Бойовий порядок механізованого взводу в обороні. Основні вимоги. (Показати схемою). 3 страница

2. Пункти рішення КР на оборону. Розкрити зміст задуму. У результаті з’ясування завдання та оцінки обстановки КР приймає рішення, у якому визначає: 1 задум бою; 2 бойові завдання підрозділам; 3 основні питання взаємодії; 4 організацію управління. Основу рішення становить задум бою, у якому визначаються: 1. напрямок зосередження основних зусиль і райони (ділянки) місцевості (об’єкти), від утримання яких залежить стійкість оборони; 2. способи відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку його ураження вогнем танків, бойових машин піхоти, інших штатних і приданих засобів, заходів щодо обману, а також порядку дій підрозділів); 3. бойовий порядок роти і систему опорних пунктів та вогневих позицій.

3. Фортифікаційне обладнання опорного пункту і використання захисних властивостей місцевості при захисті від ЗМУ. Для виконання поставлених завданьмех. взводу вказується опорний пункт (ОП) або бойова позиція, відділенню – траншея, екіпажам танків, БМП, БТР та іншим вогневим засобам – вогнева позиція. Опорний пункт взводу – ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання. Він складається з позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), позиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій доданих вогневих засобів (основних, запасних, тимчасових, хибних), які не увійшли до складу цієї групи, командно-спостережний пункт (КСП) взводу і ходів сполучення до нього і в тил, місця розміщення групи бойових машин, а в глибині ОП мех. взводу – місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених. Позиція групи управління і вогневої підтримки включає КСП ком. взводу, вогневі позиції штатних і доданих вогневих засобів. КСП ком. мех.. взводу розташовується в ході сполучення (на позиції відділення у другій лінії, що обладнана в глибині ОП) або БМП (БТР). Взвод обороняє ОП фронтомдо 400 м і до 300 м углибину. Проміжки між ОП взводів можуть бутидо 300 м, а між позиціями відділень –до 50 м.Залежно від умов ведення оборонного бою і завдань розміри ОП взводу, проміжки між ними і позиціями відділень можуть зменшуватися або збільшуватися. БМП (БТР) і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтерваломдо 200 м і в глибину не менше 100 мвід першої траншеї. На всьому фронті ОП мех взводу може відриватися суцільна траншея, яка з’єднує окопи (позиції) відділень. Від опорного пункту (позицій відділення) відривається хід сполучення до окопів для БМП (БТР, танків і інших вогневих засобів, КСП взводу) і в глибину оборони до наступної траншеї. В ОП обладнуються укриття для особового складу. Траншея, окопи і хід сполучення повинні з’єднувати основні і запасні вогневі позиції. Прямолінійне прокладання траншеї і ходу сполучення не допускається. Перша траншея є переднім краєм оборони та обороняється механізованими відділеннями взводів першого ешелону. Друга траншея обороняється механізованими відділеннями взводів другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на відстані400-600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, що її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь по ділянках на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем інженерні загородження перед ним.

Взвод своїми силами проводить фортифікаційне обладнання ОП (позиції відділення, основної і запасної вогневої позицій бойових машин) і його маскування, у тому числі маскування техніки від високоточної зброї противника, встановлює інженерні загородження. Для виконання завдань інженерного забезпечення взвод використовує навісне (вбудоване) обладнання, мінні трали, інженерні боєприпаси, табельні засоби маскування, комплекти розмінування, шанцевий інструмент, інше інженерне майно і місцеві матеріали. Організовуючи РХБ захист,командир взводу вказує: завдання і порядок щодо ведення радіаційної і хімічної розвідки (РХБ спостереження) із застосуванням бортових (переносних) приладів радіаційної і хімічної розвідки (контролю); порядок застосування індивідуальних і колективних засобів захисту, захисних властивостей місцевості, техніки та інших об’єктів; порядок використання табельних радіопоглинальних матеріалів; порядок використання термодимової апаратури машин і аерозольних (димових) засобів; порядок забезпечення озброєнням хімічних військ і засобами захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.

4. В ролі ком. відділення подати команду на відновлення руху. «Відділення на сухе дерево, направляючий рядової Пригунець, на рубіж чагарнику перебіжками справа і зліва по одному – ВПЕРЕД!». «Відділення, на курган на рубіж дороги, перебіжками по групах: перша група рядові _______,______, ____; друга група рядові _______,______, ____; перша група ВПЕРЕД!»

