Організація взаємодії КВ під час підготовки наступу.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен: під час наступу з ходу вказати порядок висування до рубежу переходу в атаку, розгортання в бойовий порядок, ведення вогню зі стрілецької зброї, БМП (БТР) і танків, порядок висування в атаку, пророблення проходів у загородженнях противника, у тому числі встановлених засобами дистанційного мінування, а також заходи безпеки в разі завдання вогневого ураження противнику; під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником вказати порядок зайняття вихідної позиції (ділянки траншеї, окопів) для наступу, пропуску танків через бойовий порядок, виходу і зайняття своїх місць БМП (БТР); погодити дії відділень (танків), вогневої і маневреної груп (якщовони створюються), між собою і з доданими вогневими засобами, із сусідами, а командири протитанкового і гранатометного взводів – дії своїх відділень із механізованими підрозділами за завданнями, рубежами, часом і способами виконання завдань; вказати порядок ведення вогню по повітряних цілях і заходи щодо захисту від високоточної зброї противника; повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій щодо їх виконання. Командири механізованого, гранатометного і протитанкового взводів, крім того, вказують: номери (розпізнавальні знаки) танків, які атакують перед взводом, і напрямок їх наступу; під час атаки в пішому порядку – місця спішування особового складу і порядок дій після цього БМП (БТР), а також вимоги щодо виконання заходів безпеки. Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіовідомості і порядок користування радіо і сигнальними засобами, сигнали оповіщення і взаємодії.

3. Що вказує КВ під час організації охорони. Сторожова охорона організовується із завданням не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються, завчасно виявити появу наземного противника, попередити про нього війська, які охороняються, і в разі нападу противника завзято обороняти зайняту позицію. Сторожова охорона здійснюється сторожовими загонами, заставами, постами і секретами. Командир взводу, що призначений у сторожову заставу, отримавши завдання, з’ясовує його та оцінює обстановку, приймає рішення по карті, здійснює підготовку взводу до виконання поставленого завдання, у призначений час виводить взвод на зазначений рубіж, організує спостереження, уточнює рішення на дії в сторожовій заставі, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує систему вогню, взаємодію, управління і інженерне обладнання позицій. У бойовому наказі командир взводувказує: у першому пункті – відомості про противника; у другому пункті – склад, завдання сторожової застави, сусідніх органів охорони і пропуск; у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам), патрулям, секретам, сторожовому посту; у четвертому пункті – час зайняття опорного пункту, готовність системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій, порядок оповіщення, управління, взаємодії і дії за ними; у п’ятому пункті – своє місце і заступника. Під час постановки завдань командир взводу вказує: завдання, позиції відділення, смуги і додаткові сектори обстрілу, основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; патрулям – маршрут руху, завдання, порядок несення служби, дій у разі виявлення противника і пропуск; секретам – склад, завдання, місце, порядок несення служби, підтримання зв’язку і пропуск; сторожовому посту – склад, завдання, місце обладнання позицій, вогневі позиції БМП (БТР, танків) на них, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної, порядок відходу.

4. В ролі командира відділення, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із колони в цеп. «Відділення за мною, до бою ВПЕРЕД!», «Відділення на кут лісу «ТЕМНИЙ», на рубіж дороги – до БОЮ!»

Варіант №

1. Наступ на противника, що обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним: коли застосовується, сутність, сильні та слабкі сторони. (схема). Наступ є видом бою, який ведеться з метою розгрому /знищення/ противника і оволодіння важливими районами /рубежами, об'єктами/ місцевості. Сутність наступу полягає в ураженні противника всіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні і полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів /рубежів/ місцевості. В залежності від умов, перехід у наступ на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу. Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним підрозділи починають у завчасно створеному згідно з рішенням командира бойовому порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для наступу займається підрозділами після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються. Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи заздалегідь та приховано займають вихідне положення та після інтенсивної вогневої підготовки і ударів авіації переходять в атаку. Для зайняття вихідного положення МР призначається вихідна позиція, котра складається з траншеї, прилеглих до неї ходів сполучення, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та позицій вогневих засобів, що придані роті. У випадку неможливості скритного зайняття бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) вогневих позицій зі своєю ротою біля переднього краю вони можуть розташовуватися разом із взаємодіючими танковими підрозділами на вихідній або очікувальній позиції. З початком наступу ці бойові машини піхоти (бронетранспортери) висуваються до своїх рот услід за танками. Механізована рота першого ешелону, як правило, розташовується у першій траншеї. Рота другого ешелону (резерв) батальйону займає вихідну позицію в другій та третій траншеях. Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на віддалі від них до 300 м, а протитанковий - на віддалі до 100 м. Вогневі позиції мінометної (артилерійської) батареї розташовуються за ротами першого ешелону на віддалі від них до 500 м. Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в бойових порядках рот. Танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери), які знаходяться в опорних пунктах рот першого ешелону, як правило, залишаються на місці та використовуються для ведення вогню прямою наводкою у період вогневої підготовки атаки. При такому способі переходу у наступ надається можливість краще вивчити оборону противника та місцевість, детально організувати наступ у всіх ланках, надійно подавити оборону вогнем усіх засобів, у тому числі і тих, які є у розпорядженні командира підрозділу, а також досягти одночасного і організованого переходу танків і механізованих підрозділів в атаку. Разом з тим цей спосіб має і свої недоліки: зосередження великої кількості сил і засобів на вузькій ділянці фронту у безпосередній близькості від противника є небезпечним, особливо у випадку застосування ним засобів масового ураження, потребує виконання великого обсягу інженерних робіт, затруднює збереження скритності підготовки до наступу, а отже і досягнення раптовості атаки.

