Собівартість продукції та її види

 

Показнику собівартості продукції належить одне з провідних місць в економічному механізмі господарювання. Від рівня собі- вартості залежить прибуток, рівень цін, рентабельність та інші показники.

Собівартість продукції (робіт, послуг) є одним із найважливі- ших показників роботи кожного підприємства чи організації, так як вона характеризує всі сторони його (її) діяльності. В собівар- тості продукції втілені всі затрати на виробництво і реалізацію продукції, тому вона показує наскільки ефективно на підприємс- тві використовуються всі види ресурсів. Крім того, собівартість продукції характеризує результати виробничої, господарської і комерційної діяльності підприємства.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені у грошовій формі витрати, пов’язані з підготовкою, організацією,

веденням виробництва та реалізацією продукції (виконання ро-

біт, надання послуг). Собівартість продукції (робіт, послуг) під-

приємства складається з витрат природних ресурсів, сировини,

матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів,

а також інших витрат.

Собівартість — один з найважливіших показників діяльності

підприємства, оскільки він:

— комплексно характеризує рівень витрат усіх наявних ресур-

сів підприємства, а відтак, і рівень техніки, технології та органі-

зації виробництва;

— є базою для оцінки економічної ефективності виробництва;

— є базою для встановлення цін на продукцію (роботи, по-

слуги);

— є базою для визначення прибутку підприємства.

Собівартість продукції є якісним показником, в якому кон-

центровано відображаються результати господарської діяльнос-

ті організації, її досягнення і резерви. Чим нижча собівартість

продукції, тим більшою є економія праці, краще використову-

ються основні фонди, матеріали, паливо, тим дешевше вироб-

ництво продукції обходиться як підприємству, так і суспільству

в цілому.

Витрати, які відносяться на собівартість продукції, визнача-

ються Методичними рекомендаціями з формування собівартості

продукції (робіт, послуг).

До собівартості продукції, зокрема, включаються витрати

праці, засобів і предметів праці на виробництво продукції на під-

приємстві. До них відносяться:

— витрати на підготовку і освоєння виробництва;

— витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції

(робіт, послуг), зумовлені технологією і організацією виробницт-

ва, включаючи витрати на контроль виробничих процесів і якості

продукції, що випускається;

— витрати, пов’язані з раціоналізацією й винахідництвом;

— витрати по обслуговуванню виробничого процесу, забезпе-

ченню нормальних умов праці й техніки безпеки;

— витрати, пов’язані з набором робочої сили, підготовкою та

перепідготовкою кадрів;

— відрахування на соціальні заходи;

— витрати по управлінню виробництвом тощо.

Крім цього, до собівартості продукції (робіт, послуг) включа-

ються також втрати від браку, від простоїв за внутрішньовироб-

ничими причинами, нестачі матеріальних цінностей у виробниц-

тві й на складах в межах норм природного убутку.

Залежно від того, які витрати включаються до собівартості

продукції, традиційно виділяються такі її види:

— технологічна — включає лише прямі витрати, пов’язані з

підготовкою та виготовленням продукції;

— виробнича — включає прямі витрати і загальновиробничі

витрати; вона характеризує витрати самостійного виробничого

підрозділу (цеху) на виготовлення продукції;

— маржинальна (обмежена) — це виробнича собівартість,

яка характеризує рівень прямих змінних витрат, які припадають

на одиницю продукції;

— фабрично-заводська — собівартість, до складу якої вклю-

чаються, крім безпосередніх затрат на її виготовлення, ще й ад-

міністративні та інші операційні витрати;

— повна — виробнича собівартість, яка збільшена на суму

адміністративних, комерційних і збутових витрат. Цей показник

інтегрує загальні витрати підприємства, які пов’язані як з вироб-

ництвом, так і з реалізацією продукції;

— індивідуальна — характеризує витрати конкретного під-

приємства, які пов’язані з випуском продукції;

— середньогалузева — характеризує середні по галузі витра-

ти на виробництво даного виробу і розраховується за формулою

середньозваженої із індивідуальних собівартостей підприємств

галузі.

Принцип історичної собівартості, що покладений в основу

бухгалтерського обліку, передбачає пріоритетну оцінку активів

підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і споживання.

Згідно з Національними положеннями (стандартами) бухгал-

терського обліку до історичної (фактичної) собівартості повинні

включатися лише виробничі витрати: прямі матеріальні витрати,

прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати і загальнови-

робничі витрати.

Показник повної собівартості використовується не для оцінки активів, а для цілей довгострокового планування та для визна- чення ціни на продукцію.

За ознакою часу собівартість поділяється на планову (норма- тивну) і фактичну. Для розрахунку планової (нормативної) со- бівартості включаються максимально допустимі витрати підпри- ємства на виготовлення продукції, передбачені планом на минулий період. Фактична собівартість характеризує розмір дійсно затрачених засобів на випущену продукцію, виконані ро-

боти чи надані послуги.

 

 

2.4. ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ ЗА МІСЦЯМИ ВИНИКНЕННЯ,