Попит і пропозиція. Механізм ринкової рівноваги

 

1 Суть попиту як економічної категорії.

2 Суть пропозиції як економічної категорії.

3 Взаємодія попиту і пропозиції. Рівноважна ціна.

4 Наслідки втручання держави в механізм ринкового саморегулювання. Контроль держави за цінами.

 

Суть попиту як економічної категорії. Попит — це платоспроможна потреба, яку визначають як кількість товарів і послуг, яку хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною за певний період.

Обсяг попиту обернено пропорційний ціні товару чи послуги. Залежність між ціною і кількістю товару, який може купити споживач за певний період часу, є справедливою для більшості товарів і послуг. Цю залежність економісти називають законом попиту: за інших рівних умов, коли ціна на товар зростає, обсяг попиту на товар зменшується.

Дію закону попиту і закономірності поведінки споживачів можна пояснити за допомогою двох відомих в економічній теорії ефектів: ефекту доходу та ефекту заміщення.

Ефект доходу показує, як зміняться реальний доход споживача і його попит за умови зміни цін на товари. Так, наприклад, зниження ціни товару робить споживача багатшим і дає можливість йому розширити обсяг попиту. Власне в цьому і полягає сутність ефекту доходу.

Ефект заміщення характеризує взаємозв'язок між цінами товарів і обсягом попиту споживача. Так, споживач замінюватиме товар, що дорожчає, більш дешевим, купуючи його у більшій кількості.

Якщо зниження ціни одного товару зменшує попит на інший товар, то обидва товари називають взаємозамінними. Коли зменшення ціни одного товару веде до збільшення попиту на інший товар, такі товари називають взаємодоповнюючими.

Крива попиту. Обернено пропорційну залежність між ціною продукту (Р) і величиною попиту (Qd) можна подати у вигляді графіка (рис. 2.4.1). Криву D в економічній літературі називають кривою попиту. Ця крива є низхідною, оскільки між ціною і попитом існує обернена залежність.

Функція попиту – функція, що визначає величину попиту в залежності від факторів, що впливають на нього. Найважливіший фактор впливу на попит – ціна за одиницю товару.

Функція попиту може бути виражена рівнянням:

Qd = f (P), (2.4.1)

де Qd – обсяг попиту; Р – ціна одиниці товару.

 

Ціна, P

 

P1

 

P2

 

 

Q1 Q2 Кількість, Q

 

Рисунок 2.4.1 – Крива попиту

Детермінанти попиту. Крім ціни, на попит впливають й інші, нецінові фактори. До нецінових факторів (детермінантів) попиту можна віднести наступні: грошові доходи споживачів; кількість споживачів на ринку; смаки, або переваги споживачів; ціни на взаємопов'язані товари; очікування споживачів щодо майбутніх цін і доходів.

Отже, в реальному економічному житті попит змінюється під впливом не тільки цінових, а й нецінових чинників. Проте покупець цікавиться насамперед ціною товару, який привернув його увагу, порівнюючи свої бажання зі своїми можливостями (доходом).

Зміна величини попиту і зміни в попиті. Аналізуючи попит, слід розрізняти ці явища. Зміна величини попиту — це рух по кривій попиту D при зміні ціни за однакових умов, тобто перехід від однієї комбінації “ціна —кількість товару” до іншої. Саме це явище ілюструє рисунок 2.4.1.

Зміни в попиті означають зсув кривої попиту D вліво або вправо (рис. 2.4.2). Такий зсув може зумовлюватись будь-яким неціновим чинником.

 

Ціна, P

®

D1 D D2

®

 

 

Кількість, Q

Рисунок 2.4.2 – Зміни в попиті

Сприятливі зміни нецінових чинників для певного товару завжди збільшують попит і переміщують криву попиту D вправо, з початкової позиції в позицію D2; несприятливі, навпаки, зменшують попит і переміщують криву D вліво в позицію D1.

Суть пропозиції як економічної категорії. Пропозиція – це кількість будь-яких товарів і послуг, яку продавці бажають і мають можливість продати. Залежність між ціною і пропозицією вже не обернена, а пряма.

Закон пропозиції: за інших однакових умов зростання цін на товари веде до збільшення кількості товарів, яку хочуть і можуть вивести на ринок виробники. Залежність між ціною і кількістю товарів, яку продають виробники, за інших однакових умов наведено на рис. 2.4.3. Криву S називають кривою пропозиції. Оскільки більш висока ціна зумовлює збільшення обсягу пропозиції, крива пропозиції S спрямована вгору. Графік пропозиції ілюструє дію закону пропозиції.

Функція пропозиції може бути виражена рівнянням:

Qs = f (P), (2.4.2)

де Qs – обсяг пропозиції; Р – ціна одиниці товару.

