Лабораторні методи діагностики

n Немає жодного специфічного лабораторного тесту для виявлення раку.

n Є ряд тестів, що дозволяють запідозрити, а в деяких випадках згодом і виявити рак. Ці методи можна поділити на 2 великі групи:

n 1. Методи, що виявляють продукти життєдіяльності пухлинних клітин або специфічні білки, пов’язані з пухлиною - маркери.

n 2. Методи, що виявляють вплив пухлини на організм і, як наслідок - фіксація змін у крові. В останньому випадку ми маємо справу з типовими паранеопластичними симптомами або синдромами.

n В основі дослідження маркерів лежить реакція визначення специфічних ембріональних білків за допомогою імуноферментного або радіоімунного методів, які з’являються в крові онкологічних хворих у значно більшій кількості, ніж у нормі. Зрозуміло, що такі методи доцільно використовувати для скринінгу хворих і для дообстеження. У деяких випадках пухлинні маркери можуть використовуватися для встановлення діагнозу, моніторингу за вилікуваними хворими та виявлення рецидивів.

 

Слайд 19

Лабораторні зміни при онкозахворюваннях:

n - анемія;

n - еритроцитоз;

n - лейкоцитоз;

n -еозинофілія;

n - ШЗЕ;

n - моноцитоз;

n - прискорення згортання крові.

 

Слайд 20

Приклади пухлинних маркерів:

n AFP - первинний рак печінки;

 

n Ca-125 - рак яєчника;

 

n Са-15-3 - рак молочної залози;

 

n Са-19-3 - рак підшлункової залози;

 

n PSA - рак передміхурової залози;

 

Слайд 21

Лікування онкологічних хворих

Лікування злоякісних пухлин залежить від цілої низки факторів, зокрема:

n • біологічних властивостей пухлини та стадії її розвитку (розмір, локалізація, форма та темп росту, гістоструктура, місцево-регіонарне розповсюдження, патогенетичний тип і т.і.);

n • особливостей організму хворого (стать, вік, фізіологічний період, стан ендокринно-обмінних процесів, супутні хвороби тощо);

n • адекватності проведеного лікування індивідуальним особливостям всіх проявів захворювання у конкретного хворого.

 

Слайд 22

Лікування онкологічних хворих

n В залежності від мети та поставлених завдань розрізняють такі види лікування: радикальне, паліативне та симптоматичне.

n З клінічних позицій радикальним слід називати те лікування, яке скероване на повну ліквідацію всіх вогнищ пухлинного росту.

n Лікування є паліативним у тих випадках, коли з тих чи інших причин (найчастіше пов’язаних з розповсюдженістю процесу) вилікування свідомо є недосяжним, а мета його полягає у прямому або непрямому впливі на пухлинні вогнища для зменшення їх маси та затримки росту.

n Симптоматична терапія не передбачає досягнення будь-якого протипухлинного ефекту, а скерована лише на усунення або послаблення найбільш важких для хворого проявів основного захворювання та його ускладнень.

n Радикальне і паліативне лікування здійснюється за допомогою різних протипухлинних впливів, які умовно поділяють на 3 основні групи:

n 1. протипухлинні впливи місцево-регіонарного типу – хірургічне лікування, променева терапія, регіонарна перфузія протипухлинних препаратів;

n 2. протипухлинні впливи загального типу – системна хіміотерапія, гормонотерапія;

n 3. допоміжні протипухлинні впливи – імунотерапія, обмінно-метаболічна реабілітація, використання модифікуючих факторів (гіпертермія, гіперглікемія, гіпероксигенація).

n Для лікування злоякісних пухлин багатьох локалізацій найчастіше застосовується поєднання декількох методів – послідовно або одночасно.

 

Слайд 23

Лікування онкологічних хворих

n Комбіноване лікування – це таке лікування, при якому використовуються два або більше різних методи, які мають однакову скерованість (наприклад, поєднання двох місцево-регіонарних впливів – оперативного та променевого).

n Комплексне лікування – це таке лікування, яке складається з місцево-регіонарного та загального впливу на пухлину (наприклад, оперативне втручання та системна хіміотерапія).

n Поєднане лікування - це застосування в рамках одного методу різних способів його проведення або використання протипухлинних препаратів, які розрізняються за механізмом дії (наприклад поліхіміотерапія, поєднання зовнішнього і внутрішньотканевого опромінення).

 

Слайд 24

Принципи хірургічного лікування:

n операбельність і резектабельність процесу;

n абластика і антибластика;

n зональність і футлярність хірургічного втручання.

 

Слайд 25

Хірургічні методи лікування

n 1) радикальні (такі, що відповідають принципам абластики і антибластики);

n 2) паліативні і симптоматичні (такі, що не задовольняють принципи абластики і антибластики);

n До радикальних операцій відносять:

n • типові, радикальні операції, при яких видаляють саму пухлину, найближчі зони її метастазування до лімфатичної системи;

n • розширені операції, при яких збільшується об’єм - видалення зон регіонарного метастазування;

n • комбіновані операції, під час яких видаляють частину іншого органу або повністю інший орган;

n • понадрадикальні операції (евісцерація органів малої миски, видалення язика разом з нижньою щелепою). На даний момент майже не виконуються.

 

Слайд 26

Хірургічні методи лікування

n До паліативних операцій відносять втручання, під час яких видаляється первинна пухлина із залишенням неоперабельних метастазів або операції по видаленню поодиноких віддалених метастазів. Такі операції створюють передумови для подальшого променевого або хіміотерапевтичного лікування.

n Симптоматичні операції. До них належать оперативні втручання, які усувають провідний патологічний симптом, що може призвести до загибелі хворого (непрохідність шлунково-кишкового тракту, кровотеча, тощо). Такі операції полягають у виконанні зовнішніх фістул, внутрішніх обхідних анастомозів.

 

Слайд 27