Під фінансовою глобалізацією розуміють процес відриву глобальної фінансової системи від продуктивної економіки, формування глобального фінансового ринку на основі розмивання меж національних валютних систем, дерегуляції та інформатизації фінансової діяльності, переливання фінансових потоків у фіктивний спекулятивний капітал та утворення ринку вторинних цінних паперів, втрати "представницької" функції грошей і перетворення їх у відособлений товар.
Глобалізація міжнародного фінансового ринку розширює можливості фінансових спекулянтів щодо штучного створення світових кризових шоків. Тому всі світові фінансові ринки повинні бути глобальними. Глобальними повинні бути податкові збори на зарубіжні валютні угоди, спекулятивні інвестиційні фонди. Якщо ж капіталісти всіх країн зможуть діяти в офшорних зонах поза звітністю, то національна економіка буде під постійною загрозою.
В умовах глобалізації роль власності у фінансовій системі зростає, а відповідальність перед суспільством зменшується, тому державам варто вести постійний контроль за фінансами і фінансовими ринками країни. Стихійні ринкові процеси не вкладаються в концепції монетаризму.
Відміна режиму фіксованих валютних курсів стимулює експансію іноземного капіталу на національних фінансових ринках. Усе це дозволяє спекулювати на зміні курсів валют. Зняття контролю над валютними операціями зробило офшорні банки привабливими для відмивання "брудних" грошей. На цьому втрачають національні економіки. Міжнародна фінансова система, на думку Дж. Сороса, губить здатність до підтримки стійкості, що створює загрозу краху всієї світової цивілізації.
Відомо, що у США впродовж довгих років вживається спільна валюта, мова, функціонує єдина інституціональна система й єдине економічне законодавство. Тобто "американізація" є повною. Проте за таким зразком світова глобалізація не відбудеться. Універсальний глобальний ринок — це поглиблення ступеня інтеграційних державних регіональних фінансових ринків, які функціонують у повній взаємній гармонії в різних місцях планети.
Так чи інакше, економіка постмодерну все більше набуває американського відтінку. Американські методи ведення бізнесу стали загальносвітовими. Сьогодні у більшості країн видатки держави перекривають надходження. Це розглядається як надання кредиту економіці. Пріоритет бюджету призводив би, навпаки, до вилучення засобів із економіки.
Отже, сьогодні філософія, пізнання глобалізації ускладнюється, бо суб'єктами економічних інтересів виступає не абстрактна "економічна людина" А. Сміта, не люди, а корпорації. Виняток становлять слаборозвинуті країни, де економіка залишається поки що "економікою фізичних осіб". І взагалі, в умовах глобалізації "невидима рука" ринку не діє без "невидимого кулака".
Сьогодні глобалізація економіки, насамперед, торкається фінансової політики. Держава покликана зменшувати фіскальні витрати, мінімізувати невизначеності у розвитку економіки.
Стихійні ж сили ринку, особливо світового фінансового ринку в умовах швидкої лібералізації породжують системний вакуум і явище неформальної інституціоналізації. Як результат останньої — поширення корупції та організованої злочинності. Чим слабший уряд, тим сильнішими стають та інші негативні явища в суспільстві. Лише дієздатна и добре організована держава змусить індивідуальні та групові інтереси підпорядковуватися чинному законодавству. А світова інституційна система у свою чергу скорочує історично сформований спосіб поділу глобального продукту, координує економічну й фінансову політику в світовому масштабі.
Але процес глобалізації йде далі. На основі всесвітнього (глобального) кіберпростору вже утворилось ігрове поле нової електронної комерції. Як результат — зменшуються трансакційні витрати, з'являється можливість працювати зі споживачем в інтерактивному режимі. Фактори простору і часу перестають мати будь-яке значення в комерції.
У віртуальному світі практично одночасно доступна вся світова торгівля (емпіричний маркетинг).
