Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќормальне положенн€ матки.




ѕоложенн€, що характеризуЇтьс€ нахилом т≥ла матки вперед в≥дносно шийки матки, коли в≥сь т≥ла матки та в≥сь шийки матки утворюють кут, в≥дкритий вперед, називаЇтьс€ антефлекс≥Їю матки. ѕоложенн€, що характеризуютьс€ нахилом матки вперед в≥дносно ос≥ таза, коли в≥сь матки ≥ в≥сь таза утворюють кут, в≥дкритий вперед, називаЇтьс€ антеверз≥Їю.

ћаткова труба (tuba uterina) розм≥щена в малому таз≥, вздовж верхнього краю широкоњ матковоњ звТ€зки, очеревиною покрита ≥нтраперитонеально.

ћаткова труба маЇ так≥ частини: маткову частина (pars uterina); перешийок матковоњ труби (isthmus tubaе uterina); ампулу матковоњ труби (ampulla tubae uterinae); л≥йку матковоњ труби (infundibulum tubae uterinae). Ћ≥йка матковоњ труби зак≥нчуЇтьс€ торочками матковоњ труби (fimbriae tubae). ќдна торочка найдовша ≥ маЇ назву €Їчниковоњ торочки (fimbria ovarica). ” л≥йц≥ матковоњ труби в≥дкриваЇтьс€ черевне в≥чко матковоњ труби (ostium abdominale tubae uterinae), д≥аметром 2 мм. ” порожнин≥ матки в кут≥ м≥ж њњ дном та т≥лом в≥дкриваЇтьс€ маткове в≥чко матковоњ труби (ostium uterinum tubae uterinae). ƒ≥аметр цього в≥чка - 1,5 мм. ќбидва в≥чкам маткових труб в≥дкриваютьс€ в основ≥ Ђтрикутникаї порожнини матки.

Ўари ст≥нки матковоњ труби: серозна оболонка (tunica serosa), п≥дсерозний прошарок (tela subserosa), мТ€зова оболонка (tunica muscularis), слизова оболонка (tunica mucosa). —лизова оболонка утворюЇ трубн≥ складки (plicae tubariae), вона покрита одношаровим призматичним в≥йчастим еп≥тел≥Їм. «алоз у ст≥нц≥ матковоњ труби немаЇ. ќднак частина еп≥тел≥альних кл≥тин вид≥л€Ї секрет дл€ зволоженн€ њњ слизовоњ оболонки.

ћТ€зова оболонка матковоњ труби - це непосмугованi мТ€зов≥ волокна, розташован≥ в два шари: внутр≥шн≥й - коловий (stratum circulare) та зовн≥шн≥й - поздовжн≥й (stratum longitudinale).

ѕересуванн€ €йцекл≥тини по матков≥й труб≥ в≥д €Їчника в матку в≥дбуваЇтьс€ завд€ки хвилепод≥бному скороченню мТ€зовоњ оболонки (в≥д л≥йки труби до матки) i коливанню в≥йок еп≥тел≥ю слизовоњ оболонки матковоњ труби. „ас просуванн€ €йцекл≥тини по матков≥й труб≥ Ц 3 доби - 10 д≥б. якщо €йцекл≥тина запл≥днена в матков≥й труб≥, вона проникаЇ в порожнину матки ≥ ф≥ксуЇтьс€ до њњ ст≥нки (≥мплантуЇтьс€) - розвиваЇтьс€ маткова ваг≥тн≥сть.

ѕ≥хва (vagina) починаЇтьс€ в≥д шийки матки (див. мал. 227) i зак≥нчуЇтьс€ отвором п≥хви (ostium vaginae), €кий в≥дкриваЇтьс€ в присiнок п≥хви (vestibulum vaginae). ѕ≥хва маЇ передню та задню ст≥нки. ѕередн€ ст≥нка (par≥еs anterior) прил€гаЇ до дна сечового м≥хура ≥ зрощена з сеч≥вником. «адн€ ст≥нка (par≥еs posterior) Ц у верхн≥й частин≥ покрита очеревиною, а в нижн≥й прил€гаЇ до передньоњ ст≥нки пр€моњ кишки. ” п≥хв≥ розташована п≥хвова частина шийки матки (portio vaginalis cervicis). ћ≥ж шийкою матки (њњ п≥хвовою частиною) та ст≥нками п≥хви утворюЇтьс€ склеп≥нн€ п≥хви (fornix vaginae). ¬оно маЇ передню, задню та дв≥ б≥чн≥ частини. ѕередн€ частина (pars anterior) обмежована передньою ст≥нкою шийки матки та передньою ст≥нкою п≥хви. «адн€ частина (pars posterior), глибша, н≥ж передн€, обмежована задньою ст≥нкою п≥хви та задньою ст≥нкою шийки матки. Ѕ≥чн≥ частини (partes laterales) обмежован≥ б≥чною поверхнею шийки матки та б≥чними частинами ст≥нок п≥хви.

—переду в≥д п≥хви розташований сечовий м≥хур. Ќижче в≥д сечового м≥хура до п≥хви прил€гаЇ задн€ ст≥нка сеч≥вника. —т≥нку сеч≥вника з передньою ст≥нкою п≥хви т≥сно зТЇднуЇ сполучна волокниста тканина, завтовшки 1 см. “ут за певних умов можуть виникати сеч≥вников≥-пiхвовi нориц≥. ” випадках ускладненоњ патолог≥њ можуть також виникати пр€мокишково-пiхвовi нориц≥. ƒо п≥хви в межах передньоњ та б≥чноњ частин склеп≥нн€ прил€гаЇ сечов≥д. ¬≥н зТЇднаний з≥ ст≥нками п≥хви сполучнотканинною кл≥тковиною. Ќавколо п≥хви розм≥щуЇтьс€ добре розвинене венозне сплетенн€.

¬ивч≥ть будову ст≥нки п≥хви. ¬она маЇ слизову оболонку (tunica mucosa), мТ€зову оболонку (tunica muscularis) ≥ зовнiшню оболонку (tunica adventitia). ” зовн≥шн≥й, оболонц≥ Ї значна к≥льк≥сть еластичних волокон, в нењ впл≥таютьс€ волокна мТ€з≥в промежини. ћТ€зова оболонка зрощена ≥з зовн≥шньою та слизовою оболонками. ћТ€зову оболонку утворюють переважно поздовжн≥ непосмугованi мТ€зов≥ волокна. ƒо слизовоњ оболонки прил€гають колов≥ мТ€зов≥ волокна.  олов≥ волокна найб≥льше розвинен≥ навколо отвору п≥хви. ћТ€зов≥ волокна п≥хви щ≥льно переплетен≥ з волокнами мТ€з≥в промежини. —лизова оболонка п≥хви покрита багатошаровим плоским еп≥тел≥Їм. ѕ≥дслизового прошарку немаЇ. —лизова оболонка ст≥нки п≥хви маЇ багато поперечних п≥хвових зморшок (rugae vaginales). ѕо середн≥й л≥н≥њ передньоњ та задньоњ ст≥нок п≥хви поперечн≥ зморшки потовщуютьс€, п≥двищуютьс€ i разом утворюють передн≥й та задн≥й стовпи зморшок (columna rugarum vaginae anterior et posterior). ” нижн≥й частин≥ переднього стовпа зморшок утворюЇтьс€ сеч≥вниковий к≥ль п≥хви (carina urethralis vaginae). ” цьому м≥сц≥ до зовн≥шньоњ поверхн≥ ст≥нки п≥хви прил€г€Ї сеч≥вник. ” межах переднього та заднього стовп≥в зморшок п≥хви розвинен≥ п≥дслизове венозне сплетенн€ та непосмугованi мТ€зов≥ волокна. ÷е зумовлюЇ значну щ≥льн≥сть стовп≥в зморшок п≥хви. —лизова оболонка п≥хви залоз не маЇ. ѕодекуди в н≥й зустр≥чаютьс€ поодинок≥ л≥мфатичн≥ вузлики. ¬ основ≥ слизовоњ оболонки розвинен≥ еластичн≥ волокна.

 

«овн≥шн≥ ж≥ноч≥ статев≥ органи

 

ƒо зовн≥шн≥х ж≥ночих статевих орган≥в (ogana genitalia feminina externa) в≥днос€ть Ц ж≥ночу сором≥тну д≥л€нку (pudendum femininum). ƒо сором≥тноњ д≥л€нки належать: лобкове п≥двищенн€, велик≥ сором≥тн≥ губи, мал≥ сором≥тн≥ губи, прис≥нок п≥хви, д≥воча пл≥ва, цибулина прис≥нка, велик≥ прис≥нков≥ залози, мал≥ прис≥нков≥ залози, кл≥тор, ж≥ночий сеч≥вник (мал. 219). ¬елик≥ сором≥тн≥ губи (labia pudendi majora) -парн≥ складки шк≥ри, €к≥ обмежовують сором≥тну щ≥лину (rima pudendi). —переду та ззаду в≥д сором≥тноњ щ≥лини права ≥ л≥ва велик≥ сором≥тн≥ губи зТЇднуютьс€ м≥ж собою передньою спайкою губ (comissura labiorum anterior) та задньою спайкою губ (comissura labiorum posterior). Ўк≥ра великих сором≥тних губ зовн≥ покрита волосс€м, маЇ потов≥ та сальн≥ залозки, п≥гментована. Ќа присередн≥й поверхн≥ великих сором≥тних губ волосс€ немаЇ. “овщу великоњ сором≥тноњ губи утворюЇ п≥дшк≥рна жирова кл≥тковина, в €к≥й проход€ть еластичн≥ волокна та венозн≥ сплетенн€. ” шк≥р≥ передньоњ частини великоњ сором≥тноњ губи зак≥нчуютьс€ волокна круглоњ матковоњ звТ€зки.

ћал≥ сором≥тн≥ губи (labia pudendi minora) -це складки шк≥ри, що мають б≥чну ≥ присередню поверхн≥. Ѕ≥чна поверхн€ прил€гаЇ до присередньоњ поверхн≥ великоњ сором≥тноњ губи, тод≥ €к пресередн≥ поверхн≥ обох малих сором≥тних губ обмежовують прис≥нок п≥хви.

 

 

ћал. 219. «овн≥шн≥ ж≥ноч≥ статев≥ органи.

