Тема № 4. Правові засади організації та здійснення фінансового контролю в Україні.

ДИСЦИПЛІНА: ФІНАНСОВЕ ПРАВО

САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ

(самостійне вивчення - 2 години)

Тема № 4. Правові засади організації та здійснення фінансового контролю в Україні.

Мета: дати студентам чітке поняття змісту і значенню фінансового контролю. Студенти повинні знати принципи фінансового контролю. Студенти повинні орієнтуватися в видах та формах фінансового контролю.Студенти повинні знати методи фінансового контролю.

Форми контролю:

- доповіді;

- обговорення;

- тести.

Питання для самостійного вивчення:

1. Основні методи фінансового контролю: спостереження, обстеження, обмін, аналіз, перевірка.

2. Ревізія – найважливіший метод фінансового контролю.

3. Аудиторський фінансовий контроль.

Рекомендована література до теми:

 

№	Вид	Назва
	Базова	Конституція України від 28.06.1996 року № 30 із змінами і доповненнями.
	Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 року № 2456-VI із змінами і доповненнями.
	Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями.
	Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X із змінами і доповненнями.
	Кримінальний кодекс України від 05.04 2001 року N 2341-III із змінами і доповненнями.
	Про державний бюджет України на поточний рік: Закон України поточного року.
	Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 року № 2664-III із змінами і доповненнями.
	Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 року № 2939-XII із змінами і доповненнями.
	Про фермерське господарство: Закон України від 19.06. 2003 року № 973-VI із змінами і доповненнями.
	Про державну програму приватизації: Закон України від 13.01.2012 року № 4335 - VI із змінами і доповненнями.
	Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 року № 2121 - III із змінами і доповненнями.
	Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 року № 280/97- ВР із змінами і доповненнями.
	Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 року № 3125 - XII із змінами і доповненнями.
	Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 року N 996-XIV із змінами і доповненнями.
	Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 року № 3480 - IV із змінами і доповненнями.
	Про державний кордон України: Закон України від 04.11.1991 року №1777- XII із змінами і доповненнями.
	Про депозитарну систему України: Закон України від 06.07.2012 року № 5178 - VI із змінами і доповненнями.
	Про Рахункову палату: Закон України від 02.07.2015 року № 576-VIII
	Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.96 № 448 /96- ВР із змінами і доповненнями.
	Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23.02.2012 року № 4452 - VI із змінами і доповненнями.
	Про національний банк України: Закон України від 20.05.1999 року № 679 - XIV із змінами і доповненнями.
	Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України: Закон України від 04.11.1999 року № 1212 - XIV із змінами і доповненнями.
	Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 26.06.1997 року № 400/97 - ВР із змінами і доповненнями.
	Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 року № 1264 - XII із змінами і доповненнями.
	Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України: Постанова Правління національного банку України від 13.01.2005 року № 40/10310 із змінами і доповненнями.
	Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15 із змінами і доповненнями.
	Допоміжна	Фінансове право: навчальний посібник/ Л.О.Ковальчук, О.М. Ляхова, Л.І. Полюхович. – К., 2011.- 185 с.
	Фінансове право України: навчальний посібник Ю.О.Костенко – К.: «Центр учбової літератури», 2009.
	Воронова Л.К. Фінансове право. – К.: Прецедент, Моя книга, 2006.
	Фінансове право України: Навчальний посібник Л.К.Воронова – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність»,2009.
	Контроль і ревізія: Навчальний посібник В.В.Павлюк, В.А.Сердюк – К.: Центр навчальної літератури, 2006.
	Фінансове право України: навчальний посібник Ю.О.Костенко – К.: «Центр учбової літератури»,2009.

 

. Методичні рекомендації при вивченні теми

При вивченні першого питання (Основні методи фінансового контролю: спостереження, обстеження, обмін, аналіз, перевірка.) студентам слід звернути увагу на те, що

Основними методами фінансового контролю є такі: спостереження, обстеження, облік, аналіз, перевірка і ревізія. Усі вони конкретизуються в різних відомчих методиках і правилах проведення контролю.

Спостереження (моніторинг) - загальне відстеження фінансової діяльності контрольованого суб’єкта. З деякими застереженнями можна вважати спостереженням і діяльність з фінансового моніторингу відповідно до вимог Закону України "Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом" від 28.11.2002 р.

Облік є досить специфічним фінансово-контрольним методом, сфера застосування якого обмежується переважно діяльністю органів контролю при здійсненні реєстрації суб’єктів контролю (наприклад, платників податків) чи в інших випадках, визначених чинним законодавством. Облік не обмежується суто реєстраційною роботою, а передбачає також аналітику і створення інформаційної бази.

