Водоохоронні зони та зони санітарної охорони

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попереджеі ня їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводми; рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річо морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюютьс водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господар­ської діяльності, що регулюється. На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

«Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486 (Зібрання постанов Уряду України, 1996, № 10, ст. 318).

В межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під лрибереїші_мхисні _смуги, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше З гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків

площею понад 3 гектари - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережи і захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на фошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідромет­ричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються і муги відведення з особливим режимом користування.

Розміри смуг відведення та режим користування ними встанов- июються за проектом, який розробляється і затверджується водокори­стувачами за погодженням з державними органами охорони нав­колишнього природного середовища та водного господарства.

На судноплавних водних шляхах за межами міських поселень для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюються бе­регові смуги.

З метою охорони водних об'єктів у районах забору води для не йтралізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоров­чих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються їм пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими Радами на їх території за погодженням з державними орга- иііми санітарного нагляду, охорони навколишнього природного сере- цонщца, водного господарства та геології.

Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Здійснення заходів по охороні вод від забруднення, засмічення і вичерпання

Усі води (водні об'єкта) підлягають охороні від забруднення, за- і мічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити їх при­родний стан.

Це досягається за допомогою наступиш заходів:

1. встановлення умов розміщення, проектування, будівництва, ре­конструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, при яких забезпечується раціональне використання вод та охорона риб, піших водних тварин і рослин та їх відтворення.

2. запровадження заборон на введення в дію підприємств, споруд гл інших об'єктів, що впливають на стан вод:

1) нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених пристроями і очис­ними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, та необхідною вимірювально апаратурою, що здійснює облік об'ємів забору і скидання води;

2) зрошувальних і обводнювальних систем, водосховищ і к налів- до проведення передбачених проектами заходів, що зап бігають затопленню, підтопленню, заболоченню, засоленню земель ерозії грунтів, а також забрудненню поверхневих та підземних вод ски данням із зрошувальних систем;

3) осушувальних систем - до повної готовності водоприймачів інших споруд відповідно до затверджених проектів;

4) водозабірних споруд - без рибозахисних пристроїв т облаштованих відповідно до затверджених проектів зон санітарно охорони водозаборів;

5) гідротехнічних споруд - до повної готовності пристроїв для про­пускання паводкових вод і риби відповідно до затверджених проектів;

6) експлуатаційних свердловин на воду - без оснащення їх водо- регулюючими та контрольно-вимірювальними пристроями.

3. Забороною скидання у водні об'єкти відходів, сміття і забруд­нюючих речовин.

4. Обов'язком дотримання встановлених правил зберігання, транс­портування та використання добрив, хімічних засобів захисту рослин та інших токсичних препаратів і речовин.

5. Встановлення округів санітарної охорони курортів з особливим режимом у порядку, передбаченому законодавством про охорону здо­ров'я з метою охорони водних об'єктів, віднесених до категорії ліку­вальних.

6. Запровадження дозволів на проведення спеціальних робіт по спо­рудженню експлуатаційних свердловин з метою охорони підземних вод.

Запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідація їх наслідків

Шкідливою дією вод є:

1) наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів;

2) руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд;

3) заболочення, підтоплення і засолення земель, спричинені підви­щенням рівня ґрунтових вод внаслідок ненормованої подачі води під час зрошення, витікання води з водопровідно-каналізаційних систем та перекриття потоків підземних вод при розміщенні великих про­мислових та інших споруд;

'І) осушення земель, зумовлене забором підземних вод в кількості, пін перевищує встановлені обсяги відбору води;

5) забруднення (засолення) земель в районах видобування корисних копалин, а також після закінчення експлуатації родовищ та іч консервації;

6) ерозія грунтів, утворення ярів, зсувів і селей.

І [ід час проектування водогосподарських та інших об'єктів по­шита враховуватися можлива шкідлива дія вод, а під час експлуатації них об'єктів - вживатися заходи щодо її запобігання.

У разі загрози стихійного лиха, пов'язаного із шкідливою дією вод, місцеві Ради із залученням підприємств, установ, організацій зо- іпж'изані вжити невідкладних заходів щодо запобігання цьому лихові, її н разі його настання - щодо негайної ліквідації його наслідків від- ионідно до законодавства України.

Тема № 6

Правове регулювання використання та охорони надр

І Ііппання:

1 Надра як об'єкт екологічних відносин.

2. Система законодавства щодо використання та охорони надр.

3. Поняття використання надр та його види.

А. Порядок надання надр у користування.

5. Суб'єкти надрокористування, їх права та обов'язки, припинення права користування надрами.

6. Користування надрами для їх геологічного вивчення.

7. Користування надрами для видобування корисних копалин.

8. Користування надрами для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

9. Здійснення заходів з охорони надр.

Надра як об'єкт екологічних відносин

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею і уші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для і силогічного вивчення та освоєння.

Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використа­ну ються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської*) економічної зони.

Складовим елементом надр є корисні копалини.

Корисні копалини - природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки.

Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є при­датними для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопи­чилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сиро­вини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспор­туванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з за­пасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд ро­довищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища ко­рисних копалин - резерв цього фонду.

Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною держав­ного фонду надр.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на:

1. корисні копалини загальнодержавного значення;

2. корисні копалини місцевого значення.

Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодер­жавного та місцевого значення здійснюється КМУ.

Ст. 2 КУпН говорить, що завданням кодексу є регулювання гір­ничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр. Таким чином надрові відносини тісно пов'язані з гірничими відносинами, але не є тотожніми.

Під гірничими відносинами потрібно розуміти правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (мор­ської) економічної зони.

Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.