Лекція 1. Загальна характеристика державної служби в Україні
План
Поняття державної служби
Основні риси моделі державної служби України
Принципи державної служби
Методи державної служби
Завдання та функції державної служби
Поняття державної служби
Державна служба виникла ще за часів первісного суспільства. Вона має багатовікову історію свого розвитку. При розподілі праці у первісному суспільстві починає формуватися «управлінська еліта», яка відокремлюється від основної маси виробників і, з часом, перетворюється на окрему групу людей — «державних людей».
Послугами державних службовців користуються всі сучасні країни незалежно від державного устрою, форми правління чи державного режиму. Державні службовці виконують усі завдання і функції, які цивілізоване суспільство покладає на свою державу.
Державні службовці у сучасному суспільстві здійснюють контрольну, організаційну, правозастосовчу та інші види діяльності.
Державна служба є досить багатогранним і багатофункціональним явищем, яке можна розглядати у різних аспектах.
а) у процесуальному аспекті державна служба розглядається як професійна діяльність працівників органів щодо виконання покладених на них посадових функцій.
б) у структурному аспекті державна служба — це система органів держави, кожен з яких відповідно до предмету його компетенції може бути названий службою.
в) в організаційному аспекті державна служба являє собою систему державних посад, які відрізняються статусом, повноваженнями, підпорядкованістю, кваліфікаційними вимогами тощо.
г) в інституційному аспекті державна служба — це правова, а також етична нормативна система, яка забезпечує реалізацію цілей, функцій, законів держави.
д) соціальний аспект державної служби є інтегруючим фактором щодо консолідації суспільства. У цьому полягає сутність державної служби як соціального інституту'.
В свою чергу ЗУ «Про державну службу» визначає даний інститут наступним чином.
Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Основні риси моделі державної служби України
Аналізуючи основні напрями розвитку моделі державної служби в Україні та основні положення реформування адміністративного законодавства, можна констатувати, що українська модель державної служби формується за такими основними ознаками.
По-перше, державна служба забезпечує здійснення завдань і функцій держави.
По-друге, державна служба охоплює всю владну вертикаль та забезпечує безпосереднє управління наданням адміністративно-публічних послуг населенню.
По-третє, державна служба має власне законодавче та нормативно-правове забезпечення, яке формується в окрему правову галузь — право державної служби. Його складовою є кодекс загальних правил поведінки державного службовця, що містить правові та моральні норми.
По-четверте, державна служба охоплює професійну діяльність працівників усього державного апарату, які здійснюють управлінські функції.
По-п’яте, державна служба забезпечує формування організаційних, процедурних і процесуальних засад діяльності державного апарату, що співвідносяться зі структурно-функціональною схемою механізму держави та включають побудову і правовий опис ієрархії посад, норми і правила діяльності та виконання посадових повноважень, виявлення, оцінку, стимулювання і відповідальність відповідних працівників тощо.
По-шосте, державні службовці мають окремий правовий статус, їх професійна діяльність унормовується спеціальними законодавчими актами.
По-сьоме, державна служба має спеціалізовану загальнодержавну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, що органічно поєднана із системами вищої та післядипломної освіти України, а систематичне навчання державних службовців є складовою їх професіональної діяльності.
Принципи державної служби
Державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:
1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;
2) законності - обов’язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
3) професіоналізму - компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання посадових обов’язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;
4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;
5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;
6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;
7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;
8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов’язків;
9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;
10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
Методи державної служби
Основними ознаками методів функціонування державної служби повинні бути:
• офіційність;
• встановлений порядок;
• різноманітність;
• пристосованість до управлінської ситуації;
• реальність;
• гнучкість.
Методи державної служби поділяються на:
1. Методи вивчення закономірностей розвитку державної служби.
1.1. Загальнонаукові методи дослідження.
Серед наукових методів можна виділити методи матеріалістичної діалектики, які передбачають використання таких законів діалектики, як боротьба протилежностей, заперечення запереченням, перехід нагромадженої певної кількості знань у нову якість та таких категорій, як постійний розвиток системи органів влади, єдність форми і змісту органів влади та органів місцевого самоврядування, наявність певних повноважень у регулюванні процесів соціально-економічного розвитку в певних сферах життєдіяльності.
