Адміністративна відповідальність є репресивним видом юридичної відповідальності і пов'язана із застосуванням уповноваженими державними органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб'єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку у галузі земельних відносин. Вона є оперативним засобом впливу на порушників і застосовується в адміністративному, іноді - у судовому порядку.
Така відповідальність покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не мають значної суспільної небезпеки і передбачені чинними адміністративним законодавством. Адміністративні заходи впливу на правопорушників стимулюють додержання ними вимог і правил, закріплених земельним законодавством.
Визначення складу земельних правопорушень і порядок притягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення встановлює Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП).
Найпоширенішим видом адміністративного стягнення за вчинені земельні правопорушення є штраф. Правовою підставою притягнення до адміністративної відповідальності є норми земельного та адміністративного законодавства.
Земельні правопорушення, за вчинення яких передбачено адміністративну відповідальність, з урахуванням суб'єктного складу поділяють на три групи: вчинені посадовими особами, посадовими особами і громадянами, лише громадянами. Так, відповідно до ст. 532 КпАП тільки посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності за перекручування даних держаного земельного кадастру і приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду.
Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КпАП), порушення правил використання земель (ст. 53 КпАП), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 531 КпАП), несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або не приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54 КпАП), самовільне відхилення від проектів внутрігосподарського землеустрою (ст. 55 КпАП) - це самостійні земельні правопорушення, при вчиненні яких до адміністративної відповідальності притягуються як громадяни, так і посадові особи, знищення громадянами межових знаків землекористування (ст. 56 КпАП) тягне за собою накладення штрафу лише на громадян.
Функції, пов'язані з виявленням та фіксуванням земельних правопорушень, покладені на державні контрольно-наглядові органи, місцеві ради, державних інспекторів відповідних державних інспекцій. Правові санкції застосовуються судовими органами, адміністративними комісіями виконкомів сільських, селищних, міських рад та іншими компетентними органами. Правопорушення вказує на момент виникнення юридичної відповідальності, породжує певні правовідносини і відповідний обов'язок особи, яка його вчинила. Земельні правопорушення можуть вчинятися державними органами, посадовими особами, підприємствами і громадянами. Каральні санкції накладаються на них у певній процесуальній формі, яка може бути судовою або адміністративною.
У Ст. 211 ЗК закріплено перелік видів порушень земельного законодавства. До них віднесено: укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог щодо використання земель за їх цільовим призначенням; порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; знищення межових знаків; приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; непроведення рекультивації порушених земель; знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару фунту; самовільне відхилення від проектів землеустрою; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.
Наведений перелік не є вичерпним. Тому законодавством України можуть бути встановлені й інші види земельних право порушень. До них, зокрема, можна віднести придбання земельних ділянок за рахунок доходів, отриманих від злочинної діяльності, та інші види порушень земельного законодавства. Таким чином, земельне правопорушення являє собою винну, протиправну дію чи бездіяльність, що суперечить правовим нормам раціонального використання земельних ресурсів, перешкоджає здійсненню прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів, порушує встановлений державою порядок управління земельним фондом як національним багатством нашої країни.
Земельні правопорушення залежно від ступеня їх суспільної небезпечності можна поділити на злочини і проступки. Злочинами у галузі земельного правопорядку вважаються діяння, закріплені як такі у кК України. Інші неправомірні дії, що порушують земельний правопорядок, визнаються проступками. У теорії права їх часто підрозділяють на цивільно-правові, дисциплінарні та адміністративні. Іноді виділяють також процесуальні правопорушення. Окремі автор и вважають, що усі проступки (правопорушення) можна розрізняти за галузевою ознакою. Тому невиконання приписів земельного законодавства є нічим іншим, як земельним правопорушенням.
Найбільш загальна класифікація земельних правопорушень, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність, дозволяє виділити такі групи неправомірних дій: порушення затвердженої містобудівної документації при відведенні земель і протиправні дії посадових та юридичних осіб, що спричинили самовільне зайняття земель; порушення встановленого режиму використання земель з особливими умовами їх використання; нераціональне використання сільськогосподарських земель, невиконання обов'язкових заходів щодо поліпшення якості земель та охорони грунтів відводної вітрової ерозії та запобігання іншим негативним процесам; використання земельних ділянок не за їх цільовим призначенням, а також способами, що приводять до псування земель; ухилення від виконання чи несвоєчасне виконання приписів посадових осіб, які здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель; порушення прав і закон них інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів.