Обстеження проводять здебільшого у процесі попереднього контролю. Воно полягає у вивченні конкретних напрямів фінансової діяльності суб’єкта контролю. Зокрема, здійснюють діагностику його фінансового стану, досліджують звітність, проводять первинний аналіз дотримання фінансового законодавства, оцінюють відповідність його діяльності статутним документам.

Спеціальними прийомами під час обстеження є опитування та анкетування.

У разі виявлення в процесі обстеження якихось негативних результатів орган контролю приймає рішення про проведення перевірки або ревізії.

Аналіз проводять за даними звітності (поточної чи за визначений період), застосовуючи такі спеціальні статистичні методи, як індексний, метод середніх і відносних величин. Аналізують основні фінансово-економічні характеристики об’єкта контролю, що дає змогу виявити неявні порушення фінансової дисципліни та їх причини. Особливо ефективним при цьому є такий фінансово-економічний прийом, як порівняння.

Перевірка. Розрізняють види перевірок за такими ознаками:

1) організаційними:

— планові (внесені у встановленому порядку до плану роботи органу контролю);

— позапланові (проводяться деякою мірою раптово, поза планом, за наявності важливих підстав, установлених чинним законодавством: у разі надходження скарг громадян чи іншої інформації про порушення фінансової дисципліни, недогляд у роботі, що потребують невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів);

2) за підставою призначення:

— повторні (проводять через певний час після первинної фінансової перевірки у разі визнання її такою, що проведена неякісно, або з метою контролю за усуненням виявлених порушень. Таку перевірку проводять з тих самих питань і за той самий період, що й первинну);

— додаткова (здійснюють для з’ясування питань, які не ставилися перед первинною перевіркою, а переважно - у зв’язку з новими обставинами).

3) за обсягом:

— повні (охоплюють усі напрями фінансово-господарської діяльності);

— часткові (або неповні, під час яких досліджують окремі напрями фінансово-господарської діяльності);

— комплексні (їх зазвичай проводить група фахівців, вивчаючи широке коло взаємозалежних питань). Одним із підвидів комплексної перевірки є наскрізна перевірка, що охоплює фінансово-господарську діяльність кількох організацій чи підприємств, пов’язаних між собою відносинами субординації;

— тематичні (або цільові), що спрямовані на з’ясування певних питань, дослідження певної ділянки роботи (теми), окремого напряму діяльності суб’єкта, якого перевіряють, чи конкретного типу операцій);

4) повнотою охоплення:

- суцільні (фронтальні)) під час яких вивчають абсолютно всі документи та облікові записи за певний період);

- вибіркові (перевіряють не весь суб’єкт, а його підрозділ чи окремий напрям діяльності, виділений за певним принципом).

5) місцем проведення:

- виїзні (здійснюють за місцезнаходженням об’єкта контролю);

- камеральні (проводять за місцем дислокації органу фінансового контролю);

6) характером контрольованих показників:

- формальні, за яких перевіряють правильність оформлення документів (наприклад, з’ясовують дійсність підписів, наявність підчищань і виправлень, правильність заповнення реквізитів);

- арифметичні (оцінюють правильність математичних розрахунків і таксувань);

7) характером суб’єктів контролю:

- позавідомчі (покладаються на органи іншого відомства або міністерства, якому підпорядкована організація, котру перевіряють);

- відомчі (здійснює у рамках того самого відомства чи міністерства, але працівник вищого рівня, вищої організації).

Окремо слід виділити "зустрічну " перевірку, за якої первинні документи або звітні дані зіставляються з аналогічними або взаємозалежними даними підприємства-контрагента.

Ревізія - найважливіший метод фінансового контролю, що вирізняється найбільшими дієвістю, глибиною і повнотою. Ревізію варто віднести до наступного контролю.

Здійснюють ревізію спеціальні органи фінансового контролю для виявлення фактів порушення законності, вірогідності й доцільності. Під час ревізії аналізують фінансово-господарську документацію на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, схоронності коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасності і повноти звітності.

Ревізор наділяється певними правами:

- перевіряти плани, кошториси, грошові, бухгалтерські й інші документи, наявність грошей і цінностей, а в разі виявлення підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на термін до закінчення ревізії;

- перевіряти правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, тепло- й електроенергії на витрати виробництва; повноту оприбуткування готової продукції; вимагати від керівництва суб’єкта, який перевіряють, проведення контрольного вимірювання виконаних робіт;

- вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки грошових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;

- одержувати від інших підприємств, установ і організацій довідки і копії документів, пов’язаних з операціями, які перевіряють;

- отримувати від посадових осіб письмові пояснення. Класифікація ревізій, як бачимо, здебільшого ідентична класифікації

перевірок, з деякими незначними застереженнями. Наприклад, можна виокремити такий підвид позапланової ревізії, як ревізія, призначена постановою органів слідства.