Варіант №
1. Оборона мех. взводу у горах. Завдання, побудова оборони, особливості організації оборони. (схема). Оборона в горах будується на більш широкому фронті, перехоплюючи найбільш доступні напрямки для дій противника, при цьому необхідно змушувати противника наступати знизу вгору, а на плоскогір’ї і долинах – як у звичайних умовах. При цьому механізований взвод може обороняти опорний пункт у відриві від інших взводів роти. Позиції відділень вибираються в місцях, які унеможливлюють обвали, зсуви і затоплення, так, щоб забезпечувалося ураження противника багатошаровим фланговим, перехресним і кинджальним вогнем та не допускалася наявність мертвих просторів. Вогневі позиції БМП (БТР) і танків готуютьсяна танконебезпечних напрямках. Для оборони перевалів, важливих вузлів доріг, переправ вогневі позиції вибираються так, щоб забезпечувалося ведення вогню на граничні дальності і приховане їх розташування. Частина вогневих засобів розташовується на зворотних схилах на відстані 100-200 м від топографічного гребеня висот для знищення противника, який прорвався, вогнем упритул. Система вогню взводу створюється так, щоб перед переднім краєм оборони, на флангах і в проміжках між опорними пунктами (позиціями) не було мертвих просторів і прихованих підступів. Для цього вогневі засоби розташовуються ярусами, система вогню відділень організовується таким чином, щоб вони були у вогневому зв’язку між собою, забезпечували кругову оборону і можливість зосередження вогню основних засобів на загрозливому напрямку в стислі терміни. При інженерному обладнанні опорного пункту фортифікаційні споруди в кам’янистих і скельних ґрунтах облаштовуються напив-заглибленого і насипного типу з використанням каміння та мішків із піском і землею. У скельних ґрунтах окопи й укриття можуть обладнуватися вибуховим способом. Попереду позицій, крім звичайних загороджень, готуються обвали та зсуви, дороги (стежки) готуються до підриву і мінуються. Розвідка противника і місцевості організується більшою, ніж у звичайних умовах, кількістю спостерігачів. Під час організації оборони в горах командир взводу, крім рішення звичайних питань, зобов’язаний: ретельно вивчити підступи до опор. пункту (позиції) з фронту, флангів і тилу; організувати прикриття їх перехресним вогнем і спостереження за ними; врахувати мертві простори поблизу опор. пункту (позиції) і підготувати по них вогонь; створити на позиціях збільшений запас ракет і боєприпасів, особливо гранат; передбачити заходи щодо протидії обходам противника і його просочуванню між позиціями відділень (танків) або на стиках із сусідами. Атаку противника взвод (відділ., танк) відбиває всіма вогневими засобами із широким застосуванням гранат. Танки противника найбільш доцільно знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах. У разі обходу противником опор. пункту (позиції) взвод (відділення) переходить до круг. оборони й уражає його вогнем у фланг і тил.
2. Розкрити зміст наказової частини бойового наказу КВ на оборону. У бойовому наказі на оборону ком взводу вказує: у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника; у другому пункті – завдання роти і взводу, сусідів; у третьому пункті – після слова “наказую” ставить бойові завдання відділенням, вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, групам, які створюються; доданим підрозділам і вогневим засобам. Під час постановки завдань ком. взводу вказує: завдання відділенням, їх бойові позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, ділянки зосереджувального вогню взводу і місце в них ведення вогню відділеннями; завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання снайперу, його основну і запасну вогневі позиції, порядок спостереження і ведення вогню; завдання стрільцю-санітару, місце його знаходження, порядок розшуку і збору поранених (винесення, виведення, вивезення) до місця збору взводу (медичний пост роти, пост санітарного транспорту) і надання їм першої медичної допомоги та їх обліку; заступнику командира взводу – місце, а за потреби і порядок виконання вогневих завдань БМП (БТР); якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги; район розташування автомобілів взводу); у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системивогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту; сигнали оповіщення, управління і порядок дій за ними; у п’ятому пункті – своє місце і заступника.
