Організаційно-правові заходи створення і ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності

Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням влас­ника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, і у ви­падках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, ре­організації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) чин­ного (чинних) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законо­давства.

Суб'єкти господарювання можуть утворюватисяшляхом при­мусового поділу (виділення) чинного суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Однією з головних умов діяльності суб'єктів підприємництва є їхня державна реєстрація.

Державна реєстрація юридичних та фізичних осіб — підприєм­ців — це засвідчення факту створення або ліквідації юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізич­ною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій шляхом вне­сення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Єдиним державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підпри­ємців — це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку й надання інформації про них.

До порядку проведення державної реєстрації юридичних осіб та фі­зичних осіб — підприємців входять:

1) перевірка комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

2) перевірка документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реє­страції;

3) внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу —підприємця до Єдиного державного реєстру;

4) оформлення і видача свідоцтва про державну реєстрацію та ви­писки з Єдиного державного реєстру.

Свідоцтво про державну реєстрацію — документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру за­пису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи -підприємця.

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища, імені, по батькові або місця проживання фізичної особи — підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом вне­сення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру.

Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації.

Представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають ак­редитації на її території.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встано­вленому законом порядку, певним чином організована як єдине ціле, має організаційну структуру і органи, які здійснюють її правоздатність.

Юридична особа має певні традиційні ознаки. До них належать:

• наявність відокремленого майна;

• самостійна відповідальність за зобов'язаннями;

• придбання і реалізація цивільних прав від свого імені;

• можливість бути позивачем і відповідачем у суді.

Місцезнаходження юридичної особи — місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності — місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана за­сновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійсню­ється зв'язок із юридичною особою.

Місце проживання фізичної особи — житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа прожи­ває постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адре­сою, за якою здійснюється зв'язок із фізичною особою — підприємцем.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати дер­жавному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкла­дення) такі документи:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реє­страції юридичної особи;

2) копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

3) два примірники установчих документів;

4) рішення Антимонопольного комітету України про згоду на ство­рення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарю­вання у випадках, передбачених законом;

5) документ (документи), що засвідчує сплату засновником (заснов­никами) вкладу до статутного фонду суб'єкта господарювання в розмірі, встановленому законом;

6) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за прове­дення державної реєстрації юридичної особи.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законодавством, статут (положення) суб'єкта господарювання.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття і входження нових заснов­ників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, а також порядок його реорганізації та ліквідації.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, роз­мір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їхню компетен­цію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а та­кож інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, іншими суб'єктами відповідно до законодавства України.

Положенням визначається господарська компетенція органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів.

При створенні у процесі приватизації або корпоратизації відкритих акціонерних товариств повинен також бути поданий звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.

Згідно з Господарським кодексом державна реєстрація суб'єктів гос­подарювання здійснюється у строк не більшим як десять днів із дня подання документів, а Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", що набрав чинності з 1 липня 2004 року, передбачено, що строк державної реєстрації юридич­ної особи не повинен перевищувати трьох робочих днів, а фізичної особи — підприємця — двох робочих днів із дати надходження докумен­тів для проведення державної реєстрації.

Орган, що реєструє, зобов'язаний протягом цього строку видати суб'єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію.

У бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи заз­начаються:

1) найменування юридичної особи;

2) ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств іорганізацій України;

3) місцезнаходження юридичної особи;

4) місце проведення державної реєстрації;

5) дата проведення державної реєстрації;

6) прізвище та ініціали державного реєстратора.

У бланку свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - під­приємця зазначаються:

1) ім'я фізичної особи — підприємця;

2) ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків таінших обов'язкових платежів;

3) місце проживання фізичної особи — підприємця;

4) дата проведення державної реєстрації;

5) місце проведення державної реєстрації;

6) прізвище та ініціали державного реєстратора.

Свідоцтво про державну реєстрацію підписується державним реєстратором та засвідчується його печаткою.

На печатках і штампах суб'єкта господарювання повинен зазнача­тись ідентифікаційний код, за яким цього суб'єкта внесено до держав­ного реєстру суб'єктів господарювання, або ідентифікаційний номер громадянина-підприємця.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної подат­кової служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків.

Відомості про державну реєстрацію суб'єкта господарювання вно­сяться до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального озна­йомлення, а також підлягають опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" або офіційному друкованому виданні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів із моменту проведення державної реєстрації суб'єкта господарювання (внесення змін до відомостей державної реєстрації) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перереєстрація суб'єкта господарювання проводиться у разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт, або організаційної форми господарювання, або найменування суб'єкта господарювання і здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.

Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарю­вання здійснюється за його особистою заявою, а також на підставі рі­шення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або в інших випадках, пе­редбачених законом.

Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарю­вання.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шля­хом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання чи їхніх правонаступників, а у випадках, передбачених законодав­ством, - за рішенням суду.

• У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

• У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

• У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізова­ного суб'єкта.

• У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання ліквідується:

- з ініціативи власників або за рішенням суду;

- у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

- у разі визнання його в установленому порядку банкрутом;

- у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передба­чених законодавством.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарю­вання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з дер­жавного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим із дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяль­ності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу.

Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської органі­зації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" або офіційному друкованому виданні органу держав­ної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів із дня припинення діяль­ності суб'єкта господарювання.

Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною ко­місією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта госпо­дарювання чи його (їхніми) представниками, або іншим органом, визна­ченим законом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта госпо­дарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквіда­ції, а також строк для заявлення претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, здійснює таке:

1) вміщує в друкованих органах повідомлення про ліквідацію суб'єкта та порядок і строки заявлення кредиторами претензій;

2) вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборго­ваності суб'єкта господарювання, який ліквідується, та вия­влення вимог кредиторів, письмово повідомляючи кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання;

3) оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну ко­місію.

Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта. Черговість та порядок задо­волення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону. Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господа­рювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх за­явники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензій не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду креди­торові відмовлено, вважаються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказів­кою власника.