Тестові завдання третього рівня складності. 1 Споживчий кошик родини складається із наступних товарів: Назва товару К-сть товару на місяць Ціна

 

1 Споживчий кошик родини складається із наступних товарів:

Назва товару	К-сть товару на місяць	Ціна, грн.
Березень	Червень	Жовтень
Хліб	20 кг	1,0	1,1	1,2
Цукор	5 кг	2,5	2,5	2,0
Олія	4 л
М'ясо	10 кг	15,0	16,0	17,0
Крупи	6 кг	1,5	1,3	1,5
Картопля	30 кг	0,8	0,7	0,6

 

Індекс цін в жовтні відносно червня становить:

А) 251%; Б) 247,3%; В) 102%; Г) 98%; Д) немає правильної відповіді.

 

2 Визначте кількість грошей, необхідну для здійснення усіх комерційних операцій в країні Бетії, якщо річна сума продаж складає 950 млрд. бетів (грошова одиниця країни); угоди в кредит становлять 175 млрд. бетів; платежі, строк погашення яких настав, рівна 80 млрд. бетів; сума операцій із взаємозаліками рівна 50 млрд. бетів. Швидкість обігу одного бета 10 разів на рік.

А) 115,5 млрд. бетів; Б) 64,5 млрд. бетів; В) 125,5 млрд. бетів; Г) 80,5 млрд. бетів; Д) 74,5 млрд. бетів.

 

3 Сума цін товарів та послуг – 1250000 грн., вартість товарів та послуг, по яких наступив термін оплати (здійснені платежі) 250000 грн., швидкість обігу грошей становить 12 оборотів за рік, загальна сума взаємних погашень платежів рівна 210000 грн., сума товарів і послуг, проданих в кредит становить 90000 грн. Розрахувати необхідну величину додаткової емісії грошей, якщо швидкість обігу грошей знизиться до 10 (все інше – без змін).

А) 5000 грн.; Б) 20000 грн.; В) 30000 грн.; Г) 10000 грн.; Д) 120000 грн.

 

4 Сусідка запропонувала вам роботу ‑ кожен день 2 год. доглядати за її дитиною за тарифами 12 грн. за годину і обіцяє заплатити всю суму разом через три місяці (вересень, жовтень, листопад). Статистичне управління прогнозує середній рівень інфляції на цей період ‑ 10%. Якою буде сума ваших втрат від інфляції? (За дитиною ви будете доглядати 91 день).

А) 218,40 грн.; Б) 655,2 грн.; В) 595,65 грн.; Г) 198,55 грн.; Д) немає правильної відповіді.

 

5 Нехай клієнт поклав в банк на депозитний рахунок 2000 грн. під відсотки, розраховуючи через рік отримати 2100 грн., за нульового рівня інфляції. Але в економіці почалися інфляційні процеси і рівень інфляції сягнув 15%. Обчислити втрати.

А) 100 грн.; Б) 200 грн.; В) 150 грн.; Г) 315 грн.; Д) 250 грн.

 

РИНОК РОБОЧОЇ СИЛИ

 

1 Суть категорії “ринок робочої сили”. Його кон’юнктура, об’єкти та суб’єкти.

2 Зайнятість та безробіття. Види та причини безробіття.

3 Соціально-економічні наслідки безробіття.

4 Заробітна плата, її основні форми і системи.

5 Особливості формування ринку робочої сили в Україні.

Суть категорії “ринок робочої сили”. Його кон’юнктура, об’єкти та суб’єкти. Ринок праці – це сукупність економічних відносин, форм і методів погодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців, пов’язаних з організацією, використанням і оплатою найманої праці.

Ринок робочої сили – це сукупність економічних відносин між найманими працівниками, підприємцями та біржами праці (державними і приватними) з приводу організації, використання і купівлі-продажу робочої сили.

Цю сукупність економічних відносин становлять:

1) організаційно-економічні відносини щодо роботи бірж робочої сили та виконання ними своїх функцій;

2) відносини економічної власності між підприємцями та найманими працівниками щодо купівлі-продажу робочої сили та її привласнення.