Електронна комерція ліквідує простір. Нова економіка — web-практика, web-технології — це переворот й на оптових фінансових ринках. На нинішньому глобальному електронному фінансовому ринку операції можуть здійснюватись в будь-якій валюті негайно, без посередництва банків.
Стрімко змінюється структура світового ринку, на якому його агенти перетворюються у частку єдиної електронної господарської екосистеми.
У новій економіці всі компанії світу стануть інтернетівськими або не будуть компаніями взагалі.
Сьогодні зовнішньоекономічна дестабілізація може серйозно підірвати фінансові можливості країни. Зокрема, може бути втрачено контроль за податковими надходженнями.
Україні для запобігання впливу міжнародних фінансових організацій, зниження фінансової залежності потрібно, насамперед, розробити довгострокове стратегічне управління державним зовнішнім боргом, навчитись обслуговувати цей борг, здійснити адміністративні заходи щодо припинення відтоку капіталів з країни. Йдеться, насамперед, про контроль над експортними цінами, повернення валютної виручки бартером у зовнішній торгівлі, жорсткі митні процедури посилення боротьби з контрабандою, розрахунками через офшорні зони.
Особливу увагу варто приділити лібералізації короткотермінових відсотків — переливові капіталу. Останні треба контролювати за допомогою фіскальних і монетарних чинників. І лише при умові підтримки Міжнародних фінансових інституцій фінансові ринки можна лібералізувати.
МВФ має акцентувати свою увагу на обігу коштів, конвертованості, фіскальній і монетарній стабілізації. Світовий банк — на підтримці економічного зростання. Однак, ці дві сфери економічної політики часто суперечать одна одній. Часто перевага надається короткотерміновій стабілізації за рахунок довготермінового росту і розвитку.
Фіскальна та монетарна політика мають бути підпорядковані політиці розвитку, а не навпаки. Бо навпаки це шлях до валютної кризи.
Валютна криза виникає в основному в результаті спекулятивних атак. Уряди держав при цьому повинні або змиритись із знеціненням своєї валюти, або підвищити облікову ставку, використати валютні резерви.
Банківська криза — це неспроможність великого банку виконати свої обов'язки перед клієнтами, які панікують. Це вимагає від уряду підтримання платіжної системи банку. Адже зростання банківської кризи може перерости у фінансову кризу. Час виникнення банківської кризи, на відміну від валютної, визначити важко. Валютна ж криза криється у дефіциті бюджету.
З часом Україна приєднається і до країн, які проводять фінансову глобалізацію. Цьому сприятиме посилення "мікродиктатури", тобто зміцнення фінансів підприємств усіх форм власності. І розпочнеться тоді процес нагромадження капіталу, наповнення державного бюджету. В Україні цей процес уже стартував. А поки що тісна співпраця країни:і МВФ як джерелом поповнення прибуткової частини бюджету — це гарантія для зовнішніх кредиторів. Але, щоб Фонд міг надати кредит країні, він повинен почути від кредиторів, що ця країна проводить переговори, що в неї є труднощі, які визнаються кредиторами. Правда, при узгодженні економічної програми країни, зокрема України, Фонд не завжди виходить з її економічних інтересів. Тому кінцеве рішення залежить від реакції Паризького клубу. А ця реакція залежить від економічної програми уряду, узгодженої з експертами МВФ.
На сьогодні провідним партнером України є МБРР та ЄБРР. Останній, зокрема, є каталізатором розвитку ринкової економіки в Україні. Він є найбільшим інвестором в Україну — близько 10 % від загального рівня надходження прямих іноземних інвестицій.
У цілому ж у глобалізації фінансового ринку зацікавлені, насамперед, багаті країни. Сьогодні їх капітал протягом декількох годин перетинає кордони інших країн у вигляді прямих інвестицій, коротко- і довготермінових кредитів, товарів і послуг.
Тестові завдання:
1. Найвищою формою міжнародної економічної інтеграції є:
а) зона вільної торгівлі;
б) митний союз;
в) економічний і валютний союз;
г спільний ринок.
