Зовнішня та внутрішня будова жабурниці – Anodonta sp.

Мета. Вивчення особливостей зовнішньої та внутрішньої будови двостулкових молюсків на прикладі жабурниці.

Матеріал та обладнання. Вологі препарати жабурниці, черепашки жабурниці, мікроперепарати глохідія, пінцети, мікроскопи.

Об’єкт дослідження. Жабурниця – Anodonta sp.

Хід роботи. Розглянути вологий препарат жабурниці і стулки черепашки. Характерною особливістю двостулкових є відсутність голови. Тіло жабурниці продовгувате, сплющене з боків, білатерально симетричне. Складається із тулуба і ноги. На передньому кінці тулуба лежить рот. На задньому – порошиця. Між ними на черевній стороні тіла видається нога. Вона сплющена та загострена. Головне її призначення – риття ґрунту водойми та рух.

Тіло вкрите мантією, яка звішується з боків у вигляді двох складок. В мантійній порожнині, яка знаходиться між складками тіла і мантією, міститься нога і зябра. Мантія зростається по задньому краю, в результаті неповного зростання утворюються два сифони для руху води і отвір для висовування ноги.

Стулки черепашки формуються за рахунок епітелію мантійних складок. На спинній стороні стулки з’єднані між собою за рахунок лігамента і замка.

Черепашка замикається за допомогою м’язів-замикачів, які прикріплені до внутрішньої поверхні черепашки.

У зв’язку з відсутністю голови, рот веде безпосередньо у стравохід. Далі – шлунок, від якого відходить середня кишка. У шлунок відкривається отвір сліпого виросту, де формується кришталеве стебельце. Середня кишка спускається від шлунка в основу ноги і після кількох згинань прямує по спинній стороні тулуба до його заднього кінця. Вона переходить в задню кишку, яка пронизує шлуночок серця і закінчується порошицею.

Уважно розглянути таблицю з зображенням перерізу жабурниці і знайти на препараті кровоносну систему. Знайти на препараті статеву систему.

Під мікроскопом розглянути глохідій – двостулкову личинку.

Завдання. Виконати малюнки поздовжнього перерізу дорослої жабурниці, позначити деталі будови. Виконати малюнок глохідія, позначити деталі будови.

Питання для теоретичної підготовки.

1.Характерні риси організації двостулкових молюсків.

2.Будова зябер, система лакун, нирки, будова серця.

3.Фільтрація як основний спосіб живлення двостулкових.

4.Особливості постембріонального розвитку морських та прісноводних двостулкових.

 

Лабораторна робота № 22

Клас Головоногі (Cephalopoda)

Будова каракатиці (Sipea officinalis)

Мета. Вивчення особливостей будови головоногих молюсків

Матеріал та обладнання. Фіксовані тварини, лупи, пінцети.

Об’єкт дослідження. Каракатиця – Sipea officinalis

Хід роботи. Уважно розглянути препарат каракатиці. Тіло білатеральне, поділяється на голову та тулуб, які розмежовані мантійною щілиною. На голові навколо ротового отвору міститься 5 пар щупальців (рук), з них 4 – коротші і по всій внутрішній поверхні вкриті численними присосками, а 5-та – довга і має присоски лише на вільних кінцях (ловильні щупальця). Ловильні щупальця починаються на дні глибоких кишень, до яких вони можуть повністю втягуватись при скороченні. По боках голови міститься пара великих складно побудованих очей. Тулуб оторочений плавцем. Ротовий отвір видно з черевної сторони.

В основі голови від краю мантійної щілини відходить лійка – м’язиста трубка з отвором на верхівці. Мантійна щілина на вентральному боці та лійка ведуть до мантійної порожнини. На препараті розіпненої тварини вивчають органи мантійної порожнини. Між парою великих пірчастих зябер міститься група отворів внутрішніх органів. На невеликому сосочку посередині відкривається анальний отвір. Нижче та по боках від нього – отвори нирок. Одразу за лівим видільним отвором на невеликому сосочку відкривається статевий отвір. В основі лійки видно ямки у формі півмісяця, яким на відгорнутій частині мантії відповідають горбики – це замикаючий апарат (запонки). У задній частині мантійної порожнини скрізь стінку вісцерального мішка просвічує чорнильний міхур. Це залоза, яка виробляє темний секрет. При небезпеці тварина викидає секрет чорнильної залози через задню кишку та лійку назовні.