3. Мета та завдання інженерного забезпечення. Інж. забезпечення організується і здійснюється з метою створення підрозділам необхідних умов для своєчасного і прихованого їх висування, розгортання і маневру, підвищення захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження, а також для завдання противнику втрат і утруднення його дій. Інж. забезпечення в роті включає: інженерну розвідку противника, місцевості й об’єктів; фортифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій і районів розташування підрозділів; улаштування інж. загороджень, пророблення проходів у загородженнях, руйнуваннях і влаштування переходів через перешкоди; обладнання і утримання переправ через водні перешкоди; обладнання пунктів водопостачання, виконання інж. заходів щодо маскування і захисту від високоточної зброї; ліквідація наслідків застосування противником ЗМУ. Завдання інженерного забезпечення виконуються підрозділами всіх родів військ, підрозділами забезпечення і тилу. Вони самостійно зводять споруди для ведення вогню і спостереження, укриття для особового складу, озброєння, техніки і запасів матеріальних засобів, прикривають інж. загородженнями і мінують свої позиції і райони розташування, прокладають і позначають шляхи руху, долають загородження і перешкоди; форсують водні перешкоди убрід, під водою і на плаваючій бойовій техніці; обладнують пункти водопостачання з використанням табельних засобів.
4. В ролі ком відділ подати команду на здійснення перебіжки по одному. «Відділення на сухе дерево, напр.. ряд. Дуля, на рубіж чагарнику перебіжками справа і зліва по одному – ВПЕРЕД!».
Варіант №
1. В чому полягає управління підрозділами та що в себе включає. Управління підрозділами і вогнем полягає в цілеспрямованій діяльності командира взводу щодо підтримання постійної бойової готовності взводу (відділення, танка), своєчасній підготовці його довоєнних дій і безперервному керівництві ним під час виконання поставлених завдань. Підготовка дій взводу – це сукупність заходів, що включає організацію бойових дій, підготовку взводу (особового складу, ОВТ) до виконання завдання, здійснення контролю готовності взводу до виконання поставленого завдання та інші заходи. Управління діями і вогнем взводу (відділення, танка) під час виконання поставлених завдань полягає в спостереженні за результатами дій підлеглих (доданих) підрозділів, сусідів і вогню, включаючи і засоби ст. начальника, прийнятті рішень за обстановкою, яка складається, у постановці (уточненні) завдань підрозділам, вогневим засобам і доведення порядку взаємодії до підлеглих.
2. Розкрити зміст наказової частини бойового наказу КВ на наступ. У бойовому наказі командир взводу вказує: у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; у другому пункті – завдання роти, взводу і сусідів; у третьому пункті – після слова “наказую” – бойові завдання відділенням (танкам, створеним групам), доданим підрозділам (вогневим засобам), безпосередньо підлеглому особовому складу; у четвертому пункті – час готовності до наступу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними; у п’ятому пункті – своє місце під час наступу і заступника. Під час постановки бойових завдань підлеглим командир взводу вказує: командир механізованого (танкового) взводу – об’єкт атаки і цілі, на знищенні яких зосередити основні зусилля, напрямок продовження наступу і рубіж переходу в атаку (під час наступу з безпосереднього зіткнення з противником – вихідну (вичікувальну) позицію); командир гранатометного взводу – цілі для ураження в період вогневої підготовки наступу і з початком атаки, вогневу позицію, напрямок стрільби і порядок переміщення в ходінаступу; командир протитанкового взводу – цілі для ураження, вогневу позицію (рубіж) і напрямок наступу, місце в бойовому порядку і порядок переміщення. Ком. механізованого, гранатометного і протитанкового взводів під час атаки в пішому порядку вказують також місця спішування, а командир механізованого взводу під час постановки завдань своєму заступнику – порядок ведення вогню БМП (БТР) і їх місце в бойовому порядку взводу та порядок переміщення; навіднику кулемета – цілі для знищення, порядок ведення вогню і місце в бойовому порядку, снайперу – цілі для знищення, порядок ведення вогню і місце в бойовому порядку; санітару-стрільцю – завдання і місце перебування.