Основними економічними важелями механізму функціонування цього ринку є попит, пропозиція і ціна (заробітна плата). Важливим економічним фактором попиту на працю є фонд заробітної плати фірми: висока заробітна плата обмежує роботодавця у найманні працівників і навпаки. Щодо пропозиції праці, то основним матеріальним стимулом служить реальна заробітна плата: чим вищий її рівень, тим більше працівників пропонує свою працю і тим довше вони хочуть працювати.

Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією праці формується ринкова кон’юнктура:

- рівноважна (якщо величина попиту на працю та обсяг її пропозиції співпадають);

- трудодефіцитна (якщо обсяг попиту на працю перевищує величину пропозиції);

- трудонадлишкова (якщо обсяг пропозиції праці перевищує величину попиту на неї).

Суб’єктами ринку праці є фірми і наймані працівники. Об’єктом є робоча сила, як головний елемент продуктивних сил у будь-якому суспільстві, але товаром вона стає лише за капіталізму. Як і будь-який інший товар, робоча сила має дві сторони: споживчу вартість і мінову вартість. З погляду споживчої вартості специфіка цього товару виявляється в тому, що у процесі його споживання він не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару робоча сила. Інтерес роботодавця полягає у привласненні споживчої вартості робочої сили, її здатності створювати додаткову вартість. Економічний інтерес власника робочої сили (робітника) полягає у реалізації мінової вартості робочої сили.

Ринку робочої сили притаманні явища зайнятості та безробіття. Зайнятість – це система соціально-економічних відносин між людьми, що виникає в процесі їх діяльності, зорієнтованої на задоволення потреб людей, а також при забезпеченні працездатного населення робочими місцями та здійсненні розширеного відтворення робочої сили.

Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення хоче працювати, але не може знайти роботу, стає надлишковою, поповнюючи резервну партію праці. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу), зареєстровані в Державній службі зайнятості як особи, які шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не отримують від служби зайнятості належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду тощо. Отже, поняття “безробіття” містить такі основні аспекти, як потреба в праці, прагнення безробітного працювати, пошук роботи і неможливість її знайти.

Рівень безробіття визначається відношення числа безробітних (Б) до чисельності робочої сили (РС):

(2.10.1),

де Рб ‑ рівень безробіття, у відсотках;

З – чисельність зайнятих.

Розподіл населення за категоріями відповідно з міжнародними стандартами наведено на рисунку 2.10.1.

Економісти розрізняють три види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійною руху населення між регіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу (після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи, яка б відповідала рівню їхньої кваліфікації чи уподобанням). Цей різновид безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним.

 

Населення країни	Працездатне населення	Зайняті (З)	Робоча сила (РС), або Економічно активне населення
Безробітні (Б)
Частина дорослого населення, яке потенційно може працювати, але не працює і не шукає роботу (зайняті у домашньому господарстві, особи, які навчаються, перебувають у спец. установах чи ті, які просто не хочуть працювати тощо)	Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення
	Особи у непрацездатному віці та непрацездатні за станом здоров’я

 

Рисунок 2.10.1 – Розподіл населення за категоріями відповідно з міжнародними стандартами

 

Структурне безробіття означає невідповідність між пропозицією праці та попитом на робочу силу. Така невідповідність виникає у зв'язку з технологічними змінами у процесі виробництва, коли попит на один різновид праці зростає, тоді як на інший зменшується, а пропозиція не може швидко пристосуватися до цього. Структурна незбалансованість між видами діяльності виникає, коли, наприклад, одні сектори економіки розширюються, а в інших скорочуються обсяги виробництва. Структурне безробіття теж вважається неминучим.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям не дуже виразна. Суттєва відмінність полягає в тому, що “фрикційні” безробітні мають навички, які вони можуть продати, а “структурні” безробітні не можуть відразу отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а інколи і зміни місця проживання. Структурне безробіття характеризується більшою тривалістю, а тому вважається серйознішою проблемою у порівнянні з безробіттям фрикційним.

