Шкільні історичні вечори є складовою частиною навчально-виховного процесу. Вони дозволяють вирішувати широке коло питань. Засобами шкільного мистецтва вирішуються:
1) навчальні завдання – поглиблюється інтерес до предмета, закріплюються набуті знання і здобуваються нові; формуються історичне мислення та історична свідомість;
2) розвиваючі завдання – розширюється світогляд дитини, активізується бажання до самостійної роботи, одержані знання застосовуються на практиці, використовуються здобуті уміння й навички в позаурочній роботі;
3) виховні завдання – відбувається виховання історією, формуються патріотичні почуття й національно-державна свідомість, прищеплюються гуманістичні цінності, виховуються етичні норми та естетичний смак.
Педагогічна практика показує, що історичні вечори мають значний емоційний вплив на учнів, сприяють зростанню їх інтересу як до самого предмета, так і до музики, живопису, літератури, формують прагнення до самостійної творчої пошукової роботи. Результати проведених вечорів указують на зближення учнівського колективу, а також на зближення учнів та вчителів. У закладах освіти, де проведення тематичних вечорів здійснюється систематично, на цьому грунті починають створюватися шкільні самодіяльні театри, гуртки, студії. Отже, позакласна робота набуває логічного змісту і сприяє гармонійному розвитку школярів.
Тематичні вечори з історії, пов’язані з програмним матеріалом, сприяють глибокому закріпленню знань історичних подій у художньо-літературних образах, їх всебічному усвідомленню, розвивають самостійне мислення, мову, бажання бути особистістю.
Практика підтверджує, що після участі в таких позакласних заходах у багатьох школярів зростає інтерес до навчання, покращується успішність, стабілізуються стосунки з однокласниками знайомими, дорослими.
Ініціатива підготовки і проведення шкільного тематичного вечора належить вчителю. Тематика таких вечорів продумується ним ґрунтовно і не повинна бути випадковою. Проведення вечора планується заздалегідь і, як правило, вноситься до річного плану школи.
Шкільні історичні вечори переважно проводяться з нагоди святкування:
1) знакових дат календаря;
2) загальнодержавних заходів;
3) важливих історичних подій;
4) ювілеїв відомих історичних постатей;
5) декади історії в школі;
6) за планом виховної роботи навчального закладу.
Для проведення шкільного вечора мають бути реалізовані такі умови:
– підтримання адміністрацією навчального закладу і педагогічним колективом плану проведення відповідного заходу;
– наявність творчої особистості вчителя, який здатний підготувати сценарій вечора, організувати учнівський колектив для проведення відповідного заходу;
– наявність активу учнів, які бажають брати участь у вечорі;
– технічна забезпеченість навчального закладу.
Враховуючи той факт, що в ході вечора передбачаються публіцистичні виступи учнів, декламування ними віршів, музика і співи, вчитель історії повинен установити тісний контакт зі своїми колегами: викладачами української і зарубіжної літератури, музики і співів, малювання тощо.
Підготовка і проведення шкільного вечора складаються, як правило, таких етапів:
1. Визначення теми шкільного історичного вечора.
2. Залучення до підготовки вечора колег по роботі.
3. Підготовка проекту сценарію шкільного вечора.
4. Обговорення його з колегами та активом учнів.
5. Збір матеріалів до сценарію (публіцистичних творів, віршів, пісень, музичних творів тощо).
6. Створення групи для художнього оформлення зали чи класної кімнати.
7. Розподіл ролей і визначення виконавців.
8. Проведення індивідуальних і групових репетицій..
9. Проведення генеральної репетиції.
10. Випуск програми вечора.
11. Випуск шкільної об'яви про час і місце вечора.
12. Запрошення гостей.
13. Проведення шкільного вечора.
14. Підбиття підсумків позакласного заходу.
15. Заохочення й відзначення учнів-учасників заходу.
16. Заохочення й відзначення адміністрацією школи вчителів, які готували і брали участь у вечорі.
