Показники якості меблів і методи їх визначення

Процес визначення корисних властивостей меблів починається зі встановлення номенклатури чисельних значень показників якості.

Номенклатура показників якості меблів повинна відповідати наступним вимогам: враховувати її призначення і умови споживання, відображати сучасні досягнення науки і техніки, а також зміни в структурі попиту і потреб населення, сприяти всебічному обліку вимог споживачів з метою підвищення якості меблів, їх збуту і ефективності споживання. Типова номенклатура показників якості меблів включає наступні показники: соціального призначення, функціональні, надійності в споживанні, ергономічні, естетичні, екологічні.

Показники соціального призначення характеризують відповідність меблевих виробів структурі суспільних потреб, що склалася, а також здатність задовольняти цю потребу. Наприклад, меблі побутові для кухонь, дитячих кімнат, меблі спеціальні.

Функціональні показники відображають досконалість виконання основної функції, універсальність застосування. Наприклад, меблі для лежання і сидіння (крісло-ліжко) меблі для відпочинку і зберігання постільної білизни (ліжко-комод) та ін.

Показники надійності (довговічність, міцність, жорсткість, деформованість, безвідмовність) характеризують здатність меблевих виробів виконувати задані функції протягом необхідного часу, зберігаючи показники призначення в заданих межах.

Ергономічні показники характеризують зручність і комфорт споживання меблевих виробів в системі «Людина-меблі-середовище».

Естетичні показники (стиль, колірне рішення, інформаційна виразність, цілісність композиції і досконалість виробничого виконання) мають важливе значення при оцінці якості меблів.

Екологічні показники якості меблів характеризують її дію на навколишнє середовище в процесі споживання. Наприклад, зміст і виділення речовин з неприємним запахом, алергічність і токсичність матеріалів.

Економічні показники характеризують витрати на розробку, виготовлення і експлуатацію меблів.

У практиці оцінки якості меблів склалася певна номенклатура одиничних, комплексних показників якості, зафіксована у відповідних стандартах.

Відповідно до діючих стандартів і інших видів нормативно-технічної документації, що регламентують якість меблів, показники розрізняють за наступними ознаками: за способом відображення розрізняють показники якості меблів, що виражаються в балах і в натуральних одиницях; за методом визначення показники якості бувають визначувані органолептичним методом лабораторним, соціологічним, експертним і др.; по області застосування розрізняють показники, вживані при проектуванні меблів, при розробці методів контролю, при управлінні якістю, при розробці нормативно-технічної документації і др.; залежно від мети оцінки меблів, що проводиться розрізняють показники для зіставлення досягнутих показників якості ₃ показниками кращих вітчизняних і зарубіжних зразків, тобто для оцінки рівня якості і показники для здійснення контролю якості меблів, що поступають в торговельну мережу.

Для досягнення мети у першому випадку оцінюють і враховують наступні:

1. Показники комфортабельності, характеризуються зручністю розміщення виробів, в приміщенні, зручністю догляду за виробом, зручністю користування виробом, а також категорією м'якості (для м'яких меблів). Оцінюють показники комфортабельності органолептичним методом в балах, наприклад, діапазон оцінок зручності користування встановлений в межах від 18 до 9 балів. Категорії м'якості визначають при випробуванні м'якого елементу меблів на піддатливість і деформацію в лабораторних умовах.

2.Показники надійності характеризують такі властивості меблів як жорсткість, деформованість, міцність, довговічність, ремонтопридатність. Визначають ці показники експериментальним методом.

3.Ергономічні показники включають функціональні розміри виробу. показники теплопровідності, які визначають за допомогою вимірювальних приладів.

4.Естетичні показники характеризують ступінь досконалості виробу і зумовлюються формою, кольором, фактурою і малюнком лицьової поверхні меблів.

5.Патентно-правові показники характеризуються показниками патентного захисту і патентної чистоти.

6.Показники уніфікації, характеризують рівень уніфікації по коефіцієнту повторюваності, який визначають розрахунковим шляхом.

7.Показники безпеки, відображають відповідність вживаних матеріалів санітарно-гігієнічним вимогам і стійкість виробу на горизонтальній площині.