3. Мета та складові частини забезпечення РХБЗ. РХБ захист організовується і здійснюється з метою унеможливлення або максимального зменшення втрат особового складу підрозділу і забезпечення необхідних умов для виконання поставлених завдань під час дій в обстановці радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, підвищення їх захисту від високоточної та інших видів зброї, а також маскування своїх дій димами (аерозолями). Основними завданнями (частинами) РХБ захисту є: 1. виявлення та оцінювання РХБ обстановки; 2. підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження; 3. ліквідація РХБ зараження; 4. маскування дій військ (сил) та об’єктів із застосуванням аерозолів. Завдання радіаційного, хімічного, біологічного захисту виконуються силами і засобами взводу (відділення, екіпажу танка) з використанням табельних засобів у всіх видах воєнних дій, у різних умовах обстановки, у будь-який час року і доби. При цьому найбільш складні і специфічні завдання, які потребують особливої підготовки особового складу і застосування спеціальної техніки, виконуються підрозділами радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Виявлення та оцінювання РХБ обстановки проводиться з метою своєчасного забезпечення інформацією про РХБ обстановку на місцевості, у повітрі, морській акваторії та оповіщення підрозділів про РХБ зараження і включає: ведення радіаційної, хімічної розвідки; радіаційний і хімічний контроль. Підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження організується та здійснюється з метою максимального зменшення їх втрат під час дій на зараженій місцевості (повітрі) і включає: оповіщення про РХБ обстановку, застосування засобів індивідуального та колективного захисту, виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території. Ліквідація РХБ зараження. Спеціальна обробка організується командирами підрозділів та полягає в проведенні дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння, військової техніки, засобів індивідуального захисту та інших матеріальних засобів. Вона здійснюється силами та засобами самих підрозділів та підрозділами військ РХБ захисту. Залежно від обстановки, наявності часу та засобів спеціальної обробки вона виконується частково або в повному обсязі. Маскування дій підрозділів та об’єктів із застосуванням (димів, аерозолів) організується та здійснюється з метою зниження ефективності наземної та повітряно-космічної розвідки противника та його засобів ураження. Основними завданнями є: маскування розташування (базування), висування та бойових дій військ (окремих елементів), відкритих найбільш важливих ділянок маршрутів і доріг, переправ через водні перешкоди та інших об’єктів від засобів розвідки та наведення (самонаведення) зброї противника; осліплення спостережних пунктів, ПУ та розрахунків (екіпажів) вогн. засобів противника; участь у протидії засо-бам наземної і повітряно-космічної розвідки та системам наведення високоточної зброї противника.
4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по одному. «Відділення на сухе дерево, направляючий рядової Жопко, на рубіж чагарнику переповзанням справа і зліва по одному – ВПЕРЕД!»
Варіант №
1. Мех. взвод у похідній охороні: завдання, склад. (Пок. схемою шикування похідної колони мех.. взводу у похідній охороні). Взвод на марші може призначатися в головну (бокову, тильну) похідну, а іноді й нерухому бокову заставу, або головний (тильний) дозор із завданням унеможливити раптовий напад противника на колону, яка охороняється, забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій і не допустити проникнення до неї наземної розвідки противника. Взводу можуть додаватися засоби посилення. Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від головної (бокової) похідної застави (головного дозору) у напрямку руху (від тильної похідної застави – за нею), а від головних сил батальйону (нерухомої бокової застави) у боки загрозливих флангів (на загрозливі напрямки) може висилатися дозорне відділення (танк)на відстань, яка забезпечує спостереження за ним і підтримкувогнем. У головній (боковій, тильній) похідній заставі (головному, тильному дозорі) організується спостереження за наземним і повітряним противником, призначається спостерігач для прийому сигналів від дозорного відділення (танка) і підтримується постійна готовність до зустрічі з противником.
2. Розкрити пункти бойового наказу командира роти на наступ. У бойовому наказі ком. роти вказує: у першому пункті – стислі висновки з оцінювання противника; у другому пункті – об’єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку майбутніх дій, завдання сусідів, розмежувальні лінії з ними; у третьому пункті – бойове завдання роти та замисел бою (дій); у четвертому пункті – після слова “наказую” ставляться бойові завдання: механізованим взводам першого ешелону, у тому числі доданим; передовому (рейдовому, обхідному) загону; підрозділам артилерії та ППО, іншим вогневим засобам, у тому числі доданим; гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямою наводкою; іншим підрозділам підсилення і елементам бойового порядку; у п’ятому пункті – витрату ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; у шостому пункті – час готовності до виконання завдання; у сьомому пункті – об’єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, що містять небезпеки і знаходяться на напрямку майбутніх дій; визначний старшим начальником порядок супроводження військовополонених до пунктів їх збору; у восьмому пункті – місце і час розгортання командно-спостережного пункту, та порядок його переміщення в ході бою, свого заступника та на кого покладається управління батальйоном на випадок виходу з ладу командно-спостережного пункту. Під час постановки завдань командир роти в бойовому наказі вказує: механізованим (танковим) взводам – засоби підсилення, об’єкт атаки і напрямок продовження наступу, вихідну позицію; доданому артилерійському підрозділу – вогневі завдання, час і порядок їх виконання, район вогневих позицій і порядок переміщення; протитанковому відділенню і доданим вогневим засобам – цілі для ураження при атаці переднього краю оборони противника, місце в бойовому порядку і порядок переміщення. Під час наступу з ходу командир роти, крім того, у третьому пункті бойового наказу вказує маршрут висування роти, рубіж (пункт) розгортання в ротні і взводні колони, рубіж безпечного віддалення, рубіж переходу в атаку і рубіж спішування для мех рот (взводів), які атакують у пішому порядку. Під час постановки завдань підрозділам у цьому випадку замість вихідних (очікувальних) позицій і часу їх зайняття він указує час проходження рубежів (пунктів).