Варіант №

1. Оборона механізованого взводу у лісі. Завдання, побудова оборони, особливості організації оборони. (Показати схемою). Лісова місцевість вже сама собою є перешкодою для противника, який наступає, а наявність в лісі боліт, озер, річок, висот й інших важкодоступних ділянок, обмеженість і поганий стан доріг, сніговий покрив і низькі температури взимку значно перешкоджають діям противника і змушують його вести наступ переважно за напрямками вздовж доріг, просік, галявин, через рідколісся. Ком. взводу під час переходу до оборони в лісі, крім звичайних заходів з підготовки оборони, зобов’язаний: розташувати БМП (БТР, танки) так, щоб забезпечити обстріл противника на максимальній дальності їх озброєння; організувати розчищення лісу і чагарників для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому опорного пункту; підготувати шляхи маневру вогневих засобів і відділень, кинджальний вогонь і вогонь із дерев; передбачити заходи щодо боротьби з лісовими пожежами (створення захисних смуг і запасів води, підготовку сокир, пилок, лопат і багрів, очищення опорного пункту від чагарнику). Система вогню організовується так, щоб всі дороги, просіки, проходи на заболочених ділянках, мости через водні перешкоди, місця можливого подолання річок убрід і форсування, а також галявини і вирубки, по яких можливий підхід і наступ противника, перебували під фланговим і перехресним вогнем взводу. Виступи лісу використовуються для улаштування засідок, організації флангового, перехресного і кинджального вогню. На напрямках можливого наступу противника готується зосереджений вогонь. На перехрестях доріг, стежок, просік, узліссі або на краю галявин можуть улаштовуватися вогневі засідки. Частина стрільців, снайперів і кулеметників розміщується для ведення вогню з дерев. У лісі опорний пункт механізованого взводу, як правило, перехоплює дорогу, просіки або дефіле між болотами й озерами. Ком. взводу управляє підлеглими підрозділами і вогневими засобами з командно-спостережного пункту або з позиції одногоз відділень. Розвідка противника організовується збільшеною кількістю спостерігачів, ніж у звичайних умовах. Бій у лісі ведеться на близьких дистанціях. При цьому широко застосовуються дії невеликих груп із засідок, кинджальний вогонь, маневр у фланг і тил прот-ка, який наступає. Широке застосув. має використання руч. гранат і гранатометів.

2. Розкрити зміст наказової частини бойового наказу КВ на оборону. У бойовому наказі на оборону ком взводу вказує: у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника; у другому пункті – завдання роти і взводу, сусідів; у третьому пункті – після слова “наказую” ставить б/завдання відділенням (танкам), вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, групам, які створюються; доданим підрозділам і вогневим засобам. Під час постановки завдань ком взводу вказує: завдання відділенням, їх бойові позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, ділянки зосереджувального вогню взводу і місце в них ведення вогню відділеннями; завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання снайперу, його основну і запасну вог. позиції, порядок спостереження і ведення вогню; завдання стрільцю-санітару, місце його знаходження, порядок розшуку і збору поранених (винесення, виведення, вивезення) до місця збору взводу (медич. пост роти, пост санітар. транспорту) і надання їм першої медичної допомоги та їх обліку; заступ. ком взводу – місце, а за потреби і порядок виконання вогневих завдань БМП (БТР); якими вогн засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги; район розташування автомобілів взводу); у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системивогню, черговість і терміни інж обладнання опор. пункту; сигнали оповіщ., управління і порядок дій за ними; у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