8. Показники виробничого виконання і технологічності характеризують точність виготовлення виробу і оцінюються по граничному відхиленню від габаритних розмірів, параметру шорсткості, покоробленості щитових деталей, а також визначаються по трудомісткості виготовлення, матеріаломісткості і собівартості.

9.Показники властивостей поверхні, що має захисне-дєкоративне покриття, включають: клас покриття, групу покриття, ступінь блиску, стійкість лакофарбового покриття до дії змінних температур, до дії хімічних реагентів, адгезію, твердість, водостійкість і світлостійкість лакофарбового покриття. ІД¹ показники визначають візуально, шляхом порівняння з еталоном інструментальним методом.

У номенклатуру показників, які враховуються при контролі якості меблів, включають функціональні розміри, конструктивне виконання, показники якості використовуваних матеріалів, показники якості обробки поверхонь, облицювання, покриттів, показники з'єднань і зборки виробів. У м'яких меблях, окрім вказаних показників, враховуються показники якості настилу, оббивного матеріалу і показники якості функціонування механізму трансформації. У торгівлі шляхом зіставлення значень цих показників з вимогами НД визначають якість меблів. Для визначення значень показників якості меблів використовують вимірювально-експериментальні, експертні, соціологічні і ін. методи, передбачені нормативно-технічною документацією.

функціональні розміри – лінійні розміри (висота, глибина, ширина) меблевих виробів, які фіксуються в технічних описах на кожен виріб і регламентуються стандартами на меблі, перевіряють за допомогою універсально-вимірювального інструменту в місцях, вказаних на схемах у відповідних нормативних документах.

Показники якості конструктивного виконання меблів – вигляд, кількість і форма використаних вузлів і деталей, спосіб їх сполучення – визначають шляхом візуального зіставлення фактичної конструкції виробу з технічним описом. Відхилення форми деталей і вузлів від вимог робочих креслень, що виражається в покоробленості деталей, визначають вимірюванням максимальної стріли прогину деталі по двох її діагоналям за допомогою щупа і металевої перевірочної лінійки. Покоробленість визначають з точністю 0,1 мм. Контрольною збіркою виробу перевіряють можливість збірки без додаткової підгонки меблів, що поставляються в розібраному вигляді.

Якість використовуваних матеріалів в дерев'яних меблях з елементами металу, пластмас характеризуються породою, пороками, вологістю використаної деревини, а також дефектами на поверхні металевих, пластмасових деталей, елементів із скла і дзеркал. Застосування матеріалів у виробництві меблів, комплектність виробу перевіряють по технічній документації на виріб. Породи деревини визначають візуально по текстурі, кольору, блиску, вираженості річних шарів, розташуванню судин, наявності і характеру серцевинних променів і ін.

Візуально за зовнішніми відмітними ознаками встановлюють види пороків деревини і враховують норми їх обмеження за стандартами.

Вологість деревини визначають за допомогою електровологоміра.

Якість обробки поверхні деталей з деревини і деревних матеріалів характеризується шорсткістю і дефектами. Шорсткість поверхні деталей з деревини визначають за допомогою спеціальних мікроскопів. На деталях площею до 0,5 м² проводять п'ять вимірювань, на деталях площею понад 0,5 м² – десять вимірювань. Відповідними стандартами, що регламентують шорсткість поверхонь деталей з деревини, допускається визначати шорсткість порівнянням з еталонами.

Дефекти обробки поверхні деталей з деревини – вириви шпону, задирки, прошліфовка, недошліфовка, вм'ятини, риски, подряпини) встановлюють візуально.

Зовнішнім оглядом перевіряють якість металевих елементів. Наявність шорсткої поверхні, гострих, кромок, задирок, вм'ятин, раковин, рисок, подряпин, розшарувань, плям корозії свідчить про невідповідність металевих деталей вимогам нормативно-технічної документації.

Якість деталей з металу характеризується також кольором і товщиною захисний-декоративного покриття.

Невідповідність деталей з пластмас за кольором вимогам технічних описів на меблі, наявність на їх поверхні дефектів (шорсткості, раковин, облою сторонніх включень, тріщин, розшарувань, подряпин, рисок), вказуючих відхилення від вимог стандартів, встановлюють візуально.

При перевірці якості скляних елементів зовнішнім оглядом звертають увагу на обробку кромок деталей із скла, на наявність дефектів скла (міхури шліри, свілі, смугастість, хвилястість).