3. Способи введення противника в оману. Введення противника в оману здійснюється демонстративними діями (навмисним показом дій взводу, відділення, танка на хибному напрямку, позиції) та імітацією (створенням хибних позицій, окопів шляхом відтворення відповідних демаскуючих ознак їхньої наявності і функціонування). Ці способи маскування, як правило, проводяться з дозволу командира роти (взводу). Забороняється для введення противника в оману вдаватися до віроломства: використовувати відмітні знаки (позначки) червоного хреста (червоного півмісяця, прапора парламентера (білий прапор), знаків і емблем ООН, форменого одягу противника і пізнавальних знаків його ОВТ, симулювати поранення (хворобу і намір здатися в полон).
4. В ролі командира взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із похідного порядку в передбойовий. «Взвод в напрямку заводської труби, в лінію відділень – РУШ!»
Варіант №
1. Зустрічний бій: визначення, мета, умови виникнення, характ. риси. (Показати схемою). Зустрічний бій - це різновид наступального бою, в якому обидві сторони намагаються виконати (вирішити) бойові завдання шляхом наступу. Мета зустрічного бою: розгром в короткі строки противника, що наступає; захоплення ініціативи і створення вигідних умов для подальших дій. Зустрічний бій може виникнути в різних умовах обстановки: в ході маршу; в обороні - при проведенні контратаки і контрударів; при діях проти повітряних (морських) десантів; при висуванні підрозділів і частин для закриття проривів в бойовому порядку або для зайняття важливих районів (рубежів); в наступі - при відбитті контратак і контрударів; під час розвитку успіху в глибині оборони; під час його переслідування; при зіткненні з підрозділами (частинами), які висуваються для закривання проривів або зайняття важливих рубежів (районів). Характерні риси зустрічного бою: різкою зміною обстановки та швидкоплинністю бойових дій; швидким зближенням сторін та вступом їх в бій з ходу; обмеженим часом на його організацію; напруженою боротьбою за виграш часу, захоплення та утримання ініціативи та створення вогневої переваги над противником; розгортанням дій на широкому фронті і на велику глибину; наявністю в бойових порядках сторін значних проміжків та відкритих флангів, що допускають свободу маневру. Випередження противника в розгортанні в бойовий порядок, відкритті вогню та переході в атаку має вирішальне значення.
2. Особливості організації оборонного бою в умовах відсутності зіткнення з противником. Оборонний бій – вид загальновійськового бою, сукупність взаємозв’язаних і узгоджених за метою, завданням, місцем і часом ударів, вогню і маневру військових частин і підрозділів, які проводяться за єдиним замислом в обмеженому районі впродовж короткого часу для відбиття ударів сил противника, що переважають, завдання ураження його ударним угрупованням, утримання важливих районів місцевості, виграшу часу, економії сил і створення необхідних умов для переходу в наступ або інших подальших дій. Оборона може застосовуватись навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні, або вимушено - внаслідок несприятливо складеної обстановки, вона може підготовлюватися завчасно до початку бойових дій або організовуватися в ході бою. Оборона може організовуватись за умов відсутності зіткнення з противником або в умовах безпосереднього зіткнення з ним. В умовах відсутності зіткнення з противником командир підрозділу, отримавши бойове завдання, приймає по карті рішення, оголошує його підлеглим командирам, виводить підрозділ указаний район оборони (опорний пункт) або в укрите місце на підступах до нього, потай розташовує його і організовує безпосередню охорону. Після цього він спільно з підлеглими командирами і командирами приданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення і управління. Потім він організовує зайняття району оборони (опорного пункту), створює бойовий порядок і систему вогню, організовує спостереження та інженерне обладнання району оборони (опорного пункту).
