Основу духу сучасної епохи складають процеси глобалізації та антиглобалізації.

Дисциплінарна своєрідність філософії освіти

Філософія освіти сьогодні виступає не тільки методологічним орієнтиром модернізаційних процесів в освіті, а й є спеціальністю, за якою ведеться підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації, викладається у вищих навчальних закладах як навчальна дисципліна.

В інтелектуальній історії людства відома тісна взаємодія філософії і педагогіки. Будь-яка педагогічна система завжди своїм підгрунттям мала певну філософську систему, а будь-яка філософська система як прикладне втілення реалізувалась через педагогічні принципи та ідеї. Те, що ці сегменти науки, культури, духовного життя суспільства як такого пов'язані один з іншим, очевидно. І педагогіка, і філософія займаються ЛЮДИНОЮ, формуванням її духовного світу, загальної культури, підготовкою до життя в самому широкому розуміння цього слова.

Зрозуміло, кожна з означених дисциплін “добирається до людини” своїми пізнавальними засобами, виконуючи при цьому свої специфічні завдання. “Різність” предметів філософії і педагогіки в науковій літературі відображена належним чином.

Объект педагогики — воспитание как сознательно и целенаправленно осуществляемый процесс. Предмет педагогики — целостный педагогический процесс направленного развития и формирования личности в условиях ее воспитания, обучения и образования.

Педагогика − наука о целенаправленном процессе передачи человеческого опыта и подготовки подрастающего поколения к жизни и деятельности.

Педагогика − наука о педагогическом процессе, организованном в условиях педагогической системы и обеспечивающем развитие его субъектов

Факт існування освіти для педагога заданий наперед, він обґрунтовує зміст педагогічних практик. Філософ розбирається, а що ж є освіта, які принципи цього соціального явища?

Освіта (рос. – “образование”; англ, – “education”; нім. – “bildung”; грецьк. – “раіdеіа”) – є суспільний процес (діяльність, інституція) розвитку і саморозвитку особистості, пов'язаний з оволодінням соціально значущим досвідом, втіленим у знаннях, вміннях, навичках творчої діяльності, чуттєво-ціннісних формах духовно-практичного освоєння світу.

Філософія освіти предметом обговорення має найзагальніші підходи до освіти і педагогіки: місце і смисл освіти в культурному універсумі життя; розуміння людини і ідеалу освіченості; смисл і особливості педагогічної діяльності тощо. Методологічна і, зокрема, проективна орієнтація філософії освіти зумовлюють обговорення шляхів і способів вирішення кризи освіти і образ нової школи. Філософія освіти – міждисциплінарна царина знання.

Філософія як теорія і методологія освіти має розгорнути категоріально узгодженим чином зміст і сенс “духу епохи”, яка наближається. Вона має розкрити й делегувати його в освіту, і саме на цій основі змінити її (освіти) ідеологію. Сучасна педагогіка має стати філософією; філософія ж освіти має “педагогізуватись”.

Дух епохи” є ні чим іншим, як філософським узагальненням найвеличніших наукових і культурних надбань (минуле), виходячи з яких, людство вибудовує свою соціальність (теперішнє), проектує майбутнє, готує до життя в ньому підростаюче покоління (майбутнє).

Кожна доба (античність, середньовіччя тощо) має свій дух епохи – ДИСКУСІЯ ІЗ СТУДЕНТАМИ!!!

Дві системи освіти і виховання – радянська (соціалістична) і західна – розгортались різноспрямово. Парадоксально, але факт: одні і ті ж знання – надбання світової науки, культури і соціальної практики – в різних системах освіти трактувались якщо й не зовсім по-різному, то, у всякому разі, не однаково. Різні “духи” спонукали освітні системи до формування різних типів особистості, з різними установками на життя, з різною філософією і світоглядом.

Основу духу сучасної епохи складають процеси глобалізації та антиглобалізації.

Національна доктрина розвитку України у XXI столітті, побудована у відповідності з духом епохи, яка розгортається глобалізаційними і антиглобалізаційними процесами, авторитетним утвердженням демократії і прав людини, ринкових відносин та інформаційних технологій, легітимізацією на міжнародному рівні національних інтересів все більшої кількості народів і держав, прискореною динамікою соціокультурних процесів, підйомом авторитету особистості і гуманістичних цінностей. Вона враховує також ймовірні ризики й загрози, які завжди постають на шляхах перетворень, оновлення, модернізації.

Філософія бачить горизонт, мету, делегує педагогіці пошук нових підходів задля її досягнення.