Фінансовий ринок та механізм його регулювання

1 Необхідність і суть фінансів в умовах ринку. Функції фінансів. Об’єкти та суб’єкти фінансових відносин.

2 Суть категорії “фінансовий ринок”, сфери прояву та основні функції.

3 Структура фінансового ринку та його основні інструменти.

4 Механізм функціонування фінансового ринку.

 

Необхідність і суть фінансів в умовах ринку. Функції фінансів. Об’єкти та суб’єкти фінансових відносин. Категорія фінансовий ринок з’явилася з появою фінансів і в умовах подальшого розвитку товарно-грошових відносин перетворилася в особливу сферу економічних відносин. Розвиток товарного виробництва на певному етапі призвів до появи у його учасників гострої потреби у додатковому капіталі, необхідного для подальшого розширення виробництва. Цей капітал називається інвестиційним капіталом. Використовується інвестиційний капітал на створення робочих місць, придбання знарядь праці, основних фондів, нових технологій та інших елементів виробництва. Вільні грошові кошти (заощадження) перетворюються на інвестиційний капітал з моменту їх надходження до споживачів. Таке перетворення може бути прямим та опосередкованим. Заощадження прямо перетворюються на інвестиції, коли підприємство використовує свій нерозподілений прибуток для придбання нових технологій, основних фондів або коли уряд здійснює будівництво шляхів за рахунок відповідної статті державного бюджету. Прямо перетворюватись на інвестиції можуть лише власні кошти, а чужі повинні пройти певний опосередкований шлях, який лежить через фінансовий ринок.

Отже, фінанси – це система грошових відносин, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу на макрорівні валового внутрішнього продукту і національного доходу (на мікрорівні – виручки і прибутку) із приводу утворення і розподілу, використання фінансових ресурсів (що найчастіше відбувається у фондовій формі) з метою задоволення суспільних інтересів і потреб.

Характерні ознаки, які випливають з економічної суті фінансів:

- фінанси – це категорія обмінно-розподільна;

- фінанси беруть участь у вартісній формі розподілу; у процесі вартісного розподілу ВВП беруть участь не тільки фінанси, а й ціни, кредит, доходи домогосподарств у різних формах (заробітна плата, премії, субсидії, пенсії, державні допомоги, стипендії, дивіденди, відсотки, орендна плата тощо). Тобто, відбувається рух вартості від одного суб’єкта до іншого при цьому обов’язково у грошовій формі;

- фінанси завжди мають справу з рухом фінансових ресурсів;

- фінанси характеризують формування доходів і здійснення видатків;

- фінанси супроводжують еквівалентний характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподіл.

Фінанси необхідні для функціонування держави і діяльності фізичних та юридичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП) та відображають відносини, що виникають при цьому.

Зовнішня форма фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб’єктами господарювання. Внутрішня форма фінансів полягає в тому, що фінанси відображають рух вартості ВВП, тобто обмінні та перерозподільні відносини.

Фінансова діяльність будь-якого суб’єкта проявляється у формуванні доходів та здійсненні витрат. Доходи і видатки, а також фінансові ресурси – це первинні фінансові категорії. Під доходами розуміють отримане в результаті певної діяльності надходження грошових коштів. Під витратами розуміють використання грошових коштів, що є в розпорядженні того чи іншого суб'єкта на даний момент, з метою забезпечення певних потреб.

Фінансові ресурси – це сума коштів, які спрямовані в основні та оборотні засоби підприємства, на основі яких формуються продуктивні доходи. Основу фінансових ресурсів становить капітал.

Об’єктами фінансових відносин є вироблений ВВП та національне багатство. При розподілі ВВП фінанси виконують роль сполучної ланки між кількома виробничими циклами, без них неможливе ні просте, ні розширене відтворення виробництва. При нормальній фінансовій ситуації саме ВВП є основним об’єктом фінансових відносин, оскільки суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що створює. Національне багатство при цьому не розподіляється або розподіляється тільки в частині зайвих ресурсів. При кризовій фінансовій ситуації ВВП не вистачає для формування доходів і фінансових ресурсів, тому розпродається національне багатство. Таким чином, зростаюче виробництво ВВП створює стабільні фінансові передумови для процвітання нації.

Суб’єктами фінансових відносин виступають:

- підприємці, робітники і службовці (за правом виробників ВВП);

- держава (за правом керуючої структури суспільства або за правом виробника, коли виступає як власник, підприємець).

В залежності від призначення та специфічних ознак окремих ланок фінансів виділяють:

- фінанси населення;

- фінанси підприємств і організацій;

- фінанси держави.

Фінанси населення – це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, та використанням доходів фізичних осіб.

Фінанси підприємств та організацій – це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом та використанням доходів і грошових фондів підприємств і організацій.

Фінанси держави – це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Виділяють три основні функції фінансів: розподільна, контрольна, стимулююча.

Суть розподільної полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП.