В товщі мантії на спинному боці тіла міститься рудиментарна черепашка. Це легка овальна вапнякова пластинка пухкої структури.

Завдання. Виконати малюнок каракатиці з вентральної сторони з розкритою мантійною порожниною, вказати деталі будови.

Питання для самостійної підготовки

1. Загальна характеристика класу Головоногі

2. Зовнішня будова головоногих.

3. Будова травної системи головоногих.

4. Хрящові скелетні утворення, целом головоногих.

5. Розвиток головоногих.

6. Нервова, кровоносна, дихальна, видільна, статева система головоногих.

 

Клас Головоногі (Cephalopoda)

Органи чуття головоногих

 

Мета. Вивчення особливостей будови органів чуття головоногих.

Матеріал та обладнання. Для вивчення типу використовують рисунки.

Хід роботи. Головоногі добре забезпечені органами чуття. Для нюху служать осфрадії, розташовані біля основи зябер (Nautilus), або пара розташованих під очима нюхових ямочок (Dibranchia), невеликих шкірних поглиблень, що вистилають чутливим епітелієм та знервуються від церебральних гангліїв. Гострота нюху досить велика, це добре показують досліди над осліпленими восьминогами (Octopus), які відчувають покладену в акваріум рибу на відстані 1,5 м.

Є пара статоцистів, укладених усередині хрящової головної капсули. Видалення їх веде до втрати здатності орієнтуватися в просторі.

Органи зору Tetrabranchiaможуть бути зведені до типу будови великих очних ямок, порожнина яких маленьким отвором з’єднується із навколишнім середовишем. У всіх інших Cephalopodaочі носять характер дуже великих, замкнутих, складно влаштованих очних міхурів. Для кращого розуміння будови ока, потрібно дослідити його історію розвитку.Спочатку у зародка утворюється первинна очна ямка (стадія Nautilus), яка відшнуровується від шкіри і дає очний міхур. Глибока частина стінки міхура перетворюється в сітківку, тоді як зовнішня, прилегла до шкіри частина дає в сукупності з зовнішнім епітелієм двошарове епітеліальне тіло. Навколо ока з'являється кільцева складка шкіри - радужина. Вона наростає над оком у вигляді зводу, але не цілком замикається, так що в центрі склепіння залишається отвір - зіниця. Тим часом обидва шари епітеліального тіла виділяються одним шаром назовні, іншим - в порожнину очного міхура по прозорій півкулі. Сукупність обох півкуль дає кулястий кришталик, перерізаний тонкою подвійною плівкою епітеліального тіла. Тим часом на око наростає нова кільцеподібна складка шкіри - рогівка.

Очі головоногих мають акомодацією, яка відбувається, однак, не зміною кривизни кришталика (як у людини), а його наближенням або видаленням від сітківки; для цього є особливий ресничний м'язів, прикріплений до екватора кришталика. Крім того, в оці Cephalopoda є пристосування до бачення при більш сильному і більш слабкому освітленні.

У багатьох головоногих (особливо у глибоководних) в шкірі є особливі органи світіння за будовою кілька схожі на очі. Так, у Lycoteuthis diadema 22 подібних органу, з яких частина світиться ультрамариновим, частина - світло-блакитним, а деякі-рубіново-червоним фосфоричним світлом.

Завдання. Виконати схему рисунка ока Nautilus (Tetrabranchia) та схема рисунка ока Sepia officinalis (Dibranchia).

Питання для самопідготовки

1.Особливості будови органів чуттів головоногих.

2.Будова ока Tetrabranchia.

 

Лабораторна робота № 23

Клас Черевоногі (Gastropoda)