| Питання, які стоять перед керівником | Класифікація затрат |
| 1. Як зміниться прибуток при оцінці зміни цін, затрат і обсягу виробництва? 2. Які наслідки будуть мати зміни структури випуску? 3. Яка оптимальна (найкраща) структура випус- ку? 4. Яким повинен бути обсяг виробництва? 5. Наскільки великий ризик і який «запас міц- ності»? | За динамікою затрат від- носно обсягу випуску продукції: — змінні; — постійні; — змішані. |
| 1. Які затрати на виробництво в цілому? 2. Які затрати на виробництво даного виду про- дукції чи групи видів продукції? 3. Які затрати даного підрозділу? | За можливістю віднесен- ня на конкретний об’єкт калькуляції (продукцію): — прямі; — непрямі. |
| 1. Наскільки значні відхилення «план-факт» і чим вони викликані? 2. Хто відповідає за відхилення? 3. Чи є можливість фінансового маневру? У чо- му конкретні резерви економії? | За ступенем урегульова- ності: — повністю регульовані; — частково регульовані; — слабо регульовані (за- дані) |
Наприклад, підприємство розглядає альтернативу викорис- тання вільних обігових коштів: придбати цінні папери або комп’ютер і здати його в оренду.
У цьому разі релевантні витрати для наведених варіантів ста-
новлять:
Дійсні витрати + Можливі витрати = Релевантні витрати
Варіант 1 Придбання: Вартість +
акцій
акцій
+Втрати доходу від завдання =Релевантні витрати
комп’ ютера в оренду
для варіанта 1
Варіант 2 Придбати комп' ютер і :
Вартість +
здати його в оренду
комп' ютера
+Втрати доходу =Релевантні витрати
від дивідендів
для варіанта 2
Можливі витрати не відображають в облікових регістрах і бе-
руть до уваги тільки в разі використання обмежених ресурсів.
Поділ витрат на постійні та змінні має досить суттєве значен- ня для управління витратами. У зв’язку з цим досить важливо на практиці підійти до розмежування їх на вказані групи. Проте процес цей не є простим, як здається на перший погляд. Склад- ність полягає у тому, що переважна більшість витрат є умовно- постійними та умовно-змінними або напівпостійними та напів- змінними.
Будь-які витрати відносяться до змінних витрат, якщо їх ве-
личина залежить від обсягу виробництва. У випадку відсутності
такої залежності витрати носять назву постійних.
Постійні витрати поділяються на обов’язкові і дискреційні.
Обов’язкові витрати — це витрати номінальної потужності
або, іншими словами, це заплановані накладні витрати, які могли
б бути понесені підприємством чи організацією при нульовому
обсязі ділових операцій. Сюди відносяться усі витрати, які необ-
хідно здійснити, щоб бути у «готовності до роботи».
Дискреційні витрати виникають протягом визначеного пері-
оду часу (тобто це періодичні витрати) в результаті конкретного
стратегічного рішення, яке прийняте керівництвом організації.
Вони не пов’язані з обсягами виробництва або збуту. Рівень та-
ких витрат встановлюється рішенням організації; таким же рі-
шенням вони можуть бути збільшені, скорочені або усунуті. Ти-
повими прикладами дискреційних витрат є витрати на дослід-
ження і розробки, вартість рекламних засобів і витрати на про-
грами підвищення кваліфікації персоналу.
Маржинальні (граничні) витрати — це витрати на вироб-
ництво додаткової одиниці продукції. Характерною особливістю
їх є те, що вони знижуються в розрахунку на одиницю продукції
зі збільшенням обсягів виробництва.
Середні витрати характеризують собою середній розмір ви-
трат на виготовлення одиниці продукції, виконаної роботи чи на-
даної послуги.
Залежно від ситуації менеджера можуть цікавити як маржина-
льні, так і середні витрати. Наприклад, менеджер приватного ко-
леджу може вивчати можливість додаткового набору, виходячи з
маржинальних витрат, та розглядати середні витрати на методи-
чне забезпечення студентів для складання бюджету.