До показників якості облицювання виробів меблів відносять якість підбору облицювального матеріалу і дефекти.

Якість підбору деревного облицювального матеріалу характеризується: напрямом волокон облицювального шпону, породою деревини, текстурою, кольором і видом зрізу, наявністю дефектів. По малюнку і кольору, характеру дефектів судять про якість декоративних облицювальних матеріалів на основі плівок, пластика, тканин і ін.

При контролі якості облицювання візуально встановлюють однорідність підбору смуг облицювального матеріалу по породі, кольору, текстурі, звертають увагу на такі дефекти облицювання, як розбіжність смуг облицювання, зашморгування смуг облицювання, плями клею, міхур під облицюванням, викривлення облицювання, незадовільний підбір шпону.

Про якість обробки поверхні меблів судять по вигляду використовуваного обробного матеріалу, блиску поверхні і наявності дефектів. Візуально шляхом порівняння з еталонами обробки встановлюють вид обробних матеріалів, які позначаються в технічних описах індексами.

Індекси покриттів складаються з букв і цифр, відображають вид матеріалу, категорію, характер покриття, наприклад, індекс ПЭ1БП означає покриття лакове поліефірне, першій категорії, блискуче, прозоре.

Блиск лакових покриттів визначається за допомогою рефлектоскопа Р-4 або порівнянням з еталонами покриттів.

Дефекти обробки поверхні (шагрень, міхури, проколи, хвилясті кратери, патьоки, напливи, відшаровування, риски, подряпини, тріщини в лаковій плівці, пропуск лакофарбового матеріалу, включення) встановлюють візуально.

Показники якості з'єднання елементів і збірки виробів меблів (міцність і щільність з'єднань, рухливість висувних елементів збірки, що відкриваються, стійкість виробу в зібраному вигляді на горизонтальній поверхні,багатократної збірки і розбирання, дефекти: зазори в сполученнях деталей, перекіс виробу, перекіс вузлів, напливи клею в з'єднаннях) визначають в лабораторних умовах і органолептично. Щільність прилягання деталей меблів характеризується величиною зазору в отворах, визначається за допомогою щупа або перевірочної лінійки. Трансформацію рухомих елементів виробів меблів перевіряють органолептично, шляхом висунення ящиків, відкриття дверець, розсовування скла і т.д.

У м'яких меблях при контролі якості звертають увагу на спеціалізовані показники якості (зовнішній вигляд, натягнення і кріплення оббивного матеріалу, якість закладення кутів м яких елементів, вид настильних матеріалів, рівномірність і пружність настилу, якість функціонування механізму трансформації), які визначають візуально, а в окремих випадках – промацують натисками рук. Такі показники як: жорсткість, м'якість (загальна деформація і податливість), залишкова деформація безпружинних м'яких елементів, довговічність і надійність визначають в лабораторних умовах з використанням спеціальних стендів і приладів.

Важливим показником якості, що враховується при контролі якості меблів, є якість маркування і упаковки.

Якість маркування і упаковки перевіряють візуально. При цьому встановлюють вигляд і стан пакувальних матеріалів: паперу, картону, тканин, плівкових синтетичних матеріалів, чіткість, повноту змісту маркування і відповідність її даним в супровідних документах.

 

Вимоги до якості меблів

Меблеві вироби, що випускаються промисловістю, повинні відповідати загальним і специфічним, поточним і перспективним вимогам. Залежно від того, яку сторону споживання меблів ці вимоги характеризують, їх підрозділяють на вимоги соціального призначення, функціональні, надійності в споживанні, ергономічні, естетичні, екологічні, економічні і ін.

Вимоги соціального призначення виявляються через функціональні, естетичні і інші споживчі властивості меблів. Найбільш істотними з них є вимоги до відповідності виробництва меблів потребам суспільства, сучасній моді і стилю, національним особливостям, складу сім'ї.

До функціональних вимог відносять вимоги до відповідності розмірів меблів розмірам приміщень і речей. Крім того, меблі повинні забезпечувати зручність користування, можливість вільного переміщення, створювати юність і правильну організацію інтер'єру. Конструкція меблів повинна забезпечувати простоту виготовлення, міцність, довговічність, надійність і раціональне використання матеріалів. Меблі повинні бути стійкими при статистичних і динамічних навантаженнях. У збірно-розбірних виробах меблів конструкція повинна забезпечувати збірку і розбирання, без додаткової підгонки, а також заміну облицювального матеріалу без пошкодження виробу.