3. Дії особового складу за сигналом оповіщення про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження, а також при ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ. Підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження організується та здійснюється з метою максимального зменшення їх втрат під час дій на зараженій місцевості (повітрі) і включає: оповіщення військ (сил) про РХБ обстановку, застосування засобів індивідуального та колективного захисту, виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території. З одержанням попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ особовий склад продовжує виконувати поставлене завдання і переводить засоби захисту в положення “наготові”. За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження особовий склад, який діє в пішому порядку або на відкритих машинах, не припиняючи виконання бойового завдання, надягає засоби індивідуального захисту, а особовий склад, який перебуває в закритих БТР, БМП і танках, – негайно надягає засоби захисту органів дихання, закриває люки, жалюзі, бійниці і вмикає систему захисту від ЗМУ. За сигналом “Радіаційна небезпека” особовий склад надягає респіратори (протигази), а за сигналом “ Хімічна тривога” – протигази. У разі потреби спішування або залишення техніки особовий склад надягає індивідуальні засоби захисту шкіри. Використання засобів індивідуального та колективного захисту організується та здійснюється з метою збереження боєздатності військ (сил) і надання можливості діяти в умовах РХБ зараження. Виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території організується та здійснюється з метою зменшення ризику ураження особового складу в умовах РХБ зараження. Для зменшення ризику ураження особового складу в умовах РХБ зараження командир повинен розглянути такі заходи: зонування території за ступенями небезпеки; застосування профілактичних засобів від впливу РХБ факторів; виведення або заміна підрозділів, які розташовуються на зараженій місцевості; дотримання правил поведінки і дій на зараженій місцевості; пилопридушення на ділянках місцевості. Для запобігання зараженню особового складу під час дій на зараженій місцевості командир (начальник) повинен визначати зони, які небезпечні для здоров’я особового складу в разі тривалого перебування на місцевості. При передбаченні ведення бойових дій на зараженій місцевості профілактичні заходи включають застосування протирадіаційних препаратів, антидотів, антибіотиків й інших засобів. Спеціальна обробка організується командирами підрозділів та полягає в проведенні дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння, військової техніки, засобів індивідуального захисту та інших матеріальних засобів. Вона здійснюється силами та засобами самих підрозділів та підрозділами військ РХБ захисту. Залежно від обстановки, наявності часу та засобів спеціальної обробки вона виконується частково або в повному обсязі. Часткова спеціальна обробка проводиться особовим складом без припинення виконання б/завдань за вказівкою командирів військових частин (підрозділів) у разі зараження: отруйними речовинами – негайно; радіоактивними речовинами – за першої нагоди, але якнайшвидше після зараження. Повна спеціальна обробка включає проведення у повному обсязі дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння, військової техніки, засобів індивідуального захисту, обмундирування та інших матеріальних засобів. Вона проводиться з дозволу старшого ком (начальника) силами та засобами самих підрозділів, а також підрозділами військ РХБ захисту, як правило, після виконання бойових завдань у районах, займаних військами (на маршрутах висування), або після виходу військ з бою у незаражені райони. Дегазація, дезактивація та дезінфекція споруд здійснюється, як правило, силами підрозділами, які займають ці споруди.

4. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки по одному. «Відділення на сухе дерево, направляючий рядовий Задулько, на рубіж чагарнику перебіжками справа і зліва по одному – ВПЕРЕД!».

Варіант №

1. Наступ: мета, складові частини, чим досягається успіх наступу. Бій основна форма тактичних дій підрозділів, частин і з’єднань. Це організовані і узгоджені по цілі, місцю та часу удари, вогонь і маневр з’єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі і протягом короткого часу. Наступальний бій – вид загальновійськового бою, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості. Наступ полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку, знищенні і полоненні його живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості. Наступ може вестися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або з ходу. Наступ, в залежності від обстановки і поставлених задач, може вестися: на противника, що обороняється; на противника, який наступає (зустрічний бій); на противника, який відходить. Наступ на противника, що обороняється, звичайно починається проривом його оборони і здійснюється з ходу або із положення безпосереднього зіткнення з ним. Наступ на противника, який наступає, ведеться шляхом зустрічного бою, а на противника, що відступає – шляхом його переслідування. Наступ повинен проводитися з повною напругою сил, у високому темпі, безупинно вдень і вночі, за будь-якої погоди, при тісній взаємодії підрозділів усіх родів військ, спец. військ та забезпечення. Розгром противника та оволодіння важ. районами (рубежами, об’єктами) досягається вмілим застосуванням усіх наявних сил і засобів, швидким використанням результатів ударів авіації, вогню артилерії та інших засобів ураження, своєчасним нарощуванням зусиль у глибину, широким застосуванням охоплень, обходів і проведенням атак у фланг і в тил противника, своєчасним і постійним уточненням (постановкою) завдань підрозділам та забезпеченням їх у ході бою, а також умілим використанням місцевості для здійснення маневру з метою швидкого виходу на фланги та в тил противнику, проведенням рішучих атак, розчленовуванням його б/ порядку та розгрому по частинах.

