Через рік після явлення Авраамові Бога у вигляді трьох мандрівників виповнилося пророцтво Господа: у Аврама і Сарри народився син, якого вони назвали Ісааком. Авраамові тоді було сто років, а Саррі дев'яносто. Вони дуже любили свого єдиного сина. Коли Ісаак виріс, Бог побажав прославити віру Авраама і навчити через нього всіх людей любові до Бога і послуху волі Божої. Бог явився Авраамові і сказав: "візьми сина твого єдиного Ісаака, якого ти любиш, йди в землю Моріа, і принеси його в жертву на горі, яку Я тобі вкажу". Авраам послухався. Йому було дуже шкода свого єдиного сина, якого він любив більше, ніж самого себе. Але Бога він любив найбільше і вірив Йому абсолютно, і знав, що Бог ніколи і нічого поганого не побажає. Він встав рано вранці, осідлав осла, взяв із собою сина Ісаака і двох слуг; взяв дрова і вогонь для цілопалення і відправився в дорогу. На третій день шляху вони прийшли до гори, яку вказав Господь. Авраам залишив слуг і осла під горою, взяв вогонь і ніж, а дрова поклав на Ісаака і пішов з ним на гору. Коли вони йшли удвох на гору, Ісаак запитав Авраама: "Батько мій! У нас є вогонь і дрова, а де ж ягня для жертвопринесення?" Авраам відповів: "Господь Сам нагледить Собі ягня". І пішли вони разом і прийшли на верх гори, на місце, вказане Господом. Там Авраам влаштував жертовник, розклав дрова, зв'язав сина свого Ісаака і поклав його на жертовник над дровами. Він вже підняв ножа, щоб зарізати свого сина. Але ангел Господній покликав його з неба і сказав: "Авраам, Авраам! Не піднімай руки на хлопця, і не чини йому нічого. Бо тепер Я знаю, що ти боїшся Бога, бо не пошкодував єдиного твого сина для Мене". І побачив Авраам неподалік барана, що заплутався у чагарнику, і приніс його в жертву замість Ісаака.
За таку віру, любов і послух Бог благословив Авраама і обіцяв, що у нього буде потомства так багато, як зірок на небі і як пісок на березі моря, і що в його потомстві отримають благословення всі народи землі, тобто з його роду вийде Спаситель світу. Принесення Ісаака в жертву було прообразом або передбаченням людям про Спасителя, Який, будучи Сином Божим, відданий буде Своїм Отцем на хресну смерть, в жертву за гріхи всіх людей. Ісаак, будучи прообразом Спасителя за дві тисячі років до Різдва Христового, передзобразив, з волі Божої, Іісуса Христа. Він так само, як Іісус Христос, покірливо йшов на місце жертви. Як Іісус Христос ніс на Собі хрест, так і Ісаак на собі ніс дрова для жертвопринесення.
Гора, на якій Авраам приносив у жертву Ісаака, отримала назву гори Моріа. Згодом на цій горі був побудований царем Соломоном, за вказівкою Божою, Єрусалимський храм.
Хто такі Ісав і Яків?
В Ісаака було два сини: Ісав і Яків. Ісав був майстерним звіроловом (мисливцем) і часто жив у полі, Яків був лагідний і тихий, жив у наметах разом з батьком і матір'ю. Ісаак більше любив Ісава, який догоджав йому їжею з дичини своєї, а Ревека більше любила Якова. Ісаву, як старшому синові, належало первородство, тобто перевага над Яковом у благословенні від батька. Але ось, одного разу Ісав повернувся з поля втомленим і голодним. Яків в цей час варив собі юшку з сочевиці. І сказав йому Ісав: "Дай мені поїсти". Яків же сказав: "Продай мені своє первородство", так як йому дуже хотілося, щоб до нього першого стало благословення, дане Богом Авраамові, і тим самим ревно послужити Богові. Ісав відповів: "ось я вмираю від голоду, що мені оте перворідство?" Такою відповіддю Ісав показав своє зневажливе ставлення до благословення Божого. Яків сказав: "Поклянись".
Ісав поклявся і продав своє первородство Якову за сочевичну юшку. Коли ж Ісаак постарів і осліп, то, відчуваючи, що життя його добігає кінця, він захотів благословити Ісава, як старшого сина. Але, завдяки хитрості, влаштованої Ревекою, він замість Ісава благословив Якова. Ісаак незабаром дізнався свою про помилку, і не дивлячись на це, все ж затвердив за Яковом своє благословення. За цей Ісав зненавидів брата і навіть хотів убити його, так що Яків мав піти з рідної сім'ї. За порадою батьків, він відправився на батьківщину своєї матері в Месопотамію, в землю Вавилонську, до брата її Лавана, щоб пожити у нього, поки не пройде гнів Ісава, і при цьому одружитися на одній з дочок Лавана.
