Порядок страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних регулює Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (2005 р.). Цей закон спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих під час експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на автотранспорті є:

– страхувальники (юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) та інші особи, відповідальність яких застрахована;

– страховики (страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів);

– Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ);

– потерпілі.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правову відповідальність якої застраховано, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлює страховик перемножуючи розмір базового страхового платежу та значення відповідних коригувальних коефіцієнтів. Розмір базового страхового платежу, перелік і значення коригувальних коефіцієнтів та порядок їх застосування затверджує Уповноважений орган за поданням МТСБУ. Пропозиції МТСБУ щодо розміру базового страхового платежу та значень коригувальних коефіцієнтів мають бути підтверджені розрахунками з урахуванням рівня збитковості даного виду страхування за останній розрахунковий період.

Для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів, у разі укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності більше ніж на півроку, страховики мають право застосовувати коригувальний коефіцієнт залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована, у період дії попередніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (бонус-малус).

Під час укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальнику присвоюють клас залежно від частоти страхових випадків, які виникли з вини особи, відповідальність якої застрахована. У разі укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності вперше страхувальнику присвоюють клас 3.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п’ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшують. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності:

– внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

– договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладають терміном на один рік.

На території України заборонено експлуатувати транспортний засіб (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригувальний коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Для транспортних засобів, що не беруть участі у дорожньому русі, укладати договір страхування необов'язково. Під час використання транспортного засобу у дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

– шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого;

– шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

– шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

– моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий (фізична особа) зазнав у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

– шкода, пов’язана із смертю потерпілого.

У зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовують обґрунтовані витрати, пов’язані з доставленням, розміщенням, утриманням, діагностуванням, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я, але не більше 120 днів.

У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовують не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюють у таких розмірах:

– для особи, яка працює за трудовим договором - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

– для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюють як різницю між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

– для повнолітньої особи, яка не працює, - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить:

– у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

– у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

– у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

– у разі визнання неповнолітньої (малолітньої) особи дитиною-інвалідом - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує потерпілому (фізичній особі), який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральну шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Страхове відшкодування, пов’язана із смертю потерпілого. Страхове відшкодування (регламентну виплату) виплачують, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам щодо одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред’явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування щодо одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов’язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Шкода, пов’язана з фізичним знищенням транспортного засобу. Транспортний засіб вважають фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт буде економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовують різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.