Природа та населення стародавнього Єгипту
Стародавній Єгипет був велетенським оазисом серед мертвих пустинь Північно-Східно Африки, що простягнувся з півдня на північ, від першого нільського порога до Середземного моря, на 1200 км. Він мав чіткі географічні кордони — скелясті гори й пустині на сході й заході, нільські пороги на півдні. Географічна ізольованість країни значною мірою зумовила неквапливість її соціально-економічного розвитку та майже виняткову самобутність її культурного й релігійного життя. Вже в стародавнi часи Єгипет складався з двох частин: Верхнього i Нижнього Єгипту. Верхня країна являла собою смугу землi вздовж течiї рiки вiд перших порогiв. Ширина нiльської долини змiнювалась вiд 1-2 до 20 км. Нижнiй Єгипет - це частина рiки перед впадiнням Нiлу в море. Вона починалась за 200 км. вiд берега моря i являла собою розрiзану рiчковими рукавами заболочену мiсцевiсть. Своєю трикутною формою вона нагадувала букву грецького алфавiту, через що ми сьогоднi називаємо її Дельтою. Дощі випадали лише в Дельті, і то раз на кілька років. Вони не відігравали в єгипетському землеробстві ніякої ролі і населенню нічого, крім неприємностей, не приносили. Єгиптяни завжди вважали їх стихійним лихом і в давнину називали "непорядком у небі". Щоб вижити за таких умов, люди мусили змінити традиційний господарський уклад і приступити до будівництва іригаційної системи Отож на ранню появу цивілізації в долині Нілу суттєво вплинули природнокліматичні умови. Клімат у Північно-Східній Африці був таким пекельним не завжди. 10—12 тисяч років тому, коли в Європі закінчився льодовиковий період, над нинішньою Сахарою віяли вологі вітри, які несли з собою дощі. Сахара тоді була степом з густим трав’яним килимом та багатим тваринним світом і здавалася тамтешнім мисливським і пастушим племенам справжнім раєм. Однак поступово рівень ґрунтових вод понижувався, численні притоки Нілу пересихали, піски наступали, що змушувало людей переселятися безпосередньо в Нільську долину. Таким чином, саме життя в Єгипті повністю залежало від Нілу, даром якого Геродот назвав цю країну. Ніл слугував основною транспортною артерією для єгиптян, адже він протікав через добру половину адміністративних округів. У давнину рослинний і тваринний світ у Єгипті був значно багатший, ніж тепер. Там росли акація, тамариск, смоківниця (фіга, інжир), сикомор (дика смоківниця), персей, пальма (фінікова та дум), лотос, папірус (з нього єгиптяни робили матеріал для письма та невеликі річкові судна), долину вкривав густий трав’яний килим. Весною в долині бродили дикі віслюки, берберійські вівці, зубри, антилопи, газелі, жирафи, леви та леопарди, а нільські болота обжили дикі кабани. У самому Нілі водилися гіпопотами, крокодили, численні види риб. На відміну від долин Тигру та Євфрату, Нільська долина була багата на різноманітну промислову сировину. Природа наділила її невичерпними запасами будівельного каменю — рожевого граніту, піщанику, напівпрозорого алебастру, вапняку, базальту, кремінних порід. Таким чином, єгипетська цивілізація виникла й розвинулась у кращих природнокліматичних умовах, ніж месопотамська, проте аж ніяк не в ідеальних. По-перше, щоб освоїти дикі простори, єгиптянам довелося працювати не покладаючи рук. По-друге, природа виявилася надто щедрою для трудівника, вона не змушувала його дбати про технічне удосконалення праці.
Особливостi економiчного, соцiального та полiтичного життя Єгипту у перiод Раннього царства.
Люди почали селитися в Нільській долині ще в сиву давнину, Перші їхні ранньоземлеробські поселення там датуються VII тис. до н. Сама державність з’явилася в Єгипті в другій половині IV тис. до н. е. у формі номів. На світанку єгипетської державності, в Ранньодинастичну добу, у Верхньому й Нижньому Єгипті існувало відповідно 16 і 10 номів. Раннiм царством ми називаємо перiод правлiння двох перших династiй (3000-2800 рр. до н.е.).Першим загально єгипетським царем став на рубежі IV—III тис. до н. е. Міна, однак частина єгиптологів вважає, що створення єдиної Єгипетської держави — це тривалий, складний політичний процес, у якому брали участь і попередники, і його наступники. Близько 3100 р. до н. е. Мін розгромив військові сили Північного Царства. На тому місці, де незабаром з’явилося місто Мемфіс, він побудував фортецю Біла стіна, а в ній — храм богу Птаху. Стародавні єгиптяни називали цю фортецю Хет-ка-Пта — "Палац духа Птаха". Отож, Мін очолював державу. Тепер вiн носив двi корони: бiлу i червону, вставленi одна в одну. Однак єдності в країні не було. Перiод Раннього царства єгиптяни називали боротьбою Очеретинки з Бджолою (багатого очеретом Нижнього Єгипту i багатого вуликами Верхнього Єгипту). Останнє вiдоме нам повстання Нижнього Єгипту припадає на кiнець правлiння II династiї, у ньому загинуло бiльше 47 тис. повстанцiв. Раннє царство - це час складання загальноєгипетського державного апарату. До традицiйних вiдомств i посад, що iснували ще в додинастичний перiод, додаються новi, покликанi удосконалити систему управлiння. Вельможi, що посiдали найбiльш важливi посади, вiдiгравали в державi значну роль. Археологiчнi данi свiдчать про iснування чисельної середної верстви в серединi правлiння I династiї. Разом з тим зустрiчаємо поховання надзвичайно бiднi: без труни, з найпростiшим глиняним посудом, а деякi навiть i без таких простих речей. Таким чином, аналiз поховань часiв I та II династiй доводить iснування рiзкої майнової диференцiацiї в перiод Раннього царства. Про методи ж експлуатацiї людей, що працювали в царському господарствi чи господарствах знатi ми нiчого не знаємо. Вже на початку першої династiї у великiй кiлькостi виготовляли рiзноманiтнi мiднi знаряддя. Про їх досконалiсть говорить те, що цi ж типи знарядь продовжували виготовляти без змiн i в перiод Стародавнього царства. Будували в основному з цегли-сирцю. Однак використовували в будiвництвi i дерево, в обробцi якого досягли високої майстерності. У сiльському господарствi використовують знаряддя по сутi iдентичнi знаряддям пiзнiшого Стародавнього царства: плуг, мотика, дерев"янi серпи з крем"яними вкладками.
Отже, Раннє царство, яке хоч і зробило прогресивний стрибок у виготовлнні знарядь праці, характеризується нестабільною політичною ситуацією. Мін не зумів стабілізувати неспокійну політичну обстановку в державі. Номи Нижнього Єгипту ще довго не хотіли миритися з втратою політичної незалежності. Наступникам Міна довелося підкоряти їх силою.
