Природоцентризм і пізнавальна проблематика. Ф. Бекон.

Природоцентризм і пізнавальна проблематика. Ф. Бекон.

Гносеологічна і соціальна проблематика філософів XVII ст.

Англійський скептицизм і французький матеріалізм XVIII ст.

Філософія доби Просвітництва у Франції і Німеччині.

Поворотні пункти духу глибоко вкоріненні в поступальному рухові людства: вони довго готуються й тому бувають рідко. Таким пунктом була філософія Нового часу – філософія незалежного духу, який світ мислить як механізм, а Бога витиснив по похилій площині Галілея на периферію Буття Природи (деїзм). Матеріалізм вживався тоді ще з Богом. Галілей вже описує світ математикою й механікою, але їм також треба Бог як Деміург і першорушій світу, який функціонує за законами механіки. Потім Лаплас піде далі: „У такій гіпотезі як Господь не маю потреби”. Бог-гіпотеза нічим не краще Знання-сили. Але чи здібні вони наблизити природу до життєвих сенсів людини, розширити її сенсожиттєвий простір? Чи може Біржа замінити Храм у цивілізації міста?

Матеріалісти Франції були атеїстами на словах: вони викинули Бога з думки разом з проблемою початку (світу, життя, людини). Фейєрбах розвінчував релігію, але обожнив любовні стосунки „Він” – „Вона”. Марксизм, який теж розпочався з критики релігії, обожнить „пролетаріїв” (протилежний – диявольський початок – буржуї, освятиться ненависть до них). Як говориться: без Бога ні до порога. Російський комунізм критику віри перетворив на карикатуру, але ж земних вождів обожнив як носіїв вищої Ідеї. Теоретичне безсилля штовхнуло матеріалізм до грубої практичної дії („критики зброєю”). Людину перетворили в знаряддя політичної дії, зробивши з філософії лише фігове прикриття їй.

Природоцентризм і пізнавальна проблематика. Ф. Бекон.

Продовженням лінії ренесансної натурфілософії стала надзвичайна інтенсифікація наукових відкриттів і настанова на експериментальне природознавство. Була створена й теоретична механіка.. Природоцентризм і пізнавальна проблематика стають засадами філософствування Нового часу, а Ф. Бекон – його засновником. “Новий Органон” став свідомою програмою великого відновлення наук. Природа проголошена пробним каменем філософії, а емпіризм її провідним принципом. Індуктивно-емпіричний і раціонально-дедуктивний методи також від нього.

Бекон Френсіс (1561-1626) – англійський філософ, засновник методології досвідної науки, вчення якого стало відправним пунктом мислення всього Нового часу. Як державний і політичний діяч займав вищі посади в тодішній Англії: генеральний прокурор і лорд – хранитель Великої печатки, лорд-канцлер. Як філософ почав з різкої критики середньовічної схоластики, вважаючи, що остання нічого не дала світові крім "будяка спірок і суперечок". Головну причину її безплідності Бекон бачив у зневазі природознавством, у зведені філософії до ролі служниці релігії. Прагнучи звільнитися від богослов'я, він прибігає до теорії двох істин, розмежовуючи тим самим компетенцію релігії, з одного боку, і філософії та науки, з іншого, присвячуючи далі усю свою діяльність розробці й пропаганді наукового знання (знання – сила). У якості мети Бекон проголосив не знання заради знання, а панування людини над природою.

У головному філософському творі - "Новий Органон або істинні вказівки для тлумачення природи" (1620) – Бекон ставить завдання сформулювати правильний метод дослідження природи: її можна скорити, лише підкоряючись її власним внутрішнім законам, не спотворюючи її образу. На цьому шляху люди зіштовхуються з численними перешкодами ("ідолами" або "примарами"), які заважають просуванню до істини. Причому, ці "примари" є атрибутами самої людської природи: сам наш розум ставить собі ці перешкоди і пастки. Є чотири групи таких "ідолів": 1) "примари роду " – обумовлені недосконалістю устрою наших чуттєвих органів; слабкістю розуму поза системним досвідом; 2) "примари печери " зв'язані з вузькістю поглядів, недоліками виховання окремих людей; 3) "примари ринку " – схильність людей (у силу впливу видимості, дезорієнтацій мислення завдяки узвичаєності слів мови і забобонам) до загальнопоширених оман, некритичності до штампів повсякденного слововживання; 4) "примари театру ", обумовлені догматичною схильністю людей до однобічних концепцій, сліпої віри в авторитети. Треба свобода від запобігливих гадок.

Вчення Бекона про „Велике відновлення наук” подамо наочно:

завади на шляху пізнання:

Наукове пізнання

Емпірія Теорія

 

 

головний метод:

 

експеримент індукція

 

 

«ЗНАННЯ - СИЛА»

 

 

бутя тотожнє людина тотожня

природному буттю досліднику природи

 

 

завдання науки – мета науки –

дослідження панування

природи над природою

 

мислення спрямоване

на підтримку індустріальної цивіліізації

утилітарна настанова промислово-урбаністичного мислення

 

 

П Р И Р О Д А –

„п р о б н и й к а м і н ь ф і л о с о ф і ї”

В «Новому органоні» (старий – це „Органон” Аристотеля) свідомий розрив з філософським минулим: авторитет природи вище від авторитету Аристотеля!

 

Своєрідною протиотрутою всьому цьому стає мудрий сумнів і правильний метод. Бекон обґрунтував емпіричний метод як єдино правильний метод дослідження законів природних явищ, описав різні види досвідного пізнання, способи і різновиди експерименту, розробив і сформулював основні закономірності індукції й індуктивного пізнання природи. До заслуг Бекона належить також докладна класифікація наук, що описує не тільки вже наявні, але і ті дисципліни, що можуть і повинні бути розроблені в майбутньому. Здійснена ним класифікація була визнана і широко використовувалася багатьма мислителями, головним чином французькими просвітителями.

Соціально-політичні погляди Бекона характеризуються прихильністю ідеям абсолютизму й монархізму. У 1627 він публікує свою утопічну повість «Нова Атлантида», у якій викладає принципи ідеального устрою держави, а також проект державної організації науки. Докладно описаний їм науково-технічний центр утопічної держави Бенсалем у вигляді так званого «Дому Соломона», став свого роду прообразом сучасних наукових співтовариств (типу Академії наук), що здійснюють планування й організацію всіх наукових досліджень і активно впроваджують їхні досягнення у виробництво. У своїх працях Бекон прозірливо вгадав зростання ролі науки в житті людського суспільства. Бекон – засновник англійського матеріалізму, але у нього «матерія ще посміхається людині всім своїм чуттєво-поетичним блиском». У наступного англійця (Гоббса) матерія вже стане механічним тілом. Уже при його житті й особливо сьогодні ім’я Бекона часто згадується поруч з ім'ям іншого великого англійця – В. Шекспіра, твори якого цілком або хоча б частково деякі дослідники приписують Бекону. Але він ставив протилежне питання: бути чи не бути Людині?