Ціна, P

S

P1

 

P2

 

 

Q1 Q2 Кількість, Q

Рисунок 2.4.3 – Крива пропозиції

Детермінанти пропозиції. Пропозиція, як і попит, може змінюватися під впливом не тільки ціни, а й нецінових чинників (рис. 2.4.4), а саме:

- ціни на ресурси (робочу силу, сировину, енергоносії тощо, що становлять витрати виробництва). Зниження цін на ресурси знизить витрати виробництва і збільшить пропозицію. У цьому разі крива пропозиції S зсувається вправо, в позицію S1, тобто виробник продаватиме більше товарів за ціною, що зросла (і навпаки);

- технологічні зміни. Нова досконала технологія дає змогу виробляти кожну одиницю продукту з меншими витратами ресурсів. За незмінних ресурсних цін зменшаться витрати виробництва і збільшиться пропозиція;

- ціни на взаємопов'язані товари. Якщо ціна на товар зростає, підприємство може збільшити виробництво цього товару із зростаючими цінами за рахунок іншого продукту, ціни на який низькі;

- очікування щодо цін у майбутньому. Якщо очікується, що ціна на товар у майбутньому зросте, то частину товару можна вилучити з продажу. При цьому крива пропозиції переміститься вліво (в позицію S2). Проте коли ціни почнуть зростати, підприємство за рахунок товарів, вилучених у минулому з реалізації, збільшить пропозицію і матиме чималий зиск;

- кількість продавців. Зростання кількості продавців зумовлює збільшення обсягу ринкової пропозиції, внаслідок чого крива пропозиції переміщується вправо і навпаки;

- податки і субсидії. Підвищення податків, які виплачує виробник, збільшує витрати виробництва, у зв'язку з чим крива пропозиції переміщується вліво, а зниження зменшує витрати і зсуває криву пропозиції вправо. Субсидії перемістять криву пропозиції вправо.

Ціна, P

®

 

 

Кількість, Q

 

Рисунок 2.4.4 Зміни в пропозиції

Взаємодія попиту і пропозиції. Рівноважна ціна. У механізмі саморегулювання ринкової економіки особливе значення має ринкова ціна, що є результатом взаємодії попиту і пропозиції. Вона фіксується в точці E, в якій перетинаються криві попиту D і пропозиції S (рис. 2.4.5).

Точку E називають точкою рівноваги, а ціну P1 – рівноважною. Тільки в цій точці ціна задовольняє одночасно і покупця, і продавця, адже саме в ній збігаються ціна попиту і ціна пропозиції. Точка Q1 – це точка рівноваги величин попиту і пропозиції, в якій Qd = Qs. У точці E перетинаються крива D і крива S. У цій точці попит кількісно дорівнює пропозиції, а ціна P1 є рівноважною ціною, або ціною рівноваги.

Ціна, P

 

 

P1 E

 

 

0 Q1 Кількість, Q

 

Рисунок 2.4.5 – Рівноважна ціна

 

Як бачимо з рис. 2.4.5, обсяг ринку визначається величиною 0Q1, де продукти продають і купують за ціною Р1. Продавці перебувають на кривій S, зокрема на тій її частині, що іде вниз від точки Е. Покупці зображаються кривою D, зокрема тією її частиною, яка іде вгору від точки Е.

Наслідки втручання держави в механізм ринкового саморегулювання. Контроль держави за цінами. Одним із поширених способів державного регулювання ринкових відносин є контроль та обмеження цін на окремі товари та послуги. Розглянемо ситуацію, зображену на рис. 2.4.6.

 

 

Рисунок 2.4.6 – Наслідки державного втручання шляхом встановлення максимальної ціни

До втручання уряду в механізм ринкового саморегулювання, на ринку сформувалися рівноважна ціна P_E та обсяг продажу Q_E. Іншими словами, споживачі погоджуються купувати ту саму кількість товару, яку будуть пропонувати на ринку товаровиробники. Однак, уряд вважає ціну P_E надто високою і встановлює, що остання не повинна перевищувати рівня P_max. Внаслідок того, що ціна буде нижча за рівноважну, виробники (а особливо ті, в яких високі затрати) стануть виробляти менше, і обсяг пропозиції знизиться до Q₁. З іншого боку, споживач і захочуть купувати більше товару за низькою ціною, і обсяг попиту зросте до рівня Q₂. В цій ситуації попит стане перевищувати пропозицію, а отже виникає дефіцит товару (надлишковий попит), обсяг якого становить Q₂ – Q₁. Такий надлишковий попит приймає форму черг, обмежень, нормування поставок тощо.