3. Фортифікаційне обладнання опорного пункту. Для виконання поставлених завданьмех. взводу вказується опорний пункт (ОП) або бойова позиція, відділенню – траншея, екіпажам танків, БМП, БТР та іншим вогневим засобам – вогнева позиція. Опорний пункт взводу – ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання. Він складається з позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), позиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій доданих вогневих засобів (основних, запасних, тимчасових, хибних), які не увійшли до складу цієї групи, командно-спостережний пункт (КСП) взводу і ходів сполучення до нього і в тил, місця розміщення групи бойових машин, а в глибині ОП мех. взводу – місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених. Позиція групи управління і вогневої підтримки включає КСП ком. взводу, вогневі позиції штатних і доданих вогневих засобів. КСП ком. мех.. взводу розташовується в ході сполучення (на позиції відділення у другій лінії, що обладнана в глибині ОП) або БМП (БТР). Взвод обороняє ОП фронтомдо 400 м і до 300 м углибину. Проміжки між ОП взводів можуть бутидо 300 м, а між позиціями відділень –до 50 м.Залежно від умов ведення оборонного бою і завдань розміри ОП взводу, проміжки між ними і позиціями відділень можуть зменшуватися або збільшуватися. БМП (БТР) і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтерваломдо 200 м і в глибину не менше 100 мвід першої траншеї. На всьому фронті ОП мех взводу може відриватися суцільна траншея, яка з’єднує окопи (позиції) відділень. Від опорного пункту (позицій відділення) відривається хід сполучення до окопів для БМП (БТР, танків і інших вогневих засобів, КСП взводу) і в глибину оборони до наступної траншеї. В ОП обладнуються укриття для особового складу. Траншея, окопи і хід сполучення повинні з’єднувати основні і запасні вогневі позиції. Прямолінійне прокладання траншеї і ходу сполучення не допускається. Перша траншея є переднім краєм оборони та обороняється механізованими відділеннями взводів першого ешелону. Друга траншея обороняється механізованими відділеннями взводів другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на відстані400-600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, що її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь по ділянках на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем інженерні загородження перед ним.
Взвод (відділення, танк) своїми силами проводить фортифікаційне обладнання опорного пункту (позиції відділення, основної і запасної вогневої позицій бойових машин) і його маскування, у тому числі маскування техніки від високоточної зброї противника, встановлює інженерні загородження. Для виконання завдань інженерного забезпечення взвод (відділення, танк) використовує навісне (вбудоване) обладнання, мінні трали, інженерні боєприпаси, табельні засоби маскування, комплекти розмінування, шанцевий інструмент, інше інженерне майно і місцеві матеріали.
4. В ролі командира взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із передбойового порядку в цеп. «Взвод у напрямку окремого кургану, до бою – ВПЕРЕД!»
Варіант №
1. Бронегрупа роти. Склад, завдання. (схема). У бойовий порядок роти, залежно від обстановки, можуть входити бронегрупа та вогневі засідки. Бронегрупа роти створюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного підсилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрених дій і ефективного ВУП, а також більш повного використання бойових можливостей танків, БМП і БТР. До її складу можуть входити декілька БМП, БТР (без десанту), танків, які виділені із підрозділів першого або другого ешелонів (доданих підрозділів), що обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль. БМП (БТР) і танки, призначені для дій у складі бронегрупи, із зайняттям оборони можуть розташовуватися і готуватися до бою у своїх взводних опорних пунктах. У встановлений командиром час вони зосереджуються в районі, який забезпечує надійні захисні та маскувальні властивості (у ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених завдань. Командиром бронегрупи у роті призначаються – один із заступників командирів взводів.
2. Пункти рішення КР на наступ. Розкрити зміст задуму. Рішення командир роти приймає особисто, використовуючи підготовлені розрахунки і довідки. У рішенні командир роти визначає: задум (замисел) на наступ; бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії, управління і всебічного забезпечення. У задумі (замислі) бою командир роти визначає: напрямок головного удару роти; способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності і як розгромити з визначенням порядку його вогневого ураження, у тому числі вогнем БМП, стрілецької зброї, інших штатних і доданих засобів, заходи введення противника в оману, а також порядок дій підрозділів); бойовий порядок роти. Крім того, залежно від умов переходу в наступ, командир роти визначає вихідні і очікувальні райони (позиції) (якщо вони не зазначені старшим командиром), вихідний рубіж, рубежі розгортання і безпечного віддалення, рубіж переходу в атаку і маршрути висування.
3. Що вказує КВ під час організації захисту від ЗМУ. Під час організації радіаційного, хімічного і біологічного захисту командир взводу вказує: завдання з радіаційної, хімічної розвідки і спостереження; порядок організації радіаційного контролю і розподілу дозиметрів; сигнали оповіщення про РХБ зараження і порядок дій за ними; порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей місцевості та інших об’єктів; порядок проведення спеціальної обробки і використання засобів аерозольної протидії, забезпечення озброєнням і засобами радіаційного, хімічного і біологічного захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.
4. В ролі командира відділення, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із колони в цеп. «Відділення за мною, до бою ВПЕРЕД!», «Відділення на кут лісу «ТЕМНИЙ», на рубіж дороги – до БОЮ!»
Варіант №
1. Оборона мех. взводу в місті. Завдання, побудова оборони, особливості організації оборони. (Показати схемою). Оборона взводу в місті (населеному пункті) – це, насамперед, бій за міцні кам’яні будівлі (споруди), які вигідні в тактичному відношенні і перетворені на опорні пункти. Бій ведеться в будівлях, між ними, в підвалах і підземних спорудах, на верхніх поверхах і дахах (горищах) будівель. Взводу доводиться діяти у складній обстановці, яка швидко змінюється, в багатьох випадках ізольовано від сусідів. Під час оборони в місті механізований взвод найменш обмежений у маневрі, особовий склад може проникати всюди, швидко пристосовувати будівлі і споруди як укриття від сучасних засобів ураження. У місті (населеномупункті) механізований взвод обороняє опорний пункт, який включає один-два будинки або декілька невеликих будівель (споруд), частину будівлі або її поверх, проміжок між будівлями, який входить в опорний пункт роти. Взводу можуть додаватися гармати (міномети), вогнемети, протитанкові ракетні комплекси й інші вогневі засоби. Побудова бойового порядку взводу (відділення) повинна забезпечити ведення кругової оборони протягом тривалого часу, за відсутності тактичної взаємодії із сусідами. Він будується у лінію або може мати ярусне розміщення з виділенням вогневої групи і групи бойових машин. Більшу частину сил і засобів взводу, які обороняють будинок, і доданих вогневих засобів розміщують на нижніх поверхах і в напівпідвалах. На верхніх поверхах встановлюють окремі вогневі засоби і розташовуються снайпери. Протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети розташовують переважно на нижніх поверхах так, щоб забезпечувалася можливість ведення вогню уздовж вулиць і майданів, а міномети – на верхніх поверхах і дахах. Під час ведення бою в будинках, підвалах і підземних комунікаціях механізоване відділення, як правило, діє бойовими групами. Опорний пункт у місті створюється так, щоб підступи до нього прострілювалися фланговим і перехресним вогнем з усіх видів стрілецької зброї, танків, БМП (БТР) та інших засобів. Готуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна і двері цеглою або мішками з піском (землею), обладнати бійниці й амбразури для стрільби з автоматів, кулеметів, гранатометів та інших вогневих засобів, оглядові щілини з метою забезпечення ведення кругової оборони, закласти зайві переходи на поверхах, проробити ходи в міжповерхових перекриттях і на даху, обладнати підвал мурованого будинку під сховище, створити запаси боєприпасів, особливо реактивних кумулятивних гранат, продовольства, медичного майна і питної води, вилучити з будівлі й інших споруд горючі речовини, підготувати засоби пожежогасіння, засипати дерев’яну підлогу піском (землею). Сходові клітини барикадуються (мінуються) або руйнуються. Підступи до будинків і виходи з підземних комунікацій прикриваються інженерними загородженнями і вогнем. Великі споруди й окремі невеликі будинки, які обороняє взвод, з’єднуються між собою ходами сполучення, які прокопуються через двори, пролами в стінах суміжних будинків, а також підземними тунелями. Для маневру підрозділами в місті (населеному пункті) обладнуються проходи і проїзди всередині кварталів, пристосовуються підземні комунікації й обладнуються ходи сполучення між будівлями. Для управління боєм командир механізованого (гранатометного, протитанкового) взводу розташовується в будинку, який обороняється, і вибирає командно-спостережний пункт у такому місці, звідки проглядаються підступи до будинку, а поза будівлею – у глибині опорного пункту або на позиції одного з відділень. Командир танкового взводу управляє боєм з танка. Система вогню будується на сполученні фронтального, флангового і перехресного вогню з усіх видів зброї взводу й організовується таким чином, щоб будинки були у вогневому зв’язку між собою. У багатоповерхових будівлях вогонь готується кількома ярусами. При цьому особлива увага приділяється веденню вогню уздовж вулиць, по перехрестях, підходах до мостів і по мостах, виходах із майданів, парків і скверів, у проміжки між будинками, по шляхопроводах, підступах до водних перешкод і дворів.
