Активний характер французького матеріалізму.

Жюль Ламетрі (1709-1751) – мислитель, філософ і лікар. Переслідувався за атеїстично-матеріалістичні погляди у Франції й Голландії. Емігрував у Пруссію (1748) на запрошення Фрідріха Великого, був обраний членом Прусської академії наук.

Основні роботи: "Природна історія душі" (1745), "Людина-машина" (1747), "Людина-рослина" (1748), "Система Епікура" (1751), "Мистецтво насолоди і школа хтивості" (1751). Прихильник радикального матеріалізму й механіцизму: світ – сукупність проявів протяжної, внутрішньо активної, відчуваючої (вперше у філософії просвітительства матерія наділялася чутливістю) матеріальної субстанції, видами якої виступають неорганічне, рослинне й тваринне (включає й людину) царства. Зобразив картину еволюції природи: "Яке дивовижне видовище являють собою ці непомітні щаблі, які природа проходить послідовно одну за іншою, ніколи не перестрибуючи жодної сходинки у всіх своїх різноманітних створіннях". Людина ("відчуваюча" машина, яка сама заводиться) відмінна від тварини лише великою кількістю потреб і, відповідно, розуму, мірилом якого вони є. "Горді та марнолюбні істоти, які набагато більше відрізняються від тварин своєю пихою, ніж ім'ям людей, у сутності є тваринами і перпендикулярно плазуючими машинами. Бути машиною й почувати, мислити, уміти відрізняти добро від зла так само, як блакитне від жовтого – у цьому не більше протиріччя, ніж у тім, що можна бути мавпою або папугою й уміти віддаватися насолодам". Згідно Ламетрі, людина – "освічена машина", "митецький годинниковий механізм"; людське тіло – це "живе уособлення безперервного руху".

Хто ж побудував ці чудесні машини? За переконанням Ламетрі, – сама природа, за допомогою принципу виживання найбільш пристосованих організмів. Атеїзм – цілком моральна система поглядів, шлях до щастя – прийняття атеїзму. Тілесні форми скороминущі, усе зникає і нічого не гине. Насолода сьогоденням цілком виправдана – справжня мораль покликана бути життєрадісною і сенсуалістичною. Помер Ламетрі, випробуючи на собі новий метод лікування.

Клод Гельвецій (1715-1771) – філософ, найзначніший представник французького Просвітництва зі школи французького матеріалізму. Основні твори: "Про розум" (1758, спалений за розпорядженням парламенту як небезпечний для держави і віри), "Про людину, її розумові здібності та виховання" (1769). Розробив досить динамічну філософську картину світу: природа, частиною якої є людина, існує вічно і має підставу в собі самій; у ній все знаходиться в русі й розвитку; усе народжується, росте й гине; усе переходить з одного стану в інший. Ніщо в часі та просторі не передує матерії. Гельвецій обґрунтовував єдність матерії і руху, матерії і свідомості. Матерія лише на певному етапі свого розвитку й організації отримує здатність відчуття.

Гельвецій – блискучий і дотепний критик релігії, корені якої шукав у темряві й неуцтві людей, у почутті страху смерті, в організованому обмані одних людей іншими. Питання про пізнаванність світу вирішував з позицій матеріалістичного сенсуалізму, був супротивником агностицизму. Принцип сенсуалізму використовував у поясненні суспільства і людини. Людина – природна істота, наділена почуттями, свідомістю, пристрастями, – є основою суспільства. З чуттєвої природи людини виводив рушійний початок громадського життя –егоїзм, себелюбність. Ідея про те, що в діяльності людей, спрямованій на самозбереження і придбання життєвих благ, варто шукати ключ до пояснення соціальних процесів, була теоретично перспективною для свого часу. Причину нерівності людей вбачав у різниці виховання та умов життя. Майбутнє суспільство уявляв вільним від станового розподілу і станової нерівності.

Поль Гольбах (1723-1789) – філософ, один із засновників школи французького матеріалізму й атеїзму, видатний представник французького Просвітництва, ідеолог революційної французької буржуазії. За походженням – німецький барон. Основні твори: "Система природи, або Про закони світу фізичного і світу духовного" (1770), "Викрите християнство" (1761), "Кишенькове богослов'я", "Здоровий глузд" (1772), „Галерея святих”.

Гольбах розробив філософську картину Всесвіту як єдиного цілого, де все знаходиться у взаємозв'язку одне з одним. Почав спробу з'єднати природничонаукові уявлення про властивості і структурну організацію матерії з гносеологічним підходом до її визначення. "Система природи" стала своєрідною Біблією матеріалізму. Природа – причина всьму. Рух Гольбах визначав як спосіб існування матерії, що необхідно випливає з її сутності. Концепція загального взаємозв'язку і причинної обумовленості тіл у нескінченному Всесвіті була одним з філософських джерел детермінізму Лапласа і його космогонічної гіпотези стосовно еволюції туманності й становлення Сонячної системи.

Людина – продукт самодіяльності природи, ступінь у її розвитку, який цілком підкоряється об'єктивним законам природи. Сутність людини виявляється в її прагненні до самозбереження, до особистого блага та задоволення своїх життєвих потреб. Відстоював вчення про провідну роль потреб й інтересів у соціальному розвитку, про формуючу роль середовища стосовно особистості з її потребами. Був прихильником договірної теорії походження суспільних інститутів, у тому числі держави. У теорії пізнання Гольбах дотримував принципу матеріалістичного сенсуалізму, був непримиренним супротивником агностицизму і вчення про вроджені ідеї. Саркастично дотепно виступав із критикою релігії і церкви. Поряд з Гельвецієм зіграв велику роль у духовній підготовці французької революції.

Комуністична ідея.

Юм попереджав: «Зробіть коли-небудь, майно рівним, і люди, будучи різними за майстерністю, старанністю і працьовитістю, негайно зруйнують цю рівність. А якщо ви перешкодите цим чеснотам, ви доведете суспільство до найбільшої бідності і, замість того, щоб попередити нестаток і убогість, зробите її неминучою для всього суспільства в цілому».

І все ж французи породили атеїзм і комуністичну утопію. Її попередниками стали:

П’єр Бейль (1647-1706) —філософ і публіцист. Найбільш відомий його "Історичний і критичний словник" (1697), що витримав з 1697 по 1741 одинадцять перевидань французькою і два видання англійською мовою. Відомий так званий "парадокс Бейля": суспільство, у якому була б відсутня релігія, могло б у моральному відношенні виявитися вище суспільства віруючих. У наступномуБейль підсилив свою критично-скептичну позицію стосовно релігії, перейшовши від спроб її раціоналістичного обґрунтування до твердження, що християнство у світлі "загального розуму" узагалі позбавлено підстав.

Жан Мельє (1664-1729) – священник-атеїст, утопіст. „Заповіт” (вперше вийшов у 1864 році) – загострено подав протиріччя народу та сильних світу цього.

Мореллі – загадкова постать, про яку взагалі нічого невідомо. Лишив людству «Кодекс природи, або Істинний дух законів» (1755) з комуністично-утопічними ідеями.

Габріель Маблі (1709-1785) – брат Кондільяка. Виступив з вимогою ліквідації приватної власності й утвердження нового суспільства на засадах суспільної власності.

Два останні вважаються засновниками ідеї комунізму.