Протягом тривалого часу вчитель продовжує роботу над сценарієм, вносить правки, доповнює його. Головне, щоб сценарій майбутнього заходу:
1. Був цікавим для присутніх.
2. Виконавці мали бажання його відтворити на сцені.
3. Відповідав віковим і психологічним можливостям школярів.
4. Мав глибоке патріотичне і національно-державне спрямування. Особлива увага приділяється учням-ведучим вечора. Разом з учителем вони готують і вивчають текст. Їхній виступ містить короткий довідковий чи узагальнюючий матеріал. Текст ведучих начебто зв'язує між собою виступи окремих виконавців. Досвід проведення шкільних вечорів підказує, що необхідно мати 2-3-х ведучих, між якими поділено текст. Такий поділ дає можливість не переобтяжувати учнів і полегшує підготовку й вивчення матеріалу. Мова ведучих повинна бути яскравою, логічною, відзначатися емоційним навантаженням.
Велику групу учасників вечора будуть складати школярі, які декламують вірші. Третю – виконавці, музичних творів.
Для всіх груп виконавців існують важливі умови щодо їхньої мови:
1. Яскравість.
2. Виразність.
3. Емоційність.
Щоб вищеназвані групи не заважали одна одній на репетиціях і не гаяли марно часу, вчитель проводить з ними індивідуальні зустрічі.
Важливе значення має зовнішній вигляд учасників вечора. Школярі повинні мати охайні зачіски, випрасуваний одяг, начищене взуття. Все це сприятиме урочистому настрою учасників заходу та присутніх.
Учитель показує учням, як вони повинні вийти на сцену, як триматись, поводитись і пересуватись по залі.
Оформлення зали є важливим моментом до підготовки шкільного вечора. Тут можуть бути задіяні різноманітні групи учнів. У залі, як правило, встановлюються екран, портрети відомих історичних діячів, розвішуються плакати, схеми, карти, фотомонтажі. Заздалегідь перевіряються технічні засоби навчання. Свою роль у шкільному вечорі вчитель визначає сам. За першим варіантом він може знаходитись у залі і стежити за ходом вечора. За другим, учитель може бути виконавцем однієї із провідних ролей і своїм виступом спонукати школярів до активної творчої діяльності.
Після закінчення шкільного вечора прийнято зібрати всіх учасників вистави, зробити фотографії на пам'ять, а також обговорити враження після проведення заходу.
Цікава захоплююча гра – може також слугувати засобом урізноманітнення позакласної роботи з історії, будучи при цьому альтернативним способом поглиблення знань з історії. Вона постійно використовується педагогами не тільки як засіб розваг, ай як важливий елемент навчання і виховання.
У процесі гри учні не тільки відпочивають, а й докладають чимало зусиль, волі і праці для вирішення історичних завдань. Найбільш поширений є такі види ігор на історичні теми:
– хронологічні, мета яких – допомогти учням запам'ятати найважливіші історичні дати і події, вміти їх зіставляти;
– ігри на запам'ятовування імен видатних історичних персоналій і характеристики відомих історичних діячів;
– картографічні ігри, які дають можливість розвивати пам'ять, формують вміння і навички запам'ятовувати географічні назви та історичні події;
– ігри на запам'ятовування деталей і ходу історичних подій.
Для проведення історичних вікторин та ігор необхідно виконати ряд методичних вимог:
– визначення способів і форм проведення історичного заходу;
– визначення учасників історичних ігор;
– оголошення теми історичної гри;
– призначення журі історичного заходу;
– розробка системи оцінок за відповідь;
– рекомендації щодо використання додаткової літератури і джерел.
Після проведення історичної вікторини, чи гри вчитель обов'язково підбиває підсумки заходу: оголошує переможців та нагороджує заохочувальними призами. Важливо, щоб прізвища переможців були відзначені в спеціальних випусках стінної газети.
Найбільш доступними для учнів є наступні види ігор: шаради, головоломки, ребуси, кросворди.
Практика свідчить, що кожна історична вікторина, чи гра викликає в учнів жвавий інтерес до історичних знань, бажання здобувати нові знання, прагнення познайомитися з додатковою історичною, науково-популярною та художньою літературою.
При проведенні історичних вікторин, чи гри треба обов'язково враховувати вікові особливості школярів та рівень їх пізнавальних можливостей.
Історичні ігри й вікторини, як правило, використовують під час вивчення нового матеріалу, при повторенні, узагальненні історичних знань, однак виховний потенціал їхнього впливу не нівелюється і у позакласний час. Під час організації гри чи вікторини плануються завдання: індивідуальні, групові, колективні. Вищенаведені позакласні заходи можна проводити в одному класі, при організації міжкласних чи загальношкільних заходів.
У сучасній школі педагоги проводять ігри та вікторини на зразок телевізійних передач (КВК, «Поле чудес», «Що? Де? Коли?», «Найрозумніший учень» і т. ін.).
Відомий методист І.В. Кучерук пропонує цікаву модель спеціальних історичних ігор при вивченні заключних тем з історії, наприклад, «Середні віки». Учням пропонується цікаве творче завдання: «Уявіть, що у вас є можливість на фантастичному літальному апараті побувати в одній із країн Середньовіччя».
Педагогічна практика свідчить, що проведення такої гри сприяє всебічному закріпленню, поглибленню та систематизації історичного матеріалу. Учні не тільки засвоюють певну суму знань, а й постійно вдаються до активної творчої діяльності, яка дає їм можливість побачити минуле і навколишній світ в історичних образах.
Серед сучасних педагогічних технологій, які використовуються в середніх і старших класах, виділяють сюжетно-рольові ігри, які розподіляються на ретроспективні та ділові. При підготовці до першої вчитель разом з учнями визначають тему рольової гри, розписують ролі, готують тексти виступів.
Для рольових ігор бажано мати костюми й атрибути історичного часу. При проведенні такої форми рольової гри обов'язково має бути проблемність, певна конфліктність і сучасність історичних образів. Завдання учнів-акторів – правдиво й яскраво представити свого героя, який пов’язаний з конкретною історичною ситуацією.
Отже, проведення ігор допомагає учням краще засвоїти історичний матеріал, розвинути критичне і логічне мислення, урізноманітнити позакласне історичне дозвілля
Важливого ділянкою навчання й виховання учнів є екскурсійна робота. По-перше, вона сприяє більш глибокому засвоєнню учнями матеріалів, і пов'язаних з історичними подіями, розширює й поглиблює їх знання; по-друге, дає можливість більше уваги приділити вивченню краєзнавчих матеріалів. По-третє, формує історичну пам'ять про величне минуле свого народу.
Існують такі види навчальних екскурсій:
1) по місцях історичних подій;
2) до історичного, історико-краєзнавчого пам'ятника;
3) у музеї;
4) в архівні установи та бібліотеки;
5) на виробництво;
6) у ближнє і дальнє зарубіжжя.
За навчально-виховним завданням екскурсії поділяються на:
– вступні – ті, які проводяться напередодні вивчення відповідної теми;
– поточні – ті, які відбуваються в процесі вивчення нового матеріалу;
– підсумкові – ті, які проводяться після вивчення історичної теми і мають на меті закріплення матеріалу.
Проведення екскурсії вимагає ретельної підготовки учителя й учнів, а отже, й здійснення таких відповідних заходів:
а) навчальних;
б) виховних;
в) організаційних.
Навчальні заходи передбачають тісний зв'язок програмного матеріалу з екскурсійними об'єктами. Тому вчитель ретельно розробляє:
– тематику історичних екскурсій;
– маршрут екскурсій;
– визначає історичні об'єкти і пам'ятки, які треба відвідати;
– завдання для учнів під час екскурсій.
Виховні заходи при підготовці до екскурсії повинні сприяти формуванню історичної пам'яті, поваги до історичних і культурних традицій нашого народу, значної героїчної і трудової спадщини, виховувати правила поведінки в громадських місцях. На цьому етапі підготовки до екскурсії вчитель повинен відпрацювати з учнями такі моменти:
1) яким повинен бути зовнішній вигляд школярів;
2) як учні повинні поводитися підчас перебування в транспорті;
3) правила поведінки під час руху до історичних об'єктів;
4) правила дорожнього руху та техніки безпеки;
5) правила поведінки біля історичного об'єкта.
Залежно від вікових і психологічних можливостей учні в їм можуть бути запропоновані завдання конкретного змісту. Наприклад, відповісти під час екскурсії чи після підбиття її підсумків на запитання узагальнюючого характеру:
1. Що вам під час екскурсії запам'яталось найбільше?
2. Що нового ви дізнались сьогодні?
3. Які експонати зацікавили вас особливо й чому?
4. Чи змінились ваші уявлення про минуле після екскурсії?
5. З якими історичними джерелами ви познайомились під час екскурсії? Для учнів сильних класів питання можуть бути більш складними і творчими:
1. Про що могли б вам розповісти історичні пам'ятники?
2. Чому ці історичні пам'ятки виникли саме в той час?
3. Чому ці пам'ятники перебувають під охороною ЮНЕСКО?
4. Наскільки пам'ятники відтворюють історичну правду?
5. Якби ви були скульптором й архітектором, які б історичні пам'ятники ви побудували?
6. Чому за доби тоталітарної системи руйнувались історико-релігійні пам'ятники?
7. Чи правильно ми робимо, що у складний економічний час відроджуємо зруйновані храми і духовні святині?
8. Як ви ставитесь до руйнації пам'ятників доби тоталітарної системи?
З учнями, які мають певний досвід участі в екскурсіях, учитель може здійснити історико-краєзнавчий похід територією своєї області, присвятивши такий захід актуальним проблемам сьогодення, наприклад, у зв'язку із річницями вшанування героїв та жертв України у Другій світовій війні. З метою державного і військово-патріотичного виховання корисним буде похід шляхами героїчного минулого. Організаційні заходи передбачають:
– включення екскурсії до річного плану освітнього закладу;
– наказ керівника освітнього закладу про проведення екскурсії;
– визначення відповідальних за проведення екскурсії, життя і здоров'я учнів;
– бесіду з учнями та їх батьками про завдання екскурсії, маршрут, час і місце початку та завершення екскурсії, правила поведінки.
Під час екскурсії з учнями вивчаються:
– матеріали про історичні події та об'єкти;
– історико-економічні відомості;
– інформація про політичні, соціальні та культурні явища.
Екскурсійна робота цікава тим, що дає можливість комплексно вивчати історичну спадщину.
Існують методичні умови ефективного проведення навчальної екскурсії. Така екскурсія вимагає спеціальної підготовки учнів. Тому вчитель заздалегідь проводить бесіду зі школярами (яка тема екскурсії визначена, які місця будуть відвідані, які завдання учні повинні виконати). Другим важливим моментом проведення екскурсії є підготовка до неї самого вчителя (практика показала, що часто учні краще сприймають свого педагога, ніж запрошеного екскурсовода).
Учитель історії сам готується до екскурсії, багато працює з довідниками, мемуарною, художньою літературою. Фахівці рекомендують до початку екскурсії поставити перед учнями (колективні чи індивідуальні) спеціальні завдання:
– підготувати невеликі повідомлення (письмові чи усні);
– накреслити маршрут екскурсії;
– сфотографувати історичні об'єкти;
– підготувати випуск альбома, бюлетеня, виставки;
– покласти квіти на братські могили і до пам'ятників воїнів-визволителів, провести урочисті імпровізовані мітинги біля меморіалів Другої світової війни.