2. Організація взаємодії КВ під час підготовки оборони. Під час організації взаємодії і управління командир взводу повинен: погодити зусилля штатних і доданих підрозділів і вогневих засобів під час знищення розвідки та передових підрозділів противника, його головних сил під час висування до переднього краю оборони і розгортання для атаки (у вихідному положенні для наступу), у ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у разі виходу їх на фланги і в тил; дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових і інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу; визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок), танків, озброєння БМП; знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання; вказати рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових і інших вогневих засобів; визначити заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також щодо маскування; призначити чергові вогневі засоби і визначити порядок знищення розвідки противника; довести сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Командир танкового (гранатометного) взводу, доданого механізованій роті, повинен знати розташування опорних пунктів мех взводів, їх завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, порядок організації зв’язку, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

3. Мета тактичного маскування та чим воно досягається. Тактичне маскування має за мету приховати дійсне положення своїх підрозділів від візуальної, оптичної, радіолокаційної і повітряної розвідки противника та ввести його в оману стосовно побудови бойового порядку і дій підрозділів. Такт. маскування організовується ком взводу (відділення, танка) відповідно до отриманогобойового завдання, вказівок щодо маскування ком роти (взводу) і обстановки, яка склалася, для досягнення раптовості дій своїх підрозділів і збереження їхньої боєздатності. Воно здійснюється постійно і, як правило, самостійно. Тактичне маскування досягається: використанням маскувальних властивостей місцевості, місцевих предметів, темного часу доби та інших умов обмеженої видимості; використання табельних засобів маскування, місцевих матеріалів і аерозолів (димів); фарбуванням ОВТпід фон навколишньої місцевості; дотриманням правил радіодисципліни і радіообміну; збереженням колишнього режиму діяльності при зміні підрозділів іпідготовці до виконання нового б/завдання; суворим виконанням вимог маскувальної дисципліни; своєчасним виявленням і усуненням демаск ознак.

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по одному. «Відділення на сухе дерево, направляючий рядової Хренко, на рубіж чагарнику переповзанням справа і зліва по одному – ВПЕРЕД!»

Варіант №

Наступ мех. взводу на противника, який обороняється з ходу: коли застосовується, сутність, сильні та слабкі сторони. (Показати схемою).Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів у глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, військової техніки, намічених районів (рубежів) місцевості. Наступ може вестися на противника, який обороняється, наступає або відходить. Наступ взводу на противника, який обороняється,здійснюється з положеннябезпосереднього зіткнення з нимабоз ходу. Наступ на противника, який обороняється, з ходу може здійснюватися з вихідного району, району зосередження, місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань та в ході розвитку бойових дій у глибині наступу.Сутність цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації та вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий та бойовий порядок і без зупинок переходять в атаку. Перевага наступу з ходу полягає в тому, що він в найбільшому ступені забезпечує скритність підготовки і раптовість дій, максимальний захист від зброї масового ураження, виграш часу за рахунок скорочення обсягу інженерних робіт та проведення перегрупування, необхідних при наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником. Разом з тим, здійснення такого наступу має ряд негативних факторів. При висуванні підрозділів до переднього краю оборони противника зростає фізичне та моральне напруження особового складу, витрачається багато пального та ускладнюється одночасний вихід підрозділів на рубіж переходу в атаку. Наступ на противника, який обороняється, з ходу звичайно здійснюється з вихідного району. Вихідний район - це район місцевості, який має природні укриття і підготовлений в інженерному відношенні. Рота розташовується у вказаному їй районі вздовж маршруту висування, застосовуючи підготовлені укриття, захисні та маскуючі властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) повинна бути 100-150 м, а між взводами 300-400 м. При наступі на противника з ходу розгортання батальйону /роти, взводу/ у бойовий порядок здійснюється в ході їх висування до рубежу переходу в атаку. Для забезпечення своєчасного і організованого висування, розгортання і переходу в атаку призначаються маршрути висування, вихідний пункт (рубіж), пункти (рубежі) розгортання у батальйонні, ротні, взводні колони, рубіж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення, а при здійсненні атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування. Маршрут висування підрозділам, як правило, вказується від вихідного пункту (рубежу) до пункту (рубежу) розгортання у батальйонні колони, після чого підрозділи прямують колонними шляхами. Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного початку висування підрозділів з вихідного району. Віддаленість вихідного пункту (рубежу) від вихідного району може досягати 5-10 км, що забезпечує витягування колони батальйону з засобами посилення та початок руху з заданою швидкістю. Рубіж розгортання у батальйонні колони призначається для початку розгортання колони у батальйонні колони і може призначатися в 12-15 км від переднього краю оборони. Рубіж розгортання у ротні колони призначається для початку розгортання колони батальйону в ротні колони і висування їх на свої напрямки атаки та може призначатися в 4-6 км від переднього краю оборони. Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості в 2-3 км від переднього краю оборони противника. Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього підрозділів здійснювалося скритно, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї і дозволяло підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягати переднього краю оборони противника у вказаний час (“Ч”) він може призначатись на віддаленні до 600 м від переднього краю оборони противника, а інколи і більше. Рубіж спішування призначається якомога ближче до переднього краю оборони противника, звичайно в місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. Атака - полягає у стрімкому і безупинному русі танкових та механізованих підрозділів у бойовому порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а по мірі зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення. Механізований взводнаступає на фронтідо 300 м, а механізоване відділення -на фронтідо 50 м.