Чинному законодавству відомі чотири види юридичної відповідальності за вчинення тих або інших правопорушень: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова. Однак у Ст. 211 ЗК не міститься вказівки на можливість застосування за вчинення земельних правопорушень дисциплінарної
відповідальності. Проте з цього аж ніяк не випливає, що до такої відповідальності не можна притягати осіб, винних у порушенні вимог земельного законодавства.
Відповідно до концепції системи українського права нормами земельного права здійснюється переважно позитивне регулювання певної групи правовідносин. А в разі порушення земельного законодавства порушники - фізичні та юридичні особи, притягуються до цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності. Виняток становлять положення Ст. 212 ЗК, що встановлюють специфічний засіб захисту від земельних правопорушень, наявність якого дає привід говорити про існування окремого виду юридичної відповідальності - земельно-правової. При застосуванні положень коментованої глави слід враховувати, що в ній дано розширене тлумачення категорії відповідальності, яка за обсягом є більш близькою визначенню поняття захисту (див. коментар до Ст. 212 ЗК). Вона передбачає як заходи відповідальності за порушення земельного законодавства, так і засоби захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Необхідною умовою застосування заходів відповідальності є вина порушника, притягнення до відповідальності передбачає покладання на порушника додаткових несприятливих наслідків. Не заходами, а скоріше, засобами захисту в земельному праві є повернення самовільно зайнятих земель, визнання недійсними угод, укладених з порушенням земельного законодавства. У п. 1 Ст. 211 ЗК не тільки передбачені підстави притягнення до юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства, а й наведено перелік земельних правопорушень, вчинення яких тягне застосування заходів захисту прав та охоронюваних законом інтересів субєктів земельних правовідносин.
Іншою специфічною рисою земельних правопорушень є те, що певна дія чи бездіяльність порушника може одночасно посягати на два об'єкти правової охорони. Зокрема, самовільне зайняття земельної ділянки посягає на встановлений порядок використання й охорони земель і в силу цього є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за Ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Водночас притягнення до адміністративної відповідальності не відновлює порушених прав особи, яка має право на самовільно зайняту ділянку. У цьому разі слід звернути увагу на інший об'єкт земельного правопорушення права та законні інтереси власника землі або землекористувача.
Адміністративна відповідальність - є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення. Вона також має каральний характер. Основний вид адміністративного стягнення -адміністративний штраф, що накладається у встановленому порядку державними органами й органами місцевого самоврядування.
Адміністративна відповідальність застосовується за адміністративні правопорушення. Згідно зі Ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія або бездіяльність, що посягає на державний чи суспільний порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються такими державними органами: адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селишних, міських рад, місцевими судами (суддями місцевих судів), органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій і іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те чинним адміністративним законодавством. Зокрема, згідно зі Ст. 238-1 КУпАП органи земельних ресурсів розглядають справи. про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушеннями законодавства в галузі використання й охорони земель та регулювання земельних відносин. Зокрема, предметом їх розгляду є: пошкодження і забруднення сільськогосподарських та інших земель (Ст. 52); порушення правил використання земель (Ст. 53); самовільне зайняття земельної ділянки (Ст. 53-1); приховування чи перекручення даних земельного кадастру (Ст. 53-2); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (Ст. 54); самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (Ст. 55); знищення межових знаків (Ст. 56); невиконання закон них розпоряджень або приписів посадових осіб органів земельних ресурсів (Ст. 188-5). Відповідно до Ст. 242-1 КУпАП органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52-55, 57-74 КУпАП.
Порушення порядку використання земель сільськогосподарськими виробниками, допущені з боку посадових осіб, псування землі при проведенні будівельних та інших робіт, самовільна зміна режиму використання землі, невжиття належних заходів для охорони земель заподіюють шкоду земельним ресурсам і слугують підставою для застосування заходів адміністративного впливу. Ці та інші адміністративні правопорушення в галузі земельних відносин згідно зі Ст. 13 Конституції посягають на об'єкти права власності Українського народу.
Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства покладається як на посадових осіб, так й на осіб, які вчинили проступки, не пов'язані з виконанням службових обов'язків. Це може мати місце, наприклад, при потраві посівів і насаджень сільськогосподарських підприємств, невжитті заходів щодо боротьби з бур'янами тощо. Посадові особи підприємств несуть адміністративну відповідальність за порушення порядку й умов землекористування (невжиття заходів щодо охорони грунтів Від ерозії, використання земельних ділянок не за їх цільовим призначенням, порушення затверджених проектів землеустрою тощо), а також за порушення вимог щодо раціонального використання земель (забруднення земель виробничими відходами, стічними водами, несвоєчасне повернення займаних угідь тощо).
Відповідно до Ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності лише за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з недодержанням правил, забезпечення виконання яких входить до кола їх службових обов'язків. якщо посадова особа вчинила проступок, не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, вона несе відповідальність нарівні з громадянами.
У КУпАП визначено, що адміністративний проступок - це протиправна дія чи бездіяльність. Протиправний характер адміністративного проступку випливає з факту його заборони законом, зокрема земельним законодавством. якщо яка-небудь особа притягається до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, мають бути встановлені протиправність дій чи бездіяльності та наявність вини. Кодекс містить перелік обставин, що обтяжують або пом'якшують адміністративну відповідальність (статті 34 і 35), а також обставин, які виключають можливість застосування адміністративної відповідальності (статті 17-20).
На думку деяких дослідників, залежно від конкретного виду об'єктів усі земельні правопорушення можна умовно поділити на дві групи: власне земельні правопорушення і земельні право порушення екологічної спрямованості. Причому перші у свою чергу можна поділити на земельні правопорушення майнового характеру та земельні правопорушення у сфері управління.
До земельних правопорушення екологічної спрямованості можна віднести тоді, коли їх об'єктом є земля як природний об'єкт, тобто вчинення земельного правопорушення пов'язане з заподіянням шкоди землі. Зазначену групу земельних правопорушень складають такі склади: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (Ст. 52 КУпАП); порушення правил використання земель (Ст. 53) тощо. До земельних правопорушень майнового характеру можуть бути віднесені такі адміністративні проступки: самовільне зайняття земельної ділянки (Ст. 53-1 КУпАП); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель (Ст. 54) тощо. До земельних правопорушень у сфері управління належать такі склади: приховування чи перекручення данних земельного кодаксу (Ст. 53-2 КУпАП); неповідомлення (приховання) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревни м насадженням, іншій рослинності відкритого чи закритого ґрунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів (п. 3 Ст. 83-1); самовільне будівництво будівель або споруд (Ст. 97) тощо.
Такий поділ багато в чому має умовний характер, оскільки, наприклад, такі правопорушення, як несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель чи не приведення їх у стан, придатний для використання згідно з 1)(призначенням мають ознаки складу, який не тільки характеризується екологічною спрямованістю, а й є правопорушенням майнового характеру (Ст. 54 КУпАП). Мета цієї статті полягає у забезпеченні адміністративно-правовими засобами порядку тимчасового користування землями, запобігання заподіянню економічної шкоди власникам землі та землекористувачам і екологічної шкоди землям як компоненту навколишнього природного середовища. Сфера застосування стані охоплює діяльність різних осіб, які одержали землю у тимчасове користування для проведення розвідувальних робіт чи інших потреб.
У Ст. 54 КУпАП містяться три склади адміністративних правопорушень:
1. несвоєчасне повернення тимчасово займу них земель об'єктивна сторона - бездіяльність, тобто неповернення тимчасово займаних земель протягом терміну, на який вони були надані, якщо цей термін не було продовжено у встановленому порядку;
2. невиконання обов'язків щодо приведення тимчасово займаних земель у стан, придатний для використання останніх за їх призначенням, що дістає вияв у бездіяльності, тобто невиконанні дій, передбачених законом, договором, рішенням про надання земель у користування;
3. невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, що також дістає вияв у невиконанні дій, передбачених законом, договором, рішенням про надання землі у користування. Зокрема, відповідно до ч. 2 Ст. 166 ЗК землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані грунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. А вона повинна бути спрямована й на відновлення фунтового покриву. За загальним правилом згідно з ч. 2 Ст. 168 ЗК власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення фунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель.
