Розподіл місць в Раді ЄС з Ніццкому договору

 

Вказаний в таблиці 1 розподіл голосів підтверджується «Протоколом про перехідні положення щодо інститутів і органів Союзу». Протокол повинен був увійти до числа додатків до Конституції 2004 р. Протягом шести місяців, починаючи з 1 травня 2004 року, коли нові держави-члени приєдналися до ЄС, діяли правила перехідного періоду. У переліку держав, вказаних в Протоколі, не було Болгарії і Румунії, які на той момент не були членами ЄС. Відтепер кваліфікована більшість голосів визначатимуться кожного разу залежно від кількості держав, що приєдналися. При цьому будь-яка держава-член ЄС може зажадати перевірити, чи охоплює кваліфіковану більшість не менше 65 % всього населення країн ЄС. Якщо з'ясується, що це не так, рішення відхиляється.

Кількість засідань Ради, що проводяться, в нормативних актах не фіксується. На практиці їх число вельми велике і в останнє десятиліття доходить до сотні в рік. Якщо пропозиції вносяться Комісією або Комісією спільно з Міністром закордонних справ Союзу, то для ухвалення позитивного рішення необхідно, щоб його підтримали більшість держав-членів (не менше 55 % членів Ради Міністрів), що представляють не менше 62 % населення країн ЄС.

Якщо пропозиція вноситься не Комісією і не Міністром закордонних справ Союзу, рішення ухвалюється Радою Міністрів за наявності кваліфікованої більшості, що становить не менше 72% членів Ради, що представляють держави-члени з населенням не менше 62 % від всіх громадян Союзу.

Таким чином, система ухвалення рішень в Раді Міністрів грунтується на трьох чинниках: числі держав, що проголосували «за», кількості зважених голосів, що належать їм, і демографічному критерії (сукупному населенні цих держав).

Ст. 2 Протоколу про перехідні положення визначає, що више- приведений порядок вступить в силу з 1 листопада 2009 р. після проведення європейських парламентських виборів. Вважається також, що до вказаної дати буде сформований склад Комісії на новий п'ятирічний термін.

Слід зазначити, що порядок розподілу зважених голосів (табл. 1) і ухвалення рішень відноситься не тільки до Ради Міністрів. Таблиця 1 відображає також зважені голоси в Європейській Раді. Отже, для двох найважливіших інститутів діє один і той же таблица-«сетка» розподіли по країнах зважених голосів.

Рада приймає десятки і сотні обов'язкових нормативних актів, проте поступається за даними кількісним показникам Європейської Комісії.

Європейська Комісія (ТЕНЬК) — що веде інститут Європейських ЄС, що здійснює повсякденне оперативне управління справами Союзу і без участі якого практично не ухвалюється жодне важливе рішення, його що зобов'язує. Комісія утілює в собі наднаціональний початок в європейському будівництві. Вона спільно з Судом ЄС покликана захищати інтереси європейської інтеграції від посягань з боку государств- членів ЄС. Комісія, як і Суд, виконує функції вартового європейської законності, добиваючись виконання ухвал як первинного, так і вторинного права.

У засновницьких документах «оновленого» Союзу в редакції Лісабонського договору 2007 р. функції Європейської комісії класифіковані на декілька груп, які не завжди чітко відособлені один від одного (параграф 1 статті 17 Договору про Європейський Союз):

1) просування загальних інтересів Союзу і розробка ініціатив по його подальшому розвитку.

2) забезпечення дотримання і нагляд за застосуванням засновницьких документів, законодавчих актів і інших джерел права ЄС під контролем Суду Європейського Союзу.

3) виконання бюджету і управління програмами, в рамках яких ЄС фінансує різні проекти і заходи (науково-технічні, освітні і т.д.).

4) координаційна, старанна і управлінська функції.

5) представництво Європейського Союзу на міжнародній арені, окрім загальної зовнішньої політики і політики безпеки.

6) підготовка ініціатив по складанню програм діяльності Союзу.

Комісія ухвалює рішення простою більшістю голосів її членів. Ще в первинному вигляді вона була задумана, щоб представляти в умовах повної незалежності загальні європейські інтереси перед лицем всіх государств- членів Європейських Співтовариств і Союзу.

Комісію нерідко порівнюють з урядом, оскільки вона грає вирішальну роль в управлінні справами Співтовариств. ТЕНЬК, зокрема, розпоряджається кредитами по бюджету, володіє законодавчими функціями. Саме Комісія пропонує «закони» (тобто робить пропозиції), які, проходячи потім через Європейський парламент і Раду, стають обов'язковими рішеннями.

Комісія забезпечує здійснення загальних політик - наприклад, загальної сільськогосподарської політики, - виконує бюджет і управляє програмами. В ході конкретної реалізації політик Комісія широко користується допомогою національних адміністрацій держав-членів.

Проте як ЄС не є державою, так і Єврокомісія не є аналогом національному уряду.

Призначення голови і членів Комісії здійснюється державами-членами ЄС на основі консенсусу. Відповідно до Маастріхтськім договору першим призначається голова. Висунута на основі угоди всіх держав кандидатура голови Комісії представляється на схвалення Європейському Парламенту. Схвалений кандидат спільно з національними урядами бере участь в підборі кандидатур членів Комісії. Висунуті таким чином кандидати спільно з головою вже як колегіальний орган представляються Парламенту. Після схвалення останнім уряди проводять офіційне призначення Комісії, і вона приступає до виконання своїх обов'язків.

Комісія колегіально ответственна перед Парламентом. До розширення 1 травня 2004 р. в Комісію входили 20 членів. Часто їх називають комісарами. П'ять держав - Великобританія, Німеччина, Іспанія, Італія і Франція - мали по два місця, а інші десять - поодинці. Треба відзначити, що це давня традиція: з самого початку існування Комісії в неї входили по два представники від держав з найбільшою чисельністю населення і по одному представнику від решти країн. До встановленого числа членів Комісії входить і її голова. Комісари не повинні одержувати вказівок від свого уряду і зобов'язані керуватися інтересами не своїх держав, а інтеграційних об'єднань.

Внутрішній регламент Комісії робить особливий упор на доброчесну і скромну поведінку Комісарів і підтверджує несумісність цього поста з іншими оплачуваними або навіть неоплачуваними посадами. Чесність і доброчесність ставиться в обов'язок членам Комісії не тільки в період офіційного виконання ними посадових обов'язків, але і після відходу у відставку. Порушення цього обов'язку, ЄС, що констатується Судом, може спричинити за собою відставку члена Комісії або позбавлення його права на пенсію або на інші пільги і привілеї, пов'язані із здійсненням обов'язків на цій посаді.

За загальним правилом членами Комісії призначаються колишні глави національних урядів і колишні міністри. Кожен член Комісії очолює певний напрям і керує роботою відповідних адміністративних служб. Рішення про відмову в довірі Комісії ухвалюється Європейським Парламентом.

Комісія в рамках засновницьких договорів і у виконання їх розпоряджень організовує і направляє діяльність ЄС, висловлює рекомендації і дає висновки з усіх питань, складовим предмет засновницьких договорів. Вона наділена наступними повноваженнями:

1) указує державам-членам ЄС на невиконання ними зобов'язань, встановлених засновницькими договорами або нормами вторинного права. Комісія може звернутися до Суду ЄС з позовом про невиконання зобов'язань державою і попросити про накладення на відповідача штрафних санкцій. Рішення Суду підлягає обов'язковому виконанню;

2) проводить розслідування і перевірку документів, рахунків і інших матеріалів в рамках виконання засновницьких договорів;

3) володіє правом законодавчої ініціативи: за загальним правилом всі основні нормативно-правові акти, що приймаються Радою або Радою спільно з Парламентом, розглядаються на основі пропозицій, що вносяться Комісією;

4) володіє власною розпорядливою владою і бере участь в ухваленні рішень іншими інститутами, перш за все Радою і Парламентом;

5) забезпечує виконання рішень Ради.

Велике значення Комісії в системі інститутів Співтовариств і ЄС до певної міри пояснюється також тим, що під її керівництвом діє адміністративний апарат з майже 17 тис. професійних чиновників. Понад 2 тис. людина зайняті в різних дослідницьких підрозділах, статистичних службах, інших спеціалізованих агентствах і органах. Таким чином, саме Комісія володіє всіма необхідними кадрами і ресурсами, що дозволяють забезпечити достатньо кваліфіковану підготовку і відробіток проектів рішень.

Значними повноваженнями володіє Комісія у сфері зовнішніх стосунків. Вона представляє Співтовариства в їх відносинах з третіми країнами і з міжнародними організаціями. У всіх державах, з якими Співтовариства підтримують дипломатичні відносини, акредитується постійне представництво, статус якого аналогічний статусу національних посольств. Іноземні дипломатичні представники акредитуються при Європейській Комісії, а їх глави вручають свої вірчі грамоти главі держави, головуючої в Раді, і голові Комісії.

Комісія направляє рекомендації Раді з питань відкриття переговорів з третіми державами і міжнародними організаціями, одержує на основі своїх рекомендацій директивні вказівки і сама проводить переговори в рамках директивних вказівок Ради.

Засідання Комісії проводяться щонеділі, рішення ухвалюються більшістю голосів і виносяться від імені всієї Комісії. Вона здійснює свої функції відповідно до політичних орієнтирів, що встановлюються її Головою. У Комісії існує строге ієрархічне підпорядкування її членів Голові: він розподіляє обов'язки між членами Комісії і може переглядати цей розподіл. Голова ТЕНЬК - член Європейської Ради. Під його керівництвом працює генеральний секретар Комісії і його апарат.

Комісія і її члени призначаються строком на п'ять років. Після розширення ЄС за рахунок вступу до нього 12 нових держав-членів при старій системі формування Комісія виросла б до 32 членів, що погіршило б її керованість. В зв'язку з цим при підготовці Ніццкого договору в нього включили положення про обмеження починаючи з 2005 р. представництва кожної держави-члена в Комісії лише одним Комісаром. Комісари за договором повинні призначатися від держав-членів на основі системи рівноправної ротації.

За Ніццкому договором також значно посилюється влада голови Комісії, що є необхідним заходом для забезпечення згуртованої роботи Комісії. Голова Комісії, як і раніше, розподіляє портфелі і перерозподіляє обов'язки протягом мандата Комісії. Ніццкий договір надав право Голові, одержавши згоду на цей захід членів Комісії, зажадати від будь-якого Комісара піти у відставку. Порядок формування Європейської комісії не зазнав кардинальних змін в порівнянні з правилами, що діяли в «старому» Європейському Союзі (п. 7 ст. 17 Договору про Європейський Союз). Як і раніше, затвердження складу Комісії проводитиметься по взаємній згоді, з одного боку, міжурядових інститутів Союзу (Європейської ради і Ради), з іншого боку, інституту, що представляє народи Союзу в цілому (Європейського парламенту).

Засновницькі документи як «старого», так і «оновленого» ЄС наказують отримання Комісією двох вотуму довіри з боку Європарламенту: спочатку Голові, потім — всієї Комісії в цілому. При цьому Лісабонським договором 2007 р. услід за проектом Європейської конституції 2004 р. вперше введено вимога про облік результатів виборів до Європейського парламенту. Вказану вимогу, у принципі, повинно приводити до обрання Головою Комісії політика, що належить до партії парламентської більшості. Відмова Європейського парламенту схвалити запропонованого йому Європейською радою кандидата в Голови Комісії відтепер закриває шлях до повторного висунення цієї кандидатури.

Вотум недовір'я, що вабить відставку Комісії у повному складі, може бути винесений тільки Європейським парламентом. Як і у минулому, допускається звільнення від посади (примусова відставка) окремих комісарів за рішенням Суду Європейського Союзу або на вимогу Голови Комісії (п. 6 ст. 17 Договору про Європейський Союз; стаття 247 Договору про функціонування ЄС).

Порядок формування Європейської комісії не зазнав кардинальних змін в порівнянню з правилами, що діяли в «старому» Європейському Союзі (п. 7 ст. 17 Договору про Європейський Союз). Як і раніше, затвердження складу Комісії проводитиметься по взаємній згоді, з одного боку, міжурядових інститутів Союзу (Європейської ради і Ради), з іншого боку, інституту, що представляє народи Союзу в цілому (Європейського парламенту). Нинішній склад ТЕНЬК налічує 27 чоловік, поодинці від кожної держави-члена.