2. Що вивчає, указує і уточнює КВ у ході рекогносцировки під час орг-ції оборонного бою. Під час проведення рекогносцировки командир взводу додатково вивчає місцевість, вказує командирам відділень (танків) орієнтири та уточнює: положення, склад і найбільш імовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі розгортання і переходу його в атаку та напрямки дій його бойових вертольотів; накреслення переднього краю оборони роти, розташування опорного пункту взводу і сусідів; позиції відділень і доданих вогневих засобів; траншею і хід сполучення взводу; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогн. позиції, основні та додаткові сектори обстрілу БМП (БТР, танків), а також доданих вогневих засобів і засобів, що призначені для забезпечення флангів і проміжків; рубежі, ділянки і об’єкти, по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту та позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інж. загороджень, які влаштовуються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем; місце ком.-спостережного пункту.

3. Що вказує КВ під час організації тактичного маскування. Організовуючи тактичне маскування командир взводу вказує: які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати для маскування і терміни його здійснення; порядок дотримання заходів маскування; порядок проведення маскування під час виконання поставленого завдання.

4. В ролі ком. взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із похідного порядку в передбойовий. «Взвод в напрямку заводської труби, в лінію відділень – РУШ!»

Варіант №

1. Атака: її сутність, способи атаки механізованих підрозділів. (Показати схемою бойовий порядок взводу). Атака полягає у стрімкому безупинному русі танкових і механізованих підрозділів в бойовому порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем із танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а по мірі зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення. Атака механізованих підрозділів у пішому порядку застосовується під час прориву підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на різкопересічений і важкодоступний для танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) місцевості. Особовий склад механізованих підрозділів при цьому атакує противника в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку танків вогнем стрілецької зброї. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості, скачками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) діють за своїми підрозділами на віддаленні, яке забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї атакуючих танків і механізованих підрозділів. Бойові машини піхоти зі стабілізованим озброєнням наступають, як правило, безпосередньо в цепу своїх підрозділів. Після спішування особового складу механізованих підрозділів у бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) залишаються заступники командирів бойових машин - навідники-оператори (навідники кулеметів), механіки-водії (водії) і заступники командирів взводів, які вогнем бойових машин піхоти (бронетранспортерів) підтримують бій своїх підрозділів. Атака механізованих підрозділів на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) застосовується, коли оборона противника надійно подавлена із знищенням більшої частини його протитанкових засобів, а також під час наступу на спішно зайняту оборону. При цьому танки атакують слідом за розривами снарядів своєї артилерії, а механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) - в бойовій лінії за танками на віддаленні 100-200 м, ведучи вогонь з усіх своїх вогневих засобів.