У Ст. 52 КУпАП передбачено склад адміністративного правопорушення, що полягає у псуванні та забрудненні сільськогосподарських та інших земель. У зазначеній стані містяться три самостійні склади правопорушень - псування сільськогосподарських та інших земель; забруднення земель хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими й іншими відходами; невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами.
Псування земель може бути здійснене шляхом механічного впливу на них, наприклад, у результаті зняття родючого шару фунту при прокладанні доріг, невиконання заходів щодо рекультивації земель, під час риття канав, проїзду важкого транспорту. Забруднення земель являє собою погіршення в результаті антропогенної діяльності якості земельних ділянок, у тому числі позбавлених родючого шару (кам'янисті поверхні, кар'єри тощо), що характеризується збільшенням вмісту у фунтах хімічних речовин чи рівня радіації порівняно з їх показниками, які існували раніше (фоновими або на початок порівняльного періоду) [33,с.255]. Це правопорушення полягає у без господарському використанні земель, внаслідок якого відбувається виснаження, перезволоження, заболочування, переущільнення ґрунтів і у кінцевому підсумку - втрата таких властивостей, як родючість.
У КУпАП не передбачаються як самостійний склад адміністративного проступку псування і знищення родючого шару ґрунту. Залежно від того, в результаті чого сталося таке псування чи знищення, це земельне правопорушення повинне кваліфікуватися за Ст. 52 (якщо це сталося внаслідок забруднення), Ст. 53 (якщо настання негативного результату зумовлено порушенням правил використання земель, не пов'язаним з їх забрудненням) або за Ст. 54 (якщо псування чи ушкодження родючого шару ґрунту є результатом порушення правил його зняття, збереження і нанесення). Комплексне псування і знищення родючого шару ґрунту настає внаслідок часткового або повного руйнування ґрунтового покриву, що характеризується погіршенням його фізичного і біологічного стану, а також зниженням (втратою) родючості ґрунтів, внаслідок чого використання земельної ділянки стає неможливим чи викликає потребу у запровадженні спеціальних обмежень, включаючи консервацію земель з метою здійснення заходів, спрямованих на відновлення родючості ґрунтів.
Крім застосування заходів адміністративної відповідальності посадові особи Держкомзему відповідно до підп.8 и п.6 тимчасового положення про порядок здійснення його органами державного контролю за використанням і охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему від 29 липня 1993 р. № 65, вправі вносити до органів виконавчої влади або виконавчих органів місцевого самоврядування питання про припинення розробки корисних копалин і торфу, проведення геологорозвідувальних, дослідницьких чи інших робіт, якщо вони провадяться з порушенням земельного законодавства і можуть призвести до знищення, забруднення, псування, засолення, заболочування родючого шару фунту та інших процесів, що знижують продуктивність земель.
Якщо порушення правил використання земель не пов'язане з їх псуванням і забрудненням або порушенням правил зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, адміністративна відповідальність за нього настає за Ст. 53 КУпАП. Вона передбачає чотири самостійні склади правопорушень.
Перший з цих складів - використання земель не за їх цільовим призначенням, тобто не згідно з тими цілями, для досягнення яких надані земельні ділянки. Це може діставати вияв у зміні режиму земель, цілей їх надання, зафіксованих у відповідних рішеннях у тому разі, наприклад, коли замість виробництва сільськогосподарської продукції на них зводяться промислові об'єкти.
Другий склад - невиконання природоохоронного режиму використання земель - це таке їх без господарське використання, що дістає вияв у невиконанні обов'язкових заходів щодо поліпшення якості земель та охорони ґрунтів від вітрової, водної ерозії й інших процесів, які погіршують стан ґрунти. Невиконання природоохоронного режиму полягає у бездіяльності, тобто невиконанні дій, операцій і процедур агротехнічного, меліоративного, гідротехнічного й іншого характеру, спрямованих на поліпшення стану і підвищення якості ґрунтів, а також у таких діях, за яких відповідні заходи здійснюються, але з порушенням термінів, технологій та інших вимог, що, фактично, не дає очікуваного або потрібного результату.