1. Mons pubis(лобкове п≥двищенн€).

2. Labium majus pudendi.(велика сором≥тна губа)

3. Labium minus pudendi(мала сором≥тна губа).

4. Hymen(д≥воча перетинка).

5. Ostium vaginae(отв≥р п≥хви).

6. Ostium ductus glandulae vestibularis major(отв≥р проток великих прис≥нкових залоз).

7. Ostium urethrae externum(зовн≥шнЇ в≥чко сеч≥вника).

8. Clitoris(кл≥тор).

9. Preputium clitoridis(передн€ шк≥рочка кл≥тора).

10. Comissura labiorum anterior(передн€ спайка губ).

11. Comissura labiorum posterior(задн€ спайка губ).

12. Fossa vestibuli vaginae(€мка прис≥нка п≥хви).

13. Frenulum clitoridis(вуздечко кл≥тора).

14. Anus(в≥дх≥дник).

15.Glans clitoris()

 

«адн≥ к≥нц≥ малих сором≥тних губ зТЇднуютьс€ м≥ж собою вуздечкою сором≥тних губ (frenulum labiorum pudendi), €ка обмежовуЇ ззаду €мку прис≥нка п≥хви (fossa vestibuli vaginae).

ѕередн≥й к≥нець малоњ сором≥тноњ губи розд≥л€Їтьс€ на дв≥ н≥жки: б≥чну та присередню. Ѕ≥чна н≥жка (права та л≥ва) малоњ сором≥тноњ губи йде збоку в≥д кл≥тора ≥ охоплюЇ його спереду, при цьому обидв≥ б≥чн≥ н≥жки зТЇднуютьс€ м≥ж собою, утворюючи передню шк≥рочку кл≥тора (preputium clitoridis). ѕрисередн€ н≥жка малоњ сором≥тноњ губи, розм≥щуючись позаду в≥д кл≥тора, зростаЇтьс€ з ним. «ТЇднуючись м≥ж собою, права та л≥ва присередн≥ малих сором≥тних губ утворюють вуздечку кл≥тора (frenulum clitoridis).

” малих сором≥тних губах в≥дсутн€ п≥дшк≥рна жирова кл≥тковина, в њњ шк≥р≥ немаЇ потових залоз, але Ї сальн≥ залози. ќснову малих сором≥тних губ утворюЇ сполучна тканина з великою к≥льк≥стю еластичних волокон та непосмугованих мТ€зових волокон, а також венозн≥ сплетенн€.

ѕрис≥нок п≥хви (vestibulum vaginae) - д≥л€нка, що обмежована присередн≥ми поверхн€ми малих сором≥тних губ. —переду в≥д прис≥нка п≥хви розм≥щений кл≥тор, а позаду в≥д нього €мка прис≥нка п≥хви.

” прис≥нок п≥хви в≥дкриваютьс€: зовн≥шн≥й отв≥р сеч≥вника (ostium urethrae externum), що розм≥щений м≥ж кл≥тором (спереду) та отвором п≥хви (ззаду); вив≥дн≥ протоки великих прист≥нкових залоз; отвори €ких розташован≥ на при середн≥й поверхн≥ малих сором≥тних губ, а також вив≥дн≥ протоки малих прис≥нкових залоз (glandulae vestibulares minores). ќтв≥р п≥хви прикритий д≥вочою перетинкою (hymen) чи њњ залишками. ÷е тонка сполучнотканинна пл≥вка, €ка розм≥щена на меж≥ м≥ж п≥хвою та њњ прис≥нком. ” д≥воч≥й перетинц≥ Ї один або дек≥лька отвор≥в, р≥зних за формою та розм≥рами. ƒ≥воча перетинка €вл€Ї собою два шари слизовоњ оболонки - один шар обернений до п≥хви, другий - до прис≥нка п≥хви. —лизова оболонка покрита багатошаровим плоским еп≥тел≥Їм.

ќтв≥р д≥вочоњ перетинки найчаст≥ше круглий, к≥льцепод≥бний. –≥дше спостер≥гаЇтьс€ п≥вм≥с€цева форма отвору. ≤нод≥ зустр≥чаЇтьс€ губопод≥бна д≥воча пл≥ва, €ка маЇ вигл€д двох складок, що обмежовують щ≥линопод≥бний отв≥р. –≥дко спостер≥гаЇтьс€ природжена вада розвитку д≥вочоњ перетинки повне њњ зарощенн€. ” таких випадках отв≥р у д≥воч≥й перетинц≥ робл€ть оперативним шл€хом.

¬елика прист≥нкова залоза (glandula vestibularis major) - парна ком≥рково-трубчаста залоза завб≥льшки з горошину. ¬она розташована в товщ≥ глибокого поперечного мТ€за промежини, в межах основи великоњ сором≥тноњ губи. ƒовжина вив≥дноњ протоки залози 1,5 см. ¬ив≥дна протока великоњ прист≥нковоњ залози в≥дкриваЇтьс€ в прис≥нок п≥хви, отв≥р протоки розм≥щуЇтьс€ на присередн≥й поверхн≥ малоњ сором≥тноњ губи, на меж≥ м≥ж задньою та середньою њњ третинами.

 

÷ибулина прис≥нка (bulbus vestibuli) - Ї печеристе утворенн€, що складаЇтьс€ з парних (правоњ та л≥воњ) часток, зТЇднаних м≥ж собою пром≥жною частиною, що зал€гаЇ м≥ж кл≥тором ≥ зовн≥шн≥м в≥чком сеч≥вника.

ѕрава та л≥ва частки цибулини прис≥нка розташован≥ збоку в≥д отвору п≥хви. ¬енозне сплетенн€, що утворюЇ цибулину прис≥нка, перепл≥таЇтьс€ з≥ сполучнотканинними та непосмугованими мТ€зовими волокнами, утворюючи печерист≥ розширенн€.

Ћобкове п≥двищенн€ (mons pubis) - це д≥л€нка п≥дшк≥рноњ жировоњ кл≥тковини над лобковим симф≥зом, покрита волосс€м.

 л≥тор (clitoris) Ї гомологом печеристих т≥л чолов≥чого статевого члена. ¬≥н складаЇтьс€ з двох печеристих т≥л (corpora cavernosa).  ожне з них маЇ н≥жку кл≥тора (crus clitoridis), €ка приростаЇ до ок≥ст€ нижньоњ г≥лки лобковоњ к≥стки. Ќ≥жка кл≥тора маЇ довжину 4 см. ѕрава та л≥ва н≥жки зближуютьс€ ≥, зТЇднавшись, утворюють т≥ло кл≥тора (corpus clitoridis), €ке зак≥нчуЇтьс€ головкою кл≥тора (glans clitoridis). ѕечерист≥ т≥ла кл≥тора утворен≥ печеристою тканиною, зовн≥ вони покрит≥ б≥лковою оболонкою (tunica albuginea). √оловка кл≥тора печеристоњ тканини не маЇ. ¬она побудована ≥з щ≥льних пучк≥в волокон, м≥ж €кими проходить велика к≥льк≥сть кровоносних судин.

 

∆≥ночий сеч≥вник (urethra feminina) починаЇтьс€ на дн≥ сечового м≥хура внутр≥шн≥м в≥чком сеч≥вника (ostium urethrae internum) ≥ зак≥нчуЇтьс€ зовн≥шн≥м в≥чком сеч≥вника (ostium urethrae externum), €ке розташоване приблизно на 2 см нижче ≥ позаду в≥д кл≥тора в прис≥нку п≥хви. ѕозаду в≥д сеч≥вника розташована п≥хва, ст≥нки њх зрощен≥ м≥ж собою. —еч≥вник проходить позаду ≥ знизу в≥д лобкового симф≥зу, пронизуЇ глибокий поперечний мТ€з промежини. ƒ≥аметр сеч≥вника 0,8-1,2 см, довжина 2,5-3,5 см. ћ≥ж задньою поверхнею лобкового симф≥зу та передньою ст≥нкою сеч≥вника розм≥щене венозне сплетенн€. —т≥нка сеч≥вника маЇ два шари - слизову оболонку (tunica mucosa) та мТ€зову оболонку (tunica muscularis). Ќа слизов≥й оболонц≥ маЇ поздовжн≥ складки. Ќа задн≥й ст≥нц≥ Ї найб≥льш виражена складка Ц сеч≥вник≥в греб≥нь (crista urethralis). ≈п≥тел≥й слизовоњ оболонки вистилаЇ сеч≥вников≥ заторки (lacunae urethrales). ” слизов≥й оболонц≥ Ї розгалужен≥ сеч≥вников≥ залози (glandulae urethrales), багато еластичних волокон. Ќавколо сеч≥вника Ї знаходитьс€ добре розвинене венозне сплетенн€, под≥бне до печеристоњ тканини. ћТ€зова оболонка утворена непосмугованими мТ€зовими волокнами. ™ два шари мТ€зовоњ оболонки: внутр≥шн≥й Ц поздовжн≥й та зовн≥шн≥й - коловий, що звТ€заний з мТ€зовим шаром сечового м≥хура в д≥л€нц≥ його трикутника. «овн≥ в≥д мТ€зовоњ оболонки ст≥нки сеч≥вника розм≥щуЇтьс€ зовн≥шн≥й мТ€з-замикач сеч≥вника (m. sphincter urethrae externus). ¬≥н складаЇтьс€ з посмугованих мТ€зових волокон, скорочуЇтьс€ дов≥льно. ÷ей мТ€з охоплюЇ верхню третину сеч≥вника, а в межах нижн≥х двох третин оточуЇ сеч≥вник ≥ п≥хву.

Ќавколо внутр≥шнього в≥чка сеч≥вника розташований внутр≥шн≥й мТ€з-замикач сеч≥вника (m. sphincter urethrae internum). ¬≥н складаЇтьс€ з не посмугованих мТ€зових волокон ≥ його скороченн€ регулюютьс€ автономною нервовою системою.

 

 

ѕромежина (perineum)

 

™ два пон€тт€ промежини. ѕерше, вужче (г≥неколог≥чне), визначаЇ мТ€к≥ тканини (шк≥ра, мТ€зи, фасц≥њ), що розм≥щен≥ м≥ж передн≥м краЇм в≥дх≥дника ≥ задньою спайкою великих сором≥тних губ у ж≥нок та задньою ст≥нкою калитки у чолов≥к≥в. ƒруге, ширше (анатом≥чне), пон€тт€ визначаЇ промежину €к комплекс мТ€ких тканин, що формують тазове дно ≥ закривають нижн≥й отв≥р таза, що обмежений: спереду - нижн≥м краЇм симф≥зу, ззаду - верх≥вкою куприка, з бок≥в - нижн≥ми г≥лками лобкових i с≥дничних к≥сток та с≥дничними горбами (мал. 131, 132). ѕромежина маЇ форму ромба. ” чолов≥к≥в через промежину проход€ть сеч≥вник ≥ пр€ма кишка, а у ж≥нок Ц ще й п≥хва. ѕромежину пронизують судини ≥ нерви зовн≥шн≥х статевих орган≥в.