Виконання цих вимог залежить від раціональності конструкції, правильного підбору видів з'єднань, матеріалів, розмірів деталей, правильності форм, обробки і ін. Тому при конструюванні меблів для сидіння, відпочинку, сну, прийому їжі, роботи і ін. занять враховують розміри і антропометричні дані тіла людини а для меблі-хранилища враховують розміри книг, одягу, посуду, інших предметів. Функціональні розміри меблів по висоті встановлюються з урахуванням біомеханічних можливостей людини за трьома мовними зонами: нижньою, середньою і верхньою. Нижня зон розташовується на рівні 750-850 мм від підлоги і по ступеню зручності користування ділиться на дві підзони – до 400-450 мм (рівень сидінь) і вище. Перша підзона, важко доступна і використовується для важких речей, щ₀ рідко вживаються. Верхня частина нижньої зони доступніша і використовується для розміщення висувних ящиків, лотків, пов'язаних з робочими площинами столів.

Середня зона (від 750 до 1600 мм) найбільш зручна і використовується для розміщення предметів, що часто вживаються, і для організації робочого місця. Наприклад, загальна висота робочої зони столу міняється від 550 до 1050 мм від рівня підлоги залежно від положення тіла людини і характеру функціонального процесу.

Верхня зона (1800 мм і більш від рівня підлоги) відносно недоступна Користування верхньою зоною можливо із спеціальними підставками, сходами драбинами. Тому в сучасних комбінованих шафах-стінках у верхній зоні і в антресолях рекомендується розташовувати легкі предмети, що рідко вживаються.

Зручність користування меблями залежить не тільки від розмірів, форми виробу, але і від їх маси, яка забезпечує можливість трансформації меблів. Особливо зручна для переміщення і найбільш транспортабельні універсально-збірні і трансформовані меблі.

Здатність меблів виконувати задані функції протягом певного часу характеризується вимогами до надійності в споживанні і довговічності.

Надійність, довговічність і можливість ремонту меблів залежать від її конструкції, властивостей початкових матеріалів, покриття, технології виготовлення, ремонтопридатності і інших факторів. Тому конструкційні, облицювальні матеріали і захисний-декоративні покриття поверхонь виробів, деталі і складальні одиниці меблів повинні сприяти збільшенню термінів дії і забезпечувати збереження споживної вартості меблів при зберіганні, транспортуванні і експлуатації.

Для підтримки нормального функціонування організму людини меблі повинні відповідати вимогам ергономіки, тобто меблі повинні бути не тільки зручними і комфортабельними в експлуатації, але і знижувати до мінімуму негативні дії на нервову систему людини, бути регульованими для збереження зручної пози відповідно до зросту людини і зміни положення його тіла. Незручність меблів, наявність; в ній гострих кутів, яскравий дратівливий колір негативно впливають на психологічний стан людини.

Меблі, як предмет утилітарного призначення, повинні створювати безпеку і нешкідливі умови при користуванні, тобто відповідати гігієнічним вимогам.

У зв'язку з цим поверхня меблів повинна бути гладкою, рівною, рисок, подряпин, якомога легше очищатися і менше забруднюватися.

Гігієнічні вимоги особливо важливі для кухонних меблів, а також меблів для сну і відпочинку.

При оцінці якості меблів, при створенні нових виробів дуже важливе дотримання естетичних вимог. Меблі повинні бути красивими. Зручні, добре виконані меблі в упорядкованому приміщенні завжди розташовують людей до трудової діяльності або відпочинку.

Вимоги до якості меблів, встановлені нормативно-технічною документацією можна розділити на групи:

вимоги до конструкції і розмірів меблів;

вимоги до матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів; вимоги до якості обробки, облицювання і оздоблювання поверхні меблів;

вимоги до якості основних елементів меблів і їх з єднання;

вимоги до якості збірки меблів;

вимоги до фізико-технічних показників меблів;

вимоги до комфортабельності і естетичних показників меблів;

вимоги до маркування, упаковки, транспортування і зберігання меблів.