Розподіл ВВП включає такі стадії:

- первинний розподіл (тобто розподіл ВВП між тими, хто безпосередньо зайнятий у його створенні; на цьому етапі фізичні особи отримують заробітну плату, юридичні особи – прибуток, держава – прибуток державного сектора);

- перерозподіл (включають вилучення частини доходів у тих суб'єктів, хто отримав їх на етапі первинного розподілу та формування різноманітних централізованих фондів, зокрема бюджету держави);

- вторинний розподіл (використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб'єктів, зокрема осіб, зайнятих у бюджетній сфері та ін.).

Суть контрольної функції полягає в тому, що фінанси – це інструмент контролю за діяльністю суб’єктів обмінно-розподільних відносин.

Виконуючи вказані вище функції, фінанси відіграють важливу роль у суспільстві, а саме:

- забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

- забезпечують кругообіг фінансових ресурсів, а отже і безперервність відтворення виробництва;

- регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

- є основою економічних методів управління економікою країни;

- формують систему фінансових показників, що є індикаторами стану і розвитку економіки;

- забезпечують загальний контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів і доходів суб’єктів господарювання.

Суть стимулюючої функції фінансів полягає в тому, що при здійсненні формування та використання фондів фінансових ресурсів створюються передумови для прогресивних зрушень у структурі виробництва, підвищення його ефективності.

Саме стабільне функціонування фінансової системи є основою економічного зростання.

Суть категорії “фінансовий ринок”, сфери прояву та основні функції. Метою утворення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої, у свою чергу, значною мірою зумовлений ефективністю переливу інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на даний момент є потреба в капіталі. Чим різноманітніша, з точки зору суб’єктів і розмірів, структура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку.

Методологічні підходи різних авторів щодо визначення категорії “фінансовий ринок” можна звести до наступних положень.

Фінансовий ринок – це складна економічна система, що є:

- сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи. Під фінансовими активами розуміють грошові зобов’язання та інвестиційні цінності. Інвестиційні цінності – це інструменти утворення фінансових ресурсів (цінні папери, валютні цінності, дорогоцінні метали, нерухомість та ін.);

- сферою прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових активів;

- сферою прояву економічних відносин між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку. Товари, що обертаються на фінансовому ринку, – це фінансові активи. До них відносяться гроші (як гривня, так і валюта), депозити, цінні папери різних видів, зобов’язання та борги (що навіть хочуть закласти в бюджет), позичковий капітал, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, об’єкти нерухомості.

Фінансовий ринок для конкретного підприємця – це сукупність споживачів (покупців, вкладників), які зацікавлені в активах (тобто в продукції) і послугах, запропонованих цим підприємцем, і мають засоби купити їх сьогодні або завтра. Підприємець залежить від свого ринку (від своєї “ніші” на ньому). Кожен підприємець багатий не тільки тим, що в нього є майно, фінансові активи, робітники, але й тим, що в нього є ринок, на якому реалізується його продукція, у т. ч. фінансові активи та послуги.

Фінансовий ринок – це відносини між населенням, виробниками і державою щодо перерозподілу вільних грошових засобів на основі повної економічної самостійності, механізму саморегуляції ринкової економіки, внутрішньогалузевого і міжгалузевого переливу фінансових ресурсів.

Фінансовий ринок як економічна категорія виражає економічні відносини між суб’єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, укладеної у фінансових активах. Ці економічні відносини визначаються об’єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, впливом політичних партій та кланів (особливо в сучасній Україні на стадії становлення цивілізованої державності), які формують в остаточному підсумку сутність фінансового ринку, тобто зв’язки і відносини як на самому ринку, так і у його взаємозв’язку з іншими економічними категоріями.

Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є:

1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

2) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

3) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

4) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

5) вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

6) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

7) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

8) операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

9) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

10) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо.

Вищеназвані функції фінансовий ринок здійснює переважно через: відкриття банківських рахунків і заснування спеціальних фондів (пенсійних, страхових тощо); надання банківських кредитів, комерційних та інших позичок; здійснення операцій із цінними паперами підприємств та держави (акціями, облігаціями) тощо.

У цілому, фінансовий ринок (ринок фінансових послуг) – це узагальнена назва тих ринків, де проявляється попит і пропозиція на різні фінансові активи (фінансові послуги), це сукупність усіх фінансових активів країни, що є сферою реалізації фінансових активів і фінансових відносин між продавцями та покупцями цих активів. Тобто, поняття “фінансовий ринок” – це саморегулююча система ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активи та послуги, що пов’язані з придбанням активів; це сфера економічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів. З організаційної точки зору, фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких виділяються ринки конкретних видів фінансових активів (сегменти).

Структура фінансового ринку та його основні інструменти. Забезпечуючи мобілізацію, розподіл і ефективне використання вільного капіталу, забезпечення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих господарюючих суб’єктів, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту використаного капіталу, кожний цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу в цілому. Ці функції і обумовлюють структуру фінансового ринку:

- грошовий ринок, складовими якого є ринок позичкових капіталів та ринок цінних паперів;

- валютний ринок;

- страховий ринок;

- ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння;

- ринок нерухомості.

