Оволодіння тактичними діями.

Засоби і методи оволодіння тактичними діями, весь процес тактичної підготовки значною мірою обумовлюються специфікою виду спорту. Наприклад, в більшості циклічних видів спорту основне завдання тактичної підготовки пов'язане з підготовкою до реалізації розробленої схеми проходження змагальної дистанції.

Завдання тактичного вдосконалення у спортивних іграх і єдиноборствах значно складніше. Тут і освоєння підготовчих, наступальних і захисних дій, і вдосконалення навичок виконання тактичних дій у навмисних, експромтних і навмисно-експромтних ситуаціях, і освоєння сутності різноманітних тактичних ситуацій, характерних для складної змагальної діяльності.

Оволодіння тактичними діями пов'язано з розширенням кількості використовуваних засобів і способів, розвитком умінь застосовувати один прийом для вирішення різних тактичних завдань і різних прийомів — для вирішення одного тактичного завдання.

Тактичну сутність дій освоюють одночасно з оволодінням технікою прийомів. Саме в процесі практичного оволодіння прийомами спортсмени усвідомлюють для себе, що кожна технічна дія має бути пов'язана з реалізацією тактичного варіанту. Володіння тактичною сутністю дій, їх можливою ефективністю в певних ситуаціях дозволяє вибрати оптимальну дію і успішно вирішити тактичне завдання.

Для оволодіння тактикою дій може використовуватися вся сукупність словесних, наочних і практичних засобів і методів підготовки, Однак найбільш повно і широко в даній главі тактичної підготовки представлені практичні засоби і методи.

Так, основними засобами оволодіння і вдосконалення тактичних дій в циклічних видах спорту є багаторазове виконання спеціально-підготовчих і змагальних вправ у суворій відповідності до розробленої схеми і при постійному контролі за ефективністю рухових дій. При цьому враховуються швидкість і час проходження відрізків і дистанцій; темп рухів, відстань, яка долається в результаті одного циклу рухів; характер і величина прикладених зусиль, та ін.

В основі практичних методів тактичної підготовки лежить принцип моделювання діяльності спортсмена в змаганнях. Наприклад, в єдиноборствах і спортивних іграх розроблені спеціальні методи, які з різним ступенем схожості моделюють специфічну діяльність спортсмена. До них відносяться: тренування без суперника; тренування з умовним суперником; тренування з партнером; тренування з суперником.

Метод тренування без суперника застосовується для оволодіння основами техніки дій, навчання активному і свідомому їх аналізу. Специфічними засобами тренування є основні положення і рухи, пересування, імітаційні вправи, різні їх поєднання.

Метод тренування з умовним суперником передбачає використання допоміжних снарядів і пристосувань: мішені, манекени, різні тренажерні пристрої, моделі умовного суперника з програмним керуванням тощо. Вправи з використанням перерахованих снарядів і пристосувань дозволяють відпрацьовувати дистанційні, часові, ритмічні характеристики дій, розвивати і удосконалювати зорово-рухові і кінестетичні відчуття. Метод може успішно використовуватися для розвитку специфічних якостей в умовах моделювання змагальної діяльності.

Метод тренування з партнером є основним для оволодіння тактикою дій. Партнер у цьому методі служить активним помічником і сприяє правильному оволодінню технікою і тактикою дій. Основні засоби тренування — парні та групові вправи, що відрізняються великою різноманітністю і носять переважно техніко-тактичну спрямованість.

Виконання прийомів і дій у вправах з партнером створює сприятливі умови для розвитку і вдосконалення важливих для спортсменів тактичних якостей — почуття моменту для початку своїх дій, цілеспрямованості спілкування з партнером, швидкості і точності рухових реакцій, диференціювання дистанційних, часових, м'язово-рухових параметрів взаємодій.

Метод тренування з суперником застосовується для детального відпрацювання тактики дій; тактичного вдосконалення з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів; вдосконалення вольових якостей; виховання вміння використовувати свої можливості в різних тактичних ситуаціях, створюваних суперником.

В якості тренувальних засобів використовуються вправи в обумовлених ситуаціях, в яких спортсмен, виконуючий роль суперника, діє в межах чітко означених завдань, поставлених тренером; фрагменти окремих змагальних ситуацій; тренувальні та змагальні поєдинки та ін.

Процес тактичної підготовки можна розглядати як свого роду єднальний чинник по відношенню до інших складових спортивної майстерності. Л.П. Матвєєв (1977) запропонував систему вправ і методичних підходів становлення спортивної тактики, яка включає наступне:

• створення полегшуючих умов при освоєнні раціональних варіантів розподілу сил на дистанції (лідирування, коригуюча інформація про швидкість пересування, темп рухів);

• створення умов, ускладнюючих реалізацію оптимального тактичного плану при закріпленні тактичних навичок (виконання завдань у незвичних умовах, введення додаткових перешкод);

• дотримання тактичної схеми при істотній варіативності просторово-часових і динамічних характеристик рухів або, навпаки, несподівана зміна тактики з додаткового сигналу або у зв'язку з різкою зміною ситуації;

• необхідність реалізації оптимальної тактичної схеми при роботі в умовах значного і постійно прогресуючого стомлення.

Вдосконаленню тактичної майстерності на різних етапах багаторічної підготовки і в різних періодах тренувального макроциклу приділяється неоднакова увага. Найбільш цілеспрямована робота, пов'язана з підвищенням тактичної підготовленості, проводиться на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, коли спортсмен готується до вищих досягнень. На етапі спеціалізованої базової підготовки удосконалюються в основному вузлові компоненти тактичної майстерності. На першому та другому етапах багаторічної підготовки тактичне вдосконалення є другорядним завданням, оскільки тут вирішуються лише найбільш загальні питання тактичної підготовки, пов'язані з теоретичною та практичною частинами вдосконалення.

Найбільший обсяг засобів і методів тактичної підготовки в макроциклі припадає на кінець підготовчого і змагальний період. На першому етапі підготовчого періоду удосконалюються лише окремі компоненти тактики. Важливе місце тактична підготовка займає на етапі безпосередньої підготовки до основних змагань. Рівень технічної майстерності, фізичної та психологічної підготовленості, що сформувався до цього етапу, дозволяє перейти до відпрацювання тактики в її найбільшому наближенні до умов майбутньої змагальної діяльності.