2. Пункти бойового наказу КВ на марш. Розкрити зміст наказової частини. Бойовий наказ на марш командир взводу, як правило, віддає всьому особовому складу взводу і доданих підрозділів. У бойовому наказі командир взводу вказує: у першому пункті – відомості про противника і характер його можливих дій; у другому пункті – завдання роти, взводу; у третьому пункті – (після слова “наказую” – маршрут (азимут напрямку руху), район і час привалів (відпочинку), район зосередження і час прибуття в нього (виходу на зазначений рубіж), побудову колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій із противником – порядок дій у разі зустрічі з ним, завдання підрозділам, що діють перед і за взводом, порядок підтримання взаємодії і зв’язку з ними; у четвертому пункті – час готовності до маршу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними; у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

3. Мета та види охорони. Рота при розташуванні на місці охороняється безпосередньою, а в разі загрози нападу противника – і сторожовою охороною. Сторожова охорона повинна перехоплювати всі основні дороги і підступи до району розташування. Сторожова охорона здійснюється сторожовими постами у складі відділення, які виставляються за потреби на загрозливі напрямки на віддаленні до 1500 м, на прихованих підступах – секретами у складі 2 – 3 осіб, які виставляються на віддаленні до 400 м від району розташування, а в межах району розташування – безпосередньою охороною, яка включає парні патрулі, які обходять розташування роти, та чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти і на позиції кожного відділення. Крім того, для охорони особового складу, озброєння і техніки призначається добовий наряд. Сторожова охорона організовується із завданням не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються, завчасно виявити появу наземного противника, попередити про нього війська, які охороняються, і в разі нападу противника завзято обороняти зайняту позицію. Сторожова охорона здійснюється сторожовими загонами, заставами, постами і секретами. У сторожовій охороні взвод може діяти у складі роти, призначеної в сторожову заставу, або як сторожова застава від батальйону, призначеного у сторожовий загін. Відділення (танк) може діяти як сторожовий пост від батальйону, у разі його розташування на місці, або від роти, яка діє в сторожовій заставі. Під час дій у сторожовій охороні у ролі сторожової застави механізованому взводу вказується полоса охорони шириною до 2 км. На цій полосі взвод займає рубіж і обладнує опорний пункт, з якого вогнем перекривається вся полоса охорони. Опорний пункт механізованого взводу споруджується на більш широкому фронті на основі бойових позицій відділень, де обладнуються основні, а за наявності часу – і запасні позиції бойових машин. Сторожовий пост виставляється на найбільш імовірному напрямку дій противника. У нічний час і в інших умовах обмеженої видимості у взводі організовується підслуховування і ведеться спостереження із використанням приладів нічного бачення в пасивному режимі. Для огляду місцевості між позиціями відділень, на відкриті фланги взводу висилаються парні патрульні, а на приховані підступи, у тому числі й удень, для своєчасного виявлення противника виставляються секрети і встановлюються сигнальні міни. У патруль виділяється два солдати, один з яких призначається старшим. Патрульні несуть службу вночі або в установлений період часу безперервно: одна пара змінює іншу. Секрет виставляється від сторожової застави на відстанідо 400 му складі бойової групи (2 – 3 солдати, один з яких призначається старшим).

