Сутність, види та принципи банківського кредитування

КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКУ

1. Сутність, види та принципи банківського кредитування.

2. Нормативи кредитного ризику банку, встановлені НБУ.

3. Організація кредитної діяльності банку.

4. Основні етапи процесу банківського кредитування.

5. Форми забезпечення кредитів.

СУТНІСТЬ, ВИДИ ТА ПРИНЦИПИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

 

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у сти­мулюванні відтворювальних процесів у економіці відіграє банків­ський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ре­сурсами поточної діяльності господарюючих суб’єктів незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, унаслі­док чого різко скоротилася кількість надійних позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кре­дитні операції залишаються головним видом активних операцій банківських установ, в який вкладається переважна більшість за­лучених банками ресурсів.

Кредит — одна з найскладні­ших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого — такою специфікою її прояву, як пово­ротний рух вартості. Оскільки надання кредиту є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особ­ливості, пов'язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності. У цьому плані база функціонування кредитних відносин — тимчасове вивільнення грошових коштів і поява тимчасової потреби в них.

Об'єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих суб'єктів у фінансуванні їх господарської діяльності від наяв­ності (надлишку або нестачі) вільних ресурсів залежать від ба­гатьох факторів, серед яких: капіталомісткість виробничої діяль­ності; сезонність виробництва; співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обігу продукції, коливання цін на неї; оберненість дебіторської заборгованості та ін. У зв'язку з цим з'являється можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб'єктів за рахунок тимчасового надлиш­ку коштів інших. Очевидно, що для реалізації цієї можливості необхідні відповідні економіко-правові умови.

Отже, як економічна категорія кредит — це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичаль­ником з приводу поворотного руху вартості. Суб'єктами кредит­ної угоди можуть виступати будь-які юридично самостійні гос­подарюючі одиниці, що вступають у відносини тимчасового за­позичення вартості в грошовій або товарній формі.

Об'єкт кре­дитної угоди — позикова вартість, відокремлення якої пов'язано з характером руху від кредитора до позичальника та від пози­чальника до кредитора. Необхідність повернення позикової вар­тості позичальником зумовлюється збереженням права власності на неї кредитора, а забезпечення повернення досягається у про­цесі використання позикової вартості в господарській діяльності позичальника. При цьому основними стимулюючими мотивами кредитних угод з боку кредитора є одержання доходу у вигляді позикового процента, а з боку позичальника - покриття нестачі власних ресурсів і отримання доходу в результаті використання позикової вартості.

Кредит як самостійна економічна категорія виконує важливі функції в економіці. Визначення і трактування окремих функцій кредиту залежить від методологічних підходів до аналізу кре­дитних відносин. Так, на макроекономічному рівні виділяються перерозподільну функцію та функцію заміщення готівкових коштів кредитними засобами.

При більш детальному розгляді кредитних відносин можна обґрунтувати виділення більшої кількості функцій, зокрема:

· акумуляцію тимчасово вільних ресурсів;

· розподіл залучених коштів між позичальниками;

· емісійну;

· контрольну та ін.

Практичні засади кредитних відносин в Україні, форми і види кредитів, принципи та умови банківського кредитування визна­чаються відповідними нормативними актами Національного банку України. Так, згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року, банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

До кредитних операцій банків відносять:

1) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів і банківських металів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик;2) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені; 3) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;4) факторинг (придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів); 5) лізинг.

Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. У рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик за наданим кредитом пропорційно до внесених у консорціум коштів.

Банківські кредити поділяються на види за такими найважливішими ознаками:

• основні категорії позичальників;
• цільове спрямування;

• строки користування;
• забезпечення;
• ступінь ризику;
• методи надання кредиту;
• строки погашення.

За основними категоріями позичальників виділяють такі види банківських кредитів:

• кредити за галузями економіки,
• кредити домашнім господарствам,
• кредити державним органам влади.

За цільовим спрямуванням банківські установи розрізняють такі види кредитів:

• виробничий кредит, спрямований на поповнення обігових коштів та основних засобів господарюючих суб’єктів,
• споживчий кредит, спрямований на задоволення споживчих потреб населення.

Згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ № 435 15.09.2004 року, відповідно до строків користування виділяють:

• короткостро­кові кредити,
• довгострокові кредити.

Короткострокові кредити надаються банками на термін до 1 року в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у підприємств у зв'язку з витратами виробництва й обігу, не забез­печеними надходженнями коштів у відповідному періоді. Довгострокові кредити надаються терміном понад 1 рік на оплату підприємствами обладнання, поточні витрати, фінансування капі­тальних вкладень, для формування основних фондів, здійснення витрат на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основ­них фондів, на нове будівництво, приватизацію тощо.

За забезпеченням кредити поділяються на:

• забезпечені заста­вою (майном, майновими правами, цінними паперами),
• гаранто­вані (банками, фінансами чи майном третьої особи),
• з іншим за­безпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації),
• незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику розрізняють:

• стандартні кредити,
• нестандартні кре­дити (з підвищеним ризиком).

За методами надання виділяють:

• кредити, що надаються у разовому порядку,
• кредити, що надаються відповідно до відкритої кредитної лінії,
• гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).

За строками погашення розрізняють:

• кредити, що погашають водночас,
• кредити, що погашаються у розстрочку,
• онкольні кредити, що погашаються на вимогу банку,
• кредити, що погашаються після закінчен­ня обумовленого періоду. Сюди відносимо:

- прострочені кредити, строк виплати за якими вже настав;

- пролонговані кредити, за якими строк виплати перенесений банком на пізніший період.

Основними принципами, якими керуються банківські установи при наданні кредитів, є забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільове використання кредитів.

Принцип забезпеченості означає наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відпо­відних засобів забезпечення наданого кредиту (застава, гарантія, поручительство тощо).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит обов’язково має бути повернений позичальником банку у визначений строк зі сплатою відповідного процента за користування ним.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позич­кових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.