”мовна л≥н≥€, що зТЇднуЇ м≥ж собою обидва с≥дничн≥ горби, под≥л€Ї промежину на сечово-статеву ≥ в≥дх≥дникову д≥л€нки. ѕо серединн≥й л≥н≥њ промежини проходить швом промежини (raphe perinei), €ке у чолов≥к≥в продовжуЇтьс€ у шов калитки. ” сечово-статев≥й д≥л€нц≥ промежини розм≥щен≥ зовн≥шн≥ статев≥ органи, сеч≥вник, в≥дпов≥дн≥ мТ€зи, а у в≥дх≥дников≥й Ц к≥нцевий в≥др≥зок пр€моњ кишки, фасц≥њ та мТ€зи, тазова д≥афрагма, в≥дх≥дник, а з бок≥в в≥д пр€моњ кишки, - права ≥ л≥ва с≥днично-в≥дх≥дников≥ €мки (fossaе ischioanalеs), заповнен≥ жировим т≥лом (corpus adiposum fossae ischiorectales).

 

ћал. 220. „олов≥ча промежина. ¬игл€д знизу.

1. M. bulbospongiosus(цибулинно-губчасте т≥ло).

2. M. ischiocavernosus(с≥дничо-печеристий мТ€з).

3. M. transversus perinei profundus(глибокий поперечний мТ€з промежини).
4. Corpus perineale(промежинне т≥ло).

5. M. transversus perinei superficialis(поверхневий поперечний мТ€з промежини).
6. M. sphincter ani externus(зовн≥шн≥й мТ€з-замикач в≥дх≥дника).

7. Anus.

8. M. levator ani(мТ€з-п≥д≥ймач в≥дх≥дника).

9. M. gluteus maximus(великий с≥дничний мТ€з).

10.Corpus anococcygeum(lig. anococcygeum)(в≥дх≥дниково-куприкове т≥ло(в≥дх≥диково-куприкова звТ€зка)).

11. Tuber ischiadicum(с≥дничний горб).

 

ћал. 221. ∆≥ноча промежина. ¬игл€д знизу.

1. M. ischiocavernosus(с≥дничо-печеристий мТ€з).

2. M. transversus perinei profundus(глибокий поперечний мТ€з промежини).

3. M. transversus perinei superficialis(поверхневий поперечний мТ€з промежини).

4. M. bulbospongiosus(цибулинно-губчастий мТ€з).

5. Corpus perineale(промежинне т≥ло).

6. Ostium vaginae(отв≥р п≥хви).

7. Ostium urethrae externum(зовн≥шнЇ в≥чко сеч≥вника).

8. Glans clitoridis(головка кл≥тора).

9. M. sphincter ani externus(зовн≥шн≥й мТ€з-замикач в≥дх≥дника).

10. M. levator ani(мТ€з-п≥д≥ймач в≥дх≥дника).

11. Corpus anococcygeum(lig. anococcygeum)(в≥дх≥дниково-куприкове т≥ло(в≥дх≥дниково-куприкова звТ€зка)).

12. Anus(в≥дх≥дник).

13. Tuber ischiadicum(с≥дничний горб).

14. M. gluteus maximus(великий с≥дничний мТ€з).

 

ћТ€зи сечово-статевоњ д≥л€нки промежини под≥л€ютьс€ на поверхнев≥ та глибок≥.

ј. ѕоверхнев≥:

1. поверхневий поперечний мТ€з промежини (m. transversus perinei superficialis) парний, починаЇтьс€ в≥д нижньоњ г≥лки с≥дничоњ к≥стки, зак≥нчуЇтьс€ в промежинному т≥л≥ (corpus perineale), €ке в≥н зм≥цнюЇ;

2. цибулинно-губчастий мТ€з (m. bulbospongiosus) парний, починаЇтьс€ в≥д промежинного т≥ла, переходить у два плоских сухожилки, що охоплюють з бок≥в печерист≥ т≥ла статевого члена, зак≥нчуЇтьс€ на њx тильн≥й поверхн≥ у фасц≥њ статевого члена. ћТ€з покриваЇ нижню поверхню цибулини статевого члена i задню частину губчастого т≥ла. ‘ункц≥€: стискаЇ цибулину статевогочлена, губчасте т≥ло, при цьому сеч≥вник звужуЇтьс€ i стаЇ коротшим; мТ€з виштовхуЇ з сеч≥вника сечу та сперму.

3. с≥днично-печеристий мТ€з (m. ischiocavernosus) парний, починаЇтьс€ в≥д нижньоњ г≥лки с≥дничноњ к≥стки, прикр≥плюЇтьс€ до б≥лковоњ оболонки печеристого т≥ла статевого члена (кл≥тора), сухожилков≥ волокна обох мТ€з≥в перехрещуютьс€, утворюючи петлю. ‘ункц≥€: притискаЇ кор≥нь статевого члена до с≥дничоњ к≥стки, бере участь в ерекц≥њ, стискаЇ вени статевого члена (кл≥тора), спри€ючи кровонаповненню печеристих т≥л. ” ж≥нок цей мТ€з рудиментарний.

 

Ѕ. √либок≥ мТ€зи сечостатевоњ д≥л€нки:

1. глибокий поперечний мТ€з промежини (m. transversus perinei profundus) починаЇтьс€ в≥д нижн≥х г≥лок лобковоњ та с≥дничоњ к≥cток, своњм сухожилком впл≥таЇтьс€ в пром≥жне т≥ло. ‘ункц≥€: зм≥цнюЇ сечово-статеву д≥л€нку, стискаЇ цибулино-сеч≥вников≥ залози, що розташован≥ в його товщ≥.

2. зовн≥шн≥й мТ€з-замикач сеч≥вника (m. sphincter urethraeexternus) -це колов≥ мТ€зов≥ волокна, що оточують перетинчасту частину чолов≥чого сеч≥вника. ¬олокна мТ€за зТЇднан≥ з передм≥хуровою залозою. ћТ€з складаЇтьс€ з посмугованих волокон, унасл≥док його розслабленн€ в≥дбуваЇтьс€ вид≥ленн€ сеч≥ (або сперми).

 

ћТ€зи тазовоњ в≥дх≥дниковоњ промежини, також под≥л€ютьс€ на поверхнев≥ та глибок≥.

ј. ѕоверхнев≥ мТ€зи

1. зовн≥шн≥й мТ€з Ц замикач в≥дх≥дника (m. sphincter ani externus). ÷ей мТ€з у вигл€д≥ к≥льц€ оточуЇ в≥дх≥дник ≥ прилеглу частину пр€моњ кишки. Biн маЇ три частини: п≥дшк≥рну (pars subcutanea) (волокна €коњ оточують пр€му кишку з бок≥в, впл≥таютьс€ в шк≥ру спереду i ззаду в≥д в≥дх≥дника); поверхневу (pars superfidalis), що починаЇтьс€ в≥д в≥дх≥дниково-куприковоњ звТ€зки (lig. anococcygeum) ≥ верх≥вки куприка, обходить пр€му кишку з бок≥в i зак≥нчуЇтьс€ в промежинному т≥л≥; глибоку (pars profunda) найпотужн≥шу Ц що у вигл€д≥ к≥льц€ оточуЇ пр€му кишку. ћТ€з переважно перебуваЇ в скороченому стан≥, маЇ посмугован≥, мТ€зов≥ волокна, що розслаблюютьс€ п≥д час акту дефекац≥њ.

 

Ѕ. √либок≥ мТ€зи

1. мТ€з-п≥д≥ймач в≥дх≥дника (m. levator ani) парний (правий та л≥вий), закриваЇ вих≥д ≥з малого таза. ћТ€з починаЇтьс€ в≥д нижньоњ г≥лки лобковоњ к≥стки, затульноњ фасц≥њ ≥ тазовоњ поверхн≥ с≥дничноњ к≥стки. ѕучки волокон мТ€за проход€ть збоку в≥д пр€моњ кишки, обход€ть њњ ззаду, утворюючи з протилежним мТ€зом петлю. ” чолов≥к≥в мТ€з проходить повз передм≥хурову залозу, зТЇднуючись з нею мТ€зовими волокнами. ћТ€з прикр≥плюЇтьс€ до верх≥вки та б≥чних крањв куприка, до в≥дх≥дниково-куприковоњ звТ€зки. ‘ункц≥€: п≥дн≥маЇ дно таза ≥ в≥дх≥дникову частину пр€моњ кишки, притискаЇ задню ст≥нку пр€моњ кишки до њњ передньоњ ст≥нки.

2. лобково-куприковий мТ€з (m. coccygeus) рудиментарний. ѕочинаЇтьс€ в≥д с≥дничоњ ост≥ та крижово-остьовоњ звТ€зки, прикр≥плюЇтьс€ до краю куприка i верх≥вки крижовоњ к≥стки. ‘ункц≥€: зм≥цнюЇ тазову д≥афрагму.

 

‘асц≥њ промежини.

ƒо них належать: фасц≥€ промежини, нижн€ ≥ верхн€ фасц≥€ тазовоњ д≥афрагми.

‘асц≥€ промежини (fascia perinei) розташовуЇтьс€ глибше в≥д п≥дшк≥рноњ жировоњ кл≥тковини промежини, маЇ вигл€д тонкого прошарку. ” чолов≥к≥в фасц≥€ продовжуЇтьс€ в мТ€систу оболонку калитки та у фасц≥ю статевого члена. ‘асц≥€ промежини покриваЇ поверхневий поперечний мТ€з промежини. ” в≥дх≥дников≥й д≥л€нц≥ фасц≥€ вид≥л€Ї п≥дшк≥рну жирову кл≥тковину в≥д жирового т≥ла с≥днично-в≥дх≥дниковоњ €мки.