4. В ролі командира відділення подати команду на відновлення руху. «Відділення на сухе дерево, направляючий рядової Сирунець, на рубіж чагарнику перебіжками справа і зліва по одному – ВПЕРЕД!». «Відділення, на курган на рубіж дороги, перебіжками по групах: перша група рядові _______,______, ____; друга група рядові _______,______, ____; перша група ВПЕРЕД!»

Варіант №

1. Мех. взвод в наступі: місце в бойовому порядку роти, можливі засоби посилення, бойове завдання. (Пок. схемою б/завдання взводу). Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Мех. взвод наступає, як правило, у складі роти, або може діяти самостійно. Роль взводу визначається його призначенням, місцем в бойовому порядку роти, складом, характером завдань і впливом виконання взводом свого завдання на хід і виконання завдання роти. У складі роти взвод може наступати у першому ешелоні. Бойовий порядок мех.. взводу, що наступає в пішому порядку, складається із цепу, БМП (БТР) та засобів посилення. Бойовий порядок мех. взводу, що наступає на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), складається із бойової лінії бойових машин з інтервалом між ними до 100 м та засобів посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею. Мех. взвод наступає на фронті до 300 м, а мех.. відділення в пішому порядку - на фронті до 50 м. В залежності від місця взводу в бойовому порядку роти, завдання, а також наявності сил та засобів у старшого командира, взводу можуть придаватися гранатометний, протитанковий, вогнеметний, зенітний, а іноді інженерно-саперний підрозділи, хіміки-розвідники і танк. Бойові завдання взводу в наступі.Мех. взводу (відділенню) в наступі вказуються об'єкт атаки і напрямок продовження наступу. Під час постановки бойового завдання по радіо взводу (відділенню) може бути вказаний тільки напрямок продовження наступу. Об'єктом атаки мех.. взводу (відділення), як правило, є противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудженнях опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку наступу танки, гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника.

2. З'ясування одержаного завдання та оцінка обстановки КВ призначеного в похідну охорону. Командир взводу, призначеного в похідну охорону, крім звичайних питань під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки повинен: усвідомити завдання колони, яка охороняється, своє завдання і час готовності до його виконання; вивчитипо карті маршрут руху і характер місцевості; визначити місця ймовірної зустрічі із противником, а також можливі місця улаштування ним засідок і намітити порядок дій у разі зустрічі із противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу; визначити склад чергових вогневих засобів і порядок підготовки взводу до маршу.

3. Ведення розвідки пошуком. Пошук полягає в прихованому підході взводу (групи) до наміченого, але недостатньо вивченого об’єкта противника, встановленні його розташування, розвідці складу, призначення, системи охорони й обладнання, а за сприятливих умов – раптовому нападі на нього, захопленні полонених, документів, зразків озброєння і спорядження. Об’єктами нападу під час проведення пошуку можуть бути поодинокі військовослужбовці або невеликі групи противника, розрахунки вогневих засобів і бойової техніки на передньому краї або в найближчій глибині розташування противника. Пошук організовується переважно в умовах безпосереднього зіткнення з противником за вказівкою або з дозволу командира частини. Для проведення пошуку призначається розвідувальний чи механізований взвод (відділення) або група спеціально підібраних солдатів і сержантів, яких підсилюють саперами із засобами розмінування, а для підтримки їх дій у пошуку виділяються вогневі засоби. Командир взводу (відділення) повинен знати порядок вогневої підтримки, сигнали виклику і припинення вогню. Елементами бойового порядку розвідувального, механізованого взводу (відділення, групи) під час проведення пошуку є: група (підгрупа) захоплення, група (підгрупа) розгородження, група (підгрупа) вогневого забезпечення. Група (підгрупа) розгородження призначена для пророблення, позначення і прикриття проходів у загородженнях противника і на шляху до об’єкта пошуку. Вона створюється з доданих фахівців інженерних підрозділів або спеціально підготовлених солдатів взводу (відділення). Група (підгрупа) захоплення атакує об’єкти пошуку, захоплює і доставляє в розташування своїх військ полонених, документи, зразки озброєння і спорядження противника. До складу групи (підгрупи) призначаються солдати і сержанти, які відмінно володіють прийомами рукопашного бою, добре розвинені фізично, уміють безшумно нападати на противника і захоплювати його в полон. Чисельність солдатів і сержантів у групі (підгрупі) захоплення визначається залежно від характеру і відстані об’єкта пошуку і становить близько половини складу взводу (групи). Група (підгрупа) вогневого забезпечення пошуку призначається для прикриття і підтримки вогнем дій групи (підгрупи) захоплення, коли в цьому виникне потреба. До її складу слід призначати солдатів і сержантів, які навчені відмінно метати гранати на велику відстань і вести влучний вогонь зі стрілецької зброї і гранатометів у різних умовах обстановки. Залежно від обстановки у взводі, який здійснює пошук, може бути одна або дві групи вогневого забезпечення. Під час постановки завдання командиру взводу, призначеного для проведення пошуку, вказуються: відомості про противника; місце і термін проведення пошуку; завдання взводу (групи); порядок підтримки вогнем (по яких ділянках або районах готується вогонь, сигнали виклику і припинення вогню); порядок проходження переднього краю своїх підрозділів, пропуск і відгук.

4. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки по одному. «Відділення на сухе дерево, направляючий рядовий Пердулько, на рубіж чагарнику перебіжками справа і зліва по одному – ВПЕРЕД!».

Варіант №

1. Мех рота в обороні: місце в бойовому порядку мб, завдання, можливі засоби посилення, бойовий порядок. (Показати схемою). Оборона – вид бою, мета якого - відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови до переходу у наступ. Під місцем роти в обороні слід розуміти її положення в бойовому порядку батальйону та бригади. В залежності від отриманого завдання, обстановки, а також бойових можливостей рота може займати оборону у першому або другому ешелоні батальйону, смузі забезпечення, на передовій позиції, складати загальновійськовий резерв батальйону (бригади), діяти в протидесантному резерві. Рота першого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на першій і другій траншеях з метою завдати противнику ураження вогнем усіх засобів і не допустити прориву ним переднього краю. Рота другого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на третій, а іноді і на четвертій траншеї з метою не допустити прориву противником першої позиції, а при сприятливих умовах і знищити контратакою його підрозділи, які прорвалися через першу та другу траншеї. Рота на передовій позиції обороняєтьсяна віддаленні 4-6 км від переднього краю оборони з метою ввести противника в оману відносно накреслення переднього краю і побудови оборони, не допустити раптового нападу противника на підрозділи першого ешелону, відбити його розвідку боєм і змусити передчасно розгорнути свої головні сили та наступати в невигідному напрямку. Рота, виділена в резерв батальйону (бригади), займає район зосередження, в якому підготовляє для оборони опорний пункт і знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань. Рота, призначена у протидесантний резерв, займає вказаний їй район, веде розвідку повітряного противника, обладнує протидесантні загородження, підготовляє вогневі засади і знаходиться в готовності до знищення повітряних десантів противника в районах можливої висадки (викидання) і на імовірних напрямках їх дій. Можливі засоби посилення роти. З метою більшої самостійності під час ведення бою та підвищення їх бойових можливостей механізованим і танковим підрозділам придаються або виділяються для підтримки підрозділи інших родів військ і спеціальних військ. Мех. роті, що обороняється в першому ешелоні на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, можуть придаватися танковий взвод, мінометна (артилерійська) батарея, протитанковий, гранатометний, інженерно-саперний і вогнеметний підрозділи. Роту в бою, крім того, може підтримувати артилерійський дивізіон (батарея). Побудова оборони роти включає: бойовий порядок роти; систему опорних пунктів та вогневих позицій; систему вогню; систему інженерних загороджень. Бойовий порядок роти будується відповідно з рішенням командира на ведення оборонного бою. В кожному конкретному випадку він залежить від отриманого завдання, характеру місцевості і дій противника, а також складу і стану роти і інших факторів. Бойовий порядок роти будується в один або в два ешелони. Як правило в один ешелон, будується тоді, тоді коли не вистачає сил і засобів, на важкодоступній для дій противника місцевості, а також при знаходженні роти в другому ешелоні батальйону. Крім того, в один ешелон рота будує бойовий порядок при діях у смузі забезпечення, на передовій позиції, в глибині бойового порядку і при діях на другорядному напрямку. Залежно від характеру місцевості бойовий порядок рота будує в лінію, кутом вперед, кутом назад, уступом праворуч, уступом ліворуч та мати інше розташування, яке забезпечить найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту. Таким чином, бойовий порядок роти в обороні складається з: - підрозділів першого ешелону; - підрозділу другого ешелону або резерву; - вогневих засобів і підрозділів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира роти.

2. Порядок роботи командира роти щодо організації бою з одержанням бойового наказу або бойового розпорядження. Отримавши бойове завдання (бойового розпорядження) командир роти: 1. з’ясовує завдання; 2. визначає заходи, які потрібно проводити негайно для швидкої підготовки підрозділів до виконання бойового завдання; 3. проводить розрахунок часу; 4. віддає вказівки щодо підготовки до виконання бойового завдання, про час і порядок роботи на місцевості; 5. оцінює обстановку; 6. приймає рішення і доповідає його старшому командиру; 7. проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення і віддає бойовий наказ; 8. організує взаємодію (в обороні і систему вогню); 9. віддає вказівки по захисту від ЗМУ, ВТЗ; 10. організує всебічне забезпечення бою і управління; 11. віддає вказівки на проведення виховної роботи; 12. (в обороні) виводить роту у вказаний опорний пункт та організує його інженерне обладнання; 13 (в обороні) складає схему опрного пункту роти. 14. доповідає старшому командиру про готовність до бойових дії.

3. Бойове забезпечення: в чому полягає та види бойового забезпечення які організовуються та здійснюються у взводі. Бойове забезпечення підрозділів включає розвідку, охорону, захист від зброї масового ураження, радіоелектронну боротьбу, тактичне маскування, інженерне забезпечення і забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Розвідка організовується і ведеться в будь-яких умовах обстановки з метою недопущення раптового нападу противника, добування даних про противника і місцевість у районі майбутніх дій, та результатів застосування своїх підрозділів. Розвідка противника ведеться із завданнями: виявити його бойовий склад, належність, місце розташування, характер дій підрозділів і вогневих засобів. Розвідка місцевості ведеться із завданнями встановити: ступінь і характер інженерного обладнання районів (позицій, об’єктів), загороджень; особливості рельєфу, наявність природних перешкод, стан ґрунту, доріг, стежок, джерел води, характер водних перешкод, наявність переправ і бродів; ступінь впливу місцевості на пересування військ; райони руйнувань, пожеж і затоплень, зони (райони) радіоактивного і хімічного забруднення, можливі напрямки їх подолання та обходу. У взводі ведеться військова, радіаційна і хімічна розвідка. Військова розвідка у взводі ведеться спостерігачами, дозорними відділеннями, а розвідувальна інформація добувається спостереженням, підслуховуванням, опитуванням місцевих жителів й іншими способами. Військова розвідка організовується і безупинно ведеться у всіх видах воєнних дій спостереженням за противником особисто командиром і спостерігачами. Радіаційна і хімічна розвідка ведеться відділеннями (екіпажами танків) за допомогою приладів радіаційної і хімічної розвідки, встановлених на БМП (БТР, танках). Охорона у взводі (відділенні, екіпажі танка) організується з метою недопущення несподіваного нападу наземного противника, проникнення його розвідки і забезпечення часу і вигідних умов для розгортання і вступу в бій. Вона організовується командиром взводу (відділення, танка) на основі отриманого завдання, умов обстановки і наказу командира роти (взводу), а при діях у відриві від головних сил –самостійно. Охорона здійснюється спеціально призначеним спостерігачем, в обороні, крім того, –черговими вогневими засобами, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти –і парними патрульними для обходу району розташування взводу. Тактичне маскування має за мету приховати дійсне положення своїх підрозділів від візуальної, оптичної, радіолокаційної і повітряної розвідки противника та ввести його в оману стосовно побудови бойового порядку і дій підрозділів. Тактичне маскування організовується командиром взводу (відділення, танка) відповідно до отриманогобойового завдання, вказівок щодо маскування командира роти (взводу) і обстановки, яка склалася, для досягнення раптовості дій своїх підрозділів і збереження їхньої боєздатності. Воно здійснюється постійно і, як правило, самостійно. Тактичне маскування досягається: використанням маскувальних властивостей місцевості, місцевих предметів, темного часу доби та інших умов обмеженої видимості; використання табельних засобів маскування, місцевих матеріалів і аерозолів (димів); фарбуванням ОВТпід фон навколишньої місцевості; дотриманням правил радіодисципліни і радіообміну; збереженням колишнього режиму діяльності при зміні підрозділів іпідготовці до виконання нового бойового завдання; суворим виконанням вимог маскувальної дисципліни; своєчасним виявленням і усуненням демаскуючих ознак. Інженерне забезпечення організовується і здійснюється з метою створення взводу (відділенню, танку) необхідних умов для успішного виконання бойового завдання, підвищення захисту особового складу, ОВТ від усіх засобів ураження, а також для ускладнення просування противника і завдання йому ураження за допомогою мінно-вибухових і невибухових загороджень. Завданнями інженерного забезпечення взводу (відділення, танка) є: ведення інженерної розвідки місцевості, об’єктів і загороджень противника; фортифікаційне обладнання і маскування опорного пункту взводу (позиції відділення, вогневої позиції танка), місця розташування; встановлення інженерних (мінно-вибухових і невибухових) загороджень на займаній позиції; пророблення проходів у загородженнях і руйнуваннях. Радіаційний, хімічний, біологічний захист організовується і здійснюється з метою недопущення або максимального зменшення втрат особового складу підрозділу і забезпечення необхідних умов для виконання поставлених завдань під час дій в обстановці радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, підвищення їх захисту від високоточної та інших видів зброї, а також маскування своїх дій димами (аерозолями).