Третім складом є проектування, розміщення, будівництво, введення в експлуатацію об'єктів, які негативно впливають на стан земель. Під таким правопорушенням розуміють впровадження таких, що не пройшли відповідну експертизу, технологій здійснення меліоративних, культуртехнічних, рекультиваційних та інших робіт, розробка кар'єрів, створення очисних споруд, спеціальних сховищ та інших об'єктів з порушенням затвердженої документації, норм і правил, що призводить до погіршення стану земель на даній ділянці, а також на територіях, які прилягають до неї, і породжує необхідність встановлення обмежень щодо використання земель.
Четвертий склад являє собою неправильну експлуатацію, знищення чи пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.
У Ст. 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Суть даного правопорушення полягає у самовільному зайнятті особою чужої земельної ділянки і використанні без наявності законних підстав, тобто за відсутності оформленого у встановленому порядку права власності чи іншого передбаченого законодавством права на землю. Одним із способів самовільного зайняття земельних ділянок є заволодіння ними без дозволу органів, уповноважених приймати рішення про надання ділянок.
Відповідно до Ст. 125 ЗК склад цього адміністративного проступку формують ситуації, за яких особа займає земельну ділянку до моменту отримання нею документа, що посвідчує її право на неї, та його державної реєстрації або приступає до використання ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості).
Особа, яка самовільно зайняла земельну ділянку, зобов'язана самостійно і за власний рахунок привести останню у стан, придатний для її використання за призначенням, а у разі потреби знести зведені нею будівлі. Оскільки притягненням до адміністративної відповідальності не вирішується питання повернення земельної ділянки її законному володільцю (власнику), у разі виникнення спору питання повернення ділянки може бути вирішене у судовому порядку шляхом пред'явлення позову на підставі Ст. 212 ЗК, а також положень про захист права власності, закріплених у Законі "Про власність".
У Ст. 53-2 КУпАП закріплено такий склад земельного право порушення, як приховування чи перекручення даних земельного кодексу. Передбачена відповідальність за два склади правопорушень за перекручення даних земельного кадастру і за приховування інформації про наявність земель запасу чи резервного фонду. Земельний кадастр ведеться згідно з положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15, для забезпечення місцевих рад, зацікавлених осіб відомостями про природний, господарський стан і правовий режим земель з метою організації їх раціонального використання та охорони, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розміру плати за землю.
При реалізації права на створення фермерського господарства відповідно до ч. 2 Ст. 4 Закону "Про селянське (фермерське) господарство" земельні ділянки передаються із земель запасу, а також із земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку. Резервний фонд земель згідно з ч. 9 Ст. 25 ЗК створюється органами виконавчої влади або місцевого самоврядування у процесі приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у розмірі до 15% площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій, і знаходяться у державній чи комунальній власності. Суб'єктом даного правопорушення може бути виключно посадова особа.
У Ст. 55 КУпАП передбачена відповідальність за самовільний відступ від проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Обов'язок додержання зазначених проектів випливає з обов'язку власників земельних ділянок і землекористувачів забезпечувати використання цих ділянок за їх цільовим призначенням, що передбачено ч. 1 Ст. 91 і ч. 1 Ст. 95 ЗК. окремі норми земельного законодавства прямо вказують на обов'язок власників землі і землекористувачів ефективно використовувати землі відповідно до проектів внутрішньогосподарського землеміст (Ст. 12 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство") і фермерських господарств (Ст. 11 Закону "Про селянське (фермерське) господарство").
Згідно зі Ст. 186 ЗК проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними держав ними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами, тобто самими підприємствами, установами, організаціями або громадянами. Зазначені проекти підлягають державній експертизі, здійснюваній органом по земельних ресурсах.
КУпАП (Ст. 56) встановлює адміністративну відповідальність за знищення межових знаків. Межовими спорудами (знаками) відповідно до Ст. 108 ЗК є такі споруди (знаки), які відокремлюють сусідні земельні ділянки. Ними можуть бути рослинна смуга, стежка, рівчак, канал, стіна, паркан, а також згідно зі Ст. 109 ЗК дерево, кущ тощо.