Всі вимоги до якості меблів зводяться до наступного.

Меблі повинні виготовлятися відповідно до вимог технічної документації (проекту і технічної характеристики) і зразка-еталону, затвердженого в установленому порядку.

Функціональні розміри повинні відповідати вимогам, встановленим в НД на функціональні розміри конкретних моделей меблів або в технічній документації на ці вироби.

Якість матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, вживаних у виробництві меблів, повинна відповідати вимогам діючої нормативно-технічної документації на ці матеріали.

На якості меблів особливо різко позначається вологість деревних матеріалів. Вологість деталей з масивної деревини повинна бути (8 ± 2 %), а вологість деталей з деревних матеріалів повинна відповідати нормам, вказаним в нормативно-технічній документації на ці матеріали.

Норми обмеження пороків деревини встановлюються стандартом залежно від виду поверхонь деталей (поверхні деталей, фанеровані шпоном і поверхні деталей з масивної деревини), від характеру поверхні виробу і виду покриття (видима лицьова, інші лицьові, фасадна, робоча, внутрішні видимі поверхні, з прозорим покриттям і поверхні під непрозоре покриття, під оббивку і облицювання поверхні, невидимі при експлуатації).

У виробах меблів, виготовлених з деталей, фанерованих шпоном, на фасадній, робочій і інших лицьових поверхнях з прозорим покриттям не пускаються наступні пороки деревини: сучки здорові з тріщинами, частково зрощені, випадні, тріщини, прорість, несправжнє ядро, кишеньки, крен, тягова деревина, червоточина, риски, подряпини і ін. На поверхнях: внутрішніх видимих, під непрозоре покриття, під облицювання і оббивку ці пороки допускаються з обмеженням їх розмірів, місце розташування на деталях меблів.

Пороки деревини: сучки загниваючі, гнилі, порохно, збіжистість, закомелистість, овальність, наріст, кривизна, серцевина, подвійна серцевина, подвійна серцевина, сухобокість, рак, засмолок, внутрішня заболонь, водошар, цвіль, гнилизна, дупло, пошкодження деревини паразитними рослинами, пошкодження птахами, обвугленість, обдир кори, кара, скіс, обзол, закорина, ворсистість, моховитість, бахрома, заруб, запил, задир, вищербини, брижі наколювання, вихват, непрофрезеровка, гребінець, недошліфовка, опік, покоробленість не допускаються на всіх поверхнях меблів.

На лицьових поверхнях меблі не допускається водночас більше трьох видів нормованих пороків.

Облицювальні матеріали і захисно-декоративні покриття на видимих поверхнях повинні мати єдине колірне рішення.

Облицювання з пшону або матеріалів з малюнком, що імітує текстуру деревини, повинне бути підібрано за породою, текстурою і кольором.

Поверхні деталей меблів з металу повинні мати захисне декоративне покриття. Стандартом допускається відсутність покриття у випадку, якщо металеві деталі виготовлені із спеціальних сплавів, наприклад, хромонікелевих.

Форми вузлів і деталей меблів повинні відповідати вимогам робочих креслень. Часто зустрічається відхилення форми дерев'яних елементів, що виражається у викривленні конструктивних площин і ліній. Покороблення щитових і рамкових деталей на І м довжини не повинно перевищувати І мм – для дверей і 1,5 мм – для інших деталей.

Деталі і складальні одиниці виробів збірно-розбірних меблів повинні забезпечувати збірку і розбирання виробів без додаткової підгонки. Трансформовані, висувні, розсувні елементи виробів меблів повинні забезпечувати вільний хід без заїдань і перекосів. Вкладні і накладні елементи повинні закріплюватися нерухомо.

Вироби меблів в зібраному вигляді повинні бути стійкими на горизонтальній площині. Кріплення петель, окрім рояльних, до не зміцнюваних кромок щитів з деревостружкової плити не допускається.

Фурнітура, що виходить на поверхню виробів, не повинна мати задирок. Замки повинні бути міцно і нерухомо закріплені на деталях виробів. Кромки виробів зі скла (полиць, дверей) і дзеркал повинні бути шліфованими або полірованими. Показники міцності меблів повинні визначатися відповідно до нормативно-технічної документації.