Інші типи задач альтернативного вибору

Серед інших задач альтернативного вибору досить важливими є задачі прийняття рішень у процесі постачання: щодо розмірів партії замовлень (з використанням універсальної формули Вілсона), вибору найбільш вигідних постачальників та видів матеріалів (на основі аналізу по Парето, або АВС-аналізу), щодо прискорення оборотності виробничих запасів.

Прийняття рішень щодо розмірів партії виробництва продукції характерні для серійного виробництва продуктів. Розмір партії – це кількість одиниць продукції, що виробляються безперервно без переналагоджування обладнання. Метою оптимізації розміру партії є мінімізація загальної суми складських витрат, витрат на переналагодження та на оплату процентів за капітал.

Оптимальний розмір партії можна визначити за формулою:

ОРП =, (5.1)

де ОРП – оптимальний розмір партії продукції, одиниць;

К – обсяг випуску продукції протягом року, одиниць;

3n – витрати на переналагодження обладнання з розрахунку на одну партію (серію) продукції, грн.;

3с – складські витрати з розрахунку на одиницю продукції, грн.

За такою ж методикою визначається оптимальний рівень закупок сировини.

Прийняття рішення щодо вибору оптимальної технології виробництва продукції здійснюють у тому випадку, коли різні технології забезпечують різні рівні матеріало-, праце- та фондомісткості виробництва.

Аналіз для вибору кращого варіанту рішення передбачає:

1) визначення маржинального доходу та суми прибутку за кожним варіантом;

2) розрахунок критичного обсягу виробництва і реалізації продукції;

3) визначення обсягу реалізації, при якому різні технології забезпечують однаковий прибуток.

Розглянемо такий приклад. Підприємство має можливість вибору з двох альтернативних технологій виробництва, які забезпечують такі показники (табл. 5.4).

Таблиця 5.4

Характеристика альтернативних технологій виробництва

 

Показник	Технологія А	Технологія Б
Ціна реалізації продукції, грн. за одиницю
Змінні витрати на одиницю продукції, грн.
Постійні витрати за рік, грн.

Яка з наведених технологій є привабливою для підприємства, якщо плановий обсяг виробництва складає 7000 одиниць продукції?

Визначимо основні економічні показники для обох технологій (табл. 5.5).

Таблиця 5.5

Порівняльна характеристика альтернативних технологій виробництва

 

Показник	Технологія
А	Б
Маржинальний дохід на одиницю продукції, грн.
Критичний обсяг реалізації (точка беззбитковості), одиниць
Очікуваний прибуток при виробництві 7000 одиниць продукції, грн.

Отже, технологія А забезпечує нижчий рівень критичного обсягу виробництва, тобто при її запровадженні підприємство досягне прибутковості при меншому обсязі виробництва. Але при плановому обсязі виробництва (7000 одиниць) продукції більшу суму прибутку забезпечує технологія Б.

Однаковий рівень прибутку обидві технології забезпечать при такому рівні виробництва

12х – 50000 = 17х – 80000

5х = 30000

х = 6000

При рівні реалізації 6000 одиниць продукції обидві технології забезпечують рівну суму прибутку – 22000 грн.:

12 × 6000 – 50000 = 22000 грн.,

17 × 6000 – 80000 = 22000 грн.

Таким чином, при обсязі виробництва до 6000 одиниць продукції більший прибуток забезпечує технологія А, а при більшому обсязі виробництва більш ефективною є технологія Б (табл. 5.6).

Таблиця 5.6

Прибутковість альтернативних технологій

 

Показник	Сума прибутку, грн.
технологія А	технологія Б
Обсяг виробництва, одиниць:

Для прийняття остаточного рішення щодо вибору технології виробництва необхідно враховувати можливі зміни попиту на продукцію.

Прийняття альтернативних рішень в процесі реалізації продукції стосуються, в основному, питань ціноутворення за різного співвідношення ціни і попиту; надання знижок покупцям; вибору найбільш вигідних покупців, каналів реалізації та видів продукції; вибору систем оплати праці в процесі реалізації та ін. Усі вони базуються на визначенні суми маржинального доходу та диференціальному аналізі релевантних витрат і доходів.

Але при аналізі та підготовці пропозицій з конкретних проблем альтернативного вибору доцільно дотримуватися таких рекомендацій:

1) необхідно обмежувати кількість варіантів, відібраних для аналізу, щоб уникнути загрози “за деревами не побачити лісу”;

2) не надавайте надмірного значення факторам, які можна визначити кількісно; не ігноруйте некількісні та нефінансові показники;

3) не ігноруйте приблизних, орієнтовних даних: розумне наближення краще, ніж його повна відсутність;

4) часто зручніше працювати із підсумковими даними витрат, ніж з витратами на одиницю продукції, відхилення яких залежать від зміни як сумарних витрат, так і кількості продукції;

5) особливо уважно віднесіться до оцінки витрат на виготовлення нового виробу, адже у таких випадках порівнювати часто немає з чим;

6) не має суттєвого значення кількість аргументів “за” і “проти”; адже інколи один істотний аргумент може переважити десяток менш суттєвих;

7) не ігноруйте можливі помилки у розрахунках на майбутнє, враховуйте можливі похибки і дайте їм належну оцінку;

8) не дивлячись на невизначеність, рішення повинно бути прийнято, якщо зібрана і оброблена вся інформація (за розумну плату і в розумні терміни), адже відмова від прийняття рішення або його відстрочення є не що інше, як рішення залишити все по-старому, що мабуть є найгіршим із усіх можливих варіантів (раз виникла проблема пошуку альтернативних варіантів);

9) подавайте ваші пропозиції та результати аналізу чуттєвості чітко, повно і зрозуміло, щоб користувачі такої інформації могли запропонувати свої власні оцінки та допущення;

10) не очікуйте, що Ваші висновки і пропозиції будуть всіма прийняті беззастережно, навіть якщо вони підкріплені детальними і аргументованими розрахунками. Подумайте про те, як найкраще їх викласти, враховуючи особисті якості окремих працівників, які будуть приймати рішення.