1.2. Конкретні методи дослідження процесів розвитку державної служби включають такі методи:
а. Системний підхід, що полягає в дослідженні організації державної служби як цілісної системи, яка включає форми, методи, цілі, завдання, функції.
б. Історичний підхід, котрий дає змогу дослідити еволюцію розвитку та змін органів влади і місцевого самоврядування.
в. Формально-логічний метод, що передбачає вивчення функціонування інститутів державної служби за допомогою законів формальної логіки через використання понять, суджень, висновків, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та інших засобів формальної логіки.
г. Нормативно-логічний аналіз, котрий дозволяє оцінювати ефективність нормативно-правового забезпечення державної служби. Цей метод передбачає дослідження не тільки юридичних сторін діяльності державних установ, а й вивчення політичних, соціальних, психологічних, економічних аспектів роботи державних службовців.
д. Статистичний метод є засобом вивчення кількісних змін у практичній діяльності державних інститутів, пов’язаних зі зміною організаційного забезпечення, під яким слід розуміти методично-інструктивне, нормативне, комунікативне, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
е. Метод соціологічних досліджень, що передбачає використання загальносоціологічних прийомів, які характеризуються застосуванням способів і засобів матеріалістичної діалектики, та конкретно-соціологічних прийомів, які дають змогу вивчати громадську думку з приводу тих змін, які відбуваються у розвитку державної служби.
є. Порівняльний метод, котрий використовується для порівняння структурних змін, які відбувалися під впливом реформ органів державної влади у різні періоди існування держави, їх вивчення і порівняння з тими, що відбувалися у зарубіжних країнах.
ж. Прогнозування у дослідженні розвитку державної служби має на меті передбачати можливі ситуації розвитку завдань, функцій, компетенції, форм і методів організації органів державної влади.
з. Експеримент передбачає можливість перевірки обгрунтованості й доцільності будь-яких структурних змін щодо державних органів влади та виконавчих структур місцевого самоврядування.
2. Методи забезпечення реалізації цілей і функцій державної служби – це прийоми, способи, операції зі стимулювання, активізації і спрямування діяльності людини з боку державних органів та посадових осіб, які поділяються на:
2.1. Морально-етичні методи, покликані впливати на гідність, честь і совість людини.
Вони включають у себе заходи з виховання, роз’яснення і популяризації цілей і змісту управління, засоби морального заохочення і стягнення, врахування психологічних особливостей характеру і орієнтації людини.
Їх зміст полягає в тому, щоб виробити і підтримати певні переконання, духовні цінності,
моральні позиції, психологічні установки щодо управління і тих дій, які необхідні для його здійснення.
2.2. Соціально-політичні методи, котрі пов’язані з умовами праці, побуту, дозвілля державних службовців, наданням ними соціальних послуг населенню. Вони впливають на соціально-політичні інтереси людей, їх статус в суспільстві, можливості вільної самореалізації. Поглиблення демократизму держави об’єктивно веде до зростання ролі цієї групи методів.
2.3. Економічні методи, котрі обумовлені роллю економічних інтересів у житті людей і, відповідно, в управлінських процесах. Можливості придбання і розширення особистої власності, діючі в суспільстві матеріальні стимули, характер і рівень оплати праці, інші
економічні явища завжди привертають увагу, і, оперуючи ними, органи державної влади можуть багато чого домогтись у реалізації цілей і функцій державного управління.
2.4. Адміністративні методи – це способи і прийоми, дії щодо прямого і обов’язкового визначення поведінки і діяльності людей з боку відповідних керівних компонентів держави. Їм властиві такі ознаки: прямий вплив державного органу або посадової особи на волю виконавців шляхом встановлення їх обов’язків, норм поведінки та видання конкретних вказівок; односторонній вибір способу вирішення певного завдання, варіанта поведінки, однозначне вирішення ситуації, яке підлягає обов’язковому виконанню: безумовна обов’язковість розпоряджень і вказівок, невиконання яких може зумовити різні види юридичної відповідальності.
Важливо не протиставляти методи державної служби, а застосовувати їх комплексно, вибірково, у відповідності до обставин і характеру ситуацій. Кожен метод має свої межі, у
яких він повинен залучатись у державне управління.