Здійснюючи операції на фінансовому ринку, його учасники вибирають відповідні фінансові інструменти їх проведення. Фінансові інструменти – це різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції. Фінансові інструменти, які обертаються на окремих сегментах фінансового ринку, характеризуються на сучасному етапі великою різноманітністю:

- інструменти ринку позичкових капіталів ‑ гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку;

- інструменти ринку цінних паперів –цінні папери, що обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів за їх видами, особливостями емісії та обігу затверджується відповідними нормативно-правовими актами);

- інструменти валютного ринку ‑ іноземна валюта, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок;

- інструменти страхового ринку – страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок;

- до інструментів ринку золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння належать вказані види цінних металів та каміння, які купуються з метою формування фінансових резервів, а також розрахункові документи і цінні папери, що обслуговують цей ринок;

- до інструментів ринку нерухомості відносять цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.

Механізм функціонування фінансового ринку. Механізм функціонування фінансового ринку забезпечує виявлення обсягу і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення в межах всіх категорій споживачів, які тимчасово мають потребу в залученні капіталу із зовнішніх джерел.

Функція фінансового ринку, що полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача, виявляється через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній і т.п.). Її завдання полягає в створенні умов для реалізації грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові активи, що їх цікавлять. Задовольняючи значний обсяг і широке коло інвестиційних потреб господарюючих суб’єктів, механізм фінансового ринку через систему ціноутворення на окремі інвестиційні інструменти виявляє найбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позицій забезпечення високого рівня дохідності капіталу, який використовується із цією метою.

Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає в створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу. Процес залучення фінансових ресурсів містить у собі як накопичення капіталу, так і взяття його в борг (позика), у найм (селенг).

Сутність функції впливу на грошовий обіг зводиться до створення фінансовим ринком умов для безупинного переміщення грошей у процесі здійснення різноманітних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через дану функцію здійснюється реалізація на фінансовому ринку грошової політики держави. Від усталеності грошового обігу залежить усталеність фінансового ринку. Ринковий механізм ціноутворення на фінансовому ринку протилежний державному, хоча і перебуває під певним впливом державного регулювання. Він дозволяє повністю врахувати поточне співвідношення попиту і пропозиції за різними фінансовими активами, яке формує відповідний рівень цін на них; максимальною мірою задовольнити економічні інтереси продавців і покупців фінансових активів.

Фінансовий ринок пов’язаний із здійсненням кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових активів. Фінансове посередництво сприяє прискоренню не тільки фінансових, але і товарних потоків, забезпечує мінімізацію пов’язаних з цим суспільних витрат.

Наявність фінансового ринку та фінансових інститутів, що забезпечують його функціонування, допомагає мобілізувати великий обсяг заощаджень, ефективніше їх розмістити та знизити ризики, ніж це можуть зробити окремі вкладники, а також сприяє скороченню оперативних витрат; об’єднанню та диверсифікації ризиків; розвитку спеціалізованих консультаційних послуг з управління ризику, перспектив інвестицій, оцінки платоспроможності тих, хто їх залучає; задоволенню потреб вкладників у ліквідності та безпечності; задоволенню потреб інвесторів у терміновому вкладенні вільних коштів. Фінансовий ринок виробив власний механізм страхування цінового ризику (і відповідно систему спеціальних фінансових інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни та кон’юнктури фінансового і товарного ринків дозволяє знизити до мінімуму фінансовий та комерційний ризик продавців і покупців фінансових активів і реального товару, пов’язаний зі зміною цін на нього. Крім того, в системі фінансового ринку набула широкого розвитку пропозиція різноманітних страхових послуг.

 

Запитання та завдання для контролю:

1 В чому полягає об’єктивна необхідність існування фінансів як економічної категорії?

2 Чому “фінанси” – категорія історична?

3 Охарактеризуйте об’єкти та суб’єкти фінансових відносин.

4 Назвіть та охарактеризуйте основні функції фінансів.

5 В чому полягає зв'язок фінансів з фондом заробітної плати, собівартістю, цінами?

6 Як змінюється значення фінансів з розвитком товарно-грошових відносин?

7 Чи всі грошові відносини можна віднести до фінансових?

8 Визначте особливості фінансів підприємств порівняно з державними фінансами.

9 Дайте визначення державних фінансів. Охарактеризуйте їх склад і структуру.

10 Які органи управління державними фінансами?

11 Який зв’язок існує між фінансовою політикою та фінансовим механізмом?

12 Чому всі частини фінансового механізму повинні бути тісно між собою пов’язані?

13 Які макрофактори впливають на рівень досконалості фінансового механізму?

14 Дайте характеристику дії фінансових важелів, які використовуються в практиці господарювання.