Надрові та гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України «ГІро надра» та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
Наприклад:
Закон України «Про охорону навколишнього природного середо- шмда», Закон України «Про концесії», Закон України «Про державну і силогічну службу України», Закон України «Про угоди про розподіл продукції», Закон України «Про нафту і газ», Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», Закон України «Про видобування і переробку уранових руд», Закон України «Про поводження з радіоактивними підходами», Гірничий Закон України, Постанова Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2006 р. № 167 «Про затвердження Порядку проведення у 2006 році аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами», Постанова Кабінету Міністрів України від II січня 1995 р, № 75 «Про затвердження Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин».
Земельні, лісові та водні відносини, що виникають під час використання надр, регулюються відповідним законодавством України.
Поняття використання надр та його види
Як вже вказувалося, в Україні надра надаються тільки у користу- ііання.
Таким чином, використання надр - це користування надрами на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нпди надрокористування
Надра надаються у користування для:
• геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
• видобування корисних копалин;
• будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з ішдобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного иїсрігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
® створення геологічних територій та об'єктів, що мають важлин наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігоні геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальн оздоровчі заклади та ін.);
• задоволення інших потреб.
Користування надрами також буває постійне або тимчасове.
Постійним визнається користування надрами без заздалегід встановленого строку.
Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (д< п'яти років) і довгостроковим (до двадцяти років). У разі необхідност строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.
Порядок надання надр у користування
Користування надрами здійснюється на підставі спеціальних доз волів.
Спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретний ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами.
Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.
Порядок надання дозволів затверджено постановою Кабінету! Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. № 1540 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами».
Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування кадрами за межами гірничого відводу забороняється.
Порядок надання гірничих відводів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів». Існують виключення з цього правила.
Для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно- промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавною значення, надра надаються у користування без надання гірничого ін діадду після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр, вказане правило розповсюджується і на видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу.
Крім того землевласники і землекористувачі в межах наданих їм ісмельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого індіюду видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Суб'єкти надрокористування, їх права та обов'язки, припинення права користування надрами
Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, орга- п нації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та і ромадяни.
Користувачі надр мають право:
1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи н ідно з умовами спеціального дозволу;
2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального ііочнолу;
3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;
4) на першочергове продовження строку тимчасового користу- напня надрами.
Користувачі надр зобов'язані:
1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;
2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;
3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;
4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;
5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, вст новлені законодавством України. Припинення права користування надрами
Право користування надрами припиняється у разі:
1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;
2) закінчення встановленого строку користування надрами;
3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було на дано у користування;
4) користування надрами з застосуванням методів і способів, щ< негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навко лишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здо ров'я населення;
5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;
7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припиненая права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.
Користування надрами для їх геологічного вивчення
Геологічне вивчення надр здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з'ясування гірничо-технічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Проведення робіт по геологічному вивченню надр організується та координується Мінприроди України на основі державних комплексних або цільових програм, міжгалузевих і галузевих планів, проектів, відповідних норм і правил.
Вимоги щодо геологічного вивчення надр
При геологічному вивченні надр повинні забезпечуватися:
1) раціональне і ефективне проведення робіт, пов'язаних з гео- иігічним вивченням надр;
2) екологічно безпечний для життя і здоров'я людей стан нав- мшіішнього природного середовища;
3) повнота вивчення геологічної будови надр, гірничо-технічних, піфогеологічних та інших умов розробки розвіданих родовищ, будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобу- шіикям корисних копалин;
4) достовірність визначення кількості та якості запасів усіх мі|шсних копалин і наявних у них компонентів, геолого-економічна оцінка родовищ корисних копалин;
5) ведення робіт методами і способами, які б виключали непі шравдані втрати корисних копалин, зниження їх якості, надмірне руйнування ґрунтового покриву та забруднення навколишнього природного середовища;
6) розміщення видобутих гірських порід і корисних копалин, яке н ниключало їх шкідливий вплив на навколишнє природне середовище і ідоров'я населення;
7) збереження розвідувальних гірничих виробок і свердловин, які можуть бути використані при розробці родовищ та в інших цілях, і иікнідація у встановленому порядку виробок і свердловин, які не піддягають подальшому використанню;
8) збереження геологічної і виконавчо-технічної документації, ірмзків гірських порід і руд, дублікатів проб корисних копалин, які можуть бути використані при подальшому вивченні надр, розвідці та розробці родовищ корисних копалин, а також при користуванні надрами для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
• Роботи з геологічного вивчення надр підлягають обов'язковій чсржавній реєстрації та обліку, яка проводиться Державним інформаційним геологічним фондом України.
Розвідані родовища корисних копалин, або їх ділянки, запаси корисних копалин яких оцінено, включаються до Державного фонду ро- швищ корисних копалин і передаються для промислового освоєння в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Користування надрами для видобування корисних копали
Розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисн копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з з твердженими проектами та планами робіт, правилами технічної ек плуатації та охорони надр.
Правила технічної експлуатації, проекти і плани розробки родо вищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини пого джуються користувачами надр з Міністерством охорони навколиш нього природного середовища України та Державним комітето" України по нагляду за охороною праці в частині додержання вимо законодавства про надра.
З метою запобігання негативним демографічним, соціальним т екологічним наслідкам інтенсивного видобутку корисних копалин ус тановлюються квоти на видобуток окремих видів корисних копалин.
Порядок установлення квот на видобуток корисних копалин за тверджується Кабінетом Міністрів України.
Основні вимоги при розробці родовищ корисних копалин та переробці мінеральної сировини
При розробці родовищ корисних копалин повинні забезпечуватися:
1) застосування раціональних, екологічно безпечних технологій видобування корисних копалин і вилучення наявних у них компонентів, що мають промислове значення, недопущення наднормативних втрат і погіршення якості корисних копалин, а також вибіркового відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призводить до втрат запасів корисних копалин;
2) здійснення дорозвідки родовищ корисних копалин та інших геологічних робіт, проведення маркшейдерських робіт, ведення технічної документації;
3) облік стану і руху запасів, втрат і погіршення якості корисних копалин, а також подання до статистичних та інших державних органів встановленої законодавством звітності;
4) недопущення псування розроблюваних і сусідніх з ними родовищ корисних копалин в результаті проведення гірничих робіт, а також збереження запасів корисних копалин родовищ, що консервуються;
5) складування, збереження та облік корисних копалин, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасово не використовуються;
6) раціональне використання розкривних порід і відходів виробництва;
7) безпечне для людей, майна і навколишнього природного сере- шжища ведення робіт.
ІІІ>и переробці мінеральної сировини повинні забезпечуватися:
1) додержання технологічних схем переробки мінеральної сиротиш, іцо забезпечують раціональне і комплексне вилучення корисних компонентів;
2) облік і контроль за розподілом корисних компонентів на різних стадіях переробки та ступенем їх вилучення з мінеральної ' провини;
3) вивчення технологічних властивостей і складу мінеральної ■провини, проведення дослідно-технологічних випробувань з метою удосконалення технології переробки мінеральної сировини;
4) раціональне використання відходів переробки (шламу, пилу, і іічпих вод тощо);
5) складування, облік і зберігання відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасово не використовуються.
Користування надрами для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин
Користування надрами для будівництва та експлуатації підземних нюруд і для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, здійснюється за відповідними проектами.
У проектах повинні передбачатися заходи, що забезпечують знешкодження стічних вод, шкідливих речовин і відходів виробництва.то локалізацію їх у визначених межах, а також запобігають їх проникненню в гірничі виробки, на земну поверхню та у водні об'єкти.
Здійснення заходів з охорони надр
Надра є невідновним природним об'єктом, що обумовлює специфічність їх охорони.
Основними вимогами в галузі охорони надр є:
в забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;
• додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;
• раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;
* недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд;
«охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;
• запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;
* запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;
• додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
Тема № 7
Правове регулювання використання та охорони лісів
Питання:
1. Ліси як об'єкт екологічних відносин.
2. Система законодавства щодо використання та охорони лісів.
3. Поняття використання лісів та його види.
4. Використання лісів на праві власності.
5. Використання лісів на праві користування.
6. Лісові сервітути.
7. Використання лісових ресурсів.
8. Здійснення заходів з охорони лісів.
Ліси як об'єкт екологічних відносин
Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. В цьому розумінні ліс є складовим елементом рослинного світу.
Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів і урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Об'єктом лісовга відносин є:
1. лісовий фонд України;
2. окремі лісові ділянки.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі іахисні насадження лінійного типу, площею не менше ОД гектара.
До лісового фонду України не належать:
• зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, певери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до нісів;
• окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена для ведення лісового господарства та використання иіеових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті не- имкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і план- іаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.
Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і пиробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.
До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (чдатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.
Система законодавства щодо використання та охорони лісів
До законодавства, яке регулює питання використання та охорони лісів, можна віднести:
• Конституцію України (ст.ст. 13,92);
• Лісовий Кодекс України (в редакції від 08.02,06 р.);
• Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»;
• Закон України «Про рослинний світ»;
• Правила рубок головного користування в лісах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р.;
» Санітарні правила в лісах України: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р.;
® Порядок поділу лісів на групи: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р.;
інші нормативні акти.
Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані Лісовим Кодексом України, регулюються відповідним природоресурсовим законодавством.
Поняття використання лісів і його види
Використання лісів - це користування лісами на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Використання лісів може здійснюватися на підставі права власності, права користування або права лісового сервітуту.
За підставами виникнення лісокористування поділяється на:
® загальне;
• спеціальне.
У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів:
1) заготівля деревини в порядку рубок головного користування;
2) заготівля другорядних лісових матеріалів;
3) побічні лісові користування;
4) використання корисних властивостей лісів для культурно- ■пдоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо- Шіховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення ішуково-дослідних робіт.
Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.
В залежності від строків лісокористування може бути:
1. постійне;
2. тимчасове.
Тимчасове лісокористування поділяється на короткострокове (до одного року) та довгострокове (від одного до п'ятдесяти років).
Використання лісів на праві власності
Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній
ішасності.
Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунк- і і в, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Набуття права приватної власності на ліси
Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та піших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.
Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку ісмельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.
Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.
Права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси
Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, мають право:
1) власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному законодавством;
2) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
3) продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;
4) споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.
Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані:
1) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до цього Кодексу;
2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості грунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;
3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
4) вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
5) вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;
6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Використання лісів на праві користування
Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Постійне користування лісами У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються
спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для иедення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, пішим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Право постійного користування лісами гюсвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Тимчасове користування лісами
Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами — засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культури о-оздо- ровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів ииконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами пісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального орган}' виконавчої влади з питань лісового господарства.
Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та піших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу', що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.
Права та обов'язки лісокористувачів Права та обов'язки постійних лісокористувачів
Постійні лісокористувачі мають:
1) право самостійно господарювати в лісах;
2) виключне право на заготівлю деревини;
3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації;
4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством;
5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.
Постійні лісокористувачі зобов'язані:
1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;
2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 1) нести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядку-
іі.ііііі)!, чдііісіпопити використання лісових ресурсів способами, які ілііс інгчуіоіь збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а іакіиь пноркноп. сприятливі умови для їх охорони, захисту та підгнореипи;
4) нести первинний облік лісів;
5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;
6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства;
7) своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів;
8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки постійних лісокористувачів.
Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користу- нання мають право:
1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням
умов договору;
2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористу-
вачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і
споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;
3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані:
приступати до використання лісів у строки, встановлені дого- иором;
виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;
дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;
