Історія Нововавілонського царства

Асирія ще доживала останні дні, а Вавилон з Єгиптом уже заходилися ділити її спадщину. У серпні 605 року помирає Набопаласар і Навуходоносор II стає царем. У часи нового царя Вавілон переживає друге піднесення. Царство стає крупним, а його столиця займає, на той час, перше місце в світі. Населення Вавілона складало близько 200 000. Місто лежало на берегах Євфрату і двох його каналів. Було відновлено Есагіл - головний храм і його зіккурат, відому Вавілонську башту. Висота зіккурату становила 91 метр. 16 березня 597 року вавилогнський цар бере штурмом Ієрусалим. 3000 іудеїв було переселено в Вавилонію. Царем Іудеї було поставлено Седекію. Скориставшись повстанням в армії 595-594 рр. до н.е. Єгипет та Іудея розпочали військові дії. Але Навуходоносор рішучими діями відтіснив єгипетську армію від фінікійських міст до її кордонів, а в 587 році захопив Ієрусалим.

Після смерті Навуходоносора II (562 р. до н.е.) в країнв почались заколоти. Жрецтво почало активно втручуватись в політику. Після зміни трьох царів на престол вступив Набонід (556-539 рр. до н.е.),, син одного з вождів аморейських племен.

Якщо говорити про розвиток вавилонського суспільства та економіки вVII-VI ст. до н.е. ми повинні констатувати, що головною галуззю економіки продовжувало лишатись сільське господарство. Значна частина землі належала храмам, членам царської родини, великим торговцям, чиновникам царської та храмової адміністрації. Дрібні власники володіли наділами від 1/3 до декількох га. Земля коштувала дорого і тому на невеликих клаптиках вигідніше було займатись вирощуванням садових культур. Суспільство складалось з повноправних громадян міст, вільних людей (але позбавлених громадянських прав), напіввільних жителів та рабів.

До позбавлених громадянських прав. але вільних людей належали царські військові колоністи, іноземні чиновники і взагалі всі іноземці, які проживали у Вавилонії. До залежних людей відносились землероби, які працювали на землях храмів, царя та наділах приватних осіб. Вони були прикріплені до наділів, але їх не можна було продавати разом з землею. Рабів було дуже багато, особливо в храмових господарствах. Заможні громадяни володіли 3-5 рабами. Храми продовжували лишатись виробничими одиницями. Вони займались лихварством та торгівлею, були великими рабовласниками та володіли земельними угіддями.

Культура Месопотамії.

Населення Стародавньої Месопотамії створило одну з найдавніших культур, яка істотно вплинула на культурний розвиток народів усієї стародавньої Передньої Азії. МАТЕРІАЛЬНИЙ ПОБУТ: Населення Південної Месопотамії використовувало в житловому будівництві майже виключно глину та очерет. Будинки, палаци та храми зводили з глини-сирцю, а з випаленої цегли робили лише фундамент, в будівництві використовувався також камінь. Міста в Месопотамії будували за чітким планом, вулиці в них перетиналися неодмінно під прямим кутом. За ассирійським законодавством тим, хто порушував пряму лінію вулиці, загрожувала шибениця чи паля. Будинки в Месопотамії, як правило, не мали вікон і освітлювалися через дверну пройму. Торгові інтереси вимагали існування надійних шляхів сполучення. До ассирійської доби намощених доріг у болотистій Месопотамії не було, доводилося задовольнятися добре утрамбованими шляхами. Царська влада дбала про охорону караванів, розставляючи на найважливіших караванних шляхах на віддалі двогодинного переходу спеціальні пости. І лише у Новоассирійському царстві уперше в світі з’явилися намощені дороги. Робочий люд у Вавилонії ходив босоніж, представники елітних прошарків узували сандалії, причому іноді на шкарпетки. І чоловіки, й жінки в Месопотамії любили носити прикраси, які вважалися чи не найпершою ознакою шляхетності. ПИСЕМНІСТЬ, ОСВІТА: Одним із основних культурних, надбань населення Стародавньої Месопотамії було створення - системи письма, що її європейці назвали клинописом, а народи Сходу — цвяховим письмом. Письмо у своєму розвитку пройшло три послідовні стадії: піктограму, ідеограму та фонограму. Спершу клинописне письмо було дуже громіздким, налічувало близько двох тисяч знаків. Поступово вавилонці та ассирійці зменшили кількість знаків до 350—400. Найдавніші шумери писали вертикальними стовпчиками згори донизу, причому самі стовпчики слідували справа наліво. Поступово шумери перейшли на більш зручний спосіб розташування клинописних знаків — горизонтальними рядками зліва направо, проте остаточно перейшли на такий спосіб письма вже ассирійці. Ще в шумерську добу в країні існували школи, причому більшість із них були світськими, а не храмовими. Школи готували землемірів, чиновників-писців. Освіта допомагала їм робити кар’єру, однак не вводила їх автоматично в коло суспільної еліти. До школи записували 5—7-річних дітей, здебільшого хлопчиків, до того ж із заможних родин. Вже шумери досягли разючих успіхів у математиці, заклавши тим самим фундамент для розвитку вавилонської математики. Вони, зокрема, знали чотири арифметичні дії, вміли підносити до степеня, добувати квадратний і кубічний корені, обчислювати площу ряду геометричних фігур, винайшли примітивну систему дробів, знали арифметичну прогресію тощо. Важливим досягненням вавилонців у галузі природничонаукових знань було створення єдиної системи мір і ваги. Вагомих успіхів досягла в Месопотамії народна медицина, символом якої служило зображення двох гадюк, обвитих навколо жезла,— прообраз емблеми сучасної медицини. АРХІТЕКТУРА: Природа не наділила Месопотамію будівельним каменем чи деревиною, тому основним будівничим матеріалом була глина, яка обмежувала фантазію майстрів і робила навіть палаци царів простими. (треба ще сказати про релігію (Ан-Кі)