Основними завданнями РХБ захисту є: виявлення та оцінювання РХБ обстановки; підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження; ліквідація РХБ зараження; маскування дій військ (сил) та об’єктів із застосуванням аерозолів.

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по одному. «Відділення на сухе дерево, направляючий рядової Залупко, на рубіж чагарнику переповзанням справа і зліва по одному – ВПЕРЕД!»

Варіант №

1. Схема опорного пункту механізованого взводу. (Показати графічно). Опорний пункт – ділянка місцевості обладнана в інженерному відношенні найбільш насичена вогневими засобами і пристосована до кругової оборони. В опорному пункті взвод з засобами посилення розташовується (розміщується) в бойовому порядку, створює систему вогню і обладнує його в інж. відношенні, ретельно маскується і знаходиться в готовності до відбиття наступу противника, особливо його танків. Опорний пункт мех. взводу складається із позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР) і приданих вогневих засобів. БМП і танки в опор. пункті вводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості з таким розрахунком щоб забезпечувалось спостереження за прот-ком і ведення вогню на граничну діяльність прямою наводкою із гармат, кулеметів, ПТКР, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. БТР займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту, так щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторону флангів і в проміжки. Придані мех.. взводу протитанкове і вогнеметне відділення можуть розташовуватися на позиціях мех.. відділень, а гранатометне відділення в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту. В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані ком. взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію. Ширина фронту і глибина опорного пункту взводу встановлюються відповідно до його бойових можливостей. Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину. Глибина опорного пункту взводу створюється за рахунок розташування БМП (БТР) і засобів посилення в глибину, а також за рахунок створення запасних позицій для відділень і бойової техніки. Проміжки між опор. пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень до 50 м, вони повинні знаходитись під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту мех взводу відривається суцільна траншея, яка з’єднує одиночні (парні) окопи для особового складу мех.. відділень, окопи для БМП, танків, ПТКР, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню. Траншея, окопи і хід сполучення повинні забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню по противнику, який атакує, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а також введення противника в оману відносно побудови оборони взводу. Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення вогню по противнику, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів і продовольства. Для кругової оборони опор. пункту підготовлюються запасні вогневі позиції для БМП (БТР), танків, ПТКР, гранатометів переважно для ведення вогню в бік флангів і тилу. КСП ком. взводу знаходиться в глибині опор. пункту, в такому місті звідки забезпечується найкраще спостереження за противником, діями своїх підрозділів, сусідів і місцевістю, а також безперервне управління взводом. Як правило, КСП командира взводу обладнується в ході сполучення.

2. Особливості організації оборонного бою в умовах безпосереднього зіткнення з противником. Оборонний бій – вид загальновійськового бою, сукупність взаємозв’язаних і узгоджених за метою, завданням, місцем і часом ударів, вогню і маневру військових частин і підрозділів, які проводяться за єдиним замислом в обмеженому районі впродовж короткого часу для відбиття ударів сил противника, що переважають, завдання ураження його ударним угрупованням, утримання важливих районів місцевості, виграшу часу, економії сил і створення необхідних умов для переходу в наступ або інших подальших дій. Оборона може застосовуватись навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні, або вимушено - внаслідок несприятливо складеної обстановки, вона може підготовлюватися завчасно до початку бойових дій або організовуватися в ході бою. Оборона може організовуватись за умов відсутності зіткнення з противником або в умовах безпосереднього зіткнення з ним. В умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир підрозділу повинен швидко прийняти рішення, поставити завдання підлеглим підрозділам на зайняття указаного району оборони (опорного пункту), організувати спостереження перед фронтом і на флангах району оборони (опорного пункту), взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення, управління та інженерне обладнання району оборони (опорного пункту). Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання підрозділам і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

3. Механізований взвод у розвідувальному дозорі: завдання, засоби посилення, віддалення, порядок дій. Механізований (танковий) взвод може бути призначений для дій у складі розвідувального і бойового розвідувального дозору, для улаштування розвідувальної засідки, а механізований взвод, крім того, і для проведення пошуку. Розвідувальний дозор – орган військової розвідки, що висилається з метою розвідки противника і місцевості у визначеному районі, напрямку. Механізований взвод у будь-яких умовах обстановки може бути призначений у розвідувальний дозор. Для виконання поставлених завдань йому, як правило, додаються інженерно-саперне відділення (сапери) і хіміки-розвідники. Для ведення розвідки розвідувальному дозору вказується напрямок або об’єкт. Розвідувальний дозор у складі взводу, який висилається від бригади, діє на відстані до 30 км, від батальйону – до 15 км, від розвідувального загону – до 10 км і виконує завдання спостереженням, розвідувальними засідками, нальотами, опитуванням місцевих жителів, допитом полонених і перебіжчиків, підслуховуванням і вивченням захоплених документів, озброєння і техніки противника. Для огляду місцевості і місцевих предметів у напрямку руху дозору і по боках висилаються дозорні відділення (танки) або піші дозорні, які діють на відстані, що забезпечує спостереження за ним і підтримку вогнем. Розвідувальний дозор може вирішувати такі завдання: виявляти противника в певному районі та встановлювати його склад і характер дій, позиції елементів систем високоточної зброї й артилерії, місця розташування ПУ, опорних пунктів, позицій, характер фортифікаційних споруд і загороджень, зони зараження, райони руйнувань, пожеж і затоплень, шляхи їх обходу або напрямки подолання. Крім цього, розвідувальний дозор може захоплювати полонених, документи, зразки озброєння, військової техніки і спорядження противника. В обороні в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником дозор повинен своєчасно виявити його місце розташування, склад, характер дії підрозділів, час і напрямки висування, насамперед танкових частин, місця розгортання, позиції систем високоточної зброї та артилерії, місця розташування ПУ, других ешелонів, резервів і інших об’єктів. У наступі дозор проникає в глибину оборони противника, виявляє розташування його опорних пунктів, вогневих засобів, особливо протитанкових, наявність і характер фортифікаційних споруд і загороджень, визначає координати елементів систем високоточної зброї, вогневі позиції артилерії, місця розташування танків, ПУ, райони розташування і напрямки висування других ешелонів (резервів), зони зараження, райони руйнувань, пожеж і затоплень, шляхи їх обходу або напрямки подолання. Під час розвідки противника, що відходить, дозор визначає напрямки його відходу, склад колон, позиції і рубежі, що готуються для оборони в глибині. У зустрічному бою дозорвстановлює склад і напрямок руху головних сил противника, місця в колонах засобів ядерного і хімічного нападу, елементів систем високоточної зброї, танків, початок і рубежі розгортання, вогневі позиції артилерії, місця ПУ. У подальшому він виявляє склад і напрямок висування інших ешелонів (резервів) противника. Під час розвідки водної перешкоди дозор встановлює наявність, склад і характер дій противника на своєму і протилежному берегах, характер водної перешкоди та стан її заплави. Розвідка населеного пункту починається з огляду його околиці дозорним відділенням (танком). У населеному пункті особлива увага звертається на будівлі біля перехресть, верхні поверхи будинків і інші місця, де може бути встановлено вогневі засоби противника. Наявність противника в населеному пункті може встановлюватися також опитуванням місцевих жителів. Уночі дозор веде розвідку із застосуванням приладів нічного бачення і підслуховуванням. Особлива увага звертається на підвищення, околиці населених пунктів, узлісся й інші місця, де можливі засідки противника. Уночі дозор частіше влаштовує розвідувальні засідки і здійснює нальоти. Особовий склад дозору повинен суворо дотримуватися світломаскування, діяти раптово, рішуче і зухвало.

4. В ролі КВ, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із похідного порядку в передбойовий. «Взвод в напрямку окремого будинку, в лінію відділень – РУШ!»

Варіант №

1. Механізований взвод у сторожовій охороні: завдання засоби посилення. (Показати схемою). Сторожова охорона організовується із завданням не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються, завчасно виявити появу наземного противника, попередити про нього війська, які охороняються, і в разі нападу противника завзято обороняти зайняту позицію. Сторожова охорона здійснюється сторожовими загонами, заставами, постами і секретами. Під час дій у сторожовій охороні у ролі сторожової застави взводу вказується полоса охорони шириною до 2 км. На цій полосі взвод займає рубіж і обладнує опорний пункт, з якого вогнем перекривається вся полоса охорони. Опорний пункт мех. взводу споруджується на більш широкому фронті на основі бойових позицій відділень, де обладнуються основні, а за наявності часу – і запасні позиції бойових машин. Під час дій взводу як сторожової застави розвідка противника і місцевості ведеться на позиції кожного відділення (танка) призначеним від взводу спостережним постом. Сторожовий пост виставляється на найбільш імовірному напрямку дій противника. У нічний час і в інших умовах обмеженої видимості у взводі організовується підслуховування і ведеться спостереження із використанням приладів нічного бачення в пасивному режимі. Для огляду місцевості між позиціями відділень, на відкриті фланги взводу висилаються парні патрульні, а на приховані підступи, у тому числі й удень, для своєчасного виявлення противника виставляються секрети і встановлюються сигнальні міни. Секрет виставляється від сторожової застави на відстанідо 400 му складі бойової групи (2 – 3 солдати, один з яких призначається старшим). З одержанням даних про противника спостереження підсилюється, сторожова застава готується до бою. Командир взводу про появу противника доповідає командиру, який вислав заставу, і сповіщає сусідні сторожові застави. Дрібні групи противника, які намагаються проникнути до підрозділів, що охороняються, взвод захоплює в полон або знищує. У разі підходу переважаючих сил противника взвод вступає в бій і утримує зайняту позицію до рубежу сторожової застави підрозділів, які охороняються, або до отримання наказу на відхід. У випадку обходу противником рубежу оборони сторожової застави вона переходить до кругової оборони і, продовжуючи міцно утримувати займані позиції, знищує противника вогнем усіх видів зброї з основних і запасних позицій до підходу головних сил (підрозділів, які охоронялися) або до одержання наказу на відхід.

2. Порядок роботи командира роти після одержання завдання на дії в ТакПД. Тактичний повітряний десант являє собою підрозділ, що десантується у глибину розташування бойового порядку противника з метою виконання різноманітних тактичних завдань у взаємодії з військами, що наступають з фронту. Тактичний повітряний десант може застосовуватись як у наступі, так і в обороні. Організацію десантування і бою командир роти здійснює в основному по карті і на макеті місцевості. При наявності часу він проводить рекогносцировку вихідного району для десантування. Отримавши завдання, командир з’ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, робить розрахунок на посадку (вантаження) у вертольоти, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію та підготовку підрозділів до майбутніх дій. При з'ясуванні завдання крім звичайних питань командир роти повинен зрозуміти мету застосування десанту та задум бою командира, що застосовує десант, завдання та роль десанту у майбутньому бою; порядок нанесення ударів по противнику у районі десантування засобами старшого командира; порядок десантування; умови і порядок взаємодії з авіацією, підрозділами ракетних військ і артилерії та частинами, що наступають з фронту назустріч десанту; тривалість дій у тилу противника; із яких посадочних майданчиках та яким складом вертольотів здійснюється десантування; час готовності до десантування.

3. Мета розвідки та основні вимоги до неї. Бойове забезпечення підрозділів включає розвідку, охорону, захист від зброї масового ураження, радіоелектронну боротьбу, тактичне маскування, інженерне забезпечення і забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Розвідка організовується і ведеться в будь-яких умовах обстановки з метою недопущення раптового нападу противника, добування даних про противника і місцевість у районі майбутніх дій, та результатів застосування своїх підрозділів. Розвідка прот-ка ведеться із завданнями: виявити його бойовий склад, належність, місце розташування, характер дій підрозділів і вогневих засобів. Розвідка місцевості ведеться із завданнями встановити: ступінь і характер інженерного обладнання районів (позицій, об’єктів), загороджень; особливості рельєфу, наявність природних перешкод, стан ґрунту, доріг, стежок, джерел води, характер водних перешкод, наявність переправ і бродів; ступінь впливу місцевості на пересування військ; райони руйнувань, пожеж і затоплень, зони (райони) радіоактивного і хімічного забруднення, можливі напрямки їх подолання та обходу. У взводі ведеться військова, радіаційна і хімічна розвідка. Військова розвідка у взводі ведеться спостерігачами, дозорними відділеннями, а розвідувальна інформація добувається спостереженням, підслуховуванням, опитуванням місцевих жителів й іншими способами. Військова розвідка організовується і безупинно ведеться у всіх видах воєнних дій спостереженням за противником особисто командиром і спостерігачами. Радіаційна і хімічна розвідка ведеться відділеннями (екіпажами танків) за допомогою приладів радіаційної і хімічної розвідки, встановлених на БМП (БТР, танках).

4. В ролі командира взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із передбойового порядку в цеп. «Взвод у напрямку окремого кургану, до бою – ВПЕРЕД!»