2. Порядок роботи КВ після одержання бойового завдання на оборону в умовах безпосереднього зіткнення з противником. Одержавши наказ на перехід до оборони в умовахбезпосереднього зіткнення із противником, після захоплення і закріплення на вказаному (вигідному) рубежі командир взводу повинен усвідомити завдання, оцінити обстановку і прийняти рішення, поставити завдання відділенням (танкам) на зайняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті, організувати кругове спостереження, взаємодію, систему вогню, бойове забезпечення дії і управління, та інженерне обладнання опорного пункту. Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням (танкам) і порядок взаємодії, складає схему опорного пункту, а в разі потреби, вирішує й інші питання. Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир взводу оцінює в першу чергу противника, свої підрозділи і сусідів.

3. Способи введення противника в оману. Введення противника в оману здійснюється демонстративними діями (навмисним показом дій взводу, відділення, танка на хибному напрямку, позиції) та імітацією (створенням хибних позицій, окопів шляхом відтворення відповідних демаскуючих ознак їхньої наявності і функціонування). Ці способи маскування, як правило, проводяться з дозволу командира роти (взводу). Забороняється для введення противника в оману вдаватися до віроломства: використовувати відмітні знаки (позначки) червоного хреста (червоного півмісяця, прапора парламентера (білий прапор), знаків і емблем Організації Об’єднаних Націй, форменого одягу противника і пізнавальних знаків його ОВТ, симулювати поранення (хворобу і намір здатися в полон).

4. В ролі командира взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із передбойового порядку в цеп. «Взвод у напрямку окремого кургану, до бою – ВПЕРЕД!»

Варіант №

1. Механізована рота в наступі: місце в бойовому порядку батальйону, можливі засоби посилення, бойове завдання. (Показати схемою б/завдання роти). Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Місце роти у бойовому порядку батальйону визначається ст. ком. (нач-ком) в задумі бою. Мех. рота може наступати: - у складі батальйону у його першому ешелоні, складати його другий ешелон або резерв; - діяти самостійно: у головній похідній заставі, обхідному, спеціальному і розвідувальному загонах; як тактичний повітряний десант; складати основу штурмової групи; - придаватися танк. батальйону. Роль роти у наступівизначається насамперед її місцем у бойовому порядку батальйону. Роти першого ешелону бат-ну призначаються для вирішення найближчого завдання та розвитку наступу в глибину. Рота другого ешелону бат-ну призначається в основному для розвитку успіху першого ешелону, розширення прориву у бік флангу або для відбиття контратаки противника. Вона може залучатися для знищення противника, який залишився на флангах і в тилу першого ешелону, а також для зміни підрозділів, що втратили боєздатність. Рота, що складає резерв бат-ну, призначається для вирішення завдань, які раптово виникають у ході бою. З вводом в бій другого ешелону (резерву) він відновлюється за рахунок підрозділів, діючих поза напрямком зосередження основних зусиль батальйону. З метою більшої самостійності при веденні наступу в залежності від характеру завдань, які вирішуються, роті можуть придаватися мінометна (артил.) батарея, гранатометний, зенітний, протитанковий, інженерно-саперний і вогнеметний підрозділи, а при наступі в особливих умовах і танковий взвод. Роту в бою, крім того, може підтримувати артилерійська батарея. Бойовий порядок роти в наступі будується в один ешелон і складається із взводів першого ешелону, вогневих засобів і підрозділів посилення, які залишаються у безпосередньому підпорядкуванні командира роти. Останні знаходяться за бойовою лінією роти, в проміжках поміж взводами або на флангах. В ході наступу положення взводів у бойовому порядку роти може бути у лінію, кутом вперед, кутом назад, уступом вправо, уступом вліво. Бойове завдання роти визначається старшим командиром (начальником). Зміст його полягає в знищенні противника, що протистоїть на напрямку наступу, та оволодінні до визначеного терміну районом (рубежем) місцевості в глибині його оборони. Воно залежить від складу та стану прот-ка, який обороняється, побудови та інж. обладнання його оборони, задуму бою, складу і бойових можлив. роти (бат-ну), характеру місцевості та інших умов обстановки. Роті вказується найближче завдання та напрямок продовження наступу. Найближче завдання роти першого ешелону полягає в знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону і оволодінні ним (по глибині це може бути 300-500 м). Напрямок продовження наступу визначається так, щоб забезпечувалося виконання найближчого завдання бат-ну (по глибині - 1,5-2 км).