До циклічного безробіття призводить спад виробництва, тобто та фаза економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупних витрат. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє.

Науковці виділяють ряд причин безробіття:

- надто швидке зростання населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування (Т. Мальтус і неомальтузіанці, 30-ті р.р. ХХ ст.);

- прогрес техніки і технологічні зміни у виробництві, особливо раптові (технологічна теорія, 50-ті р.р. ХХ ст.);

- недостатній попит на товари, зумовлений схильністю людей до заощаджень і незначними стимулами до інвестицій (кейнсіанська теорія, найпоширеніша у наш час);

- високий рівень заробітної плати (неокласичний напрям);

- деформація і негнучкість ринку праці (монетаристи);

- закони конкурентної боротьби, які змушують капіталістів збільшувати інвестиції, вдосконалювати техніку, що зумовлює відносне збільшення витрат на засоби виробництва порівняно із витратами на робочу силу (марксистська теорія). Сучасні наковці саме закономірності розвитку капіталістичного способу виробництва вважають головною причиною безробіття. Та все ж воно зумовлюється не однією (хоч і головною) причиною, а їх комплексом: структурними змінами в економіці; нерівномірністю розвитку продуктивних сил в народному господарстві загалом, окремих його регіонах; постійним прогресом техніки, особливо його революційною формою ‑ НТР; пошуком працівниками нових робочих місць для отримання більшої зарплати, змістовнішої роботи; диспропорційністю розвитку економіки; обмеженістю попиту на товари й послуги тощо.

Надмірне безробіття призводить до значних економічних та соціальних втрат. Головна “ціна” безробіття ‑ невипущена продукція. Коли економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенційне виробництво втрачається безповоротно. Чим більший рівень безробіття, тим значнішим буде відставання ВВП. Математичний зв’язок між рівнем безробіття та відставанням в обсязі виробленого ВВП називають законом Оукена:

(2.10.2),

де ВВП ‑ фактичний обсяг виробництва; ВВП* ‑ потенційний ВВП; Рб ‑ фактичний рівень безробіття; Рб* ‑ природний рівень безробіття; (Рб-Рб*) ‑ циклічне безробіття; β ‑ коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (він показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то фактичний обсяг виробництва буде нижчим за потенційно можливий на β %).

Коефіцієнт β найчастіше має значення в межах від 2 до 2,5. Це дає змогу зробити такий висновок: якщо циклічне безробіття в економіці становить 1%, то відставання фактичного обсягу виробництва від потенційно можливого дорівнюватиме 2-2,5%.

Закон Оукена розкриває істотний зв’язок між ринком продукту і ринком праці та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівень безробіття високий, ресурси використовуються не повністю, значна частина продукту не добирається, доходи населення зменшуються.

Проте циклічне безробіття – це не лише економічне лихо, це також і велика соціальна катастрофа. Депресія призводить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів, а також до громадського і політичного безладдя.

Недавні дослідження вчених показали, що безробіття призводить до погіршення і фізичного, і психологічного стану ‑ підвищується рівень серцевих захворювань, алкоголізму та самогубств. Психологічні тести показують, що травма, спричинена втратою роботи, за рівнем стресу відповідає смерті близького друга.

Заробітна плата – грошове вираження вартості й ціни товару “робоча сила” та частково результативності її функціонування.

Заробітна плата існує у двох основних формах: погодинній і відрядній. Погодинна – оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. За погодинної форми заробітної плати розмір заробітку обчислюється відповідно до відпрацьованого часу. Вона може бути погодинною, поденною, щотижневою, щомісячною. У багатьох країнах при визначенні розмірів погодинної плати визначається одиниця виміру ціни праці – ціна години праці –погодинна ставка оплати праці.

Погодинна ставка оплати праці розраховується діленням установленої величини заробітної плати (за день, тиждень, місяць) на нормативну кількість годин праці (відповідно за день, тиждень, місяць).