Ќижн€ фасц≥€ тазовоњ д≥афрагми (fascia inferior diaphragmatis pelvis). –озгл€д њњ почн≥ть з вих≥дниковоњ д≥л€нки, де вона Ї продовженн€м фасц≥њ, що покриваЇ великий с≥дничний мТ€з. ѕродовжуючись вперед в≥д нижнього краю великого с≥дничного мТ€за, нижн€ фасц≥€ тазовоњ д≥афрагми переходить на нижню поверхню мТ€за-п≥д≥ймача ви х≥дника. ƒ≥йшовши до поверхневого поперечного мТ€за промежини, фасц≥€ под≥л€Їтьс€ на три шари - поверхневий, середн≥й та глибокий. ѕоверхневий шар покриваЇ поверхневий поперечний мТ€з промежини, с≥дничо-печеристий та цибулинно-печеристий мТ€зи. —ередн≥й шар покриваЇ нижню поверхню глибокого поперечного мТ€за промежини ≥ зовн≥шнього мТ€за-замикача сеч≥вника. √либокий шар покриваЇ верхню поверхню глибокого поперечного мТ€за промежини ≥ зовн≥шнього мТ€за-замикача сеч≥вника.

ѕоверхневий та середн≥й шар нижньоњ фасц≥њ тазовоњ д≥афрагми зростаютьс€ з нижн≥ми г≥лками лобкових к≥сток та з г≥лками с≥дничних к≥сток, м≥ж ними розташован≥ печерист≥ т≥ла статевого члена (н≥жки кл≥тора).

ќкр≥м того середн≥й та глибокий шари у м≥сц≥ зТЇднанн€ з нижн≥ми г≥лками лобкових к≥сток зТЇднуютьс€ ще й м≥ж собою, утворюючи перетинку промежини. ” щ≥лин≥ м≥ж нижньою лобковою звТ€зкою i перетинкою промежини проход€ть спинков≥ артер≥€ ≥ вена статевого члена (кл≥тора).

¬ерхн€ фасц≥€ тазовоњ д≥афрагми (fascia superior diaphragmatis pelvis) у д≥л€нц≥ тазовоњ д≥афрагми покриваЇ верхню поверхню мТ€за-п≥д≥ймача в≥дх≥дника. ƒ≥йшовши до р≥вн€ заднього краю глибокого поперечного мТ€за промежини, фасц≥€ зТЇднуЇтьс€ з глибоким шаром нижньоњ фасц≥њ д≥афрагми таза.

 

—≥дничо-в≥дх≥дникова €мка (fossa ischioanalis) обмежована:

з бок≥в - внутр≥шн≥й затульний мТ€з, покритий затульною фасц≥Їю, i присередн€ поверхн€ с≥дничого горба;

мед≥ально - нижньою поверхнею мТ€за-п≥д≥ймача в≥дх≥дника ≥ зовн≥шн≥м мТ€зом-замикачем в≥дх≥дника;

ззаду - задн≥ми пучками мТ€за-п≥д≥ймача в≥дх≥дника i с≥дничо-куприковим мТ€зом;

спереду Ц поверхневим та глибоким поперечним мТ€зами промежини.

« обох бок≥в в≥д пр€моњ кишки в с≥дничо-в≥дх≥дников≥й €мц≥ розм≥щуЇтьс€ жирове т≥ло с≥дничо-в≥дх≥дниковоњ €мки (corpus adiposum fossae ischiorectalis). “ут можуть розвиватис€ запальн≥ процеси та нагноЇнн€ жировоњ кл≥тковини.

 

ќсобливост≥ мТ€з≥в зовн≥шн≥х статевих орган≥в ж≥ночоњ промежини.

÷ибулинно-губчастий мТ€з проходить справа та зл≥ва в≥д п≥хви. ¬≥н починаЇтьс€ в≥д промежинного т≥ла, вкриваЇ з боку велику прис≥нкову залозу, цибулину прис≥нка ≥ впл≥таЇтьс€ в печеристе т≥ло кл≥тора. ‘ункц≥€: стискуЇ вени, що в≥двод€ть кров з цибулини прис≥нка, спри€ючи наповненню њњ кровТю; звужуЇ отв≥р п≥хви; стискуЇ велик≥ залози прис≥нка, спри€ючи вид≥ленню з них секрету.

—≥дничо-печеристий мТ€з прикр≥плюЇтьс€ до б≥лковоњ оболонки печеристих т≥л кл≥тора на його спинц≥. ‘ункц≥€: стискуЇ вени ≥ печерист≥ т≥ла кл≥тора, спри€ючи просуванню кров≥ до головки кл≥тора i перешкоджаЇ в≥дт≥канню њњ у вени.

«овн≥шн≥й мТ€з - замикач сеч≥вника у ж≥нок охоплюЇ не т≥льки сеч≥вник, а й п≥хву. ѕучки мТ€за обход€ть з бок≥в сеч≥вник та п≥хву i спереду в≥д сеч≥вника перехрещуютьс€ з волокнами протилежного мТ€за, зак≥нчуючись у сполучн≥й тканин≥ м≥ж сеч≥вником ≥ перетинкою промежини. ѕозаду в≥д п≥хви волокна мТ€за зак≥нчуютьс€ в промежинному т≥л≥. ‘ункц≥€: стискаЇ сеч≥вник i отв≥р п≥хви.

ќсоблив≥стю мТ€за - п≥д≥ймача в≥дх≥дника у ж≥нок Ї те, що мТ€з проходить повз п≥хву та сечовий мixyp, впл≥таЇтьс€ мТ€зовими й еластичними волокнами в њx ст≥нки. «авд€ки скороченню прит€гаЇ задню ст≥нку п≥хви до передньоњ, звужуючи отв≥р п≥хви, п≥дн≥маЇ дно таза та в≥дх≥дникову частину пр€моњ кишки.

¬олокна глибокого поперечного мТ€за промежини у ж≥нок зТЇднуютьс€ з≥ ст≥нкою п≥хви, в його товщ≥ розташован≥ велик≥ залози прис≥нка. ‘ункц≥€: скорочуючись, в≥н стискаЇ велик≥ залози прис≥нка, спри€ючи вид≥ленню з них секрету.

 

«алози внутр≥шньоњ секрец≥њ

(glandulae endocrinae)

 

–егул€ц≥€ функц≥й орган≥зму людини зд≥йснюЇтьс€ кр≥м нервовоњ системи гормонами ендокринних залоз. ¬ той же час ендокринна, або гуморальна (х≥м≥чна) регул€ц≥€ п≥дпор€дкована нервов≥й систем≥. ќбидв≥ системи функц≥онально найт≥сн≥шим чином м≥ж собою взаЇмод≥ють ≥ становл€ть Їдину нейрогуморальну регул€ц≥ю орган≥зму.  р≥м того, залози внутр≥шньоњ секрец≥њ знаход€тьс€ в дуже складних взаЇмов≥дносинах м≥ж собою, так що порушенн€ роботи одн≥Їњ з них в≥дображаЇтьс€ на д≥€льност≥ ≥нших. ’≥м≥чна регул€ц≥€ д≥Ї прот€гом тривалого часу, стимулюючи або пригн≥чуючи процеси обм≥ну речовин ≥ в сам≥й нервов≥й систем≥.

«алози внутр≥шньоњ секрец≥њ за њх ембр≥ональним розвитком под≥л€ютьс€ на так≥ групи:

1. ектодермальн≥ залози:

а) г≥поф≥з ≥ шишкопод≥бна залоза, що розвиваютьс€ з еп≥тел≥ю ротовоњ бухти та пром≥жного мозку;

б) мозкова речовина надниркових залоз, що розвиваютьс€ з нервовоњ трубки;

2. мезодермальн≥ залози:

а) к≥ркова речовина надниркових залоз;

б) ендокринна частина €Їчка або €Їчника;

в) ендокринна частина передм≥хуровоњ залози, що розвиваютьс€ з еп≥тел≥ю вторинноњ порожнини т≥ла;

3. ентодермальн≥ залози:

а) бранх≥огенна група, що розвиваЇтьс€ з еп≥тел≥ю ротовоњ бухти, з€брових кишень (щитопод≥бна залоза; прищитопод≥бн≥ залози, загруднинна залоза);

б) ендокринна частина п≥дшлунковоњ залози (остр≥вц≥ п≥дшлунковоњ залози, що розвиваютьс€ з еп≥тел≥ю кишковоњ трубки).

 

«а функц≥ональною взаЇмозалежн≥стю залози внутр≥шньоњ секрец≥њ под≥л€ютьс€ на так≥ групи:

1. √рупа аденог≥поф≥за:

а) щитопод≥бна залоза;

б) кора надниркових залоз (пучкова та с≥тчаста зони);

в) €Їчко чи €Їчник.

ќсновна роль у ц≥й груп≥ залоз належить аденог≥поф≥зу, його гормонам (аденокортикотропному, соматотропному, т≥реотропному ≥ гонадотропному), €к≥ регулюють д≥€льн≥сть названих залоз.

2. √рупа перифер≥йних ендокринних залоз, функц≥€ €ких не залежить в≥д гормон≥в аденог≥поф≥за:

а) прищитопод≥бн≥ залози;

б) кора надниркових залоз (клубочкова зона);

в) остр≥вц≥ п≥дшлункових залоз.

÷≥ залози умовно називають саморегул≥вними, наприклад, гормон остр≥вц≥в п≥дшлунковоњ залози ≥нсул≥н знижуЇ р≥вень глюкози в кров≥, а п≥двищений р≥вень останньоњ стимулюЇ секрец≥ю ≥нсул≥ну.

 

3. √рупа ендокринних залоз нервового походженн€:

а) велик≥ та мал≥ нейросекреторн≥ кл≥тини з в≥дростками, що утворен≥ €драми г≥поталамуса;

б) нейроендокринн≥ кл≥тини, €к≥ не мають в≥дростк≥в (хроматоф≥нн≥ кл≥тини мозковоњ частини надниркових залоз та парагангл≥њв);

в) парафол≥кул€рн≥ кл≥тини, або кл≥тини щитопод≥бноњ залози;

г) арг≥роф≥льн≥ та ентерохромаф≥нн≥ кл≥тини в ст≥нках шлунка, тонкоњ та товстоњ кишок.

 

Ќейросекреторн≥ кл≥тини поЇднують нервову та ендокринну функц≥ю (характеристику нейросектеторноњ д≥€льност≥ кл≥тин г≥поталамуса викладено в тем≥ Уѕром≥жний мозокФ). ¬они сприймають нервов≥ ≥мпульси ≥ виробл€ють у в≥дпов≥дь нейросекрет, €кий потрапл€Ї в кров або по в≥дросткам нервових кл≥тин транспортуЇтьс€ до ≥нших кл≥тин. “ак, кл≥тини г≥поталамуса продукують нейросекрет, €кий по в≥дростках нервових кл≥тин надходить у г≥поф≥з ≥ п≥дсилюЇ або гальмуЇ його функц≥ю.

 

4. √рупа ендокринних залоз нейрогл≥ального походженн€:

а) шишкопод≥бна залоза;

б) нейрогемальн≥ залози (нейрог≥поф≥з та серединне п≥двищенн€ г≥поталамуса).

—екрет, що виробл€Їтьс€ кл≥тинами шишкопод≥бного т≥ла, гальмуЇ вид≥ленн€ гонадотропних гормон≥в аденог≥поф≥за ≥, таким чином, пригн≥чуЇ д≥€льн≥сть статевих залоз.  л≥тини задньоњ частки г≥поф≥за не продукують гормон≥в, а забезпечують накопиченн€ ≥ вид≥ленн€ в кров вазопресину та окситоцину, що продукуютьс€ кл≥тинами г≥поталамуса.

ўитопод≥бна залоза (glandula thyroidea) - непарний орган масою 20-50 г; у в≥ц≥ п≥сл€ 55-60 рок≥в обТЇм та маса залози зменшуЇтьс€.

«алоза розташована в передн≥й д≥л€нц≥ шињ на р≥вн≥ гортан≥ та верхнього в≥дд≥лу трахењ; складаЇтьс€ з двох часток - правоњ частки (lobus dexter) та л≥воњ частки (lobus sinister), зТЇднаних вузьким перешийком щитопод≥бноњ залози (istmus glandulae thyroidei), €кий розташований на р≥вн≥ II-III хр€щ≥в трахењ (мал. 233). якщо перешийок в≥дсутн≥й, частки залози розТЇднан≥. ¬ерхн≥ крањ правоњ та л≥воњ часток щитопод≥бноњ залози розташован≥ нижче в≥д верхнього краю в≥дпов≥дноњ пластинки щитопод≥бного хр€ща гортан≥. Ќижн≥ крањ обох часток дос€гають р≥вн€ V-VI хр€щ≥в трахењ. «адн€ поверхн€ кожноњ частки залози прил€гаЇ до гортанного в≥дд≥лу глотки, початкового в≥дд≥лу стравоходу, а також межуЇ з передньою поверхнею загальноњ сонноњ артер≥њ. ” 30% випадк≥в зустр≥чаЇтьс€ п≥рам≥дна частка (lobus pyramidalis), €ка верх≥вкою ≥нод≥ дос€гаЇ т≥ла п≥дТ€зиковоњ к≥стки.

ћал. 222. ўитопод≥бна залоза. ј - вигл€д спереду, Ѕ - вигл€д ззаду.

1. Lobus dexter(права частка).

2. Lobus sinister(л≥ва частка).

3. Isthmus glandulae thyroideae(перешийок щитопод≥бноњ залози).

4. Lobus pyramidalis(п≥рам≥дна частка).

5. Glandula parathyroidea superior(верхн€ прищитопод≥бна залоза). 6. Glandula parathyroidea inferior(нижн€ прищитопод≥бна залоза).

 

ўитопод≥бна залоза покрита сполучнотканинною оболонкою - волокнистою капсулою (capsula fibrosa), €ка зрощена з гортанню та трахеЇю. ” звТ€зку з цим п≥д час акту ковтанн€ в≥дбуваЇтьс€ зм≥щенн€ щитопод≥бноњ залози. ” товщу залози в≥д капсули в≥дход€ть сполучнотканинн≥ перетинки, €к≥ под≥л€ють њњ тканину на часточки (lobuli). ÷≥ часточки вистелен≥ зсередини еп≥тел≥альними фол≥кул€рними кл≥тинами куб≥чноњ форми.

—труктурно-функц≥ональною одиницею щитопод≥бноњ залози Ї фол≥кул - утворенн€ куб≥чноњ форми, виповнене густою речовиною (колоњдом). ќстанн€ м≥стить гормон щитопод≥бноњ залози тироксин, до складу €кого вход€ть б≥лки й ам≥нокислоти, що адсорбують йод. јктивна форма гормону - тироксин, або “4 - тетрайодтирон≥н. «меншенн€ його к≥лькост≥ в кров≥ зб≥льшуЇ вих≥д тиреотропного гормону г≥поф≥за (““√), €кий в свою чергу стимулюЇ функц≥ю щитопод≥бноњ залози, тобто п≥двищуЇ синтез тироксину за механ≥змом в≥дТЇмного зворотного звТ€зку. √оловний ефект д≥њ тироксину пол€гаЇ в п≥двищенн≥ споживанн€ кисню б≥льш≥стю орган≥в ≥ тканин людини. ” раз≥ зб≥льшенн€ споживанн€ орган≥змом кисню ≥ вид≥ленн€ тепла в ньому в≥дбуваЇтьс€ посилений розпад б≥лк≥в ≥ жир≥в. якщо р≥вень гормон≥в щитопод≥бноњ залози п≥двищуЇтьс€ (г≥пертиреоз), розвиваЇтьс€ дифузний токсичний зоб (базедова хвороба). √≥пертиреоз супроводжуЇтьс€ п≥двищенн€м секрец≥њ гормон≥в залози, симптомами €кого Ї нервозн≥сть, тремт≥нн€ рук, тах≥кард≥€, п≥тлив≥сть, втома, втрата маси т≥ла, екзофтальм, зб≥льшенн€ розм≥р≥в щитопод≥бноњ залози. —интез гормон≥в при цьому зб≥льшуЇтьс€ в 3-10 раз≥в.

” раз≥ зниженн€ функц≥њ щитопод≥бноњ залози зменшуЇтьс€ споживанн€ кисню та знижуЇтьс€ швидк≥сть обм≥нних процес≥в, розвиваЇтьс€ г≥потиреоз. якщо г≥пофункц≥€ щитопод≥бноњ залози набуваЇ ст≥йкого характеру, у д≥тей розвиваЇтьс€ кретин≥зм; у дорослих м≥кседема (набр€ки шк≥ри), знижуЇтьс€ основний обм≥н.

ѕрищитопод≥бн≥ залози парн≥ (дв≥ верхн≥ та дв≥ нижн≥). ¬ерхн€ прищитопод≥бна залоза (glandula parathyroidea superior) ≥ нижн€ прищитопод≥бна залоза (glandula parathyroidea inferior) належать до числа життЇво необх≥дних орган≥в (див. мал. 233 б). –озм≥ри кожноњ залози так≥: довжина 4-8 мм, ширина 3-4 мм, товщина 2-3 мм. «агальна маса залоз становить у середньому близько 1 г. ” д≥тей залоза бл≥до-рожевого кольору, у дорослих Ц жовто-коричневого. «алози мають власн≥ волокнист≥ капсули, добре кровопостачаютьс€. ѕрищитопод≥бн≥ залози вид≥л€ють паратгормон (ѕт√), що регулюЇ р≥вень кальц≥ю в кров≥ та мТ€ких тканинах. Ќизький вм≥ст кальц≥ю в кров≥ посилюЇ викид ѕт√ в кровоносне русло. ѕт√ активуЇ остеокласти, €к≥ руйнують к≥сткову речовину, спри€ючи њњ резорбц≥њ, при цьому у кровоносне русло надходить в≥льний кальц≥й. ќрган≥чна речовина к≥сток розпадаЇтьс€ ≥ разом з кальц≥Їм виводитьс€ через нирки. ѕ≥двищена к≥льк≥сть кальц≥ю в кров≥ може спричин€тис€ до утворенн€ камен≥в у сечових шл€хах.

Ќадниркова залоза (glandula suprarenalis) - парний ендокринний орган, розм≥щений над верхн≥м к≥нцем нирки в заочеревинному простор≥ (мал. 234). –озр≥зн€ють три поверхн≥ залози: передню (facies anterior), задню (facies posterior) ≥ ниркову (facies renalis). ћаса залози 12-13 г, довжина 5 см, ширина 3 см, висота 1 см. Ќа передн≥й поверхн≥ розм≥щен≥ ворота (h≥lum), через €к≥ ≥з залози виходить центральна вена (v.centralis). «овн≥ наднирков≥ залози покрит≥ сполучнотканинною оболонкою, до €коњ прил€гаЇ к≥ркова речовина (cortex). ¬она складаЇтьс€ з трьох зон: клубочковоњ (zona glomerulosa), за нею розм≥щена найширша пучкова зона (zona fasciculusa), а на меж≥ з мозковою речовиною наднирковоњ залози (medulla) - с≥тчаста зона (zona reticularis). Ўирина цих зон у товщ≥ к≥рковоњ речовини сп≥вв≥дноситьс€, в≥дпов≥дно, 1:9:3.

 

ћал. 223. ѕрава ≥ л≥ва нирки з наднирковими залозами. 1. Ren dexter. 2. Ren sinister. 3. Glandula suprarenalis dextra. 4. Glandula suprarenalis sinistra.

¬елик≥ кл≥тини ендокриноцити пучковоњ зони розм≥щаютьс€ р€дами (УпучкамиФ). ≈ндокриноцити синтезують глюкокортикостероњдн≥ гормони (кортизон, г≥дрокортизон, кортикостерон), €к≥ регулюють обм≥н вуглевод≥в, б≥лк≥в, л≥п≥д≥в, стимулюють енергетичний обм≥н, а також пригн≥чують запальн≥ процеси в орган≥зм≥.

≈ндокриноцити с≥тчастоњ зони синтезують статев≥ гормони, б≥льшою м≥рою чолов≥ч≥ стероњди, под≥бн≥ до тестостерону €Їчок, меншою м≥рою - ж≥ноч≥ статев≥ гормони естрогени ≥ прогестерон.

 ора надниркових залоз виробл€Ї кортикостероњди, €к≥ под≥л€ютьс€ на три групи: а) м≥нералокортикостероњди (альдостерон) Ц њх продукуЇ клубочкова зона; б) глюкокортикостероњди, до €ких кр≥м кортизону, г≥дрокортизону, кортикостерону, належать ще два гормони Ц II-дег≥дрокортикостерон ≥ II-дезоксикортикостерон, €к≥ виробл€ютьс€ в пучков≥й зон≥; в) статев≥ гормони (андроген, естроген, прогестерон), €к≥ виробл€ютьс€ в с≥тчаст≥й зон≥.

ћозкова речовина наднирковоњ залози, що розташована в њњ центр≥, побудована з великих кл≥тин округлоњ або пол≥гональноњ форми, €к≥ виробл€ють адренал≥н ≥ норадренал≥н. ÷≥ гормони називають катехолам≥нами, вони моб≥л≥зують захисн≥ сили орган≥зму. «авд€ки п≥двищенню р≥вн€ гормон≥в у кров≥ розщеплюЇтьс€ гл≥коген, зменшуЇтьс€ його запаси в мТ€зах та печ≥нц≥.