Від контролю за цінами хтось виграє, а хтось програє. Згідно рис. 2.4.7, виробники програють – вони отримують нижчу ціну і деякі взагалі припиняють свою діяльність в межах даної галузі. Споживачі, які можуть придбати товар за нижчою ціною, виграють. Однак значна частина інших споживачів, які не мають доступу до дефіцитного товару, програють.

Протилежну ситуацію можна спостерігати при встановленні мінімальної ціни, вищої за рівноважну (рис. 2.4.7). Уряд вважає ціну P_E надто низькою і встановлює, що остання не повинна бути нижчою P_min. Внаслідок того, що ціна буде вища за рівноважну, виробники стануть виробляти більше і обсяг пропозиції зросте до Q₂. З іншого боку, споживачі не зможуть купувати попередню кількість товару і обсяг попиту знизиться до рівня Q₁. В цій ситуації пропозиція стане перевищувати попит і виникне надлишок товару (тобто надлишкова пропозиція), обсяг якого становить Q₂–Q₁.

Рисунок 2.4.7 – Наслідки державного втручання шляхом встановлення мінімальної ціни

 

В багатьох країнах світу уряд встановлює мінімальні закупівельні ціни на зерно, іншу продукцію сільського господарства. Для підтримання високої ціни держава повинна бути готовою викуповувати надлишки пропонованого товару на ринку. Загалом, контроль і державне регулювання цін повинні бути спрямовані на максимізацію довготривалих економічних ефектів, і сумарний ефект від регулювання цін повинен перевищувати втрати окремих учасників ринку.

Інший типовий спосіб державного втручання в механізм ринкового ціноутворення і саморегулювання полягає у зміні податкових ставок. Введення додаткового податку приводить до того, що крива пропозиції зміщується вліво, тобто пропозиція скорочується, адже товаровиробник включає суму податку до ціни товару (рис. 2.4.8). В результаті точка рівноваги зміщується і споживачі купуватимуть меншу кількість товару та ще й за вищою ціною.

Загалом, високе оподаткування справляє негативний ефект, оскільки знижуються обсяги виробництва і скорочуються обсяги споживання суспільством товарів. Мало того, хоча безпосередньо податок сплачує товаровиробник, але включаючи його в ціну товару, перекладає цей тягар на покупця.

Також значний інтерес викликає питання зміни ринкової рівноваги внаслідок введення дотацій. Слід зазначити, що при цьому вплив дотації на рівноважну ринкову ціну протилежний до впливу податків. Впровадження дотацій приводить до того, що крива пропозиції зміщується вправо, тобто пропозиція зростає, адже товаровиробнику повертається частина витрат у вигляді дотації і він може продавати товар за нижчою ціною (рис. 2.4.9). В результаті точка рівноваги зміщується, і споживачі купуватимуть більшу кількість товару за нижчою ціною.

 

Рисунок 2.4.8 – Вплив податку на рівноважну ринкову ціну

 

При введенні дотацій виграють споживачі та виробники, проте держава повинна виплачувати значні суми дотаційних виплат виробникам продукції, в тому числі й тим, які працюють неефективно та до введення дотацій не мали змоги працювати на ринку.

 

Рисунок 2.4.9 – Вплив дотації на рівноважну ринкову ціну

 

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що за співвідношенням між попитом і пропозицією виділяють ринки збалансовані та незбалансовані.

Збалансований – ринок, на якому підтримується повна відповідність між попитом і пропозицією. В умовах збалансованого ринку забезпечується повна реалізація (з найменшими затратами) всіх запропонованих товарів і найбільш повне задоволення платоспроможного попиту.

Незбалансований ринок – той, на якому немає повної відповідності між попитом і пропозицією. Кількісна незбалансованість ринку може виявитися як у надмірному перевищенні пропозиції над попитом (що ускладнює реалізацію товарів), так і в перевищенні попиту над пропозицією.

Таким чином, завданням держави є сприяння максимальному збалансуванню основних ринків держави.

 

Запитання та завдання для контролю

 

1 Дайте визначення поняття попиту та охарактеризуйте його види.

2 Які фактори впливають на попит?

3 У чому полягає різниця між зміною попиту та зміною обсягу попиту?

4 Дайте визначення поняття пропозиції.

5 Які фактори впливають на пропозицію?

6 У чому полягає різниця між зміною пропозиції і зміною обсягу пропозиції?

7 Поясніть ефект взаємодії попиту та пропозиції?

8 За яких умов ринок досягає рівноваги?

9 Дайте визначення рівноважної ціни.

10 Розкрийте механізм формування рівноважної ціни.

11 Поясніть, при яких умовах на ринку утворюється дефіцит, а при яких – надлишок?

12 Охарактеризуйте наслідки державного втручання в механізм ринкового ціноутворення.