Стосовно оцінки поведінки витрат, крім маржинальних і сере-
дніх витрат, можна виділити ще й так звані інкрементні витра-
ти. До них слід віднести витрати на додатковий обсяг продукції
(робіт) після рівня, коли вони починають поводити себе як напів-
змінні.
Скажімо, витрати на перших 50 одиниць продукції складають
5,0 тис. грн, а наступних 25 одиниць — 2,0 тис. грн. Отже, мар-
жинальні витрати на одиницю продукції в даному випадку стано-
витимуть 80 грн, у той час як середні складатимуть 93,3 грн.
Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки робо-
ти їх керівників виділяють контрольовані та неконтрольовані ви-
трати.
Контрольовані витрати — це витрати, які менеджер може
безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.
Неконтрольовані витрати — це витрати, які менеджер не
може контролювати чи впливати на них.
Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтро-
льовані залежить від сфери повноважень менеджера.
Одні й ті самі витрати можуть бути контрольованими з боку
керівника цеху підприємства та неконтрольованими для керівни-
ка цеху іншого підприємства.
Прикладом традиційно контрольованих витрат з позиції нача-
льника цеху є основні матеріальні витрати і основна заробітна
плата виробничих робітників, а неконтрольованих — амортизація
виробничого устаткування.
Класифікація витрат на контрольовані та неконтрольовані ле-
жить в основі системи обліку за центрами відповідальності.
Досить своєчасною та аргументованою є запропонована вітчи-
зняним науковцем Л. В. Нападовською класифікація затрат згід-
но з цілями управління, яка наведена у табл. 2.5.
Таблиця 2.5
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРАТ СТОСОВНО МЕТИ ДОСЛІДЖЕННЯ [45, C. 140]
| Ознака | Види затрат | Мета використання |
| 1. За відношенням до виконавців | Контрольовані і неконтрольовані | З метою здійснення контролю за діяльністю виконавців |
| 2. За відношенням до обсягу виробництва | Змінні і постійні | З метою оптимізації самого виробничого процесу та ана- лізу беззбитковості виробни- чого процесу (в системі облі- ку за змінними витратами) |
| 3. За способом відне- сення на собівартість об’єктів | Прямі і посередні | Для визначення собівартості продукції і отриманого при- бутку (за повною собівартіс- тю) |
| 4. За доцільністю ви- трачання | Продуктивні і непродуктивні | З метою контролю за економ- ним використанням ресурсів |
Закінчення табл. 2.5
| Ознака | Види затрат | Мета використання |
| 5. За складом | Фактичні, плано- ві, прогнозні | З метою прогнозування та ре- гулювання затрат |
| 6. Згідно з порядком віднесення затрат на період генерування прибутку | На продукт, на період | Для розрахунку окремих ви- трат і контролю за інвестиці- ями |
| 7. Залежно від управ- лінського рішення | Релевантні і не- релевантні | З метою визначення впливу управлінського рішення на величину затрат |
| 8. За місцем виникнен- ня затрат і центрами відповідальності | Затрати на робо- чому місці, за- трати бригади, дільниці, цеху (переділу) | З метою здійснення контролю за відповідальними особами за місцем виникнення затрат |
| 9. За ступенем опосе- редкування | Загальні, середні | Для визначення загальних ви- трат і цін на окремі вироби |
| 10. Залежно від терміну прийняття рішення | Поточні та дов- гострокові | З метою рішення коротко- строкових та довгострокових завдань |
| 11. Залежно від того, чи враховують ці затрати для прийняття рішень | Безповоротні та уявні | З метою вибору оптимально- го із сукупності альтернатив- них рішень |
| 12. Залежно від прийн- ятого рішення щодо за- вантаження виробни- чих потужностей | Інкрементні та маржинальні за- трати і доходи | З метою прийняття рішень щодо збільшення обсягу ви- робництва продукції |
Запровадження в практику роботи вітчизняних підприємств і організацій запропонованих класифікацій витрат дасть змогу іс- тотно покращити групування виробничих затрат та пристосувати його до потреб ринкової економіки.