 ≥ркова ≥ мозкова речовини наднирковоњ залози мають р≥зне походженн€.  ≥ркова речовина розвиваЇтьс€ з мезодерми (целом≥чного еп≥тел≥ю) м≥ж коренем дорсальноњ бриж≥ первинноњ кишки ≥ сечово-статевою складкою. ћезодермальн≥ кл≥тини розташовуютьс€ м≥ж двома первинними утворенн€ми нирок ≥ називаютьс€ ≥нтерреналовою тканиною. ¬они дають початок к≥рков≥й речовин≥, ≥нод≥ з нењ утворюютьс€ додатков≥ наднирков≥ залози (glandulae suprarenalis accessoriae).

ћозкова речовина надниркових залоз маЇ сп≥льне з нервовою системою походженн€. ¬она розвиваЇтьс€ з ембр≥ональних нервових кл≥тин симпатобласт≥в, €к≥ формуютьс€ ≥з закладок вузл≥в симпатичного стовбура, ≥ в≥докремлюютьс€ в≥д нього, перетворюючись на хромаф≥нобласти, а останн≥ - на хромаф≥нн≥ кл≥тини мозковоњ речовини.

’ромаф≥нобласти м≥грують з вузл≥в симпатичного стовбура й утворюють поза хромаф≥нн≥ т≥льц€ - розташован≥ вздовж черевноњ частини аорти - парн≥ аортальн≥ парагангл≥њ (paragangla aortica), у товщ≥ вузл≥в симпатичного стовбура - симпатичн≥ парагангл≥њ (paragangliа sympathicа).

¬ивчить функц≥ю надниркових залоз, €ка т≥сно повТ€зана з ендокринною функц≥Їю нирок. ¬≥дом≥ дв≥ основн≥ гормональн≥ системи нирок - рен≥нанг≥отензивна система, що т≥сно повТ€зана з функц≥Їю надниркових залоз, печ≥нки, легень, та система простагландинового комплексу.

” нирц≥ виробл€Їтьс€ ≥ вид≥л€Їтьс€ в кров гормон рен≥н. ¬≥н синтезуЇтьс€ в спец≥альн≥й груп≥ еп≥тел≥альних кл≥тин, названих юкстагломерул€рними. ÷≥ кл≥тини вистел€ють приносну артер≥олу ≥ розташован≥ м≥ж нею та частиною дистального канальц€ (мал. 235). –≥зн≥ чинники (зокрема, зниженн€ ниркового перфуз≥йного тиску, посиленн€ активност≥ симпатичного в≥дд≥лу автономноњ нервовоњ системи, зменшенн€ загального обТЇму позакл≥тинноњ р≥дини в орган≥зм≥, зм≥на електрол≥тного складу р≥дини в дистальному канальц≥, до €ких чутлив≥ юкстагломерул€рн≥ кл≥тини, стимулюють вих≥д рен≥ну.

–ен≥н д≥Ї на глобул≥н плазми кров≥, що синтезуЇтьс€ в печ≥нц≥ та утворюЇ анг≥отензин-≤. ѕ≥д впливом особливого ферменту, €кий знайдено в леген€х та нирц≥, анг≥отензин-I розщеплюЇтьс€, утворюючи анг≥отензин-II. Ѕ≥олог≥чно активний анг≥отензин-II Ї судинозвужувальним агентом. “аким чином, рен≥нанг≥отензивна система бере участь у виникненн≥ та розвитку г≥пертон≥чноњ хвороби.

ћал. 224. —хема юкстагломерул€рного апарату нирки.

1.  лубочок.

2. ≤нтерстиц≥й.

3. ≈ферентна артер≥ола.

4. јферентна артер≥ола.

5. ёкстагломерул€рн≥ кл≥тини.

6. Macula densa.

7. Ќерви.

 

ƒругим основним ендокринним комплексом у нирц≥ Ї простагландинова гормонопод≥бна система, €ка кр≥м нирок впливаЇ на серцево-судинну систему ≥ нормал≥зуЇ њњ д≥€льн≥сть.

Ќаднирников≥ залози продукують дв≥ групи гормон≥в: гормони кори надниркових залоз ≥ гормони мозковоњ речовини.

≈ндокриноцити клубочковоњ зони кори надниркових залоз вид≥л€ють м≥нералокортикостероњдний гормон альдостерон, €кий регулюЇ обм≥н натр≥ю, беручи участь у п≥дтриманн≥ загального гомеостазу й водно-сольового обм≥ну. –азом з рен≥ном, альдостерон бере участь у розвитку т€жкоњ хвороби артер≥альноњ г≥пертон≥њ. ѕ≥двищений вм≥ст у кров≥ альдостерону ≥ рен≥ну призводить до виникненн€ артер≥альноњ г≥пертенз≥њ.  р≥м того, альдостерон маЇ здатн≥сть посилювати переб≥г запальних процес≥в.

” раз≥ порушенн€ функц≥њ кори надниркових залоз (атроф≥€, ушкодженн€) розвиваЇтьс€ адд≥сонова хвороба - первинна недостатн≥сть надниркових залоз, дл€ €коњ характерно зниженн€ синтезу альдостерону ≥ кортизону. ƒеф≥цит цих гормон≥в ≥, передус≥м (альдостерону) призводить до зниженн€ ≥он≥в натр≥ю в кров≥ ≥ тканинах (г≥понатр≥Їм≥€) та п≥двищенн€ р≥вн€ ≥он≥в кал≥ю (г≥перкал≥Їм≥€).

«меншенн€ к≥лькост≥ натр≥ю супроводжуЇтьс€ втратою тканинноњ р≥дини ≥ зневодненн€м. ѕад≥нн€ р≥вн€ кортизону призводить до слабкост≥, сонливост≥. Ќа шк≥р≥ у в≥дкритих м≥сц€х зТ€вл€Їтьс€ в≥дкладенн€ п≥гменту мелан≥ну, шк≥ра набуваЇ бронзового кольору.

ќстр≥вц≥ п≥дшлунковоњ залози (insulaе pancreatic≥) в≥докремлен≥ в≥д екзокринноњ частини п≥дшлунковоњ залози тонкими сполучнотканинними прошарками (мал. 236). ќстр≥вц≥в б≥льше у хвост≥ ≥ менше в головц≥ п≥дшлунковоњ залози. ¬еличина остр≥вц≥в коливаЇтьс€ в≥д 0,1 до 0,3 мм ≥ становить 1-3,6% маси вс≥Їњ залози. «агальна к≥льк≥сть остр≥вц≥в у залоз≥ в≥д 200 тис. до 2 млн. ¬они складаютьс€ з ендокринних кл≥тин ≥нсулоцит≥в, €к≥ розвиваютьс€ з ентодерми середнього в≥дд≥лу первинноњ кишки. ћ≥ж кл≥тинами локал≥зован≥ гемокап≥л€ри фенестрованого типу, оточен≥ перикап≥л€рними просторами. √ормони потрапл€ють в пери кап≥л€рний прост≥р, а з них через ст≥нку кап≥л€ра у кров.

ћал. 225. —хема г≥столог≥чноњ будови остр≥вц€ п≥дшлунковоњ залози.

1.  Ч кл≥тини.

2.  Ч кл≥тини.

3. Ч кл≥тини.

4.  ровоносний кап≥л€р.

 

≈ндокринна частина статевих залоз -це у чолов≥к≥в ≥ €Їчник у ж≥нок, €к≥ кр≥м статевих кл≥тин, виробл€ють ≥ вид≥л€ють у кров статев≥ гормони, що впливають на формуванн€ вторинних статевих ознак.

≈ндокринна функц≥€ €Їчок зд≥йснюЇтьс€ ≥нтерстиц≥альними ендокриноцитами, розташованими в пухк≥й сполучн≥й тканин≥ м≥ж звивистими с≥мТ€ними трубочками, пор€д з кровоносними та л≥мфатичними кап≥л€рами. ≤нтерстиц≥альн≥ ендокриноцити €Їчка вид≥л€ють чолов≥ч≥й статевий гормон тестостерон.

ƒ≥€ тестостерону зумовлюЇ розвиток вторинних статевих ознак: огруб≥нн€ голосу, оволос≥нн€ в пахвових та пахвинн≥й д≥л€нках, р≥ст волосс€ на обличч≥, зб≥льшенн€ розм≥р≥в зовн≥шн≥х статевих орган≥в. ѕ≥д його впливом зм≥нюЇтьс€ соматична статура: плеч≥ стають широкими, розвиваЇтьс€ мТ€зова система.

якщо €Їчка з певних причин не опустилис€ в калитку, тобто залишились у черевн≥й порожнин≥, де температура вища, н≥ж у калитц≥, у чолов≥ка може бути безпл≥дд€.

—тан, зумовлений порушенн€м функц≥њ ≥нтерстиц≥альних ендокриноцит≥в, або в≥дсутн≥сть €Їчок унасл≥док природжених вад чи кастрац≥њ, називаЇтьс€ Ївнухоњдизмом. ƒл€ ос≥б, €к≥ страждають на Ївнухоњдизм, характерн≥ так≥ особливост≥ будови т≥ла: вузьк≥ плеч≥, погано розвинен≥ мТ€зи, ж≥ноч≥ риси зовн≥шност≥, невелик≥ розм≥ри статевих орган≥в, високий голос, в≥дсутн≥сть оволос≥нн€ на лобку, ж≥ночий тип розташуванн€ п≥дшк≥рноњ жировоњ кл≥тковини.

” €Їчнику синтезуютьс€ статев≥ гормони естроген ≥ прогестерон. ≈строген, або фол≥кул≥н, продукуЇтьс€ зернистим шаром дозр≥ваючих фол≥кул≥в, а також кл≥тинами ≥нтерстиц≥ю €Їчника. –≥ст фол≥кул≥в ≥ актив≥зац≥€ ≥нтерстиц≥альних кл≥тин в≥дбуваЇтьс€ п≥д впливом фол≥кулостимувального гормону г≥поф≥за. Ќа овул€ц≥ю й утворенн€ жовтого т≥ла впливаЇ лютењн≥зуючий гормон, €кому властива ендокринна функц≥€ - кл≥тини його виробл€ють гормон прогестерон, останн≥й п≥дготовлюЇ слизову оболонку матки до сприйн€тт€ запл≥дненоњ €йцекл≥тини, а також затримуЇ розвиток фол≥кул≥в.