У Ст. 97 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за самовільне будівництво будівель або споруд. Притягнення до відповідальності за діяння, що утворюють склад цього правопорушення, також є одним із заходів адміністративної відповідальності, оскільки цей проступок пов'язаний з порушенням встановленого порядку використання земель. Відповідно до Ст. 24 Закону "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані одержати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами дозвіл на будівництво зазначеного об'єкта. Цей дозвіл, однак, не дає права розпочинати будівельні роботи. На його підставі замовники можуть лише одержувати вихідні дані, необхідні для проектування, здійснення проектно-розвідувальних робіт та одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Тому дії особи, яка приступає до будівництва будівлі або споруди до одержання зазначеного дозволу, повинні кваліфікуватися за Ст. 97 КУпАП.
Після цього забудовник згідно зі Ст. 29 зазначеного Закону зобов'язаний одержати дозвіл на виконання будівельних робіт. Цей дозвіл є документом, що посвідчує право забудовника і підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж і споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання останніх дають інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Особи, які виконують будівельні роботи без дозволу або без проекту чи з відхиленням від нього, а також ті, котрі не додержують державних стандартів, норм і правил при розміщенні, будівництві та реконструкцій об'єктів, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за Ст. 96 КУпАП.
За потраву посівів і насаджень сільськогосподарських підприємств також передбачена адміністративна відповідальність (Ст. 104 КУпАП). потрава дістає вияв у пошкодженні чи знищенні сільськогосподарських культур, а також полезахисних насаджень, плодово-ягідних та інших насаджень домашньою худобою, птахами або автомобільним чи кінним транспортом. потравою також визнається витравлювання сіна в стогах і трав на лугах.
Норми про відповідальність за потраву передбачають не тільки відшкодування шкоди, заподіяної потравою, а й сплату штрафу. Особи, винні у потраві посівів, стогів та пошкодженні насаджень сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Потрава посівів, пошкодження чи знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, що знаходиться у полі, пошкодження насаджень сільськогосподарських підприємств худобою і птахами тягне накладення штрафу на громадян у розмірі від одного до п'яти, а на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне вчинення зазначених дій протягом року після накладення штрафу за таке саме правопорушення тягне накладення штрафу на громадян - у розмірі від трьох до семи, а на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проїзд по посівах чи насадженнях на автомобілі, тракторі, комбайні або іншій машині тягне накладення штрафу в розмірі від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на гужовому транспорті - від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (Ст. 104 КУпАП).
За невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами може наставати адміністративна відповідальність керівників як сільськогосподарських, так і несільськогосподарських підприємств, установ, організацій, їх працівників, членів кооперативних підприємств та організацій, а також громадян - землекористувачів і власників землі.
Якщо сільськогосподарські підприємства, власники землі та землекористувачі не видаляють зі своїх ділянок бур'яни, виконком місцевої ради вправі зробити їм попередження і покласти на них обов'язок щодо здійснення заходів, спрямованих на боротьбу з бур'янами протягом певного терміну. На осіб, які не вжили після цього заходів для знищення бур'янів, накладається штраф відповідно до Ст. 105 КУпАП: на громадян - у розмірі від чотирьох до десяти, а на посадових осіб - від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі Ст. 218 КУпАП розглядають справ и про адміністративні правопорушення і приймають рішення про накладення штрафів відповідно до Ст. 105 цього Кодексу адміністративні комісії виконавчих органів міських рад. Органи державної служби з карантину рослин згідно зі Ст. 238-2 КУпАП також мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур'янами. Відповідно до Ст. 255 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення пов'язані з порушенням правил боротьби з бур'янами, за Ст. 105 цього Кодексу порушується складанням протоколів уповноваженими на те посадовими особами органів державної служби з карантину рослин, а також уповноваженими посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.
Застосування заходів адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства повинно ґрунтуватися на вимогах закону. Щодо цього у Ст. 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законодавством. Порушення провадження у справах про адміністративні правопорушення повинні здійснюватися з додержанням законності й правопорядку. Уповноваженими органи та посадові особи застосовують заходи адміністративного впливу у межах їхньої компетенції та у повній відповідності з законодавством.
