, по якій складалася схема, а унизу поміщають масштаб.

Схеми викреслюються спрощеними умовними знаками.

Межі населених пунктів, лісів, берега рік, озер, грунтові дороги викреслюють потовщеними лініями - приблизно 0,2 мм, дороги - в дві лінії, болота, населені пункти, озера і ріки - штрихують­ся тонкими лініями.

При викреслюванні умовних знаків, додержуються наступних правил.

Населені пункти показують на схемах суцільними лініями по їх зовнішнім межам. Якщо населений пункт складається з декількох ок­ремих кварталів, віддалених один від одного більше 5 мм у масш­табі схем, то кожен з них викреслюють окремо.

Шосейні і грунтові покращені дороги викреслюють двома тонки­ми паралельними лініями з просвітом 1-2 мм (в залежності від масштабу схем), а грунтові дороги - потовщеною суцільною лінією.

Залізниці зображують умовним знаком – лінією шириною 1-2 мм з чергу­ванням світлих і темних смуг через 4-5 мм.

Ріки викреслюють в одну або дві лінії, як вони показані на топографічних картах.

Ліс показують овалообразною лінією, що відображає загальний контур лісу з найбільш характерними його згинами. Цю лінію треба викреслювати у два прийоми. Спочатку уздовж межі лісу креслять незамкнені овали. Вони повинні бути витягнуті справа наліво по відношенню до аркуша паперу, довжина їх 3-5 мм. Після цього овали з'єднують напівдугами менших розмірів.

Чагарник зображують окремими замкнутими овалами, витягнутими зліва направо. При цьому, спочатку викреслюють один великий овал розміром приблизно 3 х 1,5 мм, а потім навколо нього два - три овали менших розмірів.

Елементи рельєфу зображують горизонталями або штрихами, а деталі рельєфу - умовними знаками, прийнятими для карт.

Крім цього, на схемі спостерігач відмічає зони спостережен­ня: ближню - приблизно до 500 м., середню - до 100 м. і дальню - всю іншу ділянку.

Місцевість оглядається спостерігачем по зонам у визначеному порядку: схема у ближній зоні справа наліво, далі - у середній зоні зліва направо і після цього, у дальній зоні - справа наліво. Потім огляд продовжується від дальньої зони до ближньої у зво­ротному порядку. На схемі показується місце поста, який спостерігається, орієнтира, їх нумерація, назва і відстань до них. На схемі, крім того, пока­зуються поля невидимості

НОРМАТИВИ З ВІЙСЬКОВОЇ ТОПОГРАФІЇ