ћенструац≥€ та овул€ц≥€ належать до цикл≥чних процес≥в ж≥ночого орган≥зму. ѕ≥д час постменструальноњ фази фол≥кули ростуть в €Їчнику, дозр≥вають ≥ виробл€ють естрогени, а п≥сл€ овул€ц≥њ з фол≥кула, €кий лопнув, утворюЇтьс€ жовте т≥ло, що секретуЇ прогестерон - це гормон, €кий спри€Ї збереженню ц≥л≥сност≥ слизовоњ оболонки матки ≥ зб≥льшенню його товщини. « цього моменту починаЇтьс€ передменструальна фаза, або фаза жовтого т≥ла. ¬она триваЇ до к≥нц€ 28-го дн€. ѕот≥м цикл повторюЇтьс€.

—л≥д зауважити, що естрогени виробл€ютьс€ €йцекл≥тиною ≥ в≥д≥грають важливу роль у менструальному цикл≥, спри€ючи розвитку матки та грудних залоз. ” насл≥док д≥њ естроген≥в у пубертатний пер≥од розвиваютьс€ вторинн≥ статев≥ ознаки.

 

√≥поф≥з (hypophysis) розташований в г≥поф≥зн≥й €мц≥ турецького с≥дла клинопод≥бноњ к≥стки ≥ в≥докремлений в≥д загальноњ порожнини черепа твердою оболоною головного мозку у вигл€д≥ д≥афрагми с≥дла. „ерез отв≥р ц≥Їњ д≥афрагми г≥поф≥з зТЇднаний л≥йкою з с≥рим горбом г≥поталамуса пром≥жного мозку. –озм≥ри г≥поф≥за у дорослоњ людини так≥: вертикальний - 0,5-1 см; поперечний - 1-1,7 см; передньозадн≥й - 0,5-1,6 см. √≥поф≥з маЇ форму квасол≥, його маса у чолов≥к≥в 0,5 г, у ж≥нок 0,6 г. «овн≥ г≥поф≥з покритий капсулою. ќтв≥р д≥афрагми с≥дла над г≥поф≥зом менший, н≥ж розм≥ри порожнини г≥поф≥зноњ €мки, у звТ€зку з чим п≥д час видаленн€ ≥з порожнини черепа п≥вкуль головного мозку н≥жка л≥йки г≥поф≥за в≥дриваЇтьс€ ≥ в≥н залишаЇтьс€ в г≥поф≥зн≥й €мц≥ турецького с≥дла.

√≥поф≥з под≥л€Їтьс€ на дв≥ частки - передню (lobus anterior) ≥ задню (lobus posterior).

ѕередн€ частка називаЇтьс€ аденог≥поф≥зом (на його долю припадаЇ 70-80% в≥д загальноњ маси залози).  л≥тини аденог≥поф≥за синтезують та вид≥л€ють у кров тропн≥ гормони, функц≥€ €ких пол€гаЇ у регул€ц≥њ д≥€льност≥ р€ду перифер≥йних ланок ендокринноњ системи, тобто г≥поф≥зозалежних орган≥в; а також впливаЇ на лактоцити грудноњ залози, меланоцити, сперматогон≥њ €Їчка тощо.

«адн€ частка маЇ назву нейрог≥поф≥за, у н≥й накопичуютьс€ та вид≥л€ютьс€ в кров синтезован≥ нейросекреторними кл≥тинами переднього г≥поталамуса гормони окситоцин та вазопресин.

«верн≥ть увагу на механ≥зм д≥њ гормон≥в аденог≥поф≥за:

i тиреотропний гормон (““√) стимулюЇ р≥ст ≥ дозр≥ванн€ кл≥тин щитопод≥бноњ залози, спри€Ї синтезу ≥ вив≥льненню гормон≥в;

i адренокортикотропний гормон (ј “√) стимулюЇ р≥ст ≥ дозр≥ванн€ кл≥тин к≥ркового шару надниркових залоз, синтез ≥ вив≥льненн€ кортикостероњд≥в;

i фол≥кулостимулювальний гормон (‘—√) стимулюЇ р≥ст ≥ розвиток фол≥кул≥в €Їчника з наступним виходом з них естроген≥в, а також р≥ст €Їчок ≥ сперматогенез;

i лютењн≥зувальний гормон (Ћ√) спонукаЇ до пер≥одичного виходу €йцекл≥тини з €Їчника (овул€ц≥њ), а також наступного розвитку жовтого т≥ла, що секретуЇ прогестерон; кр≥м того Ћ√ спри€Ї росту ≥ розвитку ≥нтерстиц≥альних кл≥тин €Їчка, €к≥ виробл€ють андрогени;

i соматотропний гормон (—“√), спри€Ї росту ≥ розвитку к≥сток та ≥нших тканин у ранньому в≥ц≥;

i меланостимулювальний гормон (ћ—√) стимулюЇ накопиченн€ мелан≥ну в шк≥р≥;

i пролактин - головна його функц≥€ пол€гаЇ в ≥н≥ц≥ац≥њ та п≥дтриманн≥ лактац≥њ.

ƒл€ ф≥зичного розвитку людини важливе значенн€ маЇ соматотропний гормон (—“√). ” раз≥ його недостатност≥ в дит€чому в≥ц≥ виникаЇ карликов≥сть (нан≥зм). ” таких людей спостер≥гаЇтьс€ зниженн€ р≥вн€ й ≥нших гормон≥в, а часом - затримка статевого розвитку. якщо ж секрец≥€ —“√ у д≥тей п≥двищена виникаЇ г≥гантизм. «р≥ст таких людей дос€гаЇ 2,5 м за рахунок зб≥льшенн€ довгих трубчастих к≥сток к≥нц≥вок.

√≥персекрец≥€ —“√ в похилому в≥ц≥ призводить до акромегал≥њ, тобто до зб≥льшенн€: носа, вушних раковин, губ, п≥дбор≥дд€, мТ€ких тканин обличч€ та пальц≥в к≥нц≥вок.

«адн€ частка г≥поф≥за, або нейрог≥поф≥з утворена розширенн€ми аксон≥в нейросекреторних кл≥тин надзорового та пришлуночкового €дер г≥поталамуса, €к≥ продукують гормони вазопресин та окситоцин.

√ормон вазопресин ви€вл€Ї судинозвужувальну та антид≥уретичну д≥ю, за що й отримав назву антид≥уретичного гормону (јƒ√). ўе раз зверн≥ть увагу на функц≥ю задньоњ частки г≥поф≥за, тобто нейрог≥поф≥за, €кий виробл€Ї антид≥уретичний гормон (јƒ√), або вазопресин та окситоцин. јƒ√ впливаЇ на дистальну частину канальц€ нефрона та збиральн≥ канальц≥ нирок, посилюючи реабсорбц≥ю води ≥ знижуючи д≥урез. ÷е важливо дл€ орган≥зму тварин, €к≥ живуть у пустел€х. Ќа секрец≥ю јƒ√ впливаЇ к≥льк≥сть води у кров≥ ≥ тканинах.

” раз≥ патолог≥чного зниженн€ секрец≥њ вазопресину виникаЇ нецукровий д≥абет, дл€ €кого характерно зб≥льшенн€ д≥урезу ≥ вживанн€ великоњ к≥лькост≥ води. «верн≥ть увагу на те, €к≥ патолог≥чн≥ стани виникають, €кщо порушуЇтьс€ функц≥€ аденог≥поф≥за.

ѕорушенн€ вид≥ленн€ ‘—√ та Ћ“√ Ї причиною затримки статевого розвитку, а також порушень жирового обм≥ну ≥ передчасного статевого дозр≥ванн€.

√≥перплаз≥€ базоф≥льних кл≥тин передньоњ частки г≥поф≥за призводить до виробленн€ надлишку ј “√, що в свою чергу спричинюЇ г≥перплаз≥ю кори надниркових залоз ≥ г≥перпродукц≥ю альдостерону. ÷е призводить до непропорц≥йного в≥дкладенн€ жиру у верхн≥й частин≥ т≥ла: обличч€ стаЇ круглим, м≥с€цевопод≥бним, ц≥анотичним, у д≥л€нц≥ спини горб, шк≥ра т≥ла маЇ розт€ги у вигл€д≥ б≥лих смуг; хвор≥ слабк≥, страждають на цукровий д≥абет, шк≥ра суха, статев≥ функц≥њ знижен≥, псих≥ка порушена. “аку патолог≥ю називають первинним альдостерон≥змом, або хворобою ≤ценка- ушинга.

ќкситоцин стимулюЇ скоротливу функц≥ю мТ€зовоњ оболонки матки, утворенн€ молока у грудн≥й залоз≥ п≥д час лактац≥њ, а також впливаЇ на п≥двищенн€ тонусу непосмугованих мТ€з≥в травного тракту.

 

Ўишкопод≥бна залоза (glandula pinealis) належить до пром≥жного мозку ≥ розташована в поздовжн≥й борозн≥ м≥ж верхн≥ми горбками пластинки покр≥вл≥ середнього мозку. “≥ло шишкопод≥бноњ залози маЇ овоњдну, або кон≥чну форму. ћаса шишкопод≥бноњ залози у дорослоњ людини становить близько 0,2 г, довжина, в середньому, 1,2 см, ширина 0,8 см, товщина 0,5 см. «овн≥шн€ поверхн€ залози покрита волокнистою капсулою (capsula fibrosa), в≥д €коњ в њњ товщу в≥докремлюютьс€ перетинки, що д≥л€ть залозу на часточки (lobuli).  ожна часточка шишкопод≥бноњ залози складаЇтьс€ з двох вид≥в кл≥тин - нейросекреторних п≥неалоцит≥в ≥ гл≥оцит≥в. ѕ≥неалоцити синтезують близько 40 регул≥вних пептид≥в, а також б≥олог≥чноактивн≥ ам≥ни - серотон≥н ≥ мелатон≥н. ќстанн≥й маЇ здатн≥сть пригн≥чувати секрец≥ю гонадол≥берину г≥поталамуса, спов≥льнюючи статеве дозр≥ванн€. ћаксимального розвитку шишкопод≥бна залоза дос€гаЇ на 7-ому роц≥ житт€, п≥сл€ чого починаЇтьс€ њњ в≥кова ≥нволюц≥€.