Заходи адміністративної відповідальності застосовуються до правопорушників органами земельних ресурсів згідно зі Ст. 238-1 за правопорушення, передбачені статтями 52, 53, 53-1, 53-2, 54, 55, 56, 188-5 КУпАП, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Ст. 244-6 за проступки, передбачені статтями 96 і 97 КУпАП, адміністративними комісіями сільських, селищних рад і виконкомами сільських, селищних, міських рад згідно зі статтями 2і8 і 219 цього Кодексу за правопорушення, передбачені Ст. 104 КУпАП. Підставою для розгляду справи про порушення земельного законодавства є протокол, складений уповноваженою на те особою відповідно до Ст. 255 КУпАП.
У протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника, місце, час вчинення й сутність адміністративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення. справи. Протокол підписують особа, яка його склала, особа, котра вчинила правопорушення, а також свідки та потерпілі. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, у ньому робиться запис про це. Правопорушник має право висловлювати зауваження щодо змісту протоколу, а також викладати мотиви своєї відмови від його підписання.
На виконання положень КУпАП наказом Держкомзему України від 8 квітня 1993 р. № 25 було затверджено порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення земельного законодавства його органами. Згідно з цим документом процедура розгляду зазначених справ має розпочинатись з оформлення відповідних документів інспекторами по використанню й охороні земель. У Ст. 144 ЗК також закріплена процедура, що відрізняється від тієї, яка передбачена КУпАП. Відповідно до ч. 1 цієї статті у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню й охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, він згідно з законом накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
У Ст. 144 ЗК прямо не вказано на те, при притягненні за які правопорушення у сфері земельного права має застосовуватись зазначена процедура. Враховуючи розміщення і найменування Ст. 144 ЗК, можна дійти висновку, що ця процедура насамперед може застосовуватись при здійсненні провадження у справах про земельні правопорушення, віднесені до відання органів земельних ресурсів. Оскільки у Ст. 144 ЗК не визначено, що треба відносити до таких правопорушень, можна зробити припущення, що йдеться про правопорушення, перелічені у п. 5 Ст. 143 ЗК. Причому в ч. 1 Ст. 144 ЗК не зазначено, що така процедура може бути застосована виключно до землекористувачів, оскільки для позначення правопорушника вжито термін "особа". Це дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у ч. 1 Ст.. 144 ЗК, можна застосовувати й до власників земельних ділянок у разі порушення ними вимог земельного законодавства, передбачених пунктами "а" і "б" Ст. 143 ЗК. Що ж до справ про правопорушення, які не підпадають під визначення п. "б" Ст. 143 ЗК, то відповідно до ч. 1 Ст. 144 цього Кодексу вказівка про усунення порушення державного інспектора по використанню й охороні земель не є обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності.
Форми вказівки про припинення порушення земельного законодавства, протоколу про це порушення, постанови про накладення штрафу за нього та інших документів наведені у зазначеному вище Порядку розгляду органами Держкомзему справ про адміністративні правопорушення земельного законодавства.
Згідно зі Ст. 40 КУпАП якщо в результаті вчинення адміністративного правопорушення особі заподіяно майнову шкоду, адміністративна комісія, виконком сільської, селищної, міської ради при вирішенні питання про накладення стягнення, вправі одночасно вирішувати питання про відшкодування винним цієї шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя - незалежно від розміру заподіяної шкоди. Відповідно до Ст. 329 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства і є виконавчим документом. Ця постанова повинна бути виконана не пізніше 15 днів з дня вручення її копії винній особі.
Найбільш поширеним видом адміністративних стягнень є штраф. Розмір останнього визначається в межах санкцій конкретної статті КУпАП з урахуванням тяжкості вчиненого проступку, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, а також обставин, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше двох місяців з дня вчинення правопорушення, а при право порушенні, що триває, - двох місяців з дня його виявлення. Штраф, накладений на громадянина або посадову особу, має бути сплачений не пізніше 15 днів з дня вручення постанови про його накладення, а у разі оскарження чи опротестування такої постанови не пізніше 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги чи протесту без задоволення. Якщо штраф у зазначений термін не сплачено, він стягується у примусовому порядку.
Якщо у диспозиції статей про адміністративні правопорушення у сфері земельного права зазначені спеціальні суб'єкти цих правопорушень - посадові особи, зазначені норми не застосовуються до працівників підприємств, установ, організацій, які не є посадовими особами, що припустилися порушень в сфері земельного права. Ці норми не можуть також застосовуватись при порушенні громадянами-землекористувачами правил присадибного землекористування.