2. На початку липня 1947 року план надання Сполученими Штатами Америки допомоги Європі у відбудові зруйнованого війною господарства виклав:
а) Ф. Рузвельт;
б) Г Трумен;
в) Дж. Маршалл;
г) Дж. Кеннан.
3. Ідею створення наднаціональної організації у сфері вугілля і сталі запропонував:
а) В. Черчілль;
б) Ж. Монне;
в) Ш. де Голль;
г) Г. Вільсон.
4. Паризький договір про утворення Європейського об’єднання вугілля і сталі було укладено у травні:
а) 1948 p.;
б) 1949 p
в) 1950 р.;
г) 1951 р.
5. Договір про утворення «Спільного ринку» було укладено 25 березня 1957 р. у:
а) Парижі;
б) Брюсселі;
в) Римі;
г) Лондоні.
6. Договір про створення Європейського Союзу було укладено у Маастрихті:
а) 17 лютого 1986 p.;
б) 27 лютого 1986 p
в) 7 лютого 1992 p.;
г) 1 січня 1995 р.
7. Валюту євро було запроваджено у готівковий обіг:
а) 1 січня1999р.;
б) 1 січня 2000 p.;
в) 1 січня 2001 p
г) 1 січня 2002 р.
8. 1 січня 2002 p. у готівковий обіг євро запровадила:
а) Велика Британія;
б) Ірландія;
в) Данія;
г) Швеція.
9. Ніцька угода від 26 лютого 2001 р. передбачала:
а) стабілізацію кількості країн—членів Є;;
б) зменшення кількості країн—членів ЄС;
в) збільшення кількості країн—членів ЄС;
г) розпуск ЄС в історичному майбутньому.
10. Конституція Європейського Союзу була підписана 29 жовтня 2004 р. керівниками такої кількості державчленів ЄС:
а) 9;
б) 12;
в) 15;
г) 25.
11. Сучасне світове господарство - це:
а) поступальний розвиток економіки усіх країн на ринкових засадах шляхом раціонального використання ресурсів;
б) система відносин органічно поєднаних національних господарств, що взаємодіють завдяки наднаціональному господарському механізму на основі інтернаціоналізації технологічного способу виробництва;
в) система економічних законів, яка управляє розвитком всесвітнього господарства;
г) міжнаціональний механізм регулювання світового економічного співробітництва.
12. Об'єктивні засади функціонування світового господарства:
а) різне географічне положення країн та особливості їх розвитку;
б) національні традиції і культура, звичаї, історична спадщина;
в) політичний устрій, державна політика, спосіб суспільного життя;
г) міжнародний поділ праці, світовий ринок, інтернаціоналізація суспільного виробництва.
13. Поняття «міжнародні економічні зв’язки» є поняттям:
а) вужчим, ніж поняття «міжнародна торгівля»;
б) ширшим, ніж поняття «міжнародна торгівля»;
в) тотожним поняттю «міжнародна торгівля»;
г) яке зовсім не стосується поняттжшіжнародна торгівля».
14. Вчений І. Уоллерстайн у своїх працях щодо глобалістики:
а) проводить межу між традиційним типом інтеграції локальних суспільств – імперіями і сучасним типом – капіталістичною світовою економікою, що виникла у XV—XVI ст.;
б) досліджує трансформацію економічної системи не тільки на глобальному, але й на локальному рівнях;
в) розглядає глобалізацію як серію аналогічних, однопорядкових тенденцій у різноманітних інституціональних сферах, що в сукупності являють собою формування глобальної системи взаємозв’язку і взаємозалежності між локальними соціальними процесами;
г) визначає глобалізацію як серію змін, що емпірично фіксуються, різнорідних, але об’єднаних логікою перетворення світу на «єдине місце».
15. Континенталістська орієнтація Р. Стойкерса полягає в:
а) об’єднанні Європи з СРСР;
б) створенні «Федеральної Імперії»;
в) створенні нових міжнародних інститутів для ефективного управління світовим розвитком;
г) співробітництві Європи з країнами Третього світу.