 

÷ентральним нейросекреторним органом, €кий поЇднуЇ нервову ≥ гуморальну регул€ц≥ю, Ї г≥поталамус (hypothalamus). √≥поталамус займаЇ близько в≥д 5% маси мозку. „ерез г≥поталамус центральна нервова система зд≥йснюЇ контроль над регул€ц≥Їю функц≥й внутр≥шн≥х орган≥в. ѕрийн€то вважати, що г≥поталамус - це сукупн≥сть вищих центр≥в функц≥й внутр≥шн≥х орган≥в. √≥поталамус складаЇтьс€ ≥з скупчень нервових кл≥тин, €к≥ утворюють близько 30 пар €дер, що розм≥щен≥ в основ≥ головного мозку, навколо III шлуночка. –озр≥зн€ють дзьобове, дорсальне пром≥жне, б≥чне та заднЇ г≥поталам≥чне пол€.

” дзьобовому г≥поталам≥чному пол≥ (аreа hypothalamica rostralis) Ї так≥ основн≥ пари €дер: над зорове (nucleus supraopticus) та пришлуночкове (nucleus paraventricularis).  л≥тини цих €дер виробл€ють гормони вазопресин та окситоцин, €к≥ по аксонах нейросекреторних кл≥тин опускаютьс€ в задню частку г≥поф≥за, зв≥дки вивод€тьс€ у кровооб≥г аксовазальнами синапсами (мал. 237).

ƒо середнього або пром≥жного г≥поталамуса (regio hypothalamica intermedia) в≥днос€ть передньомед≥альне та дорсоприсереднЇ п≥дталам≥чн≥ €дра (nuclei hypothalamici ventromedialis et dorsomedialis); дорзальне п≥дталам≥чне €дро (nucleus hypothalamicus dorsalis); л≥йкове €дро (nucleus infundibularis); с≥рогорбове €дро (nucleus tuberalis).

Ќейрогормони, €к≥ виробл€ютьс€ кл≥тинами €дер г≥поталамуса нос€ть загальну назву гормон-регул≥вних фактор≥в. ¬они становл€ть систему переключенн€ впливу нервовоњ системи на ендокринну. —еред цих фактор≥в вид≥л€ють л≥берини ≥ статини. ѕерш≥ стимулюють ф≥з≥олог≥чн≥ процеси, друг≥ Ц пригн≥чують њх. ƒосл≥джено с≥м л≥берин≥в ≥ три статини.

ядра г≥поталамуса досить т≥сно повТ€зан≥ аферентними й еферентними шл€хами з г≥поф≥зом, вони зд≥йснюють регул≥вний вплив на нервов≥ автономн≥ та ендокринн≥ функц≥њ орган≥зму.

Ќейросекрет €дер г≥поталамуса здатний впливати на функц≥ю залозистих кл≥тин г≥поф≥за, посилюючи або пригн≥чуючи секрец≥ю де€ких його гормон≥в, €к≥ регулюють д≥€льн≥сть окремих залоз внутр≥шньоњ секрец≥њ. ¬≥дбуваЇтьс€ подв≥йна або сходинкова регул€ц≥€ ендокринних залоз.

ѕ≥дсумовуючи д≥ю гормон≥в, необх≥дно засвоњти, що вид≥ленн€ кожного тропного гормону г≥поф≥за регулюЇтьс€ одним ≥з гормон-регул≥вних фактор≥в г≥поталамуса. ¬ин€тком Ї ‘—√ та Ћ√, вид≥ленн€ €ких не регулюютьс€ факторами г≥поталамуса.

 р≥м того, виробленн€ г≥поф≥зом пролактину, а також сомато- ≥ меланотропного гормон≥в в≥дбуваЇтьс€ п≥д д≥Їю двох пар гормон-регул≥вних фактор≥в: пролактол≥бер≥ну та пролактостатину; соматол≥берину та соматостатину; меланол≥берину та меланостатину.

–егул€ц≥€ вс≥х ≥нших гормон≥в та нейросекрец≥њ г≥поталамуса в≥дбуваЇтьс€ за механ≥змом зворотного звТ€зку.

√ормони, що циркулюють у кров≥, можуть д≥€ти на г≥поф≥з або на г≥поталамус за так званим в≥дТЇмним зворотним звТ€зком. ѕ≥двищений р≥вень таких гормон≥в у кровоносному русл≥ приводить до зниженн€ р≥вн€ в кров≥ гормон-регул≥вних фактор≥в ≥ тропних гормон≥в г≥поф≥за ≥, навпаки, низький р≥вень у кров≥ гормон≥в посилюЇ вив≥льненн€ тропних гормон≥в.

≤снують нервов≥ звТ€зки м≥ж г≥поталамусом ≥ нейрог≥поф≥зом, однак вони в≥дсутн≥ м≥ж г≥поталамусом та аденог≥поф≥зом. ÷е повТ€зано з тим, що гормони г≥поталамуса надход€ть в аденог≥поф≥з по портальних судинах (венулах), €к≥ розташован≥ в н≥жц≥ л≥йки. ” раз≥ порушенн€ цього шл€ху доставка гормон-регул≥вних фактор≥в з г≥поталамуса у г≥поф≥з припин€Їтьс€.

 ровопостачанн€ г≥поталамо-г≥поф≥зноњ д≥л€нки зд≥йснюЇтьс€ г≥лками внутр≥шньоњ сонноњ артер≥њ (верхньою та нижньою г≥поф≥зними артер≥€ми), а також г≥лками артер≥ального кола великого мозку. ¬ерхн≥ г≥поф≥зн≥ артер≥њ кровопостачають аденог≥поф≥з, а нижн≥ нейрог≥поф≥з, вступаючи у контакт з аксонами €дер г≥поталамуса. ¬ерхн≥ г≥поф≥зн≥ артер≥њ вход€ть у середн≥й г≥поталамус, де розгалужуютьс€, утворюючи кап≥л€рну с≥тку (первинне кап≥л€рне сплетенн€); в останнЇ всмоктуютьс€ гормон-регул≥вний фактор г≥поталамуса. ѕ≥сл€ контакту з терм≥нал€ми аксон≥в великих нейросекреторних кл≥тин €дер г≥поталамуса, ц≥ кап≥л€ри збираютьс€ в портальн≥ вени, €к≥ опускаютьс€ вздовж л≥йки г≥поф≥за ≥ вход€ть у паренх≥му аденог≥поф≥за. “ут вони знову розд≥л€ютьс€, утворюючи с≥тку синусоњдних венозних кап≥л€р≥в (вторинне кап≥л€рне сплетенн€).

“аким чином, кров потрапл€Ї до аденог≥поф≥за, попередньо пройшовши через пром≥жне поле г≥поталамуса, де вона збагачуЇтьс€ на г≥поталам≥чн≥ аденог≥поф≥зотропн≥ гормони. ¬≥дт≥к кров≥, насиченоњ аденог≥поф≥зними гормонами ≥з численних кап≥л€р≥в вторинного кап≥л€рного сплетенн€, зд≥йснюЇтьс€ по систем≥ вен, що впадають у венозн≥ пазухи твердоњ мозковоњ оболони (печерист≥ та м≥жпечерист≥), а дал≥ в загальний кровот≥к. “аким чином, вор≥тна система г≥поталамуса Ї морфофункц≥ональним компонентом складного механ≥зму нейрогуморального контролю тропних функц≥й аденог≥поф≥за.

‘ункц≥њ г≥поталамуса. ÷ентральна нервова система рефлекторно зд≥йснюЇ контроль над автономним в≥дд≥лом нервовоњ системи, €кий регулюЇ д≥€льн≥сть внутр≥шн≥х орган≥в через г≥поталамус; завд€ки сигналам в≥д контрольних систем г≥поталамуса, €к≥ надход€ть в центральн≥ передвузлов≥ автономн≥ в≥дд≥ли пров≥дних шл€х≥в головного та спинного мозку. “акож г≥поталамус регулюЇ функц≥њ життЇзабезпеченн€: обм≥н речовин ≥ травленн€, температуру т≥ла, водно-сольовий балансу, тиск ≥ обТЇм кров≥, сон, емоц≥йну ≥ статеву сфери:

i регул€ц≥€ температури т≥ла зд≥йснюЇтьс€ через рецептори шк≥ри, травноњ ≥ дихальноњ систем, що призводить до стимул€ц≥њ центр≥в г≥поталамуса, €к≥ посилюють обм≥н речовин;

i водно-сольовий баланс регулюЇтьс€ осморецепторами, г≥поталамусом за рахунок контролю тиску кров≥ за участю г≥поф≥за, нирок ≥ над надниркових залоз;

i центр насиченн€ та голоду розташований у вентральному €др≥ г≥поталамуса, ≥мпульси надход€ть в≥д механорецептор≥в травного шл€ху ≥ глюкозорецептор≥в судин;

i тиск ≥ обТЇм кров≥ регулюЇтьс€ г≥поталамусом через хемо- ≥ барорецептори рефлексогенних зон аорти та порожнистих ≥ €ремних вен;

i у г≥поталамус≥ розташован≥ центри емоц≥йноњ ≥ статевоњ сфер; при подразненн≥ вентромед≥альних €дер у тварин виникаЇ агресивна повед≥нка лють, немотивован≥ реакц≥њ;

i у п≥дталам≥чн≥й д≥л€нц≥, на думку ≤.ѕ. ѕавлова, розташований центр сну, проте, сучасними досл≥дженн€ми доведено, що сон Ї особливим станом кл≥тин кори великого мозку, а зоров≥ ≥мпульси збуджують центри г≥поталамуса ≥ спри€ють пробудженню людини в≥д сну;

i г≥поталамус забезпечуЇ пост≥йн≥сть внутр≥шнього середовища орган≥зму, тобто пост≥йн≥сть осмотичного, г≥дростатичного ≥ температурного стан≥в.

 

 

ћал. 226. —хема впливу г≥поталамог≥поф≥зарноњ системи на органи.

1. —упраоптичне €дро г≥поталамуса. 2. ѕаравентрикул€рне €дро г≥поталамуса. 3. ¬≥дростки нервових кл≥тин €дер г≥поталамуса. 4. 5. 6. јденог≥поф≥з. 7. Ќейрог≥поф≥з. 8. 9. ћетаф≥зи к≥сток. 10.  ора наднирника. 11. ≤нтерстиц≥й €Їчка. 12. —перматогенний еп≥тел≥й €Їчка. 13. —тад≥њ дозр≥ванн€ €йцекл≥тини в €Їчнику. 14. ∆овте т≥ло €Їчника. 15. ћатка. 16. ўитопод≥бна залоза. 17. ћолочна залоза. 18. Ќирка.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 486 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1295 - | 1257 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.242 с.