Погодинна заробітна плата зазвичай застосовується на підприємствах, де переважає чітко регламентований технологічний режим. Вигода від застосування погодинної заробітної плати для підприємця пов’язана з тим, що вона дозволяє легше підвищувати інтенсивність праці без підвищення заробітної плати.

В останні два-три десятиліття погодинна зарплата у багатьох країнах перетворилася у головну форму оплати праці.

Відрядна, або поштучна, ‑ оплата вартості й ціни товару “робоча сила” залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Вона є перетвореною формою погодинної зарплати. Витрати робочої сили за цієї форми вимірюються кількістю та якістю виробленої продукції, що використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції між ними.

На основі погодинної і відрядної форм заробітної плати підприємства застосовують різні системи оплати праці, які спрямовані на стимулювання зростання кількості та якості продукції, на інтенсифікацію праці.

У сучасних умовах найпоширенішими є такі системи оплати праці: тарифні, преміальні та колективні форми, які кожне підприємство використовує відповідно до конкретних обставин та модифікацій.

Визначення розміру зарплати має два підходи: з боку найманого персоналу і з боку роботодавця.

Роботодавець обчислює не тільки ту частину витрат, що визначається ставками заробітної плати, а й валові витрати на наймання працівників. Найманий персонал під заробітною платою вважає той заробіток, який він одержує для особистого використання.

Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержує працівник за продаж своєї робочої сили. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень працівника, рівень його споживання. На це вказує реальна заробітна плата.

Реальна заробітна плата — це та кількість споживчих вартостей (товарів і послуг), яку працівник може придбати на свою грошову (номінальну) заробітну плату за певного рівня цін після сплати податків.

Виділяють такі фактори, які визначають рівень реальної заробітної плати:

1) величина номінальної заробітної плати;

2) рівень цін на товари та послуги;

3) обсяги вилучення частини доходів через механізм оподаткування.

Реальну заробітні плату обчислюють за формулою:

, (2.10.3)

де ЗПн і ЗПр – відповідно, номінальна та реальна заробітна плата.

Матеріальна основа збільшення реальної заробітної плати – розширення масштабів виробництва, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва.

Формування ринку робочої сили в Україні відображає загальносвітові тенденції, але має й свої особливості, які ускладнюють процес його нормального функціонування. Це:

- аномальний вибух міграційних процесів як наслідок загострення політичних і міжнаціональних відносин між країнами, що утворилися на території колишнього СРСР;

- конверсія виробництва, передислокація військових частин;

- евакуація й переселення людей з територій, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції;

- зупинка підприємств через порушення економічних зв'язків і перебої в постачанні сировини, енергії, комплектуючих частин;

- поспішність у здійсненні програми роздержавлення та приватизації власності;

- відсутність достатньої законодавчої бази, яка б чітко регламентувала взаємовідносини між особами найманої праці й роботодавцями.

Все це, врешті решт, призводить до того, що наші підприємці, переймаючи західний досвід у вирішенні проблеми зайнятості й організації праці та прагнучи забезпечити собі максимальний прибуток в найкоротший строк, застосовують не кращі методи. А це веде (і привело) до втрати трудящими частини соціальних гарантій, які вони мали, до погіршення умов праці, зниження заробітної плати, а в кінцевому підсумку - до підвищення соціальної напруги.

Запитання та завдання для контролю

1 Дайте характеристику ринку праці. Охарактеризуйте ринок робочої сили.

2 Які умови становлення та механізм функціонування ринку праці?

3 Що таке робоча сила як товар? Які її властивості?

4 Охарактеризуйте безробіття, його суть та типи. Наведіть причини та наслідки безробіття.

5 Які проблеми соціальної захищеності населення стоять перед українською державою?

6 Наведіть форми заробітної плати.

7 Які системи заробітної плати використовують в світі?

8 Номінальна та реальна заробітна плата: яка між ними різниця?

9 Які передумови зростання реальної заробітної плати в сучасних умовах?

10 Розкрийте роль і значення інвестицій в людський капітал на етапі побудови в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки.