В умовах глобалізації, як уже зазначалось, роль держави принципово змінюється. Вона стає головним координаційним центром усієї господарської структури. Через функціональні економічні системи держава втручається в ринок лише настільки, наскільки це потрібно для підтримання стійкості й макроекономічної рівноваги та для забезпечення роботи механізму конкуренції. Внаслідок наявності функціональних економічних систем у такому господарстві постійно відбуваються процеси пристосування, що призводить до оптимального співвідношення попиту і пропозиції, заощаджень та інвестицій, прибутків і витрат, експорту та імпорту тощо. Отже, механізм державного регулювання економіки — це сукупність різноманітних важелів, інструментів, за допомогою яких держава веде економічну діяльність. Інструментарій державного регулювання різноманітний. Найважливішими є економічні та адміністративні методи.
Проте, в умовах глобалізації роль держави поступово зростає до рівня державного менеджера. Державний менеджмент — управління, регулювання економіки в умовах глобалізації, мета якого — ввійти у світові спільноти з якомога меншими втратами. Бо ж у глобальній економічній системі не залишилось можливостей для стихійних ринкових відносин між державами. Але ж як у глобально функціонуючому світовому виробничо-господарському механізмі зберегти державну національну економіку? Як впливатиме на економіку, скажімо, України та інших пострадянських держав сформований у недалекому майбутньому на Заході величезний Європейський ринок, ринки Азії, Америки?
Менеджмент (англ. manage — управляти) — наука про управління сучасним підприємством, установою. Державний менеджмент — управління державою в умовах глобалізації — реалізується через суспільні функції і, насамперед, політичні — забезпечення цілісності суспільства, а також соціальні, економічні, зовнішні — зміцнення співробітництва з іншими державами, сприяння розвитку міждержавних структур тощо.
За допомогою цілісної системи стратегічного управління економікою країни — стратегічного державного менеджменту — визначаються напрями розвитку всіх складових економіки. Останні забезпечують високу ефективність суспільного виробництва, оптимальну збалансованість як внутрішнього, так і зовнішнього ринків.
Головною стратегією державного менеджменту в умовах глобалізації є створення сприятливих умов розвитку економіки та зростання добробуту мешканців кожного регіону, а також всебічний розвиток людини як особистості, підвищення якості її життя, сталий екологоорієнтований економічний розвиток і охорона культурної спадщини, збереження національної ідентичності з одночасною інтеграцією в європейську та світову спільноти.
До стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку держави, конкретного реґіону належать, насамперед, реструктуризація і розвиток промислового комплексу, реструктуризація сільського господарства, розвиток села, розвиток транспортної системи, енергоресурсозабезпечення, розвиток інженерно-комунальної інфраструктури і будівництва. Важливим серед стратегічних пріоритетів є охорона довкілля, розвиток науки й інноваційної діяльності, туристично-рекреаційний розвиток, прикордонна і транс- кордонна співпраця, демографія та розвиток трудових ресурсів, гуманітарний і духовний розвиток, розвиток ринкової інфраструктури.
Проте вся ця стратегія в умовах глобалізації без відповідної реакції на рівні держави і конкретного реґіону може бути зведена до мінімуму. Глобалізацією потрібно управляти, щоб країна, конкретний реґіон могли ввійти у світові спільноти з якнайменшими втратами. Тим паче, що на зміну індустріальному суспільству приходить інформаційне суспільство. Глобальні трансформації систем масової комунікації є новим чинником міжнародних відносин. За цих умов роль держави у процесах розвитку мас-медіа є регулятивною. Розвиток національних мас-медіа посилює вплив на економічну політику держави.
Для того, щоб домінувати на міжнародній арені, сьогодні вже недостатньо самих лише грошей. Насамперед, потрібна об'єктивна і сучасна інформація. Невипадково в СІЛА, Японії, Німеччині, Франції та інших країнах велику увагу приділяють саме інформації, яка стала одним із вирішальних чинників розвитку сучасного світу.
Уже наприкінці 70-х — на початку 80-х років XX ст. у Японії за допомогою інформаційних систем державні органи управління систематично оперативно одержували відповідну інформацію зі своїх тисячі островів. Сьогодні ж усю потрібну інформацію отримують з усіх куточків земної кулі.
Проблеми глобального менеджменту нині стали чи не головною темою досліджень учених. Трансформування національної економіки повинно враховувати зміни у геополітичній ситуації, що пов'язана з процесом глобалізації, з дослідженням глобальних трансформаційних систем масової комунікації.
Технічну базу для створення глобальних інформаційних систем забезпечила інформаційна революція, яка створила реальну можливість для різкого прискорення економічного, наукового, культурного розвитку народів, для об'єднання людства у співтовариство, яке усвідомлює свої інтереси. Водночас глобалізація може слугувати знаряддям поділу світу і посилення конфронтації. Це стосується, зокрема, економіки, де розвиток глобалізаційних процесів тісно пов'язаний з посиленням на світовому ринку конкурентної боротьби за контроль над природними ресурсами та інформаційним простором через використання найновіших технологій. У цих умовах малі та середні фірми з високою сприйнятливістю до інновацій і адаптацією до змінюваної ситуації на ринку одержали нові можливості відігравати важливішу роль у світовій економіці. І чим вищий ступінь глобалізації економіки, тим сильнішими стають її дрібні учасники. Проте, в кінцевому підсумку процеси глобалізації в економічній, інформаційній, культурній сферах тісно пов'язані з процесами національної ідентифікації. Адже відродження національної свідомості є захисною реакцією суспільства проти руйнівного впливу відцентрових сил, пов'язаних з глобалізацією (розрив традиційних зв'язків усередині країни, деградація неконкурентоспроможних виробництв, загострення проблеми безробіття тощо). Згладити, пом'якшити ці негативи є головними стратегічними пріоритетами державного менеджменту.
