Після поразки військ німецько-австрійського блоку у Першій світовій війні правлячі кола Антанти вирішили посилити боротьбу проти більшовиків і направити для цього свої збройні сили на територію колишньої Російської імперії. Одним з напрямків руху їхніх військ був південь України і Крим. У ніч з 15 на 16 листопада 1918 р. англо-французька ескадра ввійшла в Чорне море і наприкінці листопада висадила у Новоросійську, Севастополі, Одесі свої війська. Розширяючи зону окупації, антантівські війська 1 лютого 1919 р. захопили Херсон, 2 лютого – Миколаїв. На початок лютого 1919 р. межі окупованої території України на північному заході проходили по лінії Одеса-Тираспіль - станція Бірзула, на півночі та північному сході по лінії Вознесенськ -Новий Буг – Олешки - Берислав. Усього на початок лютого 1919 р. на півдні України і в Криму налічувалося 60 тис. чол військ інтервентів. Командування французьких військ в Одесі (командуючим військами Антанти на півдні Росії був призначений генерал Бертелло) стояло за відновлення єдиної Росії і тому підтримувало білогвардійців. В Одесі тоді зосереджувалось близько 10 тис. денікінських офіцерів, а всього на півдні України - приблизно 25 тис. За погодженням з французьким командуванням військовим губернатором Одеси Денікін призначив генерала Гришина-Алмазова. На початку грудня 1918 р. до Одеси з півночі наблизились війська Директорії і 12 грудня ввійшли до міста. Білогвардійські загони відійшли в приморську частину під захист військових кораблів Антанти. 17 грудня в Одесі висадилася 156-а французька дивізія, і її командир генерал Боріус наказав білогвардійцям вибити загони Директорії з міста. Після бою з білогвардійцями командування військ Директорії ввечері 18 грудня підписало угоду з французами про виведення своїх військ з Одеси.
Окупаційний режим інтервентів
На зайнятій території антантівські інтервенти встановили режим терору, свавілля, грабежу. Тільки в Одесі діяло 17 різних контррозвідок. Тюрми були переповнені арештованими, яких розстрілювали часто без суду. За короткий час в одеський морг було доставлено 209 трупів людей, убитих начебто під час "спроб до втечі". Усього інтервенти і білогвардійці закатували понад 38 тис. чол., ув'язнили близько 46 тис. В Одесі, Миколаєві, Севастополі окупанти пограбували всі склади, у Херсоні спалили портові будови. У Миколаївському міському банку вони захопили 19 млн. крб. золотом. Зайнявши Севастополь, англійські і французькі інтервенти на більшості російських військових кораблів підняли свої прапори. Утікаючи, вони зруйнували берегові укріплення, склади, гідролітаки, затопили підводні човни. Евакуюючи Одесу, інтервенти вивели з собою 112 російських торговельних суден, навантажених різним добром. Вони грабували також і приватних громадян, відбирали в них продукти, одяг, домашні речі тощо. Загальна сума збитків, яких зазнали приватні громадяни в період антантівської інтервенції в Україні, становила понад 600 млн. крб.
Боротьба проти окупантів
У відповідь на звірства і знущання інтервентів та білогвардійців розгорнулася підпільна, партизанська боротьба. Активно діяли повстанці на Придністров'ї та в інших місцевостях - у районах Біляївки, Вознесенська, Голти, Балти, Помощної, Херсона, Олешок, Чаплинки та інших міст і сіл. Для ведення роз'яснювальної роботи серед солдатів і матросів окупаційних, у першу чергу французьких, військ, у грудні 1918 р. при Одеському обласному комітеті КП(б)У було створено спеціальну Іноземну колегію, що складалася з французької, румунської, польської, сербської і грецької груп. Її очолювала президія, до якої входили С.Соколовська, Ж.Лябурб. Члени Іноземної колегії проникали на військові кораблі і в полки, розповсюджували серед солдатів і матросів газету “Коммунист”, листівки англійською, румунською, грецькою, польською, французькою мовами, роз'яснювали їм їхню ганебну роль у справі окупації. Під впливом агітації в ході боїв з повстанцями іноземні солдати і матроси стали відмовлятися від участі у боях проти партизанів і наступаючих частин Червоної Армії. У ніч з 1 на 2 березня члени Іноземної комісії Жанна Лябурб, Я.Елін, М.Штілівкер, І. Дубинський, 0. Вінницький, О. Вапельник були арештовані і після звірячих катувань розстріляні. Незабаром інтервентам удалося захопити і вбити секретаря Одеського комітету КП(б)У I.Смирнова (Ласточкіна).
